Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2024 року
м. Київ
справа №460/45232/22
адміністративне провадження № К/990/23592/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Губської О.А., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 460/45232/22
за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року (суддя - Щербаков В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року (суддя-доповідач - Гудим Л.Я., судді: Довгополов О.М., Святецький В.В.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (надалі - НАЗК, відповідач) у якому просив:
- визнати протиправними дії НАЗК щодо відмови у видаленні з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (надалі - Реєстр) щорічної декларації ОСОБА_1 депутата Рівненської обласної ради за 2021 рік, подану 01 вересня 2022 року, як помилкової (код b993bdb7-9c00-431c-8677-76f705d2223e);
- визнати протиправними дії НАЗК щодо відмови у наданні ОСОБА_1 як суб`єкту декларування технічної можливості подати виправлену щорічну декларацію за 2021 рік;
- зобов`язати НАЗК видалити з Реєстру щорічну декларацію ОСОБА_1 як депутата Рівненської обласної ради за 2021 рік, подану 01 вересня 2022 року (код b993bdb7-9c00-431c-8677-76f705d2223e);
- зобов`язати НАЗК надати ОСОБА_1 як суб`єкту декларування технічну можливість подати до Реєстру виправлену щорічну декларацію за 2021 рік.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 просив зобов`язати відповідача видалити помилкову подану декларацію та надати можливість повторно подати виправлену декларацію за 2021 рік (як депутат Рівненської обласної ради), оскільки 01 вересня 2022 року він не подавав щорічну декларацію, а така була подана (відобразилася в Реєстрі) внаслідок технічної помилки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року, позов задоволено частково.
Зобов`язано НАЗК видалити з Реєстру щорічну декларацію ОСОБА_1 як депутата Рівненської обласної ради за 2021 рік, подану 01 вересня 2022 року (код b993bdb7-9c00-431c-8677-76f705d2223e) та надати йому як суб`єкту декларування технічну можливість подати до Реєстру виправлену щорічну декларацію за 2021 рік. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань НАЗК судовий збір.
Ухвалюючи це рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Реєстру визначається як нормами Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII), так і Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).
Закон №1700-VІI, та Порядок формування, ведення та оприлюднення інформації Реєстру (№448/21) не містять в собі положення щодо видалення інформації з Реєстру, а визначає лише загальне поняття - «ведення реєстру». Разом з тим, приписами пункту 3 частини першої статті 10 Закону №2939-VI визначено, що кожна особа має право вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.
Ураховуючи, що позивачем виявлено неповні/неправильні відомості в поданій ним 01 вересня 2022 року декларації (про що позивач повідомив НАЗК), суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 10 Закону №2939-VI є підстави для задоволення позовних вимог про видалення відомостей про ОСОБА_1 у Реєстрі та надання йому можливості подати виправлену щорічну декларацію за 2021 рік.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
НАЗК звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року, у якій просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень відповідач визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України) та зазначив, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості видалення (вилучення) інформації НАЗК з Реєстру декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (частина друга статті 47 Закону № 1700-VII).
Також, скаржник зазначає, що відсутній правовий висновок суду касаційної інстанції щодо розмежування зазначених в статті 45 Закону № 1700-VII передумов для подання суб`єктом виправленої декларації (упродовж семи днів після подання декларації) та декларації з достовірними відомостями (у випадку позивача більше одного місяця після подання декларації), які не є тотожними.
У касаційній скарзі відповідач наполягає на тому, що вимоги позивача щодо видалення з Реєстру щорічної декларації депутата Рівненської обласної ради ОСОБА_1 за 2021 рік, поданої 01 вересня 2022 року суперечить положенням чинного законодавства, оскільки відповідно до частини другої статті 47 Закону № 1700-VII інформація про особу в Реєстрі, зберігається упродовж всього часу виконання цією особою функцій держави або місцевого самоврядування, а також упродовж п`яти років після припинення виконання нею зазначених функцій, крім останньої декларації, поданої особою, яка зберігається безстроково.
