ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/3480/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2023 рокум. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 про визнання протиправним та скасування наказів Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради.

Обставини справи:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 з вимогами:

- визнати протиправним наказ Державної служби України з безпеки на транспорті №499 від 07.10.2022 «Про проведення позапланової перевірки»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті №82 від 06.02.2023 «Про прийняття рішення щодо анулювання ліцензії повністю на підставі Акта».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Державною службою України з безпеки на транспорті на підставі наказів №499 від 07.10.2022, №36 від 17.01.2023 проводилися позапланові заходи державного нагляду (перевірки) за додержанням Ліцензійних умов, у зв`язку з наявністю загрози життю чи здоров`ю людей, що безпосередньо пов`язана з провадженням ліцензіатом виду господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

За результатами перевірок були складені акти «за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) за додержанням ліцензіатом вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом».

В ході перевірки, яка проводилась в період з 17 по 21 жовтня 2022, на підтвердження дотримання п.п.3 п.10 Ліцензійних умов, Львівське комунальне автотранспортне підприємство №1 надало 427 оригіналів посвідчень водія про проходження медичної підготовки за формою №143-0, яка передбачена Порядком медичної підготовки водіїв та кандидатів у водії транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.11.1997 №339, однак станом на день перевірки строк дії 184 посвідчень закінчився.

Акт №11 від 21.10.2022 має розділ «Опис виявлених порушень вимог законодавства» в якому міститься такий опис фактичних обставин: «виявлено, що ліцензіат допускає водіїв для роботи на внутрішніх перевезеннях пасажирів автобусами без проходження періодичного навчання методів надання першої домедичної допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод, а саме: з 427 водіїв у 184 водіїв відсутні сертифікати».

Позивач зазначає, що на думку посадових осіб Державної служби України з безпеки на транспорті, які здійснювали позапланову перевірку Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 пред`явило належні документи на підтвердження дотримання вимог п.п.3 п.10 Ліцензійних умов, а саме посвідчення водія про проходження медичної підготовки за формою №143-0, однак такі посвідчення були надані не на всіх водіїв, зокрема, відсутні 184 (строк їх дії закінчився). Наголошує, що чинним законодавством передбачено документ під назвою «посвідчення» а не «сертифікат», як зазначено у Акті №11 від 21.10.2022. В графі «Вимоги законодавства, які було порушено, із зазначенням відповідних статей (частин, пунктів, абзаців тощо)» Акта №11 від 21.10.2022 зазначено п.п.3 п.10 Ліцензійних умов. Графа «Опис фактичних обставин та відповідних доказів (письмових, речових, електронних або інших), що підтверджують наявність порушення вимог законодавства» Акта №11 від 21.10.2022 не містить жодного опису фактичних обставин щодо виявлених порушень; не містить жодної конкретизації щодо таких обставин (коли саме відбулось порушення); не містить посилання на відповідні докази, що підтверджують наявність порушення вимог пп.3 п.10 Ліцензійних умов, зокрема, посилання на докази, які підтверджують факт допуску водіїв до роботи без проходження періодичного навчання методів надання першої домедичної допомоги (наприклад, письмові пояснення водіїв, посадових осіб підприємства, інформацію про водіїв, які були допущені до роботи з перевезення пасажирів, дорожні листи тощо), тому висновок відповідача про наявність порушення пп.3 п.10 Ліцензійних умов не відповідає фактичним обставинам та не підтверджений належними доказами.

24.10.2022 Державною службою України з безпеки на транспорті видано розпорядження №125/2022 щодо усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) за додержанням ліцензіатом вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, яким зобов`язано усунути виявлені порушення у строк до 19 грудня 2022.

Листом від 16.12.2022 позивач повідомив Державну службу України з безпеки на транспорті про усунення порушень згідно вимог розпорядження від 24.10.2022 №125/2022, зокрема, всі водії підприємства (454 осіб) пройшли навчання та отримали посвідчення водія про проходження медичної підготовки за формою №143-0.

Під час проведення позапланової перевірки, яка проводилася в період з 30 січня по 01 лютого 2023, на підтвердження дотримання п.п.3 п.10 Ліцензійних умов, ЛК АТП №1 пред`явило посадовим особам Державної служби України з безпеки на транспорті 454 оригінали посвідчення водія про проходження медичної підготовки за формою №143-0, однак на думку посадових осіб, що здійснювали перевірку, дані посвідчення не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки водії підприємства повинні були мати довідки, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 №1115, а не наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.11.1997 №339. За підсумками позапланової перевірки складено Акт №2 від 01.02.2023 за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) за додержанням ліцензіатом вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Акт №2 від 01.02.2023 в розділі «Опис виявлених порушень вимог законодавства» містить такий опис фактичних обставин: «виявлено, що ліцензіат допускає 454 водія для роботи на внутрішніх перевезеннях пасажирів автобусами без проходження періодичного навчання методів надання першої домедичної допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод, а саме: довідки не відповідають встановленим вимогам згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 №1115.

Графа «Опис фактичних обставин та відповідних доказів (письмових, речових, електронних або інших), що підтверджують наявність порушення вимог законодавства» Акта №2 від 01.02.2023 не містить жодного опису фактичних обставин щодо виявлених порушень; не містить жодної конкретизації щодо таких обставин (коли саме відбулось порушення); не містить посилання на відповідні докази, що підтверджують наявність порушення вимог п.п.3 п.10 Ліцензійних умов, зокрема, докази, які підтверджують факт допуску водіїв до роботи без проходження періодичного навчання методів надання першої домедичної допомоги (наприклад, письмові пояснення водіїв, посадових осіб підприємства, інформацію про водії, які були допущені до роботи з перевезення пасажирів, дорожні листи тощо), тому висновок відповідача про наявність порушення пп.3 п.10 Ліцензійних умов не відповідає фактичним обставинам та не підтверджений належними доказами.

