УХВАЛА
18 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 926/4889/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продтранс"
на ухвалу Господарського суду Чернівецької області
(суддя - Бутирський А.А.)
від 12.12.2022
та постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Зварич О.В., судді - Гриців В.М., Малех І.Б.)
від 14.02.2023
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продтранс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глихім"
про стягнення заборгованості в сумі 84 498,96 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Продтранс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глихім", нерезидента України з місцезнаходженням в російській федерації (далі - відповідач) про стягнення коштів у розмірі 84 498,96 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням нерезидентом умов контракту на транспортні послуги №15 від 28.01.2019 в частині оплати послуг перевезення вантажу за маршрутом: м. Калинівка, Вінницька область, Україна - Румунія та у зворотному напрямку.
3. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.12.2022, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України.
4. Суд дійшов висновку, що позов не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки:
- відповідач є нерезидентом, який не має свого представництва на території України, місцезнаходження якого є: російська федерація, м. москва;
- у пункті 6.2 контракту сторони домовилися, що спір передається на розгляд у міжнародний комерційний арбітражний суд у порядку, встановленому законодавством росії;
- умови Контракту не містять положень, які передбачали б підсудність справи з питань, що виникають з нього, господарським судам України.
5. Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком. Відхилив аргументи позивача щодо підсудності справи господарським судам України з таких підстав:
- обов`язок відповідача виконати договірне зобов`язання за місцем знаходження позивача (Україна, м. Чернівці) не спростовує обставини наявності угоди про передачу спору у міжнародний комерційний арбітражний суд;
- наявність такої угоди виключає розгляд справи господарським судом України за правилами господарського судочинства;
- позивач не довів, що міжнародний комерційний арбітражний суд відмовив у відкритті провадження за таким позовом;
- реалізація сторонами права передати спір (спори) на вирішення міжнародного комерційного арбітражного суду не є "позбавлення права" на звернення до господарського суду України;
- спір у цій справі не відноситься до випадків виключної підсудності судам України справ з іноземним елементом, перелік яких наведений в Законі України "Про міжнародне приватне право" від 6 листопада 1991 року
№ 1798-XII (надалі - Закон про МПП);
- положення частини першої статті 76 Закону про МПП підлягають застосуванню за виключенням і з урахуванням того випадку, коли є угода сторін про передачу спору на вирішення іншого суду (у даному випадку, сторони обумовили в контракті, що відносно виниклих розбіжностей, спір передається на розгляд у міжнародний комерційний арбітражний суд).
6. 06.03.2023 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, направити справу до Господарського суду Чернівецької області для продовження розгляду.
7. Касаційна скарга обґрунтована таким:
- справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо підсудності господарським судам України спорів, що виникають з договору, в якому визначено дефектне арбітражне застереження, якщо відповідачем є іноземна особа, і дія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
- справа має суспільне значення, оскільки спір виник між юридичною особою, зареєстрованою в Україні, та юридичною особою, зареєстрованою в російській федерації. В умовах широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України з урахуванням норм звичаєвого права фактично припинено застосування міжнародних договорів між державами у період військового конфлікту, в тому числі у галузі міжнародного приватного права;
- суди неправильно застосували норми пунктів 7, 12 частини першої статті 76 Закону про МПП. Дія або подія, що стала підставою для подання позову (завантаження товару, оплата послуг перевезення), мала місце на території України - у місті Чернівцях (за місцезнаходженням позивача), тому справа може розглядатися господарськими судами України;
- така справа територіально підсудна Господарському суду Чернівецької області згідно з частиною п`ятою статті 29 ГПК України;
- суди неправильно застосували норму пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України. Позивач був позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом, що суперечить частині першій статті 4 ГПК України;
- суди порушили норми частини шостої статті 175 ГПК України, оскільки не надали роз`яснення позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд цієї справи;
- суди порушили норми пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України, оскільки суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, міг залишити позов у цій справі без розгляду (при чому в разі відсутності військової агресії російської федерації) лише після відкриття провадження у справі та за наявності заперечення відповідача проти вирішення спору в господарському суді;
- арбітражне застереження неможливо виконати через відсутність назви арбітражної установи та інформації про місце проведення арбітражу. Суди не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 (провадження № 12-142гс18), що суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватися арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору (пункт 37 постанови).
