1Справа № 335/8358/22 2/335/552/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2023 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Апаллонової Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Анісімової А.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецталь» ім. А.М. Кузьміна» про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецталь» ім. А.М. Кузьміна» про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначав, що з 04.07.1994 по 20.10.2020, ОСОБА_1 працював на Приватному акціонерному товаристві «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна, де з 04.07.1994 - 13.11.1997 був слюсарем - ремонтником; з 28.03.2000 по 10.10.2000 був різником гарячого металу по 4 розряду в прокатному цеху; з 10.10.2000 по 20.10.2020 був вальцювальником металу гарячого прокату по 5 та 6 розряду в прокатному цеху. 20.10.2020 року, згідно наказу № 538 його звільнено за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію.
Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково - дослідний інститут промислової медицини» про наявність хронічного професійного захворювання (отруєння), було встановлено професійні захворювання з діагнозом: Вібраційна хвороба другої стадії від загальної вібрації: синдром церебрально- периферичної ангіодистонії; синдром полірадикулоневропатії з вираженими статико- денамічними порушеннями, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктових (ПФ другого ступеня), колінних та правого тазостегнового (ПФ другого ступеня) суглобів. Силікоз першої стадії (8/1, 1/1), ускладнений хронічним обструктивн захворюванням легенів першої стадії, група А. ЛН першого - другого ступеня.Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість другого ступеня (з легк зниженням слуху) за класифікацією ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .
Зазначеним висновком позивачу встановлено професійний характер захворювання.
За даними інформаційної довідки про умови праці № 08/03.2-11/10957 в 08.11.2021, виданої Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області підтверджено, що він працював у шкідливих умовах у прокатному цеху ПрА «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» 23 роки 11 міс.:слюсарем - ремонтником 3 роки 4 міс., а саме: 04.07.1994 - 13.11.1997;різником гарячого металу 6 міс., а саме: 28.03.2000 - 10.10.2000; вальцувальником стану гарячої прокатки 20 років, а саме: 10.10.2000 20.10.2020.
За державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України 08.04.2014 N 248, загальна оцінка умов та характеру праці, на посаді на якій працював ОСОБА_1 , вальцувальника стана гарячого прокату прокатного цеху ПрАТ «Електрометалургійна завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» віднесена до III класу 4 ступеня. За показниками робоче місце слід вважати з особливо шкідливими та особливо важким умовами праці, що відповідає критеріям Списку № 1 пільгового пенсійного забезпечення. Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювали (отруєння) форми П-4 від 09.06.2022 року, затвердженого Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області встановлено, що хронічне професійне захворювання виникло у позивача за обставин, внаслідок тривалої роботи на ПрАТ «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (23 роки 11 місяців) в умовах впливу шкідливих виробничих факторів. (П. 17 Акту). Відповідно до п. 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) причиною виникнення у позивача хронічного професійного захворювання є наявність на моєму робочому місці вальцувальника стана гарячої прокатки прокатного цеху шкідливих виробничих факторів, що призвели до профзахворювань:вібрація (загальна) - 93-107 дБ при ГДР - 92 дБ;пил з домішками кремнію діоксиду кристалічного від 2% до 10% (фіброгенної дії) - 4,58 - 8,8 мг/ м3 при ГДК - 4,0 мг/м3;шум - 85-93 дБ «А» при ГДР - 80 дБ «А».
Згідно довідки до акту огляду медико - соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 628911 від 04.07.2022 р., ОСОБА_1 , при первинному огляді встановлена третя група інвалідності за професійним захворюванням, безстроково. Протипоказана важка фізична праця, статико - динамічні навантаження. Рекомендовані «Д» нагляд у профпатолога, невролога, лор, пульмонолога, сімейного лікаря, стаціонарне лікування. Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 097324 встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 55 %.
В зв`язку з виникненням професійних захворювань, ОСОБА_1 потребує амбулаторного та стаціонарного лікування, тому з 24.10.2022 по 01.11.2022 він знаходився на стаціонарному лікуванні в ТОВ «Вітацентр», що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого відділення профпатології №2831.