За результатами заходу держаного нагляду посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті складено Акт №2/1 від 01.02.2023 про повторне порушення ліцензіатом Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, в якому зазначено: «виявлено, що ліцензіат допускає 454 водія для роботи на внутрішніх перевезеннях пасажирів автобусами без проходження періодичного навчання методів надання першої домедичної допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод, а саме: довідки не відповідають встановленим вимогам згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 №1115». В графі Акту «зазначення розпорядчого документа, у якому було попереднє порушення з посиланням на відповідне порушення Ліцензійних умов» вказано Акт від 21.10.2022 №11.

06.02.2023 Державна служба України з безпеки на транспорті прийняла наказ №82 «Про прийняття рішення щодо анулювання ліцензії повністю на підставі Акта» відповідно до якого анулювала ліцензію повністю Львівському комунальному автотранспортному підприємству № 1 (код ЄДРПОУ 23884071), серії АЕ № 573198, що діє з 25 травня 2012 року, на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом з дозволеним видом робіт: внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення, внутрішні перевезення пасажирів на таксі, внутрішні перевезення пасажирів автобусами та міжнародні перевезення пасажирів автобусами; місцезнаходження юридичної особи: 79066, Львівська обл., м. Львів, вул. Ґрунтова, буд. 1 Б. Підстава: Акт про повторне порушення ліцензіатом Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 01.02.2023 №2/1.

Позивач наголошує, що не допускав повторності порушення п.п.3 п.10 Ліцензійних умов, оскільки в Акті №11 від 21.10.2022 не вказувалось про те, що надані посвідчення за формою №143-0 не відповідають встановленим вимогам постанови КМУ від 21.11.2012 №1115, та на час повторної позапланової перевірки посвідчення були у всіх водіїв підприємства, та такі були пред`явлені посадовим особам Державної служби України з безпеки на транспорті.

Також позивач зазначає, що наказ №82 від 06.02.2023 не відповідає принципу обґрунтованості, оскільки прийнятий без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; прийнятий без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілям, на досягнення яких спрямований наказ.

Враховуючи постанову Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №200/7428/21 рішення про анулювання ліцензії, як найсуворіша санкція застосована відповідачем безпідставно, оскільки не було надано можливість усунути порушення ліцензійних умов, у зв`язку з чим, прийнятий наказ №82 від 06.02.2023 «Про прийняття рішення щодо анулювання ліцензії повністю на підставі Акта» є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 27 лютого 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою суду від 27 квітня 2023 року відмовлено в переході до загального позовного провадження та розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Крім того, ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Щодо наданої відповідачем заяви про продовження строку для подання відзиву, суд зазначає, що заява не розглядалась судом з винесенням окремої процесуальної ухвали, проте, заява сформована відповідачем 13.03.2023, зареєстрована судом 17.03.2023, а розгляд справи здійснюється 27.04.2023, що свідчить про те, що у відповідача було достатньо часу для підготовки та направлення відзиву на адресу суду. Більш того, норми Кодексу адміністративного судочинства України не змінені в частині надання відзиву протягом 15 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі з урахуванням факту введення правового режиму воєнного стану, проте станом на дату розгляду справи відповідачем так і не було подано відзиву на позовну заяву.

Департаментом міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської області подано письмові пояснення щодо заявленого позову. В обґрунтування письмових пояснень зазначив, що з двох позапланових перевірок вбачається, що на думку посадових осіб Державної служби України з безпеки на транспорті, які проводили позапланову перевірку з 17.10.2022 по 21.10.2022, посвідчення водія про проходження медичної підготовки за формою №143-0 відповідають вимогам п.п.3 п.10 Ліцензійних умов, а на думку посадових осіб Державної служби України з безпеки на транспорті, які проводили позапланову перевірку з 30.01.2023 по 01.02.2023, посвідчення водія про проходження медичної підготовки за формою №143-0, не відповідають вимогам п.п.3 п.10 Ліцензійних умов.

Зазначає, що посадові особи Державної служби України з безпеки на транспорті не дотримались абз.6 ст.3 Закону України №877-V, згідно якого державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю).

Львівське комунальне автотранспортне підприємство №1 не допустило повторності порушення п.п.3 п.10 Ліцензійних умов, оскільки в Акті №11 від 21.10.2022 не вказувалось про те, що надані посвідчення за формою №143-0 не відповідають встановленим вимогам постанови КМУ від 21.11.2012 №1115, та на час повторної позапланової перевірки посвідчення були у всіх водіїв підприємства, які допускалися до роботи, та такі були пред`явлені посадовим особам Державної служби України з безпеки на транспорті.

Наказ №82 від 06.02.2023 не відповідає принципу обґрунтованості, тобто прийнятий не з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; прийнятий без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямований цей наказ.

Враховуючи наведене, третя особа вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та,-

встановив:

Львівське комунальне автотранспортне підприємство №1 (далі-ЛК АТП №1) є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 23884071.

Основним видом діяльності ЛК АТП №1 є пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.

Відповідно до ліцензії серії АЕ №573198, виданої 08.06.2015 Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті, ЛК АТП №1 (код ЄДРПОУ 23884071) дозволений вид робіт: - внутрішні перевезення пасажирів автобусами; - внутрішні перевезення пасажирів на таксі; внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення; - міжнародні перевезення пасажирів автобусами. Строк дії ліцензії необмежений.

Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпеки) №499 від 07.10.2022 «Про проведення позапланової перевірки» відповідно до п.7 абз.4 ч.3 ст. 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», п.п.5 п.5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, на підставі погодження Міністерства інфраструктури України на проведення позапланової перевірки, надісланого листом від 04.10.2022 №6766/27/10-22 та у зв`язку із наявною загрозою життю і здоров`ю людей, що безпосередньо пов`язана з провадженням ліцензіатом виду господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом призначено Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті організувати проведення позапланової перевірки додержання ЛК АТП №1 ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1001.

Наказом Укртрансбезпеки №499 від 07.10.2022 «Про проведення позапланової перевірки» визначено провести у термін з 17 по 21 жовтня 2022 позапланову перевірку додержання ліцензіатом ліцензійних умов.

На підставі наказу Укртрансбезпеки №499 від 07.10.2022 «Про проведення позапланової перевірки» видано посвідчення на проведення позапланової перевірки ЛК АТП №1 від 12.10.2022 №7666/3.5/14-22, з яким ознайомлений заступник директора ЛК АТП №1 Струтинський О.І. 17.10.2022, про що свідчить підпис на посвідченні.

21.10.2022 Укртрансбезпекою складено акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) за додержанням ліцензіатом вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом №11, в якому зазначено, що відповідно до посвідчення (направлення) Укртрансбезпеки від 12.10.2022 №7666/3.5/14-22 позапланова перевірка проводилась у період з 17 по 21 жовтня 2022. Відповідно до акта перевірки, в ході її проведення, зокрема встановлено, що ЛК АТП №1 допускає водіїв для роботи на внутрішніх перевезеннях пасажирів автобусами без проходження періодичного навчання методів надання першої домедичної допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод, а саме: з 427 водіїв у 184 водіїв відсутні сертифікати, що є порушенням п.п.3 п.10 Ліцензійних умов.

В акті №11 від 21.10.2022 зазначено, що перевірку здійснено за участі заступника директора ЛК АТП №1 Струтинського Олександра Івановича. Примірник акта на 24 сторінках заступник директора ЛК АТП №1 Струтинський О.І. отримав 21.10.2022, про що свідчить його підпис в акті №11 від 21.10.2022.

Відповідно до відомостей розділу «Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеного заходу державного нагляду (контролю) та складеного акта перевірки» уповноваженою особою ЛК АТП №1 не надано пояснення, зауваження або заперечення.

24.10.2022 Укртрансбезпекою винесено розпорядження щодо усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) за додержанням ліцензіатом вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом №125/2022, відповідно до якого керівнику ліцензіата (або іншій уповноваженій особі) відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» усунути виявлені порушення у строк до 19.12.2022 та надати інформацію про усунення порушень до Укртрансбезпеки в письмовій формі до 23.12.2022. Зазначено, що невиконання розпорядження є підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії.

Розпорядження №125/2022 від 24.10.2022 отримано заступником директора ЛК АТП №1 Струтинським О.І. 25.10.2022, про що свідчить підпис на розпорядженні.

Листом від 16.12.2022 №889/02, ЛК АТП №1 повідомило Укртрансбезпеку про усунення порушень, зокрема, щодо проходження водіями періодичного навчання методів надання першої домедичної допомоги.

Наказом Укртрансбезпеки №36 від 17.01.2023 призначено провести в період з 30 січня по 01 лютого 2023 позапланову перевірку додержання ліцензійних умов провадження.

На підставі наказу Укртрансбезпеки №36 від 17.01.2023 видано посвідчення на проведення позапланової перевірки ЛК АТП №1 від 23.01.2023 №683/3.5/14-23.

01.02.2023 Укртрансбезпекою складено акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) за додержанням ліцензіатом вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом №2, в якому зазначено, що відповідно до посвідчення (направлення) Укртрансбезпеки від 23.01.2023 №683/3.5/14-23 позапланова перевірка проводилась у період з 30 січня по 01 лютого 2023. Відповідно до акта перевірки, в ході її проведення, зокрема встановлено, що ЛК АТП №1 допускає 454 водія для роботи на внутрішніх перевезеннях пасажирів автобусами без проходження періодичного навчання методів надання першої домедичної допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод, а саме: довідки не відповідають встановленим вимогам згідно постанови КМУ від 21.11.2012 №1115, що є порушенням п.п.3 п.10 Ліцензійних умов. В акті зазначено, що перевірку здійснено за участі директора ЛК АТП №1 Хамула Ореста Романовича.

Крім того, в акті зазначено, що останній позаплановий захід державного нагляду (контролю) був проведений в період з 17 по 21 жовтня 2022 (акт перевірки №11 від 21.10.2022). Розпорядження щодо усунення порушень видавалось та було виконано ЛК АТП №1.

Відповідно до сторінки 24 акта №2 від 01.02.2023, відсутні відомості про те, що уповноваженою особою АК АТП №1 отримано примірник акта №2 від 01.02.2023 або примірник акта надіслано ліцензіату рекомендованим листом.

Укртрансбезпекою не надано докази, які свідчать про те, що уповноважена особа ЛК АТП №1 отримала акт №2 від 01.02.2023 або надіслано рекомендованим листом з повідомленням.

