ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" лютого 2023 р. Справа №926/4889/22
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддяО.В. Зварич
суддіВ.М. Гриців
І.Б. Малех,
секретар судового засідання Р.А. Пишна,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продтранс" б/н від 22.12.2022 року (вх. № 01-05/3156/22 від 23.12.2022 року)
на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 12.12.2022 року (суддя А.А. Бутирський; повний текст ухвали складено 12.12.2022 року) про відмову у відкритті провадження
у справі №926/4889/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Продтранс" (надалі ТзОВ "Продтранс")
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глихім" (надалі ТзОВ "Глихім")
про стягнення заборгованості в сумі 84498,96 грн.,
за участю:
від позивача: не з`явився;
від відповідача: не з`явився,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
07.12.2022 року ТзОВ "Продтранс" звернулось до господарського суду Чернівецької області з позовом до ТзОВ "Глихім" про стягнення коштів, які підлягали сплаті за надані послуги відповідно до умов контракту на транспортні послуги №15 від 28.01.2019 року, у розмірі 84498,96 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач не виконав умови контакту на транспортні послуги №15 від 28.01.2019 року щодо оплати послуг, наданих позивачем.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 12.12.2022 року (суддя А.А. Бутирський) відмовлено у відкритті провадження у справі у справі №926/4889/22 за позовом ТзОВ "Продтранс" до ТзОВ "Глихім" про стягнення заборгованості в сумі 84498,96 грн.
Ухвала суду мотивована тим, що що за умовами контракту № 15 від 28.01.2018, у випадку, якщо сторони за результатами переговорів не змогли прийти до взаємної згоди відносно виниклих розбіжностей, спір передається на розгляд у міжнародний комерційний арбітражний суд у порядку, встановленому законодавством росії. Суд не встановив обставин, які, з огляду на положення ГПК України та Закону України «Про міжнародне приватне право», можуть бути підставою для розгляду даного спору у господарських судах України. у контракті на транспортні послуги № 15 від 28.01.2019 р. Також у контракті № 15 від 28.01.2018 сторони не передбачили, що спори розглядаються у господарських судах України. Суд відмовив у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 175 ГПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, вважає її незаконною і необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що зобов`язання відповідача по платі послуг перевезення підлягало виконанню виключно за місцем знаходження ТзОВ "Продтранс" (Україна, м.Чернівці, вул. Заводська, 37А). Однак, таке виконання не було здійснено, тобто дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України у м. Чернівці. Вважає, що справа № 926/4889/22 територіально підсудна господарському суду Чернівецької області. На переконання позивача, суд відповідно до п.7 ч. 1 ст. 226 ГПК України міг би залишити даний позов без розгляду лише після відкриття провадження та за наявності заперечення відповідача проти вирішення спору в господарському суді. Просить скасувати ухвалу господарського суду Чернівецької області від 12.12.2022 року у справі №926/4889/22 та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач не надавав письмового відзиву на апеляційну скаргу.
Сторони не делегували своїх представників у судове засідання, про причини неявки не повідомили.
З`ясовуючи обставини про ознайомлення позивача та відповідача з датою, часом та місцем розгляду справи, суд встановив таке.
Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 року про призначення розгляду даної справи на 14.02.2023 року об 11 год. 00 хв. надіслано позивачу на електронну адресу, повідомлену суду в апеляційній скарзі.
Також ухвала Західного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 року оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, тобто є загальнодоступною.
Сторони у справі зобов`язані з розумним інтервалом часу самі цікавитись провадженням у їх справі, добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідачу, який є нерезидентом (129075, російська федерація, м. москва, вул. Аргуновська, 2, корп. 1, оф. 1516) та не має свого представництва на території Україн, ухвала від 11.01.2023 року про призначення розгляду даної справи на 14.02.2023 року об 11 год. 00 хв. не надсилалась, оскільки АТ «Укрпошта» припинила поштове співробітництво з поштою росії у зв`язку із широкомаштабною збройною агресією російської федерації проти України.
Суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання сторін у справі.
Отже, відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, передбачений ч. 2 ст. 273 ГПК України, справу може бути розглянуто при відсутності позивача та відповідача.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Предметом апеляційного оскарження є ухвала господарського суду Чернівецької області від 12.12.2022 року, якою відмовлено у відкритті провадження у справі у справі №926/4889/22 на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України .
Відмовляючи у відкритті провадження у справі № 926/4889/22, місцевий господарський суд виходив з того, що подана до суду позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки в контракті на транспортні послуги №15 від 28.01.2019 р. сторони не передбачили розгляду спорів у господарських судах України.
