ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року Справа № 902/975/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 у справі №902/975/21 (суддя Нешик О.С., повний текст рішення складено 28.10.2022)

за позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_2

до ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг"

до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"

до Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування із чужого незаконного володіння простих бездокументарних іменних акцій та зобов`язання вчинити дії

за участю представників сторін:

позивача - Лошадкіна В.О.;

відповідача - 1 - Пекар А.О. ;

відповідача - 2 - Василевич Д.С.;

відповідача - 3 - Гонтар О.М. ;

відповідача - 4 - не з`явився;

відповідача - 5 - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3 ) звернувся до Господарського суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач - 1, ОСОБА_2 ), ОСОБА_1 (далі - відповідач - 2, ОСОБА_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" (далі - відповідач - 3, ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг"), Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - відповідач - 4, АТ "Райффайзен Банк") та Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" (далі - відповідач - 5, ПрАТ ""Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599") про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , витребування із чужого незаконного володіння простих бездокументарних іменних акцій та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача внаслідок незаконного вибуття із його власності прав на цінні папери (прості бездокументарні іменні акції) емітента ПрАТ "ВОПАС 10599" у кількості 1294223 штуки, що складає 51 % простих іменних акцій товариства. Позивач стверджує, що належні йому права на цінні папери перейшли до ОСОБА_2 на підставі нібито укладеного договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ від 04.08.2014, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , від імені якої діяло ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" (повірений покупця) згідно договору доручення № БД від 04.08.2014. За твердженнями ОСОБА_3 , він договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ від 04.08.2014 не підписував, про вибуття із його власності прав на цінні папери дізнався 30.12.2020, після одержання від ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" (депозитарної установи) виписки про стан рахунку в цінних паперах, відкритого на ім`я ОСОБА_3 . Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_3 до суду із вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ від 04.08.2014 та застосування наслідків його недійсності.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 13.10.2021 у справі № 902/975/21 задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1 294 223 штук простих іменних акції бездокументарної форми існування емітента ПрАТ "ВОПАС 10599" та шляхом заборони вчинення дій (а. с. 135-145, т. 1).

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 04.11.2021 у справі № 902/1077/21 частково задоволено заяву ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову. Накладено арешт на 1294223 штуки простих іменних акції бездокументарної форми, емітента Приватного акціонерного товариства "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599", які знаходяться на рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 , відкритому в АТ "Райффайзен Банк". Заборонено депозитарним установам, у тому числі ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" здійснювати будь-які депозитарні операції, зокрема, облікові операції щодо внесення змін до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів у кількості 1294223 штуки простих іменних акцій бездокументарної форми, емітента ПрАТ "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599", які знаходяться на рахунку у цінних паперах ОСОБА_1 , відкритому в АТ "Райффайзен Банк". Заборонено ОСОБА_1 вчиняти дії та проводити операції щодо прав на вищевказані цінні папери, а саме: передавати акції у заставу або управління, змінювати депозитарну установу та/або депозитарія, змінювати рахунок в цінних паперах, на якому зберігаються зазначені акції, та розпорядників цього рахунку, списувати зазначені акції з цього рахунку та/або зараховувати вказані акції на рахунки в цінних паперах інших осіб. Щодо решти вимог суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та відмовив у задоволенні заяви в цій частині (а.с. 117-129, т. 2).

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.11.2021 клопотання ОСОБА_3 про об`єднання справ № № 902/975/21, 902/1077/21 - задоволено, об`єднано дані справи в одне провадження, із присвоєнням номеру справи № 902/975/21.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 у справі № 902/975/21 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014 - відмовлено.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1294223 простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента ПрАТ "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" (міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу (ISIN): НОМЕР_1 , номінальна вартість одного цінного паперу: двадцять п`ять копійок), які знаходяться на рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 № НОМЕР_2 - НОМЕР_3 , відкритому в АТ "Райффайзен Банк".

Зобов`язано АТ "Райффайзен Банк" провести безумовну облікову операцію списання 1 294 223 простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента ПрАТ "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" (міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу (ISIN): НОМЕР_1 , номінальна вартість одного цінного паперу: двадцять п`ять копійок), які знаходяться на рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 № НОМЕР_2 - НОМЕР_3 , відкритому в АТ "Райффайзен Банк".

Зобов`язано ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" провести безумовну облікову операцію зарахування 1 294 223 простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента ПрАТ "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" (міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу (ISIN): UA 4000067326, номінальна вартість одного цінного паперу: двадцять п`ять копійок) на рахунок в цінних паперах ОСОБА_3 № НОМЕР_4 , відкритий на ім`я ОСОБА_3 у депозитарній установі ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг".