Відповідно до відомостей розділу «Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеного заходу державного нагляду (контролю) та складеного акта перевірки» директором ЛК АТП №1 надано заперечення в яких зазначає: «З п.3 акту №2 від 01.03.2023 не згодні, оскільки водії проходять навчання надання першої домедичної допомоги відповідно до Порядку медичної підготовки водіїв та кандидатів у водії транспортних засобів, затверджених наказом МОЗ від 28.11.1997 №339. Пунктом 5 наказу передбачено, що після проходження медичної підготовки водії отримують посвідчення за формою №143-О. Всі наявні на підприємстві посвідчення відповідають даній формі. В акті №11 від 21.10.2022 не вказувалось, що форма довідки (посвідчення) не відповідає вимогам чинного законодавства, тому повторність порушення відсутнє».

01.02.2023 Укртрансбезпекою складено акт про повторне порушення ліцензіатом Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом №2/1. Відповідно до акта №2/1 від 01.02.2023, ЛК АТП №1 повторно допустило порушення п.п.3 п.10 Ліцензійних умов, а саме: ліцензіат допускає 454 водія для роботи на внутрішніх перевезеннях пасажирів автобусами без проходження періодичного навчання методів надання першої домедичної допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод, а саме: довідки не відповідають встановленим вимогам згідно постанови КМУ від 21.11.2012 №1115. В акті №2/1 від 01.02.2023 зазначено, що попереднє порушення встановлено на підставі Акта №11 від 21.10.2022.

Наказом Укртрансбезпеки №82 від 06.02.2023 «Про прийняття рішення щодо анулювання ліцензії повністю на підставі Акта» на виконання вимог п.6 ч.12 ст.16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», п.п. 4 та 5 п.5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 №103 анульовано ліцензію повністю ЛК АТП №1 (код ЄДРПОУ 23884071) серії АЕ №573198, що діє з 25.05.2012, на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом з дозволеним видом робіт: внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення, внутрішні перевезення пасажирів на таксі, внутрішні перевезення пасажирів автобусами та міжнародні перевезення пасажирів автобусами.

Підставою для прийняття наказу зазначено акт про повторне порушення ліцензіатом Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом №2/1 від 01.02.2023.

Згідно листа Управління транспорту Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради №4-3702-1866 від 09.02.2023, ЛК АТП №1 обслуговує 30 автобусних маршрутів, з них 7 тимчасово призупинено на період дії воєнного стану в Україні.

Листом №4-3702-1900 від 10.02.2023 Управління транспорту Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, повідомило, що на ринку перевезень пасажирським автомобільним транспортом у Львівській міській територіальній громаді ЛК АТП №1 займає перше місце серед автоперевізників з кількості обслуговування автобусних маршрутів, у відсотковому показнику становить 51% від загальної кількості маршрутів, частка перевезення пасажирів Львівської міської територіальної громади становить 71,6%.

Вважаючи протиправними наказ №499 від 07.10.2022 «Про проведення позапланової перевірки» та №82 від 06.02.2023 «Про прийняття рішення щодо анулювання ліцензії повністю на підставі Акта», ЛК АТП №1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Статтею 3 Закону №2344-ІІІ визначено, що Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 6 Закону №2344-ІІІ встановлено, що Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері автомобільного транспорту, законодавчі основи її реалізації.

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: - формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; - нормативно-правове регулювання; - визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, прийняті в межах його компетенції, обов`язкові до виконання на території України.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, зокрема забезпечує: - реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, зокрема здійснює: - державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Згідно з п.5 ч.1 ст.34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до ст.1 Закону №877-V терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

- державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;

- заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом;

- спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Згідно з ч.11 ст.4 Закону №877-V плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником.

Відповідно до ст. 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів, зокрема є: - перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю); - настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону (ч.2 ст.6 Закону №877-V).

Статтею 11 Закону №877-V встановлено, що суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний:

- допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом;

- не створювати перешкоди органам державного нагляду (контролю) чи їх посадовим особам при здійсненні ними заходів державного нагляду (контролю), за умови що зазначені заходи здійснюються такими особами відповідно до вимог закону;

- виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства;

- надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;

- одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу.

Частиною 3 ст.2 Закону України №877-V встановлено, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Згідно із змісту абз.4 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до п.1 Положення, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно пп.4, 5 п.5 Положення, Укртрансбезпека здійснює ліцензування господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним, залізничним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 №609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» Укртрансбезпека є органом ліцензування з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним, залізничним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1001 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом (далі - Ліцензійні умови).

Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 №222-VIII (далі-Закон №222-VIII) регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності (ст.2 Закону №222-VIII).

Пунктом 7 ч.1 ст.1 Закону №222-VIII визначено, що орган ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноважений законом державний колегіальний орган.

Відповідно до вимог ст.19 Закону №222-VIII державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування може проводити позапланові перевірки додержання органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування на підставах: 1) наявності обґрунтованого повідомлення в письмовій формі про порушення органом ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування; 2) видання розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування з метою перевірки його виконання органом ліцензування; 3) виявлення інформації, що вказує на порушення органом ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування (зокрема, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, листах, щорічних звітах та на офіційних інформаційних ресурсах органів ліцензування); 4) за дорученням Прем`єр-міністра України.

Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування, крім Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка здійснює контроль відповідно до Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Для проведення перевірки органом ліцензування створюється комісія, до складу якої можуть входити виключно працівники такого органу та працівники його територіальних органів.

Під час проведення органом ліцензування перевірки ліцензіат зобов`язаний забезпечити присутність керівника чи його заступника або іншої уповноваженої особи.