НАЗК акцентує увагу, що судова практика на яку послалися суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях (постанова від 26 червня 2019 року у справі № 826/13937/17) сформована Верховним Судом не у подібних правовідносинах, а відтак була помилково ними застосована під час розгляду цієї справи та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, має виняткове значення для НАЗК, має публічний характер, оскільки стосується широкого кола суб`єктів на яких покладається обов`язок подання щорічних декларацій.
Відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій, в порушення норм процесуального права (статті 245 КАС України), не встановивши протиправність дій НАЗК щодо відмови у видаленні з Реєстру декларації, зобов`язали його вчинити відповідні дії, що беззаперечно є самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.
Ухвалою від 17 липня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини
Позивач є депутатом Рівненської обласної ради, а тому на виконання вимог Закону № 1700-VII, подавав декларацію за 2021 рік.
01 вересня 2022 року ОСОБА_1 створив декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування як чернетку на основі декларації за 2020 рік та через відсутність необхідних документів не вніс необхідні відомості за 2021 рік у декларацію.
Більше ніж через місяць (3 жовтня) позивач продовжив заповнювати декларацію та намагався її подати, однак, внаслідок технічної помилки щорічну декларацію за 2021 рік вже було подано, ще 01 вересня 2022 року, а тому була відсутня технічна можливість подати нову декларацію .
Позивач звернувся до НАЗК із запитом, в якому просив видалити з Реєстру щорічну декларацію подану 01 вересня 2022 року, як помилкову, оскільки вона містить неточні відомості про нього як депутата органу місцевого самоврядування та є публічною. У зверненні зазначив, що повністю заповнена ним декларація, яку він має намір подати як щорічну за 2021 рік, зареєстрована за кодом 097dfbfc-16ec-493e-a80c-d34bb36a2e4c та збережена як чернетка.
НАЗК відмовив у видаленні з Реєстру поданої 01 вересня 2022 року щорічної декларації та повідомив, що правові підстави для видалення декларації відсутні (лист від 05 жовтня 2022 року №92-05/21457-22).
У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги НАЗК та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, виходить із такого.
Предметом оскарження в межах вказаного провадження є дії НАЗК, що полягають у відмові у видаленні з Реєстру щорічної декларації депутата Рівненської обласної ради ОСОБА_1 за 2021 рік, поданої 01 вересня 2022 року та ненадані йому можливості подати, більше ніж через місяць, виправлену щорічну декларацію.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково виходив з того, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 10 Закону №2939-VI у зв`язку з виявленням у поданій декларації недостовірних відомостей до завершення граничного терміну подання декларації та початку здійснення відповідачем заходів контролю, позивач має право на видаленням недостовірних відомостей щодо нього.
Відтак цей суд вважав, що наявні підстави для видалення декларації з недостовірними відомостями та надання можливості подати іншу виправлену щорічну декларацію за 2021 рік.
Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору погодився з таким висновком суду першої інстанції, вказавши, що ні Закон № 1700-VII, ні Порядок не містять положення щодо видалення інформації з Реєстру, за винятком спливу 5 років після припинення виконання особою функцій держави або місцевого самоврядування, а визначає лише загальне поняття «ведення реєстру».
При цьому, суди уважали, що при вирішені спірних правовідносин застосуванню підлягає саме пункту 3 частини першої статті 10 Закону №2939-VI за висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 826/13937/17.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій ОСОБА_1 є депутатом Рівненської обласної ради, тобто позивач є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону № 1700-VII.
У частині другій статті 47 Закону №1700-VІI закріплено, що інформація про особу в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігається упродовж всього часу виконання цією особою функцій держави або місцевого самоврядування, а також упродовж п`яти років після припинення виконання нею зазначених функцій, крім останньої декларації, поданої особою, яка зберігається безстроково.
Тобто, зміст цієї статті вказує на те, що відсутні підстави для видалення інформації з Реєстру, за винятком спливу 5 років після припинення виконання особою функцій держави або місцевого самоврядування.
Упродовж семи днів після подання декларації суб`єкт декларування має право подати виправлену декларацію, але не більше трьох разів (частина четверта статті 45 Закону №1700-VІI).
