РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
22 березня 2023 року м. Рівне№460/45232/22Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В. за участю секретаря судового засідання Ковальчук Г.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Добродій О.М.,
відповідача: представник Діманова Т.А., Дубаневич О.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 доНаціонального агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:
До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - відповідач), в якій просив: визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо відмови у видаленні з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування щорічної декларації ОСОБА_1 як депутата Рівненської обласної ради за 2021 рік, подану 01 вересня 2022 року, як помилкової (код b993bdb7-9c00-431c-8677-76f705d2223e); визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо відмови у наданні ОСОБА_1 як суб`єкту декларування технічної можливості подати виправлену щорічну декларацію за 2021 рік; зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції видалити з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування щорічну декларацію ОСОБА_1 як депутата Рівненської обласної ради за 2021 рік, подану 01 вересня 2022 року (код b993bdb7-9c00-431c-8677-76f705d2223e); зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції надати ОСОБА_1 як суб`єкту декларування технічну можливість подати до з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування виправлену щорічну декларацію за 2021 рік.
Позовні вимоги мотивовано тим, що у вересні 2022 року позивач розпочав заповнювати декларацію за 2021 рік, але у зв`язку із відсутністю всіх документів, необхідних для підтвердження її показників, вирішив завершити її подання пізніше. 03 жовтня 2022 року, зібравши всі документи, ОСОБА_1 заповнив всі розділи щорічної декларації за 2021 рік, але подати її не зміг через те, що внаслідок технічної помилки ним, вже подано щорічну декларацію за 2021 рік, 01 вересня 2022 року. Вказує, що 04 жовтня 2022 року звернувся до Відповідача із запитом, в якому просив видалити з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування щорічну декларацію ОСОБА_1 , як депутата Рівненської обласної ради за 2021 рік, подану 01 вересня 2022 року, як помилкову, оскільки вона містить неточні відомості про позивача, як депутата органу місцевого самоврядування та є публічною. Відповідач, листом від 05.10.2022 №92-05/21457-22 відмовив позивачу у видаленні з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування щорічної декларації депутата Рівненської обласної ради ОСОБА_1 , за 2021 рік, подану 01 вересня 2022 року. Вказану відмову ОСОБА_1 вважає протиправною та необґрунтованою, а тому звернувся до суду з даним позовом. Просив суд позов задовольнити.
Ухвалою суду від 14 листопада 2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провадити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників спрви.
14.12.2022 на адресу суду надійшов відзив на позов. Зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач проти задоволення позову заперечує та, просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначає, що агентство діяло відповідно до норм чинного антикорупційного законодавства та жодним чином не порушило законні права та інтереси позивача щодо ненадання можливості подати уточнюючу декларацію, оскільки позивач самостійно не скористався наданим йому правом подати виправлену декларацію протягом семи днів.
14.12.2022 від позивача надійшло клопотання про розгляд адміністративної справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 22.12.2022 вирішено перейти до розгляду справи №460/45232/22 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Підготовче засідання призначити на 25 січня 2023 року о 14:20 в залі судових засідань Рівненського окружного адміністративного суду (м. Рівне, вул.16 Липня, 87).
Ухвалою суду від 15.02.2023, постановленою без виходу судді до нарадчої кімнати закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 22.03.2023 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач є депутатом Рівненської обласної ради, отже є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України Про запобігання корупції та на виконання вимог якого, позивачем подавалась декларація за 2021 рік.
Як зазначає позивач, 01.09.2022 створив декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування як чернетку на основі декларації за 2020 рік та через відсутність необхідних документів не вніс необхідні відомості за 2021 рік у декларацію. Позивач, 03 жовтня 2022 року продовжив заповнювати декларацію та намагався її подати, але через те, що внаслідок технічної помилки ним вже подано щорічну декларацію за 2021 рік, 01 вересня 2022 року, 03.10.2022 вже була відсутня технічна можливість для її подання.
04 жовтня 2022 року позивач звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції із запитом, в якому просив видалити з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування щорічну декларацію ОСОБА_1 як депутата Рівненської обласної ради за 2021 рік, подану 01 вересня 2022 року, як помилкову, оскільки вона містить неточні відомості про нього як депутата органу місцевого самоврядування та є публічною. У зверненні зазначив, що декларація, яка повністю ним заповнена і яку він має намір подати як щорічну за 2021 рік на виконання вимог ЗУ Про запобігання корупції, зареєстрована за кодом 097dfbfc-16ec-493e-a80c-d34bb36a2e4c та збережена як чернетка.