Позапланові перевірки додержання ліцензіатами ліцензійних умов проводяться зокрема на підставах: наявності загрози життю чи здоров`ю людей, навколишньому природному середовищу або державній безпеці, що безпосередньо пов`язана з провадженням ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та документально підтверджена органом державної влади, уповноваженим у відповідній сфері, - з метою перевірки додержання ліцензіатом ліцензійних умов, пов`язаних відповідним випадком.

Акт перевірки додержання ліцензіатом ліцензійних умов складається в останній день проведення перевірки.

В акті відображаються питання, що перевірялися, та встановлений стан додержання ліцензіатом ліцензійних умов.

У разі встановлення під час перевірки додержання ліцензіатом ліцензійних умов підстав для складання актів, що є підставами для анулювання ліцензії, такі акти складаються як окремі документи в останній день проведення перевірки (ч.6 ст.19 Закону №222-VIII).

Частиною 7 ст.19 Закону №222-VIII визначено, що розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов видається органом ліцензування протягом п`яти робочих днів з останнього дня проведення перевірки у разі виявлення за результатами її проведення порушень ліцензіатом ліцензійних умов.

Згідно із ч.8 ст.19 Закону №222-VIII ліцензіат, який одержав розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, зобов`язаний в установлений у розпорядженні строк усунути зазначені порушення та подати до органу ліцензування інформацію про виконання вимог такого розпорядження.

Отже, законодавством передбачена певна послідовність дій контролюючого органу у процедурі державного нагляду за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування, який здійснюється шляхом проведення планових та позапланових перевірок, за результатом проведення яких складаються відповідні акти, у яких фіксуються виявлені при проведенні тієї або іншої перевірки у процесі нагляду і контроль у сфері ліцензування порушення, а також акти, що є підставою для анулювання ліцензії, які складаються як окремі документи.

Порядок зупинення, відновлення дії ліцензії та анулювання ліцензії регламентовано положеннями статті 16 Закону №222-VIII.

Так, положеннями п.2 ч.2 ст.16 Закону №222-VIII визначено, що підставою для прийняття органом ліцензування рішення про зупинення дії ліцензії повністю або частково є акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження виду господарської діяльності (частини виду господарської діяльності).

Згідно із частинами третьою - сьомою статті 16 Закону №222-VIII у разі встановлення наявності підстав для зупинення дії ліцензії повністю або частково орган ліцензування протягом п`яти робочих днів з дня виявлення таких підстав приймає обґрунтоване рішення про зупинення дії ліцензії повністю або частково.

Рішення органу ліцензування про зупинення дії ліцензії повністю або частково на підставі пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті набирає чинності через 10 робочих днів з дня його прийняття, а рішення про зупинення дії ліцензії повністю або частково на підставі пункту 1 частини другої цієї статті та про відновлення дії ліцензії - наступного робочого дня після його прийняття.

Орган ліцензування інформує ліцензіата щодо рішення про зупинення дії ліцензії повністю або частково не пізніше трьох робочих днів з дня його прийняття шляхом направлення йому рекомендованого листа.

Дія ліцензії зупиняється повністю або частково до повного усунення ліцензіатом:

1) підстав, визначених пунктами 2 і 3 частини другої цієї статті, що стали причиною зупинення дії ліцензії повністю або частково, але не більше ніж на два місяці з дня набрання чинності рішенням про зупинення дії ліцензії повністю або частково;

2) підстави, визначеної пунктом 1 частини другої цієї статті, що стала причиною зупинення дії ліцензії повністю або частково, але не більше ніж на шість місяців з дня набрання чинності рішенням про зупинення дії ліцензії повністю або частково.

Дія ліцензії відновлюється повністю або частково в разі надання органу ліцензування ліцензіатом заяви та відомостей про усунення підстав, що стали причиною для зупинення дії ліцензії повністю або частково, а в разі якщо дія ліцензії зупинена повністю або частково на підставі пункту 2 частини другої цієї статті, - інформації про сплату штрафу, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення.

При цьому, рішення про зупинення дії ліцензії повністю або частково може бути оскаржено до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, суду (ч.11 ст.13 Закону №222-VIII).

У свою чергу ч.12 ст.16 Закону №222-VIII визначено підстави для прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії повністю або частково.

Зокрема, п.6 ч.12 ст.16 Закону №222-VIII визначено, що підставою для прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії повністю або частково є акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов. Повторним порушенням ліцензіатом ліцензійних умов вважається вчинення таким ліцензіатом протягом року з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення однієї або більше вимог ліцензійних умов, щодо яких видавалося таке розпорядження.

Аналіз статті 16 Закону №222-VIII свідчить про те, що вказаною нормою визначено процедури зупинення та анулювання ліцензії, які є різними за своєю суттю та застосовуються до ліцензіата за порушення ним ліцензійних умов послідовно з метою надання ліцензіату можливості усунути порушення, що стали підставою для зупинення дії ліцензії повністю або частково.

Суд зазначає, що анулювання ліцензії є крайнім заходом, що застосовується до ліцензіата, зокрема у разі вчинення ліцензіатом повторного порушення ліцензійних умов, а саме вчинення таким ліцензіатом протягом року з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення однієї або більше вимог ліцензійних умов, щодо яких видавалося таке розпорядження, про що також складається відповідний акт.

При цьому, суд зазначає, що повторність порушення ліцензійних умов кваліфікується у тому разі, коли ліцензіатом протягом року з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов вчиняються нове порушення однієї або декількох вимоги ліцензійних умов, щодо яких видавалося таке розпорядження, та які були усунуті ліцензіатом на виконання вказаного розпорядження чи у зв`язку із зупиненням ліцензії, оскільки неусунення ліцензіатом протягом строку повного або часткового зупинення дії ліцензії підстав, що стали причиною для її повного або часткового зупинення, є окремою підставою для анулювання ліцензії.