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4 853, 34 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Судове рішення місцевим господарським судом мотивовано наступним:

- оспорюваний договір ОСОБА_3 не підписувався, а тому є неукладеним, що, відповідно, не передбачає необхідності визнавати його недійним, у зв`язку з чим відмовлено в цій частині у задоволенні позовних вимог;

- факт непідписання ОСОБА_3 оспорюваного договору та акту про повне виконання цього договору судом визнано встановленим на підставі ст. 102 ГПК України, а саме у зв`язку із ухиленням від надання оригіналів оспорюваного договору та акту про повне виконання цього договору ОСОБА_2 , ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" та ОСОБА_1 , що унеможливило проведення у даній справі судової почеркознавчої експертизи. Факт наявності у вказаних вище осіб оригіналів документів та їх ухилення від надання суду, підтверджено показаннями та заявами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;

- додатково факт непідписання ОСОБА_3 оспорюваного договору та акту про повне виконання цього договору судом визнано встановленим на підставі табелю обліку робочого відпрацьованого часу народних депутатів України за серпень 2014 року;

- до спірних правовідносин положення ч. 4 ст. 267 ЦК України судом першої інстанції не застосовано, так як про своє порушене право ОСОБА_3 дізнався лише 30.12.2020, а саме на підставі виписки про стан рахунку у цінних паперах, отриманої від ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг". Тобто позивач звернувся до суду із дотриманням трирічного строку;

- прості іменні акції у ОСОБА_1 витребувано на користь ОСОБА_3 на підставі ст. 388 ЦК України, так як останні вибули з його власності без його волі на підставі неукладеного договору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, змінити мотивувальну частину рішення суду в частині підстав відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійним договору, скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Також скаржник просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалами Господарського суду Вінницької області від 13.10.2021, від 04.11.2021 у справах № 902/1077/21 та № 902/975/21 та здійснити розподіл судових витрат.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- суд першої інстанції, визначаючи в оскаржуваному рішенні факт неукладеності оспорюваного договору, не надав оцінки як факту повного виконання договору, так і встановлений ним факт вчинення самим ОСОБА_3 дій, спрямованих на його виконання. Факт підписання ОСОБА_3 розпорядження (наказу) на одержання цінних паперів, прав на цінні папери/поставку цінних паперів, прав на цінні папери від 04.08.2014, був встановлений судом на підставі копії такого розпорядження, наявного в матеріалах справи (т. 5, а. с. 208-213), очевидним є той факт, що вказана копія розпорядження визнана судом належним, допустимим та достовірним доказом;

- ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг", на момент укладення оспорюваного договору, вело як журнал розпоряджень, так і журнал депозитарних операцій, однак копії вказаних журналів не були надані на вимогу суду, а відтак надана директором ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" Бенівською О.В. інформація є введенням суду в оману, надання якої спрямоване на приховування того факту, що ОСОБА_3 особисто подав розпорядження на списання прав на цінні папери на користь ОСОБА_2 , а відтак вчинив дії, які свідчать про виконання ним оспорюваного договору, що свідчить про наявність волі останнього на його укладення та виконання;

- апелянт ставить під сумнів покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вказуючи, що факт недостовірності показань свідків підтверджується протоколами допиту ОСОБА_1 в межах перевірки її заяви вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 злочину, передбаченого ст. 384 КК України (завідомо неправдиве показання свідка), відомості про вчинення якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022020010000142;

- поведінка ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" та її співробітників, яка полягає в неподані до суду (на вимогу) надрукованих на паперовому носії електронні версії розпоряджень (наказів) ОСОБА_3 та ОСОБА_2 очевидно, є недобросовісною, суперечливою та такою, що спрямована на ухвалення незаконного рішення про позбавлення ОСОБА_1 належного їй майна, набутого законним шляхом, у зв`язку з чим усі пояснення, доводи яких не відповідають доводами, наведеним у відзиві на позовну заяву, так само, як і пояснення свідків, не можуть братися до уваги судом при ухваленні рішення у даній справі;

- апелянт також звертає увагу на суперечливу поведінку у діях ОСОБА_3 , який у 2014 році відчужив належні йому права на акцій, достеменно знав про їх відчуження, не вчиняв жодних дій, які мав вчиняти акціонер ПАТ "ВОПАС 10599", якому належить контрольний пакет акцій товариства протягом більше ніж 6 років, після чого вирішив, що він не укладав договір про відчуження належних йому прав на акції ПАТ "ВОПАС 10599" та звернувся до суду із даним позовом. Апелянт наводить обставини, якими підтверджується обізнаність ОСОБА_3 із фактом відчуження прав на акції ПАТ "ВОПАС 10599", наявність його волі на настання наслідків виконання оспорюваного договору, а також вчинення ним поведінки, яка відповідає поведінці особи, яка відчужила належні їй права на акції цього товариства;

