УХВАЛА
15 березня 2023 року
м. Київ
Справа № 916/3027/21
Провадження № 12-8гс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Власова Ю. Л.,
суддів Британчука В. В., Григор`євої І. В., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Чумаченко Т. А., Штелик С. П.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль-Інвест» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2022 року (у складі колегії: головуючий суддя Разюк Г. П., судді Колоколов С. І., Савицький Я. Ф.)
у справі № 916/3027/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кот Групп»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль-Інвест»
про стягнення 388 323,00 грн,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кот Групп» (далі - ТОВ «Кот Групп», позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль-Інвест» (далі - ТОВ «Профіль-Інвест», відповідач) про стягнення 388 323,00 грн передоплати за договором поставки, укладеним сторонами у спрощений спосіб.
Позов обґрунтований тим, що після того, як позивач на підставі виставлених йому рахунків-фактур сплатив відповідачу зазначену суму коштів, останній так і не здійснив поставку обумовленого договором товару. На підставі викладеного ТОВ «Кот Групп» просить суд стягнути з ТОВ «Профіль-Інвест» сплачену йому суму передоплати.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07 липня 2022 року у справі № 916/3027/21 у позові відмовлено.
Місцевий господарський суд, здійснивши оцінку доказів, наданих сторонами на підтвердження та спростування доводів позивача, дійшов висновку про те, що ТОВ «Профіль-Інвест» виконало свої зобов`язання щодо поставки оплаченого позивачем товару, тоді як ТОВ «Кот Групп» не підтвердило доводів позовної заяви в частині стягнення суми попередньої оплати за договором поставки.
Висновку про виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару місцевий господарський суд дійшов зважаючи на те, що:
- перерахування позивачем на рахунок відповідача коштів передоплати за поставку товару мали тривалий характер; спірних перерахувань було три і вони здійснювались лише після виставлення рахунків; у призначеннях платежів вказані відповідні номери кожного із таких рахунків;
- спірні господарські операції відображені у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних відповідача, відповідно, господарські операції за договором були добросовісно відображені в податковому та бухгалтерському обліку відповідача;
- обставини здійснення поставок товару підтверджені заявами свідків, які відповідають вимогам, порядку складання та засвідчення, а також висновком експерта за результатами проведення судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів від 09 лютого 2022 року разом із роздруківкою виявлених на досліджуваному апараті стільникового зв`язку повідомлень (роздруківки листування у додатку «WhatsApp») у сукупності з встановленими обставинами справи, що підтверджує отримання керівником ТОВ «Кот Групп» виставлених ТОВ «Профіль-Інвест» рахунків, сплату їх позивачем, його обізнаність про відвантаження спірного будівельного профілю на об`єктах будівництва та, відповідно, здійснення подальших монтажних робіт з поставленого будівельного профілю.
Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 25 жовтня 2022 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про задоволення позову. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
- доказів, які б підтверджували належну поставку товару або повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 388 323,00 грн відповідач не надав та доводів позивача не спростував;
- надані відповідачем роздруківки листування з додатку «WhatsApp» з посиланням на те, що таке листування відбулось між Хмельницьким В. В. і директором ТОВ «Кот Групп», не можуть бути використані у справі як доказ належного виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки сплаченого позивачем товару, оскільки: вони не відносяться до первинних документів бухгалтерського обліку; зміст таких документів не захищений від внесення правок та викривлення, а наданий відповідачем висновок експерта №22-589 не спростовує зазначених обставин; відповідач не довів перебування Хмельницького В. В. у трудових відносинах з позивачем, а також факт уповноваження Хмельницького В. В. на отримання товару та прийняття його саме за дорученням ТОВ «Кот Групп»;
- не підтверджують факт отримання товару позивачем наявні в матеріалах справи заяви свідків, оскільки в них не зазначено про отримання позивачем товару; не є належними доказами наявні в матеріалах справи видаткові і товаро-транспортні накладні, оскільки вони не містять підпису та печатки уповноваженої особи позивача;
- помилковим є посилання відповідача на податкові накладні в якості доказу поставки товару позивачу, оскільки в них не зазначено посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції з отримання товару.
У листопаді 2022 року ТОВ «Профіль-Інвест» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2022 року, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги ТОВ «Профіль-Інвест» посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і зазначає, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи норму права, наведену у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та зазначаючи, що «факт приймання-передачі товару доводиться лише зазначеним засобом доказування», не врахував висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі № 905/49/15, від 29 листопада 2019 року у справі № 914/2267/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 910/8612/19, від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16.
Касаційна скарга мотивована також таким: сторона не позбавлена можливості доводити постачання товару іншими доказами, окрім первинних документів; суд апеляційної інстанції неправомірно відхилив та не дослідив надані скаржником на свій захист докази, які у своїй сукупності доводили факт постачання скаржником товару на адресу позивача (висновок експерта судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів); суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права щодо порядку оцінки доказів, визначених у статтях 86, 236 ГПК України, а саме відносно додержання стандарту «вірогідності доказів» (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20).