Таким чином, повторність вважається у тому разі, якщо видавалось розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, щодо яких вже видавалось розпорядження.

Судом з матеріалів справи встановлено, що згідно посвідчення на проведення позапланової перевірки №7666/3.5/14-22 від 12.10.2022, підставою перевірки зазначено: п.п.5 п.5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 №103, п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», погодження Міністерства інфраструктури України на проведення позапланової перевірки, надісланого листом від 04.10.2022 №6766/27/10-22 та у зв`язку з наявністю загрози життю чи здоров`ю людей, що безпосередньо пов`язана з провадженням ліцензіатом виду господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом. Предметом перевірки, серед інших 33 питань, передбачених посвідченням, було виконання вимог п.п.3 п.10 Ліцензійних умов щодо допуску водіїв до роботи за умови проходження періодичного навчання методів надання першої домедичної допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

В ході перевірки на підтвердження дотримання п.п.3 п.10 Ліцензійних умов ЛК АТП №1 надало посадовим особам Укртранспекти 427 оригіналів посвідчень водія про проходження медичної підготовки за формою №143-0, яка передбачена Порядком медичної підготовки водіїв та кандидатів у водії транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.11.1997 №339, однак станом на день перевірки строк дії 184 посвідчень закінчився.

За підсумками позапланової перевірки складено акт №11 від 21.10.2022 за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) за додержанням ліцензіатом вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом. Акт №11 від 21.10.2022 в графі «Опис фактичних обставин та відповідних доказів (письмових, речових, електронних або інших), що підтверджують наявність порушення вимог законодавства» розділу «Опис виявлених порушень вимог законодавства» містить такий опис фактичних обставин: «виявлено, що ліцензіат допускає водіїв для роботи на внутрішніх перевезеннях пасажирів автобусами без проходження періодичного навчання методів надання першої домедичної допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод, а саме: з 427 водіїв у 184 водіїв відсутні сертифікати».

Виходячи з викладених та описаних в акті №11 від 21.10.2022 обставин, суд вбачає, що на момент проведення позапланової перевірки в період з 17 по 21 жовтня 2022, посадові особи Укртрансбезпеки не зазначали про те, що надані на перевірку посвідчення про проходження медичної підготовки не відповідають вимогам п.п.3 п.10 Ліцензійних умов, а лише зазначено, що з 427 водіїв у 184 водіїв відсутні сертифікати, однак щодо невідповідності встановленим вимогам згідно постанови КМУ №1115 від 21.10.2012 в акті №11 від 21.10.2022 не йшлося.

24.10.2022 Укртрансбезпекою винесено розпорядження щодо усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) за додержанням ліцензіатом вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом №125/2022, відповідно до якого керівнику ліцензіата (або іншій уповноваженій особі) відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» усунути виявлені порушення у строк до 19.12.2022 та надати інформацію про усунення порушень до Укртрансбезпеки в письмовій формі до 23.12.2022.

Листом від 16.12.2022 №889/02, ЛК АТП №1 повідомило Укртрансбезпеку про усунення порушень, зокрема, щодо проходження водіями періодичного навчання методів надання першої домедичної допомоги.

Таким чином, ЛК АТП №1 усунуло порушення, що визначені в акті №11 від 21.10.2022, зокрема, всі водії підприємства (454 осіб) пройшли навчання та отримали посвідчення про проходження медичної підготовки.

Більш того, факт усунення порушень, які були встановлені в акті №11 від 21.10.2022 під час проведення заходу державного нагляду в період з 17 по 21 жовтня 2022, підтверджується актом №2 від 01.02.2023. В акті №2 від 01.02.2023 зазначено, що розпорядження щодо усунення порушень видавалось та було виконано ЛК АТП №1.

Отже, судом встановлено, що посадовими особами Укртрансбезпеки не заперечується факт усунення порушень, які були встановлені в акті №11 від 21.10.2022, а саме всі водії ЛК АТП №1 пройшли навчання та мали посвідчення про проходження медичної підготовки.

Разом з тим, згідно посвідчення на проведення позапланової перевірки №683/3.5/14-23 від 23.01.2023, підставою призначення перевірки було ДТП, що сталося 09.12.2022 близько 11 год. 40 хв. на вул. Липинського у м. Львові, в якій водій автобуса Електрон-А18501, р/н НОМЕР_1 , що належить ЛК АТП №1 здійснюючи перевезення пасажирів за міським автобусним маршрутом №9 «Автовокзал - Галицьке Перехрестя», не врахувавши дорожні обставини, допустив зіткнення з автобусом БАЗ-А079.04, р/н НОМЕР_2 , що належить ТзОВ «Міра і К», водій якого здійснював перевезення 14 пасажирів за міським автобусним маршрутом №25 «Ашан - вул. Кордуби». Внаслідок пригоди 3 пасажири автобуса Електрон А-18501 отримали травми. Водій автобуса Електрон А-18501 під час перевезення пасажирів грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху та Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, що призвело до зіткнення з автобусом БАЗ-А079.04. Предметом перевірки, серед інших 25 питань, визначених посвідченням, було виконання ЛК АТП №1 вимог п.п.3 п.10 Ліцензійних умов.