Поряд з цим, відповідно до Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 23 липня 2021 року №448/21 (далі - Порядок) усі документи, які суб`єкт декларування подав до Реєстру, зберігаються в Реєстрі й автоматично оприлюднюються. У разі створення виправленої декларації первинний документ, до якого вносяться виправлення, не видаляється і зберігається в Реєстрі.
Документи, які суб`єкт декларування подав до Реєстру, зберігаються у Реєстрі упродовж всього часу виконання цією особою функцій держави або місцевого самоврядування або іншої діяльності, а також упродовж п`яти років після припинення виконання нею зазначених функцій (діяльності), крім останньої поданої такою особою декларації, яка зберігається безстроково .
Після спливу п`ятирічного строку з дня припинення виконання суб`єктом декларування функцій держави або місцевого самоврядування або іншої діяльності, за заявою такої особи, у разі встановлення НАЗК, що така особа не виконує зазначених функцій (діяльності), упродовж останніх п`яти років, НАЗК видаляє документи, подані такою особою, з публічної частини Реєстру.
Таким чином, відповідно до Порядку інших випадків також не передбачено.
Вказані у профільному Законі №1700-VІI підстави зберігання та видалення з Реєстру поданих особою, яка виконує функцій (діяльності) держави, чітко врегульовані на законодавчому рівні та не містять винятків.
Щодо поширення Закону №2939-VI на спірні правовідносини слід зазначити таке.
У преамбулі Закону №2939-VI вказано, що цим Законом регулюється порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подана відповідно до Закону № 1700-VІI, згадується у частині шостій статті 6 Закону №2939-VI у контексті того, що такі відомості не належать до інформації з обмеженим доступом, крім випадків, визначених зазначеним Законом.
Статтею 10 Закону №2939-VI визначено право кожної особи вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.
Зазначене право особи кореспондується з обов`язком розпорядника інформації, який володіє інформацією, виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується (частини третя статті 10 цього Закону).
Тобто, імперативні норми Закону №2939-VI застосовуються щодо виправлення неточної (неповної) чи застарілої інформації про особу, або її видалення лише у разі, якщо така інформація збирається, використовується чи зберігається з порушенням вимог закону.
Декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування не є такою інформацією, оскільки її збирання, використання чи зберігання регулюється відповідно до Закону № 1700-VІI та згаданого Порядку.
Положеннями Порядку передбачено, що інформація, що міститься в Реєстрі, надається відповідно до Законів України «Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації» (Закон №2939-VI).
Інформація, яку суди першої та апеляційної інстанції зобов`язали НАЗК видалити, зазначена в електронних документах ОСОБА_1 як суб`єкта декларування на виконання вимог Закону, розміщена (подана) на офіційному вебсайті НАЗК на підставі наданих ним відомостей.
Неточність (неповнота) інформації, зазначеної у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не дає підстав стверджувати, що така інформація збирається (використовується) чи зберігається з порушенням вимог закону.
У такому разі, видалення інформації, зазначеної у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, лише з тієї підстави, що особа-декларант вважає таку інформацію неточною або неповною, у випадках, не передбачених Законом №1700-VІI, нівелює систему електронного декларування як один із ключових антикорупційних механізмів.
Тому у розрізі позовних вимог ОСОБА_1 положення статті 10 Закону №2939-VI не є правозастосовними, оскільки подана ним декларація не є інформацією, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.
Крім того, ОСОБА_1 пропустив встановлений у частині четвертій статті 45 Закону №1700-VІI семиденний строк для подання виправленої декларації за 2021 рік.
Зазначеною нормою Закону передбачено, що у разі притягнення суб`єкта декларування до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей суб`єкт декларування зобов`язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.
Тобто, вказана норма не поширюється на ситуацію, коли суб`єкт декларування самостійно виявив помилки у поданій ним декларації. Вона стосується виключно недостовірних відомостей, виявлених НАЗК в ході проведення повної перевірки декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. В такому разі суб`єкт декларування зобов`язаний подати декларацію із достовірними відомостями.