Також ТОВ «Профіль-Інвест» у касаційній скарзі зазначає, що у цій справі постали питання, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах, а саме:
- чи можуть слугувати доказами факту поставки товару, окрім первинних бухгалтерських документів, також покази свідків та інші докази у їх сукупності та системному зв`язку;
- чи можуть слугувати доказами факту поставки товару електронні докази у формі електронного листування за допомогою месенджерів («Skype», «Telegram», «Viber», «WhatsApp» тощо) у їх сукупності та системному зв`язку з іншими доказами;
- чи вважається належним та допустимим доказом у судовому процесі висновок судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів, проведеної над оригіналом електронного доказу, на якому міститься листування за допомогою месенджерів («Skype», «Telegram», «Viber», «WhatsApp» тощо);
- чи є первинні бухгалтерські документи єдиним беззаперечним доказом факту поставки товару, чи на підтвердження такого факту судом можуть бути прийняті й інші документи як окремо, так і сукупності та системному зв`язку між собою (покази свідків, електронні докази у формі електронного листування за допомогою месенджерів, письмові докази).
Скаржник наполягає, що аналіз судових рішень судів різних інстанцій та юрисдикцій свідчить про відсутність єдиної правозастосовчої практики щодо питання визнання чи невизнання у якості належних та допустимих електронних доказів електронного листування за допомогою месенджерів («Skype», «Telegram», «Viber», «WhatsApp» тощо), неоднозначне трактування процесуальних норм щодо форми та порядку надання таких доказів до суду (посилається на постанови Верховного Суду від 25 червня 2021 року у справі № 643/6581/19, від 17 травня 2021 року у справі № 367/5215/19, від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19, від 19 січня 2022 року у справі № 202/2965/21, від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20).
Касаційний господарський суд ухвалою від 01 грудня 2022 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою; справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 24 січня 2023 року Касаційний господарський суд на підставі частин третьої, п`ятої статті 302 ГПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду, зокрема Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний цивільний суд), а також у зв`язку із тим, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
У своїй ухвалі Касаційний господарський суд зазначив, що під час розгляду касаційної скарги виявлено суперечливу судову практику щодо питання чи є роздруківки з месенджерів належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 ГПК України, а також чи можуть вони підтвердити факт існування між сторонами договірних відносин та виконання умов таких договорів.
Існування протилежних висновків щодо використання роздруківок електронного листування між сторонами (зокрема, в месенджерах) як паперової копії електронного доказу в розумінні частини третьої статті 96 ГПК України фактично суперечить вимогам щодо правової передбачуваності і правової визначеності, що унеможливлює здійснення особою, яка подає такі докази до суду, ефективний захист її прав та законних інтересів. Така ситуація фактично ставить під сумнів можливість реалізації позивачем права на ефективний судовий розгляд.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд вказав, що вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 711/9146/16-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 587/2051/18, від 25 червня 2021 року у справі № 643/6581/19, та Касаційного господарського суду від 11 червня 2019 року у справі № 904/2882/18, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 28 грудня 2019 року у справі № 922/788/19, від 16 березня 2020 року у справі № 910/1162/19, від 15 квітня 2021 року у справі № 910/8554/20, від 28 червня 2022 року у справі № 922/1280/21, про те, що роздруківки електронного листування не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази.
У справі № 643/6581/19 предметом позову є вимога позивачки про виселення відповідачів з її квартири, яку за твердженнями останніх вони займають на підставі домовленості з позивачкою. Касаційний цивільний суд у даній справі погодився із висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову в частині вимоги про виселення відповідачів, вказавши, що посилання заявника на роздруківки листування у «Viber» не є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення договору найму житла в розумінні статей 77 - 80 Цивільного процесуального кодексу України, а тому такі аргументи відповідачів є безпідставними.
Враховуючи те, що Касаційний господарський суд висловив намір відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного цивільного суду, з огляду на відсутність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, справа № 916/3027/21 підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 301 ГПК України розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
У частині тринадцятій статті 8 ГПК України унормовано, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Прожитковий мінімум для працездатної особи, згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», складає 2 684 грн. Предметом позову у справі № 916/3027/21 є вимога про стягнення збитків у розмірі 388 323,00 грн, отже ціна позову у цій справі не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн * 500 = 1 342 000 грн).
Враховуючи викладене справа № 916/3027/21 розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників. Оскільки за змістом частини першої статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату і місце розгляду своєї справи, копії цієї ухвали підлягають направленню учасникам справи до відома.
Керуючись статтями 8, 9, 12, 233-235, 301-303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Прийняти до розгляду справу № 916/3027/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль-Інвест» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2022 року.
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на 05 квітня 2023 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи до відома.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Ю. Л. Власов Судді: В. В. Британчук К. М. Пільков І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік І. В. Желєзний І. В. Ткач Л. Й. Катеринчук О. С. Ткачук В. С. Князєв В. Ю. Уркевич Л. М. Лобойко Т. А. Чумаченко С. Ю. Мартєв С. П. Штелик