В ході позапланової перевірки на підтвердження дотримання п.п.3 п.10 Ліцензійних умов ЛК АТП №1 пред`явило посадовими особам Державної служби України з безпеки на транспорті 454 оригінали посвідчення водія про проходження медичної підготовки за формою №143-0, однак на думку посадових осіб, що здійснювали перевірку, дані посвідчення не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки водії підприємства повинні були мати довідки, що передбачені постановою КМУ від 21.11.2012 №1115, а не наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.11.1997 №339.

За підсумками позапланової перевірки складено акт №2 від 01.02.2023 за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) за додержанням ліцензіатом вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом. Акт №2 від 01.02.2023 в графі «Опис фактичних обставин та відповідних доказів (письмових, речових, електронних або інших), що підтверджують наявність порушення вимог законодавства» розділу «Опис виявлених порушень вимог законодавства» містить такий опис фактичних обставин: «виявлено, що ліцензіат допускає 454 водія для роботи на внутрішніх перевезеннях пасажирів автобусами без проходження періодичного навчання методів надання першої домедичної допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод, а саме: довідки не відповідають встановленим вимогам згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 №1115».

Виходячи з викладених та описаних в акті №2 від 01.02.2023 обставин, суд вбачає, що на момент проведення позапланової перевірки в період з 30 січня по 01 лютого 2023, посадові особи Укртрансбезпеки вперше виявили та зазначили про факт невідповідності наданих ЛК АТП №1 посвідчень встановленим вимогам постанови КМУ №1115 від 21.11.2012 та зазначили про це в акті №2 від 01.02.2023.

Суд наголошує, що в акті №11 від 21.10.2022 та акті №2 від 01.02.2023 встановлені різні порушення, а саме

- в акті №11 від 21.10.2022 встановлено відсутність «посвідчень» у 184 водіїв, хоча Укртрансбезпека зазначає про відсутність «сертифікатів»;

- в акті №2 від 01.02.2023 встановлена невідповідність наданих довідок вимогам постанови КМУ №1115 від 21.11.2012, що свідчить про відсутність факту повторності порушення ліцензіатом Ліцензійних умов, оскільки в силу вимог п.6 ч.12 ст.16 Закону №222-VIII повинна бути наявність розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, щодо яких вже видавалось розпорядження.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем під час проведення заходу державного нагляду (контролю) в період з 30 січня по 01 лютого 2023 були встановлені нові обставини невиконання Ліцензійних умов, а не повторність, як зазначає Укртрансбезпека. Крім того, в Акті №11 від 21.10.2022 взагалі не вказувалось про те, що надані посвідчення за формою №143-0 не відповідають встановленим вимогам постанови КМУ №1115 від 21.11.2012.

Також, судом встановлено, що Укртрансбезпекою не приймалось розпорядження щодо усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) за додержанням ліцензіатом вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом в якому зазначалось про порушення умов Ліцензійних умов, а саме: довідки не відповідають встановленим вимогам згідно постанови КМУ №1115 від 21.11.2012, проте, одразу був прийнятий акт про повторне порушення ліцензіатом Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом №2/1 від 01.02.2023 на підставі якого в подальшому було прийнято наказ №82 від 06.02.2023 «Про прийняття рішення щодо анулювання ліцензії повністю на підставі Акта».

Разом з тим, суд зазначає, що надані до перевірки посвідчення водія про проходження медичної підготовки форми №143/0 затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України №339 від 28.11.1997 року, дійсно не свідчать про виконання вимог постанови КМУ №1115 від 21.11.2012, виходячи з наступного.

05.07.2012 року прийнято Закон України «Про екстрену медичну допомогу» №5081-VI (далі - Закон №5081-VI), який визначає організаційно-правові засади забезпечення громадян України та інших осіб, які перебувають на її території, екстреною медичною допомогою, у тому числі під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, та засади створення, функціонування і розвитку системи екстреної медичної допомоги.

Пунктом 4 ч.1 ст.1 Закону №5081-VI наведено визначення домедичної допомоги - невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров`я, що здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов`язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов`язані здійснювати такі дії та заходи.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону №5081-VI особами, які зобов`язані надавати домедичну допомогу людині у невідкладному стані, є: рятувальники аварійно-рятувальних служб, працівники державної пожежної охорони, працівники органів та підрозділів міліції, фармацевтичні працівники, провідники пасажирських вагонів, бортпровідники та інші особи, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов`язками повинні володіти практичними навичками надання домедичної допомоги.

Частиною 2 зазначеної статті вказано, що порядок підготовки та підвищення кваліфікації з надання домедичної допомоги осіб, які зобов`язані її надавати, визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог ст.12 Закону №5081-VI, Кабінетом Міністрів України 21.11.2012 року прийнято постанову №1115, яка визначає порядок підготовки та підвищення кваліфікації з надання домедичної допомоги осіб, які зобов`язані її надавати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ЛК АТП №1 посилається на Порядок медичної підготовки водіїв та кандидатів у водії транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України №339 від 28.11.1997, на виконання якого водіям позивача видано відповідні посвідчення.

Проте, документом про навчання відповідно до постанови КМУ №1115 від 21.11.2012 «Про затвердження Порядку підготовки та підвищення кваліфікації осіб, які зобов`язані надавати домедичну допомогу» є відповідне посвідчення встановленої форми.

Таким чином, постанова КМУ №1115 від 21.11.2012 є нормативно-правовим актом, який підлягає застосуванню в даному випадку, оскільки остання прийнята на виконання ст.12 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» та безпосередньо регулює порядок підготовки та підвищення кваліфікації з надання саме домедичної допомоги, як того вимагає Закон.