Отже, у частині четвертій статті 45 Закону №1700-VІI передбачено два окремих невзаємопов`язаних випадки повторного подання декларації, якщо суб`єкт декларування самостійно виявляє помилку, то у такому випадку у нього є сім днів на подання виправленої декларації, а якщо недостовірні відомості у декларації виявило НАЗК, то суб`єкт декларування зобов`язаний подати виправлену декларацію.
Суди попередніх інстанцій не врахували цього, надаючи оцінку обставинам неподання ОСОБА_1 виправленої декларації у семиденний строк, помилково застосували абзац другий частини четвертої статті 45 Закону №1700-VІI, який на спірні правовідносини не поширюється.
Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для зобов`язання відповідача надати позивачу як суб`єкту декларування технічну можливість подати до Реєстру виправлену щорічну декларацію за 2021 рік, поза межами передбачених Законом №1700-VІI строків та підстав.
З огляду на це, підсумовуючи колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Отже, рішення судів попередніх інстанцій прийняті за неправильного застосування пункту 3 частини першої статті 10 Закону №2939-VI та незастосування положень статті 45 та частини другої статті 47 Закону № 1700-VII, що призвело до неправильного вирішення справи.
Так Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи адміністративний позов частково повно встановили обставини справи, але допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.
Стосовно доводів касаційної скарги про застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях висновків, сформованих Верховним Судом не у подібних правовідносинах (постанова від 26 червня 2019 року у справі № 826/13937/17), колегія суддів зазначає таке.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (пункт 32), пункті 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/7 та пункті 40 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16, «подібність правовідносин» означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
За фабулою справи № 826/13937/17 Верховний Суд сформулював висновок щодо застосування Закону № 1700-VII у правовідносинах, що виникають з подання декларації кандидата на посаду (особи, яка лише претендувала на посаду). У зазначеній справі позивач не був особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки йому було відмовлено у прийнятті на службу. Відтак підстав для зберігання поданої ним декларації не було.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 є депутатом Рівненської обласної ради, тобто спір полягає у вирішенні питання можливості видалення з Реєстру щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Більш того, спірні правовідносини також охоплюють питання можливості видалення декларації за ініціативою суб`єкта декларування, який виявив задекларовані неточності вже після спливу законодавчо визначеного строку упродовж якого він мав право подати виправлену декларацію.
Схожий об`єкт та предмет правового регулювання, проте різний суб`єктний склад учасників правовідносин, впливає на умови застосування норм Законів №1700-VII та №2939-VI, не дає підстав для застосування у цій справі нерелевантних висновків, сформульованих Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 826/13937/17.
Отже, доводи відповідача знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи.
Водночас ОСОБА_1 стверджуючи, що щорічна декларація відобразилася в Реєстрі 01 вересня 2022 року внаслідок технічної помилки не зазначає, у чому полягала така неправильність (неточність).
Колегія суддів звертає увагу, що подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування їх форма, порядок заповнення, затверджені Порядком, відповідно до якого передбачено (окреслено) алгоритм дій такої процедури, зокрема:
- декларація заповнюється та подається особисто суб`єктом декларування шляхом заповнення відповідної електронної форми після автентифікації у власному персональному електронному кабінеті у Реєстрі;
- після заповнення усіх необхідних розділів декларації суб`єкту декларування надається можливість перевірити повноту та достовірність зазначеної ним інформації;
- перед підписанням декларації суб`єкт декларування підтверджує повноту та достовірність даних, вказаних у ній, ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної відмітки.
- суб`єкт декларування підписує декларацію шляхом накладання на неї особистого кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису відповідно до вимог законодавства.
- подання декларації до Реєстру підтверджується шляхом надсилання повідомлення суб`єкту декларування на адресу його електронної пошти, зазначену в персональному електронному кабінеті, та до персонального електронного кабінету суб`єкта декларування.
Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Беручи до уваги, що у цій справі вирішення спору залежить від застосування норм матеріального права, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України, уважає за необхідне прийняти нове рішення, не направляючи справу на новий судовий розгляд.
За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (у задоволеній частині) та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції задовольнити.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року у справі № 460/45232/22 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.М. Соколов
О.А. Губська
Л.О. Єресько ,
Судді Верховного Суду