8. Верховний Суд, розв`язуючи питання застосування норм пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України, пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України в аспекті доводів та вимог касаційної скарги, виходить з такого.
9. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55 Конституцій України).
10. Конституційний Суд України констатував, що "частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод" (пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп); "Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України" (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); "в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади можуть здійснювати функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин" (абзац четвертий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 10 січня 2008 року N 1-рп/2008).
11. Гарантуючи судовий захист із боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина шоста статті 55).
12. Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 лютого 2004 року № 3-рп/2004).
13. Відповідно до статті 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" "арбітраж" - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки 1 та 2 до цього Закону); "третейський суд" - одноособовий арбітр або колегія арбітрів.
14. Конституційний Суд України, розглядаючи справу про завдання третейського суду, зазначив, що "третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п`ятою статті 55 Конституції України" [стаття 55 у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року № 1401-VIII] (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008).
15. Третейські суди не є державними органами, їх не віднесено до системи судоустрою, вони не здійснюють правосуддя. Звернення до третейських судів щодо розгляду та розв`язання юридичних спорів, що належать до їхньої компетенції, яке ґрунтується на вільному волевиявленні сторін спору, є одним зі способів здійснення гарантованого частиною шостою статті 55 Конституції України права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (абзац дев`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 6 квітня 2022 року № 2-р(II)/2022).
16. Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
17. Гарантуючи право на звернення до господарського суду, законодавець одночасно визначає, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається (частина шоста статті 4 ГПК України).
18. Наслідки укладання сторонами такої угоди визначені у частині першій статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24 лютого 1994 року № 4002-XII (надалі - Закон про МКАС), пункті 7 частини першої статті 226 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 231 ГПК України.
19. Відповідно до частини першої статті 8 Закону про МКАС суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
20. Аналогічне положення закріплено у пункті 7 частини першої статті 226 ГПК України, згідно з яким суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
21. Укладання угоди про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду після відкриття провадження у справі, крім випадків, коли суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана, є підставою закриття провадження у справі (пункт 5 частини першої статті 231 ГПК України).
22. Водночас, якщо вже є рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, прийняте в межах його компетенції в Україні щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого документа на примусове виконання такого рішення; є рішення міжнародного комерційного арбітражу, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав суддя відмовляє у відкритті провадження (пункти 4 та 5 частини першої статті 175 ГПК України) або закриває провадження у справі, якщо суд встановить такі обставини після відкриття провадження у справі (пункт 3 частини першої статті 231 ГПК України).
23. Отже за змістом вищенаведених норм наявність арбітражної угоди (застереження) сама по собі не виключає можливість розгляду спору, що підсудний судами України у випадках, передбачених законом.
24. Суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, взагалі не має права відмовити у відкритті провадження у справі з посиланням на те, що позов не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу. Така відмова можлива лише, якщо буде з`ясовано, що наявне нескасоване рішення міжнародного комерційного арбітражу.
25. Укладання угоди про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу до відкриття провадження у справі може бути підставою для залишення позову без розгляду, але лише за наявності таких умов: арбітражна угода укладена до відкриття провадження у справі; від відповідача надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; таке заперечення висловлено не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору; суд не встановив, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
26. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд доходить висновку, що перевірка підстав для визнання угоди недійсною, такою, що втратила чинність або не може бути виконана здійснюється лише, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору. За відсутності такої заяви суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, не має права залишати позов без розгляду, а тим більше відмовляти у відкритті провадження у справі.
27. Відмова у відкритті провадження у справі з підстав наявності між сторонами укладеної арбітражної угоди (застереження) ґрунтується на неправильному застосуванні пункту 1 частини першої 175 ГПК України та суперечить частині першій статті 4 цього Кодексу, яка визначає, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
28. Відповідно до статті 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.
29. Відповідно до статті 41 Закону про МПП учасники приватноправових відносин з іноземним елементом можуть укласти угоду про вибір суду, якою визначити підсудність судам певної держави або одному чи декільком конкретним судам певної держави справ у спорах, що виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з такими правовими відносинами.
30. Та обставина, що сторони не укладали угоду про вибір суду, якою обрано суд України, не може бути підставою для відмови у відкритті провадження, оскільки юрисдикція (підсудність) судів України щодо розгляду справ з іноземним елементом визначається законами України з урахуванням статей 75-77 Закону про МПП.
31. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 76 цього Закону суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, коли дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.
32. Стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є виконавець - за договорами про надання послуг; перевізник - за договором перевезення (пункти 8, 9 частини першої статті 44 цього Закону).
33. Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (частина п`ята статті 29 ГПК України).
34. Відповідно до пункту 4 частини першої, частини другої статті 532 ЦК України, якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
35. Позивач (знаходиться у місті Чернівці, Україна) є виконавцем за договором транспортних послуг та кредитором за грошовим зобов`язанням. Послуги з завантаження (розвантаження) товару здійснювались на території України. Тому цей спір з іноземним елементом підлягає розгляду в господарському суді за місцезнаходженням позивача.
36. Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати.
37. Під час касаційного перегляду колегія суддів з`ясувала, що Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду постановою від 03.06.2020 залишив без змін ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі № 908/1481/19, що була постановлена на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України.
38. У цій справі Верховний Суд, розв`язуючи питання застосування цієї норми у системному взаємозв`язку з нормами пункту 7 частини першої статті 76 Закону про МПП, пункту 4 частини першої статті 532 ЦК України, частин п`ятої та десятої статті 29 ГПК України, погодився з висновком суду першої інстанції, що такий спір не підлягає вирішенню в господарських судах.
39. Верховний Суд врахував правовий висновок, що був викладений у постанові від 17.04.2018 по справі № 904/4384/17, що "за змістом пункту 7 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження та розглядати справи з іноземним елементом, однак наведене не стосується тих випадків, коли між сторонами спору укладено арбітражну угоду, яка є дійсною, не втратила чинність та щодо якої не встановлено неможливості її виконання, оскільки суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, зобов`язаний, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу", тому не розглядав аргументи скаржника щодо підсудності такого спору відповідно до пункту 7 частини першої статті 76 Закону про МПП (пункти 27-28, 36).
40. Подібні висновки викладено і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 30.05.2022 у справі № 910/17555/21. Верховний Суд, керуючись пунктом 1 частини першої статті 76 Закону про МПП та беручи до уваги умову договору, що всі суперечки і/або розбіжності підлягають розгляду в Суді з арбітражу та медіації Швейцарських торгових палат, визнав обґрунтованим та законним висновок суду першої інстанції, що цей спір не підлягає розгляду в господарському суді України.
41. Колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від такого висновку щодо застосування норми пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України у подібних правовідносинах, сформульованого в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду колегії суддів з іншої палати.
42. На думку колегії суддів, норма пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України у системному зв`язку з нормами частини першої статті 4, частини п`ятої статті 29, пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України, частини першої статті 8 Закону про МКАС, статті 76 Закону про МПП в аспекті порушених у касаційній скарзі питань має застосовуватися у подібних правовідносинах наступним чином:
- господарський суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, не вправі відмовляти у відкритті провадження у справі (позов не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства) з посиланням на те, що між сторонами у справі було укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу;
- арбітражна угода, що була укладена до відкриття провадження, не виключає можливість розгляду спору, що підсудний судами України у випадках передбачених законом;
- відсутність угоди про вибір суду, якою обрано суд України, не може бути підставою для відмови у відкритті провадження;
- юрисдикція (підсудність) справ судам України, якщо стороною є іноземна особа, визначається законами України з урахуванням норм статей 75-77 Закону про МПП, статей 29 - 30 ГПК України, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;
- справи у спорах, що виникають при виконанні договору з арбітражним застереженням, якщо відповідачем (боржником у грошовому зобов`язанні) є іноземна особа, підлягають розгляду в господарських судах відповідно пункту 7 частини першої статті 76 Закону про МПП, пункту 4 частини першої статті 532 ЦК України, частини п`ятої статті 29 ГПК України, крім випадків, коли інше передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;
- такий позов може бути залишений без розгляду, але після відкриття провадження у справі та за наявності сукупності умов, визначених у пункті 7 частини першої статті 226 ГПК України: арбітражна угода укладена до відкриття провадження у справі; від відповідача надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; таке заперечення висловлено не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору; суд не встановив, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Оцінку дійсності, чинності та виконуваності угоди суд здійснює лише у разі наявності відповідної заяви сторони про передачу спору до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу.
43. Наведене є підставою для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з частиною другою статті 302 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Справу № 926/4889/22 разом із касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Продтранс" на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 12.12.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кондратова
Судді Г. Вронська
Н. Губенко