Отже, наявність медичної довідки форми №143-0 у водіїв, виданої на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України №339 від 28.11.1997, не звільняє перевізника від обов`язку організації проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від ДТП, який регулюється постановою КМУ №1115 від 21.11.2012.

Суд зазначає, що у водіїв ЛК АТП №1 станом на момент проведення заходу державного нагляду в період з 30 січня по 01 лютого 2023 були відсутні посвідчення про підготовку з надання домедичної допомоги, однак ЛК АТП №1надало суду докази, які свідчать про те, що водії позивача пройшли навчання з надання домедичної допомоги та отримали посвідчення про підготовку з надання домедичної допомоги, які відповідають додатку до постанови КМУ №1115 від 21.11.2012, що свідчить про те, що ЛК АТП №1 зацікавлений в усунені виявлених порушень, однак Укртрансбезпека вважаючи повторність вчинення порушення анулювала ліцензію з надання послуг із перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом.

Суд наголошує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що після складання акта №2 від 01.02.2023 за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) за додержанням ліцензіатом вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, приймалось розпорядження про усунення виявлених порушень, або приймалось рішення про зупинення дії ліцензії повністю або частково.

Вказане свідчить про те, що відповідач, всупереч положенням норм законодавства, недотримався процедури застосування до позивача крайнього заходу у вигляді анулювання ліцензії, оскільки не дав ліцензіату можливості усунути порушення ліцензійних умов через механізм розпорядження усунення порушень та/або тимчасового зупинення ліцензії.

Аналогічний правовий висновок, щодо недотримання процедури застосування крайнього заходу у вигляді анулювання ліцензії, без надання можливості усунути порушення ліцензійних умов викладений в постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №200/7428/21.

Згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до ст.9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Також, судом враховується принцип співмірності наслідків такого заходу тим порушенням, які виявлені та ризиків, які вони утворюють, а також дотримання справедливого балансу між інтересами суб`єктів господарювання, безпосередніх отримувачів послуг і публічними інтересами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 (справа №1-11/2012) зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який серед іншого означає, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею. Додержання принципу пропорційності означає необхідність дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване відповідне рішення (ст. 2 КАС України).

На думку суду, у даному випадку органом Укртрансбезпеки не аналізовано наслідків стверджуваних ним порушень в кореспонденції із результатами та наслідками, які можуть наступити у зв`язку з анулюванням ліцензії щодо надання послуг з перевезення пасажирів, оскільки ЛК АТП №1 обслуговує 30 автобусних маршрутів на території Львівської міської громади та займає перше місце серед автоперевізників з кількості обслуговування автобусних маршрутів, у відсотковому показнику яких становить 51% від загальної кількості маршрутів, частка перевезення пасажирів Львівської міської територіальної громади становить 71,6%.

Отже, анулювання зазначеної ліцензії призведе до транспортного колапсу в місті, велика кількість людей не зможе добратися до роботи, закладів освіти/медицини і т.д.

За обставин, які склалися на момент вирішення спору, ступінь вини або недбалості з боку відповідача або, принаймні, відношення між поведінкою відповідача та правопорушенням може бути враховано для того, щоб оцінити, чи було анулювання ліцензії пропорційне встановленим під час проведення заходу державного нагляду порушенням (порушень).

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23.11.2000 в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Отже, з огляду на практику ЄСПЛ наказ №82 від 06.02.2023 «Про прийняття рішення щодо анулювання ліцензії повністю на підставі Акта» також не відповідає критерію «пропорційності», оскільки анулювання ліцензії призведе до порушення прав невизначеного кола осіб на території Львівської міської територіальної громади, які користуються послугами перевезення.

Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку про протиправність наказу №82 від 06.02.2023 «Про прийняття рішення щодо анулювання ліцензії повністю на підставі Акта» та його скасуванню.

Стосовно вимог про визнання протиправним наказу Державної служби України з безпеки на транспорті №499 від 07.10.2022 «Про проведення позапланової перевірки», суд зазначає, що вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки, наказ вичерпав свою дію в часі, шляхом проведення заходу державного нагляду (контролю) та скасування наказу №82 від 06.02.2023 «Про прийняття рішення щодо анулювання ліцензії повністю на підставі Акта» є достатнім та належним для захисту порушеного права позивача та відновлення порушених прав.

Щодо інших доводів позивача, якими він обґрунтовує свої вимоги, то суд виходить із пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

При цьому, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.

Зокрема, згідно з пунктами 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява № 29979/04, у якому проаналізовано поняття «належне урядування».

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Також суд зазначає про необхідність дотримання таких принципів права як «законні очікування» та «юридична визначеність», які знайшли своє відображення в практиці Суду Європейського Союзу (European Court of Justice, ECJ), який виступає останньою інстанцією у справах про застосування acquis communautaire - права Європейського Союзу (ЄС) - та забезпечує єдність застосування права ЄС в державах-членах.

Виходячи з системного аналізу адміністративно-правових принципів суд приходить до висновку, що у випадку, коли законодавством передбачена певна процедура (порядок) прийняття рішень, розгляду питань і вчинення дій суб`єктом владних повноважень, то така процедура повинна будь що бути дотримана цим суб`єктом.

Згідно положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленим статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 про визнання протиправним та скасування наказів Державної служби України з безпеки на транспорті підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судовий збір відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 2684,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

ухвалив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті №82 від 06.02.2023 «Про прийняття рішення щодо анулювання ліцензії повністю на підставі Акта».

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути на користь Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 (79066, м. Львів, вул. Ґрунтова, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 23884071) з Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 2684,00 гривень (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні, 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 27.04.2023.

Суддя Коморний О.І.