Також, професійне захворювання спричиняє позивачу як фізичну біль та і моральні страждання, оскільки і біль і страждання є невід`ємні один від одного. Моральна шкода, завдана мені внаслідок професійного захворювання є сукупністю тих моральних переживань, страждань та інших негативних емоцій, які викликані такими психотравмуючими чинниками як фізичні страждання, пов`язані з перенесенням фізичного болю, якого він вже ніколи не зможе позбутися, моральні переживання за подальший стан здоров`я, душевні страждання, пов`язані з перенесеним відчуттям приниження, оскільки його визнано особою з інвалідністю, переживання, пов`язані з пережитим відчуттям незадоволеності, оскільки він в повній мірі не може розпоряджатися своїм часом, а вимушений проходити тривалий курс лікування, приймати ліки пожиттєво; переживання, пов`язані з обмеженнями у можливості виконувати звичайні повсякденні обов`язки, приділяти необхідну увагу сім`ї, виконувати елементарну роботу у побуті. Періодичне лікування дає лише незначне покращення в загальному стані, проте больовий синдром, статико-динамічні порушення зберігаються не дивлячись на лікування.
З урахуванням зазначеного та враховуючи те, що зазначені моральні переживання та страждання є наслідком винної поведінки відповідача, який не забезпечив належних умов праці те, що він втратив ступень працездатність на 55 % та встановлена третя група інвалідності безстроково, у зв`язку вимушеними змінами життєвих умов, часу та зусилля, необхідних для відновлення попереднього стану, вважає що йому завдано моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, розмірі 150 000,00 гривень, а тому просив суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у зв`язку з отриманням професійного захворювання, у розмірі 150 000 гривень без урахування утримання податку з доходів і зборів.
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.12.2022 року позовну заяву прийнято та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Також цією ухвалою встановлено учасникам процесу строки для подання заяв по суті справи.
23.01.2022року відпредставника відповідачанадійшов відзивна позовнузаяву,в якомувідповідач зазначивщодо позиціїПозивача щонаявність професійногозахворювання,складання Актуз розслідуванняпричин виникненняхронічного професійногозахворювання тавстановлення втратипрацездатності,які єбезперечним доказомта підставоюдля стягненняморальної шкоди,оскільки діючезаконодавство допускаєроботу уважких ташкідливих умовахпраці,що підтверджуєтьсячисленними законодавчимиактами іРадянського Союзуі ПостановамиКМУ,зокрема ПостановаКМУ від11березня 1994р.№ 162«Про затвердженнясписків №1та №2....»,Постанова КМУвід 16січня 2003р.№ 36«Про затвердженнясписків...»,та інші,які затверджуютьсписки виробництв,робіт,професій,посад іпоказників,зайнятість вяких даєправо напенсію завіком напільгових умовах, асаме зароботу уважких ташкідливих умовахпраці.У відповідностідо вимогдіючого законодавства (ст.29КЗпП України) Позивачбув повідомлений підприємствомпро умовипраці,про наявністьважких ташкідливих виробничихфакторів,які щене усунуто,та можливінаслідки їхвпливу наздоров`я,його правана пільгиі компенсаціїза роботув такихумовах відповіднодо чинногозаконодавства іколективного договору,про щозазначено назворотньому боцізаписки пропереведення,а саме«пил,вібрація,шум,температуру,серна кислота,інфрачервоне опромінюваннята погодивсяпрацювати увказаних умовах, прощо свідчитьпідпис Позивачана запискахпро прийомта переводи (№ 369 від 28.03.2000р, №,100 від 10.10.2000р., №966 від 07.07.2009р., №35 від 21.01.2011р.) У відповідностідо вимогст.ст. 5,17Закону України«Про охоронупраці» та ст.ст.159,169КЗпП України, Позивач пройшов попередній медичний огляд і за станом здоров`я був придатний працювати у важких та шкідливих умовах праці, проходив періодичні мед. огляди, з метою визначення можливості за станом його здоров`я працювати у вказаних умовах праці. За результатами медичного огляду Позивач був придатний працювати у важких та шкідливих умовах праці.Позивач бувобізнаний проумови праці,про наявністьважких ташкідливих виробничихфакторів,а саме««пил,вібрація,шум,температура,серна кислота,інфрачервоне опромінювання»оскільки щорічно, відповіднодо ст.17ЗУ «Проохорону здоров`я»та НаказуМОЗ «Прозатвердження Порядкупроведення медичнихоглядів працівниківпевних категорій»,проходив медичніогляди зметою визначенняможливості застаном йогоздоров`япрацювати увказаних умовахпраці.