- з 2014 по 2020 рік, тобто протягом 6-ти років, ОСОБА_3 , який все ще вважав себе власником контрольного пакету акцій ПАТ "ВОПАС 10599", не цікавився ні про загальні збори його акціонерів, ні про результати діяльності товариства, ні про необхідність призначення посадових осіб, ні про необхідність внесення змін до його статуту. Вказана поведінка позивача не відповідає поведінці особи, яка вважає себе власником контрольного пакету акцій товариства, а навпаки відповідає поведінці особи, яка відчужила належні їй права на акції цього товариства, однак дані обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції;

- апелянт звертає увагу суду на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, в якій вказано наступне: "не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону". Крім цього, апелянт звертає увагу на висновок, наведений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18 та від 15.07.2022 у справі № 921/184/21, де вказано, що фактичне виконання сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного;

- судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч. 1 ст. 261 ЦК України і не застосовано ч. 4 ст. 267 ЦК України, а відтак невірно встановлено момент з якого позивачу стало відомо про укладення оспорюваного договору та порушення його прав. Виписка про стан рахунку в цінних паперах є недостовірним та недопустимим доказом, який не може підтверджувати момент, з якого ОСОБА_3 став відомий факт порушення його прав;

- про факт укладення оспорюваного договору ОСОБА_3 було достеменно відомо з 27.11.2014, у зв`язку з чим він мав право звернутися до суду із позовом про визнання цього договору недійсним не пізніше 27.11.2017, однак із таким позовом він звернувся лише у 2021, тобто із значним пропуском строку позовної давності;

- апелянт вказує, що оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про повну відмову у задоволенні позову, судом апеляційної інстанції також мають бути скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалами Господарського суду Вінницької області від 13.10.2021 у справі № 902/975/21 та від 04.11.2021 у справі № 902/1077/21;

- скаржник просить суд долучити до матеріалів справи додаткові докази (згідно переліку, наведеному в додатках до апеляційної скарги), посилаючись на ч. 3 ст. 269 ГПК України та вказує, що вони не були подані ОСОБА_1 до суду першої інстанції через недбалість зі сторони адвоката Люлика Р.І., яка обумовлена або його не кваліфікованістю або домовленістю із позивачем. Звертає увагу суду на те, що за фактом подібної не кваліфікованості адвоката Люлика Р.І. відповідачем готується дисциплінарна скарга, яка після подання буде надана суду апеляційної інстанції.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, змінити мотивувальну частину рішення суду в частині підстав відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійним договору, скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог, ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Також скаржник просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалами Господарського суду Вінницької області від 13.10.2021, від 04.11.2021 та здійснити розподіл судових витрат.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч. 1 ст. 261 ЦК України і не застосовано ч. 4 ст. 267 ЦК України, а відтак невірно встановлено момент з якого позивачу стало відомо про укладення оспорюваного договору та порушення його прав. Виписка про стан рахунку в цінних паперах є недостовірним та недопустимим доказом, який не може підтверджувати момент, з якого ОСОБА_3 став відомий факт порушення його прав;

- про факт укладення оспорюваного договору ОСОБА_3 було достеменно відомо з 27.11.2014 у зв`язку з чим він мав право звернутися до суду із позовом про визнання цього договору недійсним не пізніше 27.11.2017, однак із таким позовом він звернувся лише у 2021, тобто із значним пропуском строку позовної давності;

- апелянт наводить обставини, якими підтверджується обізнаність ОСОБА_3 із фактом відчуження прав на акції ПАТ "ВОПАС 10599", наявність його волі на настання наслідків виконання оспорюваного договору, а також вчинення ним дій, які підтверджують поведінку особи, яка відчужила належні їй права на акції цього товариства;

- з 2014 по 2020 рік, тобто протягом 6-ти років, ОСОБА_3 , який все ще вважав себе власником контрольного пакету акцій ПАТ "ВОПАС 10599", не цікавився ні про загальні збори його акціонерів, ні про результати діяльності товариства, ні про необхідність призначення посадових осіб, ні про необхідність внесення змін до його статуту. Вказана поведінка позивача не відповідає поведінці особи, яка вважає себе власником контрольного пакету акцій товариства, а навпаки відповідає поведінці особи, яка відчужила належні їй права на акції цього товариства, однак дані обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції;

- апелянт ставить під сумнів покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також витяг із табелю відпрацьованого часу народних депутатів України за серпень 2014, вважаючи їх недостовірними та недопустимими доказами у справі;

- суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що ОСОБА_2 ухилялася від надання оригіналів документів, необхідних для проведення судової експертизи;

- апелянт звертає увагу суду на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, в якій вказано наступне: "не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону". Крім цього, апелянт звертає увагу на висновок, наведений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18 та від 15.07.2022 у справі № 921/184/21, де вказано, що фактичне виконання сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного;

- факт вчинення ОСОБА_3 дій, спрямованих на виконання спірного договору свідчить по те, що він не можу бути визнаний неукладеним;

- апелянт вказує, що оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про повну відмову у задоволенні позову судом апеляційної інстанції також має бути скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалами Господарського суду Вінницької області від 13.10.2021 у справі №902/975/21 та від 04.11.2021 у справі № 902/1077/21;

- скаржник долучив до матеріалів апеляційної скарги додаткові докази (згідно переліку, наведеному в додатках до апеляційної скарги), однак не обґрунтовує неможливість їх подання до суду першої інстанції.