Листом від 05.10.2022 №92-05/21457-22 Національне агентство з питань запобігання корупції відмовило у видаленні з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування щорічної декларації ОСОБА_1 як депутата Рівненської обласної ради за 2021 рік, подану 01 вересня 2022 року (код b993bdb7-9c00-431c-8677-76f705d2223e) та у наданні ОСОБА_1 , як суб`єкту декларування технічної можливості подати виправлену щорічну декларацію за 2021 рік.
Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України Про запобігання корупції від 14.10.2014 № 1700-VII (далі також - Закон).
За приписами частини першої статті 4, частини першої статті 11 Закону, центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику є Національне агентство з питань запобігання корупції, до повноважень якого належать, зокрема, здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до положень статті 1 Закону, суб`єкти декларування - це особи, зазначені у пункті 1, підпунктах а і в пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Згідно з підпунктом б пункту 1 частини першої статті 3 Закону суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є, зокрема, депутати місцевих рад.
Відповідно до частини першої, четвертої статті 45 Закону особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в" і "г" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Упродовж семи днів після подання декларації суб`єкт декларування має право подати виправлену декларацію, але не більше трьох разів (ч. 4 ст. 45 Закону).
У разі притягнення суб`єкта декларування до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей суб`єкт декларування зобов`язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.
Аналіз наведеної норми Закону дає суду підстави для висновку, що виявлення у декларації недостовірних відомостей зумовлює у суб`єкта декларування обов`язок подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.
Разом з тим, суд зауважує, що наявному обов`язку суб`єкта декларування подати відповідну декларацію з достовірними відомостями відповідає обов`язок НАЗК її прийняти, оскільки Закон не передбачає право останнього не приймати таку декларацію.
У разі притягнення суб`єкта декларування до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей суб`єкт декларування зобов`язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями. При цьому, суд звертає увагу на те, що абзацом другим частини 4 статті 45 Закону не обмежується строк подання декларації з достовірними відомостями.
Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.07.2021 №448/21.
Закон України Про запобігання корупції та вказаний Порядок не містять у собі положення щодо видалення інформації з Реєстру, за винятком спливу 5 років після припинення виконання особою функцій державни або місцевого самоврядування, а визначає лише загальне поняття - «ведення реєстру».
Разом з тим, приписами пункту 3 частини першої статті 10 Закону України Про доступ до публічної інформації визначено, що кожна особа має право вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.
Також у відповідності до частини 4 статті 45 Закону України Про запобігання корупції у разі притягнення суб`єкта декларування до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей суб`єкт декларування зобов`язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.
Згідно пункту 4 розділу ІІ Порядку зареєстровані в Реєстрі суб`єкти декларування мають право подавати виправлені документи у строки та в порядку, визначені Законом.
Пунктом 6 розділу ІІ Порядку визначено, що кожному поданому документу Реєстр автоматично надає унікальний ідентифікатор документа та накладає на нього електронну печатку Реєстру, що унеможливлює внесення несанкціонованих змін до поданого документа (забезпечує цілісність документа).
Подання документа до Реєстру підтверджується шляхом надсилання повідомлення суб`єкту декларування на адресу його електронної пошти, зазначену в персональному електронному кабінеті, та до персонального електронного кабінету суб`єкта декларування.
Після отримання зазначеного повідомлення суб`єкт декларування у разі виявлення неповних або недостовірних відомостей у документі подає виправлений документ (крім повідомлення про відкриття суб`єктом декларування або членом його сім`ї валютного рахунка в установі банку-нерезидента та повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб`єкта декларування) відповідно до Закону.
Суд наголошує, що законодавець передбачив єдиний виняток, у якому суб`єкт декларування зобов`язаний та, відповідно, має можливість подати виправлену декларацію - після притягнення його до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей.
За таких обставин, суд, вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у надані можливості подати виправлену декларацію та відмови у видаленні декларації від 01.09.2022 не є обґрунтованими , а тому робить висновок про відсутність підстав для їх задоволення.
Водночас, згідно пунктом 8 роз?яснення НАЗК від 7 березня 2022 року з посиланням на Закон України від 03.03.2022 №2115-ІХ, у період дії воєнного стану або стану війни повні перевірки декларацій та заходи контролю щодо правильності та повноти заповнення декларації не проводяться.
Суд звертає увагу, що підставою звернення до відповідача було те, що позивачем виявлено неповні/неправильні відомості в поданій ним декларації 01.09.2022. Тобто, позивачем було повідомлено Національне агентство з питань запобігання корупції про неповні чи неправильні відомості в поданих ним деклараціях та просив дати йому можливість їх виправити.