Зарезультатами медичногоогляду Позивачбув придатнийпрацювати уважких ташкідливих умовахпраці.Наряду зцим Позивачсамостійно погодивсяпрацювати увказаних умовах,про щосвідчать йогоособисті заявита підписиПозивача назаписці проприйом.Також завиконані роботиу вищезазначенихумовах праціпозивач отримувавдодаткові пільгита компенсації,а саме,призначення пенсіїна пільговихумовах, («Список №1, доплата за шкідливість, додаткова відпустка, спец харчування та інше.» ).Будучі обізнанимпро негативнінаслідки впливушкідливих факторівпраці навласне здоров`я, Позивачсамостійно уклавтрудовий договір та продовжуваввиконувати роботув такихумовах довгийчас, тим самим, з власної ініціативи допускав погіршення свого здоров`я. Поряд з цим Позивач з 28.03.2000р. по 20.10.2020р., працював на роботах, які відносяться до Списку № 1 («Список № 1, виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах и в пільгових розмірах.», затверджених Постановою КМУ від 11 березня 1994 р. № 162 «Про затвердження списків..», Постановою КМУ від 16 січня 2003р. № 36 «Про затвердження списків...», Постановою КМУ від 24.06.2016р. № 461 «Про затвердження списків...». Вказані обставини підтверджуються довідкою125-369від 12.10.2020р.Крім того, пільгову пенсію відповідно ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від09.07.2003р. Позивач оформив з 12.10.2020р.Таким чином, післятого,як Позивач,відпрацював навказаних роботахпонад 10років тамав стаж,який даєправо наотримання пенсіїна пільговихумовах відповіднодо ЗаконуУкраїни «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІвід 05.11.1991р.і отримавпенсію,він мавможливість перейтина іншуроботу вінших умовахпраці зметою збереженнявласного здоров`я.Діючим законодавством,у томучислі які актамиРадянського Союзутак ПостановамиКМУ,були затвердженіСписки виробництв,робіт,професій,посад іпоказників,зайнятість вяких даєправо напенсію завіком напільгових умовах,а самеза роботуу важкихта шкідливихумовах праці.Вказані Списки булирозроблені заучастю МОЗ,та передбачаютьсаме певнийчас,відпрацювання якогов важкихта шкідливихумовах,буде зараховуватисьпрацівнику достажу дляпризначення пільговоїпенсії. Вказанийпевний часроботи буввстановлений самезадля можливостівідновлення здоров`ялюдини, після роботи у важких та шкідливих умовах праці, з метою, щоб після цієї роботи працівник не зазнав змін у своєму здоров`ї та не отримав професійне захворювання. Працівник, який відпрацював у важких та шкідливих умовах праці та отримав стаж для призначення пільгової пенсії, з метою збереження власного здоров`я, за власним бажанням, міг би перейти на інші не шкідливі умови праці.Тоді якРоботодавець,навіть зметою збереженняздоров`япрацівника,позбавлений можливостіперевести працівникана іншінешкідливі умовипраці, оскільки відповідно до норм діючого законодавств, у т. ч. і норм КЗпП, заборонено примусове переведення працівника на інші умови праці. На сьогоднішній день не існує жодного нормативного акту який би передбачав обов`язкове настання професійного захворювання. Також, як свідчать обставинисправи, жодних порушень законних прав Позивача,з бокувласника абоуповноваженого ниморгану допущеноне було.Діюче законодавство, зокрема Закон України «Про охолонупраці» дозволяє використовуватипрацю найманихпрацівників утому числіу важкихта шкідливихумовах праці, заумови інформуванняпрацівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору. Поряд з цим працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров`я. Підприємство виконаловсі вимогизаконодавства, залученнядо праціздійснювалось відповіднодо попередньогомедичного огляду,Позивач бувпопереджений проважкі ташкідливі умовипраці,у якихвін погодивсяпрацювати,щорічно проходивперіодичні мед.огляди,відповідно дояких зазначалось,за станомсвого здоров`яПозивач придатнийдо виконуваноїроботи,що виконуванапозивачем роботане протипоказанайому застаном здоров`я,а відтакстан здоров`яПозивача дозволявйому працюватиу вказанихумовах праці.Позивач отримувавдодаткові пільгита компенсації,у томучислі,призначення пенсіїна пільговихумовах, («Список №1, доплата за шкідливість, додаткова відпустка, спец харчування..». Позивач був забезпечений засобами індивідуального захисту. Отже з боку Відповідача відсутні як порушення прав Позивача, так і неправомірні рішення, дії чи бездіяльність, відносно Позивача.