Скаржник оскаржує ухвалу суду першої інстанції з підстав правильності визначення підсудності цього спору.
У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст. 1 Господарського процесуального кодексу України).
В параграфі 3 глави 2 розділу 1 Господарського процесуального кодексу України врегульовано територіальну юрисдикцію (підсудність) господарських справ.
Відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
В частині 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
У відповідності до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною (ч.5 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
В силу положень статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Разом з тим, у розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої статтею 11 Господарського процесуального кодексу України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 925/467/20.
Згідно з частиною 1 статті 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».
У відповідності до частини 1 статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.
В статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Стаття 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України.
Відповідно до статті 78 Закону України «Про міжнародне приватне право» компетенція інших органів України щодо розгляду справ з іноземним елементом визначається законами України з урахуванням статей 75-77 цього Закону.
Право на передачу спору, який відноситься до юрисдикції господарського суду, за угодою сторін на вирішення суду іншої держави передбачено у статті 23 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, у випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий за угодою сторін на вирішення суду іншої держави.
В ході розгляду апеляційної скарги суд встановив, що умови контракту на транспортні послуги № 15 від 28.01.2019, укладеного між сторонами, не містять положень, які передбачали б підсудність справи з питань, що виникають з нього, господарським судам України.
Натомість, п. 6.2 даного контракту передбачає, що у випадку, якщо сторони за результатами переговорів не змогли прийти до взаємної згоди відносно виниклих розбіжностей, спір передається на розгляд у міжнародний комерційний арбітражний суд у порядку, встановленому законодавством росії.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Колегія суддів вважає, що на підставі встановлених обставин справи, суд першої інстанції здійснив правильне застосування пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи скаржника про наявність у відповідача обов`язку щодо виконання договірних зобов`язань за місцем знаходження позивача (Україна, м. Чернівці, вул. Заводська, 37А) не спростовують наявності угоди між сторонами стосовно того, що всі спірні питання, які виникають у зв`язку з Контрактом, повинні бути вирішені міжнародним комерційним арбітражним судом.
Спір у цій справі не відноситься й до випадків виключної підсудності судам України справ з іноземним елементом, перелік яких наведений в Законі України «Про міжнародне приватне право».
При цьому, положення частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» підлягають застосуванню за виключенням і з урахуванням того випадку, коли є угода сторін про передачу спору на вирішення іншого суду (у даному випадку, сторони обумовили в контракті, що відносно виниклих розбіжностей, спір передається на розгляд у міжнародний комерційний арбітражний суд).
Посилання скаржника на законодавчу заборону позбавлення права на звернення до господарського суду є необгрунтованим, оскільки сторони власним волевиявленням та за взаємною згодою реалізували своє право на передачу спору (спорів) за контрактом на транспортні послуги № 15 від 28.01.2019 на вирішення міжнародного комерційного арбітражного суду шляхом відповідного застереження в п.6.2 цього контракту. Наслідки реалізації такого права скаржник помилково трактує як «позбавлення права» на звернення до господарського суду України.
Суд враховує, що наявність такої угоди, у даному випадку, виключає розгляд даної позовної заяви господарським судом України за правилами господарського судочинства.
На переконання суду, очевидним є намір сторін передати спір (спори) на вирішення міжнародного комерційного арбітражного суду, виключивши при цьому розгляд такого спору (спорів) господарським судом України за правилами господарського судочинства.
Суд також враховує й те, що скаржник не надав доказів на підтвердження того, що міжнародний комерційний арбітражний суд (як зазначено у контракті) відмовив у відкритті провадження за таким позовом ТзОВ "Продтранс"; відповідне питання не було ані серед доводів скаржника у суді першої інстанції, ані доводом апеляційної скарги.
Таким чином, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу оскарженої ухвали місцевого господарського суду.
Усі вищеописані обставини справи в їх сукупності підтверджують правомірність висновку місцевого господарського суду про відмову у відкритті провадження у справі №926/4889/22 за позовом ТзОВ "Продтранс" до ТзОВ "Глихім" про стягнення заборгованості в сумі 84498,96 грн.
Ухвала господарського Чернівецької області від 12.12.2022 року у справі №926/4889/22 прийнята у відповідності до норм процесуального права, яку необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 86, 175, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продтранс" б/н від 22.12.2022 року (вх. № 01-05/3156/22 від 23.12.2022 року) залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Чернівецької області від 12.12.2022 року у справі №926/4889/22 без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в господарський суд Чернівецької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
СуддяВ.М. Гриців
СуддяІ.Б. Малех