У контексті наведеного Верховний Суд в постанові від 22.01.2020 року по справі № 826/3533/18 відзначає, що в спірних правовідносинах НАЗК в силу Закону № 1700-VII надано право здійснювати контроль та перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, проводити моніторинг способу її життя. Разом із тим, наявність повноважень відповідача щодо контролю за строками подання декларації та у разі їх порушення притягнення винних осіб до відповідальності, не кореспондується з правом обмежувати технічну можливість суб`єкта декларування подати щорічну або виправлену декларацію.
У відповідності до пунктів 1-3 частини 1 статті 10 Закону України Про доступ до публічної інформації кожна особа має право:
1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;
2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;
3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.
Частиною 3 цієї норми визначено, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані:
1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;
2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;
3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;
4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася (частина 4 статті 10 Закону України Про доступ до публічної інформації).
У відповідності до пункту 2 постанови КМУ від 21 жовтня 2015 р. № 835 «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних» визначено розпорядникам інформації, визначеним Законом України Про доступ до публічної інформації, забезпечити протягом шести місяців оприлюднення та подальше оновлення на своїх офіційних веб-сайтах наборів даних згідно з Положенням, затвердженим цією постановою, а також забезпечити надання інформації, необхідної для проведення оцінки стану оприлюднення та оновлення відкритих даних відповідно до Порядку.
В тексті даної постанови Національне агентство з питань запобігання корупції зобов`язано оприлюднювати дані Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування
Таким чином, розпорядником публічної інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є НАЗК, що чітко визначено Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, правовий режим інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування визначається як нормами Закону України «Про запобігання корупції», так і Закону України`Про доступ до публічної інформації».
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 червня 2019 року по справі №826/13937/17, вирішуючи справу по суті з аналогічним предметом, застосував до спірних правовідносин норму пункту 3 частини 1 статті 10 Закону України від 13.01.2011 року №2939-VI "Про доступ до публічної інформації".
Таким чином, вимога позивача як суб`єкта декларування про надання технічної можливості подати до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування виправлену щорічну декларацію за 2021 рік у зв`язку з виявленням у поданій декларації недостовірних відомостей до завершення граничного терміну подання щорічних декларацій за 2021 та початку здійснення НАЗК заходів контролю щодо правильності та повноти заповнення декларації повністю ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Згідно з приписами статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з обов`язкових елементів якого, згідно практики Європейського суду з прав людини, є вимога щодо дотримання принципу юридичної (правової) визначеності.
У рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України ЄСПЛ визначив, що принцип належного урядування, зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.
Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (справа Москаль проти Польщі, заява № 10373/05). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (справа Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки, заява № 36548/97). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки).
Водночас, суд зауважує, що спірні правовідносини розпочалися після неможливості подання позивачем, за власною ініціативою виправленої декларації за 2021 рік та звернення до відповідача з проханням надати технічну можливість подати виправлену декларацію.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що позивач самостійно виявив у деклараціях недостовірні відомості, суд приходить до висновку, що виходячи із сформованої практики ЄСПЛ, завдань адміністративного судочинства та з метою належного і ефективного відновлення порушеного права позивача, а також те, що зміст позовної вимоги про зобов`язання вчинення дій охоплює першу вимогу щодо виключення відомостей з Реєстру, суд вважає, що необхідним та достатнім способом судового захисту буде зобов`язання Національного агентства з питань запобігання корупції внести зміни до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом видалення декларації ОСОБА_1 як депутата Рівненської обласної ради за 2021 рік, подану 01 вересня 2022 року (код b993bdb7-9c00-431c-8677-76f705d2223e) як помилково створену та зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції надати ОСОБА_1 як суб`єкту декларування технічну можливість подати до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування виправлену щорічну декларацію за 2021 рік з метою відображення достовірних відомостей.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції видалити з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування щорічну декларацію ОСОБА_1 як депутата Рівненської обласної ради за 2021 рік, подану 01 вересня 2022 року (код b993bdb7-9c00-431c-8677-76f705d2223e).
Зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції надати ОСОБА_1 як суб`єкту декларування технічну можливість подати до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування виправлену щорічну декларацію за 2021 рік.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
Відповідач: Національне агентство з питань запобігання корупції (бульвар Дружби народів, 28,м. Київ,01103, код ЄДРПОУ 40381452)
Повний текст рішення складений 03 квітня 2023 року
Суддя В.В. Щербаков