Щодо обґрунтуванняПозивача щодостягнення моральноїшкоди внаслідокпрофесійного захворюванняв розмірі150000грн.право наотримання відФонду страховоївиплати щодо «компенсації втраченого заробітку» взв`язкуз встановленням професійногозахворювання уПозивача виниклолише змоменту,коли йому, МСЕКом булопервісно буловстановлено 55%втрати працездатностівідповідно довисновку МСЕК.Авідтак,і правона отриманняморальної шкоди спричиненоївнаслідок встановленоговищевказаного професійногозахворювання,у Позивача виникає також лише цього моменту за умови її підтвердження. Як свідчатьобставини справи, первинно ОСОБА_1 буловстановлено 55% втрати працездатності та3групу інвалідності, 04.07.2022р.,а зпозовними вимогамипро відшкодуванняйому моральноїшкоди,в зв`язкуз професійнимзахворюванням таще йв розмірі150000грн. істягнення зПрАТ «Дніпроспецсталь» ОСОБА_1 звернувсядо судувже 13.12.2022р., щосвідчить проте, щоменше чімза 5місяців Позивач не мав можливості відчути такі!страждання,щоб їхвін оцінив в 150 000грн.! При цьому,вказуючи сумупозову 150000,00грн.Позивач обґрунтовуєїї лишетим,що унього професійнезахворювання тайому встановлено лише55%втрати працездатності,3групою інвалідності.З оглядуна наведеніобставини,такий підхіду визначеннісуми моральноїшкоди єпорушенням вимогщодо розумностіі справедливості. Щодо посилань «переживання, пов`язані з відчуттям незадоволеності,- своїм часом я не можу розпоряджатися так, як мені за потрібно, бо змушений постійно декілька разів на рік стаціонарно проходити тривалий курс лікування...»Заперечують, оскільки професійне захворювання Позивачу встановлено лише 09.06.2022р., 55%втрати працездатностіта 3групу інвалідності встановлено04.07.2022р.,і відповіднодовідки МСЕКзазначено лишенеобхідність амбулаторногота стаціонарноголікування,профпатолога,невролога,лор,пульманолога,сім лікаря.Проте Позивачнадав лишеВиписки простаціонарне лікування з 24.10.2022р. по 01.11.2022р.,. Інших доказівщодо стаціонарнелікування ненадав.При цьому,звертаємо увагуСуду,на тойфакт,що вказанавиписка свідчатьлише пролікування Позивачау зв`язкуз встановленимпроф.захворюванням.Щодо посиланьна «істотністьвимушених зміну життєвихстосунках інаслідків,що настали».Заперечуємо,оскільки крімдовідок МСЕК,в якихПозивачу зазначенолише «необхідністьамбулаторного тастаціонарного лікування,санітарно-курортнелікування» іншихдоказів щодонаявності моральноїшкоди ненадано. Вказані довідкисвідчать лишепро необхідністьлікування зприводу професійногозахворювання, проте не підтверджують факт «істотності вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали»,наявності моральнихстраждань, змін в організації життя,які бПозивач зазнавби,після встановленняу ньогопрофесійного захворювання.Крім того,вказані ДовідкиМСЕК неможуть бутидоказами того, щоПозивач потребуєдодаткового лікуванняу зв`язку зсаме моральнимистражданнями. Довідками також не передбачено додаткового догляду, який би потребував додаткових витрат у Позивача та підтверджував би що Позивач зазнає зміни в організації свого життя. А відтак, наявність встановленого у Позивача професійного захворювання, не є беззаперечним доказом наявності моральної шкоди у зв`язку з цим. Зважаючи на численні фактори, які впливають на можливість відповідача відшкодувати Позивачу моральну шкоду (а саме: нестабільний фінансовий та економічний стан нашого підприємства в умовах кризи в державі; необхідність забезпечення нашим підприємством військових частин, які приймають участь в бойових діях не забезпечення у повному обсязі замовленнями на виробництво; зобов`язання зі сплати податків, заробітної плати працівникам, які також продовжують працювати на сьогоднішній день у важких та шкідливих умовах праці, обслуговування кредитів та ін., наявність в України воєнного стану) ПрАТ «Дніпроспецсталь» погоджуєтьсяв якостівідшкодування моральноїшкоди внаслідоквстановленого професійногозахворювання,виплатити Позивачусуму 30000,00 грн.(тридцятьтисяч гривень). З оглядуна наведене,відповідач просивсуд зменшитисуму відшкодуванняморальної шкоди спричиненої внаслідок професійного захворювання, що підлягає стягненню до суми30000,00 грн.
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали у повному обсязі і просять задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Позивач зазначав, що внаслідок професійного захворювання він має лікуватися, має постійні переживання через те, що він у зв`язку із ушкодженням здоров`я обмежений у можливості виконувати звичайні повсякденні обов`язки, Щодо визначеного розміру моральної шкоди 150000 грн. зазначив, що визначив таку суму, оскільки має значні витрати на ліки.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, навів аргументи аналогічні змісту відзиву відповідача на позов а також просив у разі наявності підстав для задоволення позову, зменшити розмір моральної шкоди до 30000,00 грн.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 04.07.1994 по 13.11.1997 року та з 28.03.2000 по 20.10.2020 ОСОБА_1 працював на Приватному акціонерному товаристві «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна, де з 04.07.1994 - 13.11.1997 був слюсарем - ремонтником; з 28.03.2000 по 10.10.2000 був різником гарячого металу по 4 розряду в прокатному цеху; з 10.10.2000 по 20.10.2020 був вальцювальником металу гарячого прокату по 5 та 6 розряду в прокатному цеху.
20.10.2020 року, згідно наказу № 538 ОСОБА_1 , звільнено за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію.
Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково - дослідний інститут промислової медицини» про наявність хронічного професійного захворювання (отруєння), № 514 від 17.02.2022р. Позивачу було встановлено професійне захворювання:ангіодистонїї, синдром полірадікулоневропатії з вираженими статико-дінамичними порушеннями, нейродістрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня), колінних та правого тазостегнового (ПФ другого ступеня) суглобів Т75.2. Силікоз першої стадії (з/і. 1/1) ускладнений хронічним обструктивним захворюванням д\легень першої стадії, групи А, першого-другого ступеня, 362.8. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість другого ступеня( з легким зниженням слуху) - за ОСОБА_6 Пономарьової Н 90,5
Захворюванню професійне, встановлено перше.
Таким чином, професійне захворювання отримане позивачем під час виконання ним трудових обов`язків в ПрАТ «Дніпроспецсталь»
За даними інформаційної довідки про умови праці № 08/03.2-11/10957 в 08.11.2021, виданої Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області підтверджено, що я працював у шкідливих умовах у прокатному цеху ПрА «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» 23 роки 11 міс.:слюсарем - ремонтником 3 роки 4 міс., а саме: 04.07.1994 - 13.11.1997;різником гарячого металу 6 міс., а саме: 28.03.2000 - 10.10.2000; вальцувальником стану гарячої прокатки 20 років, а саме: 10.10.2000 20.10.2020.
За державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України 08.04.2014 N 248, загальна оцінка умов та характеру праці, на посаді на якій працював ОСОБА_1 , вальцувальника стана гарячого прокату прокатного цеху ПрАТ «Електрометалургійна завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» віднесена до III класу 4 ступеня. За показниками робоче місце слід вважати з особливо шкідливими та особливо важким умовами праці, що відповідає критеріям Списку № 1 пільгового пенсійного забезпечення.
Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювали (отруєння) форми П-4 від 09.06.2022 року, затвердженого Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області встановлено, що хронічне професійне захворювання виникло у ОСОБА_1 за обставин, внаслідок тривалої роботи на ПрАТ «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (23 роки 11 місяців) в умовах впливу шкідливих виробничих факторів. (П. 17 Акту).
Відповідно до п. 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) причиною виникнення у ОСОБА_1 хронічного професійного захворювання є наявність на моєму робочому місці вальцувальника стана гарячої прокатки прокатного цеху шкідливих виробничих факторів, що призвели до профзахворювань:вібрація (загальна) - 93-107 дБ при ГДР - 92 дБ;пил з домішками кремнію діоксиду кристалічного від 2% до 10% (фіброгенної дії) - 4,58 - 8,8 мг/ м3 при ГДК - 4,0 мг/м3;шум - 85-93 дБ «А» при ГДР - 80 дБ «А».
Згідно довідки до акту огляду медико - соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 628911 від 04.07.2022 р., ОСОБА_1 , при первинному огляді встановлена третя група інвалідності за професійним захворюванням, безстроково. Протипоказана важка фізична праця, статико - динамічні навантаження. Рекомендовані «Д» нагляд у профпатолога, невролога, лор, пульмонолога, сімейного лікаря, стаціонарне лікування.
Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 097324 встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 55 %.
В зв`язку з виникненням професійних захворювань, ОСОБА_1 потребує амбулаторного та стаціонарного лікування, з 24.10.2022 по 01.11.2022 він знаходився на стаціонарному лікуванні в ТОВ «Вітацентр», що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого відділення профпатології №2831.
Відповідно дост. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Відповідно до ч.8ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»у редакції, що набрала чинності з 01 січня 2015 року, відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положеньЦивільного кодексу УкраїнитаКодексу законів про працю України.
До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою частина четверта статті 14 Закону (1105-14).
Згідност. 13 Закону України «Про охорону праці»роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статею 153 Кодексу Законів про працю Українивстановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу.
Статею 173 КЗпП Українипередбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Статею 237-1 КЗпП Українипередбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно дост. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслiдок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку iз знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також дiлової репутацiї фiзичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, iншим майном або в iнший спосiб. Розмiр грошового вiдшкодування моральної шкоди визначається судом залежно вiд характеру правопорушення, глибини фiзичних та душевних страждань, погiршення здiбностей потерпiлого або позбавлення його можливостi їх реалiзацiї, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є пiдставою для вiдшкодування, а також з урахуванням iнших обставин, якi мають iстотне значення. При визначеннi розмiру вiдшкодування враховуються вимоги розумностi i справедливостi.
Відповідно до нормст.1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.13 вищевказаної постанови, згідно зст. 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя i здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року зазначив, що моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави.
У даному контексті доречно також зазначити рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» (2004): «Суд вважає, що заявник може вважатися таким, що зазнав моральних страждань у результаті встановлених порушень, і ці страждання не можуть бути компенсовані лише констатацією порушення».
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, встановив, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання та хвилювання.
Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що матеріали справи не містять належних доказів щодо спричинення моральної шкоди позивачу, оскільки на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з професійними захворюваннями, суд визнає, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.
Щодо доводів відповідача про відсутність вини підприємства у спричиненні професійного захворювання, та посилання на наявність вини позивача у виникненні професійного захворювання, що виражається у нехтуванні їм своїм власним здоров`ям при виконанні трудових обов`язків під час роботи на підприємстві Відповідача, то ці доводи є неспроможними, виходячи із наступного.
Так, у відзиві відповідач щодо встановленого професійного захворювання Відповідач не спростовує ті факти, які викладені у позовній заяві та підтверджені офіційними документами, якими виступають інформаційна довідка про умови праці № 08/03.2-11/10957 в 08.11.2021, видана Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області, медичний висновок медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково - дослідний інститут промислової медицини» та довідка до акту огляду медико - соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 628911 від 04.07.2022 р.
Також Відповідач не спростовує факту про те, що позивач понад 20 років виконував роботи на його підприємстві в умовах впливу на стан здоров`я шкідливих та небезпечних виробничих факторів, які перевищували допустимі норми у декілька разів.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб, що закріплено положеннями статті 43 Конституції України, та визначено також у статтях 22, 24 Загальної декларації прав людини та випливає з вимог статті 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права.
Користуючись своїм конституційним правом на вибір професії позивач отримав професію, за якою пропрацював тривалий час, що підтверджено копією трудової книжки. Сама професія передбачена Списками робіт, які дають право на пільгову пенсію.
Щодо доказів наданих Відповідачем, які засвідчують проведенню атестації робочого місця, та які містять показники факторів виробничого середовища і трудового процесу, деякі із яких перевищують гранично допустимі норми, саме ці показники ще раз підтверджують наявність на робочому місці шкідливих та небезпечних виробничих факторів, які постійно впливали на стан здоров`я позивача, що і призвело в подальшому до професійного захворювання.
Висновки Державної експертизи умов праці не надає об`єктивної оцінки про причини, які могли привести до того чи іншого професійного захворювання, а лише підтверджують проведення атестації робочого місця з дотриманням вимог постанов КМ України та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць, затверджених постановами Міністерства праці України та Головним державним санітарним лікарем.
Позивач не спростовує та підтверджує доводи Відповідача в частині його обізнаності про шкідливі та небезпечні умови роботи як при прийняті на роботу, так і у подальшому, інформованість про пільги та компенсації за роботу в таких умовах. Проте посилання Відповідача про наявність провини Позивача у тому, що він продовжував працювати в таких умовах, є неприпустимим, оскількиза нормамичинного законодавствівідсутня норма,яка зобов`язуєпрацівника відпрацьовуватипевний період часу у шкідливих та небезпечних умовах праці, та звільнятись з тих підстав, що подальша робота може вплинути на стан його здоров`я.
Щодо доводів Відповідача про добровільне виконання Позивачем робіт у шкідливих умовах праці та тривалий стаж роботи, що стало причиною виникнення профзахворювання, не виключають вину відповідача та підтверджують обов`язок останнього виконати вимоги частини другої статті 153 КЗпП України та статті 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до вияв нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання приписів законодавств щодо прав працівників у галузі охорони праці и нести відповідальність у вставленому законом порядку за їх невиконання.
Окрім того, відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Зазначена норма закріплює право громадянина на належні безпечні та здорові умови праці, не допускає з цього правила будь яких виключень.
Відповідачем також не спростовані доводи позивача, що упродовж всієї праці на підприємстві Позивач дотримувався норми статті 159 КЗпП України, не ухилявся від виконання обов`язків по дотриманню законодавства про охорону праці. При цьому позивачем також було дотримано вимоги щодо проходження, встановлених нормою статті 169 КЗпП України, медичних оглядів, що не спростовує й Відповідач.
Правовою нормою для розслідування професійного захворювання та складання акту ф.П-4 виступає «Порядок розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» (далі Порядок), затвердженого постановою КМУ № 337 від 17.04.2019р., який набув чинності з 01 липня 2019р. Так, згідно вказаного Порядку для складення акту ф.П-4 передує складання обов`язкового документу, яким виступає санітарно-гігієнічна характеристика умов праці працівника, в якого виявлено підозру на професійне захворювання. Наступним документом, який пов`язує захворювання з умовами праці виступає медичний висновок, який приймають спеціалізовані медичні установи. Оскарження вказаних документів врегульовано положеннями цього Порядку. На відміну від оскарження акту ф.П-4, якого можливо оспорити лише при порушені процедури його складення, а не по суті. Тому без вказаних документів у комісії з розслідування професійного захворювання не було б правових підстав для складення акту ф.П-4.
Позивачем надані всі вказані документи, які на сьогодні не оскаржені, не скасовані, не визнані незаконними, а тому мають чинність. А згідно медичного висновку медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково - дослідний інститут промислової медицини» позивачу було встановлено професійне захворювання за трьома діагнозами. На сьогодні цей висновок є чинним.
Поняття професійного захворювання розкриває стаття 1 Закону України від 23.09.1999 року „ Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що набрала чинності з 01 січня 2015 року. Це захворювання, що виникло професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою. Характер професійних хвороб визначається особливостями механізму дії виробничих факторів та їх поєднань на організм людини, а також сила і тривалість дії.
Аналогічні висновки містить і пункт 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 17 квітня 2017р. № 337 та Державні Санітарні норми та «Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу». Тобто професійне захворювання виникає лише після довготривалого впливу на стан працівника негативних виробничих факторів, воно не буває раптовим, а відбувається поступово та має тривалий перебіг з наростанням симптомів.
Посилання Відповідача щодо виконання положень законодавства про охорону праці, що зумовлено наданням Позивачу додаткових днів відпустки, отримання доплати за шкідливість, забезпечення засобами індивідуального захисту, не заслуговують на увагу, оскільки саме це законодавство зобов`язує роботодавця до їх виконання, а їх порушення тягне відповідальність, в тому числі і кримінальну, а посилання на наявність провини Позивача у тому, що він продовжував працювати в таких умова є неприпустимим, оскільки законодавством України не передбачено обмежень чи заборони щодо реалізації права на працю особами, які мають право на пільгову пенсію.
Доводи Відповідача щодо приховування Позивачем стану свого здоров`я під час проходження щорічних медичних оглядів не доводять його вини, як підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки вина не передбачена нормою статті 237-1 КЗпП України.
Оцінивши обставини справи та надані учасниками справи докази в їх сукупності, суд вважає встановленим та доведеним, що позивач в період виконання трудових обов`язків на підприємстві відповідача, внаслідок наявності на робочому місці шкідливих виробничих факторів, отримав професійне захворювання та зазнав втрату професійної працездатності у 55% безстроково, що на думку суду свідчить про наявність у позивача моральних страждань у зв`язку з порушенням життєвих зв`язків, фізичним болем, що пов`язаний з професійним захворюванням та наявністю потреби у лікуванні, незручністю та дискомфортом, що стали наслідком захворювання, яке викликає моральні страждання із-за неможливості виконувати певний фізичний труд, позивач в силу своїх хвороб переживає за подальший стан свого здоров`я, яке вимагає докладання певних зусиль для організації свого життя, що є підставами для відшкодування моральної шкоди відповідно дост. 237-1 КЗпП України.
Відповідност. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (Постанова ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).
Судом при вирішенні справи враховується і те, що право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Оскільки встановлення стійкої втрати працездатності відбулось 04.07.2022 року, то право на моральну шкоду виникло в нього саме з цього часу та спрямовано до роботодавця, у якого він працював до погіршення стану здоров`я та, як наслідку, встановлення інвалідності.
Визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує і ті обставини, що ані у позовній заяві, ані безпосередньо у судовому засіданні ОСОБА_1 не зазначив, з чого саме він виходив оцінюючи розмір шкоди саме у розмірі 150000 грн., вказавши лише що йому не витрачає коштів на лікування, що не є моральною шкодою в розумінні ст.23 ЦК України, оскільки моральна шкодавідшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішеннямсудунезалежно від відшкодування майнової шкоди. Також суд враховує, що ОСОБА_1 було встановлено 55% втрати працездатності та 3 групу інвалідності 04.07.2022р., з позовними вимогами про відшкодування йому моральної шкоди, в зв`язку з професійним захворюванням звернувся до суду 13.12.2022р., надав лише Виписку про стаціонарне лікування з 24.10.2022р. по 01.11.2022р., інших доказів щодо стаціонарного лікування до суду надано було, а тому посилання у позовній заяві на ті обставини, що "позивач вимушений проходити тривалий курс лікування, приймати ліки пожиттєво" не підтверджено матеріалами справи.
При цьому, суд враховує також і той факт, що позивач звільнився з підприємства не за станом свого здоров`я, а за власним бажанням, після звільнення з ПрАТ «ДСС» він продовжив трудову діяльність і працював на посаді столяра ВСП «Запорізький металургійний фаховий коледж ЗНУ» з 03.12.2020 по 29.10.2021, звільнився за власним бажанням та тільки після звільнення з іншого місця роботи почав проходити медичні обстеження з приводу професійних захворювань, а не навпаки під час роботи у зв`язку з погіршення стану здоров`я.
Визначаючи розмір моральної шкоди, судом враховується тяжкість і характер завданих ушкоджень здоров`ю позивача, ступінь втрати його професійної працездатності, який складає 55% виходячи з принципів розумності й справедливості, з врахуванням конституційної значимості здоров`я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини справи, та обставини того, що окрім відповідача, позивач працював також і на інших підприємствах, тяжкість ушкодження здоров`я, рівень фізичного болю під час її заподіяння, ступінь втрати професійної працездатності, пов`язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали, суд приходить до висновку, що належним розміром відшкодування моральної шкоди та достатньою сатисфакцією зазначених ним моральних страждань є сума 45000 гривень і саме така сума є достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи.
З огляду на вказане, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Окрім того, суд зазначає, що позивач у своєму позові у цій справі просив стягнути моральну шкоду без урахування отримання податку з доходів і зборів. Разом із тим, суд зазначає, що питання оподаткування доходу позивача є питаннямвиконаннярішення суду у цій справі, а не питанням, яке суд має вирішувати при ухваленні рішення у цій справі.
Суд також роз`яснює, що учасники справи, державний чи приватний виконавці не позбавлені права у подальшому звертатись до суду з приводу питання роз`яснення рішення суду у цій справі в порядку, передбаченомуст. 271 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненю судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, та те, що позовна заява подана не юридичною, а фізичною особою, стягнення підлягають судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог.
З огляду на те, що з відповідача на користь позивача стягнуто 45000 грн., то Відповідно до вимог ч.6 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог (30%) у розмірі 297,84 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецталь» ім. А.М. Кузьміна про відшкодування моральної шкоди,- задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецталь» ім. А.М. Кузьміна (ЄДРПОУ 00186536, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 81) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров`я у розмірі 45000 грн. (сорок п`ять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецталь» ім. А.М. Кузьміна (ЄДРПОУ 00186536, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 81) судовий збір на користь держави в розмірі 297 гривень 84 копійки.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частина рішення складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 20.02.2023 року.
Повний текст рішення складено 22.02.2023 року.
Суддя: Ю.В. Апаллонова