Листом від 18.11.2022 Північно-західним апеляційним господарським судом витребувано матеріали справи № 902/975/212 з Господарського суду Вінницької області.

08.12.2022 до суду надійшли матеріали справи № 902/975/21.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.12.2022 відкрито провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 у справі № 902/975/21; об`єднано їх до спільного розгляду, а також призначено їх розгляд на 01.02.2023 об 15:30 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 розгляд справи відкладено на 23.02.2023 о 10:30 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 розгляд справи відкладено на 02.03.2023 о 12:00 год.

ОСОБА_3 надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просить з підстав, викладених у відзиві, відмовити апелянту у прийнятті доказів, приєднаних до апеляційної скарги, рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 у справі №902/975/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, закрити провадження в частині вимог ОСОБА_2 про скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 у справі № 902/975/21 в частині задоволених позовних вимог. Позивач спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , вважає її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм процесуального та матеріального права.

ОСОБА_3 надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить з підстав, викладених у відзиві, відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 у справі № 902/975/21 з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання поважними причини пропуску строку на подання доказів та прийнятих доказів, приєднаних до апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки скаржником не доведено неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї. Відмовити у прийнятті нових аргументів ОСОБА_1 , викладені в її апеляційній скарзі, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції і не досліджувались ним. Залишити рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 у справі № 902/975/21 без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Закрити апеляційне провадження в частині вимог ОСОБА_1 про зміну мотивувальної частини рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 у справі № 902/975/21 в частині підстав відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014. Позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм процесуального та матеріального права, а доводи ОСОБА_1 безпідставними та такими, що не можуть бути підставою для його скасування.

ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить з підстав, викладених у відзиві, відмовити у задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в повному обсязі. Залишити в силі рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 у справі № 902/975/21. Відповідач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм процесуального та матеріального права, а доводи скаржників безпідставними та такими, що не можуть бути підставою для його скасування.

АТ "Райффайзен Банк" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить з підстав, викладених у відзиві, рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 по справі №902/975/21 скасувати, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

АТ "Райффайзен Банк" надіслало до суду заяву про розгляд справи без участі його представника.

ОСОБА_2 надіслала до суду відповідь на відзиви на апеляційні скарги ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" та ОСОБА_3 , в якій просить задовольнити у повному обсязі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 у справі № 902/975/21.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надіслали до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів (згідно переліку, наведеному в додатках до клопотань) та заяви про огляд веб - сайтів (сторінок) судом (згідно переліку, наведеному в додатках до заяв). До клопотань про приєднання до матеріалів справи доказів (згідно переліку, наведеному в додатках до клопотань) додані ті самі докази, що і були долучені до матеріалів апеляційної скарги (згідно переліку, наведеному в додатках до апеляційних скарг)

ОСОБА_1 надіслала до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду із посиланням на ст. 43 ГПК України, та вказуючи, що у суду апеляційної інстанції наявні усі підстави залишити без розгляду позов ОСОБА_3 , який розглядається в межах справи №902/975/21, як такий що є завідомо безпідставним та має штучний характер.

ОСОБА_3 надіслав до суду заперечення проти заяв та клопотань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про приєднання до матеріалів справи доказів та про огляд веб - сайтів (сторінок). В заперечення вказує на те, що докази подані з порушенням порядку для їх подання, заявниками не обґрунтовано неможливість їх подання у встановленому процесуальним законом порядку, деякі подані заявниками документи наявні у справі, а тому суд повинен їх повернути заявникам. Також відсутні підстави для огляду веб - сайтів (сторінок). Позивач, з підстав, викладених у даних запереченнях, просить суд відмовити в прийнятті (оцінці) поданих відповідачами доказів та відмовити в огляді веб - сайтів (сторінок).

Також представник позивача в судовому засіданні 02.03.2023 просить суд долучити до матеріалів справи додаткові докази, а саме: копії довіреностей від 17.01.2013, від 07.04.2016, від 29.04.2011, згідно яких ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_1 вчиняти від його імені дії, які визначені у вказаних довіреностях.

ОСОБА_1 подала до суду клопотання про прослуховування технічного запису судового засідання, яке відбулося в Господарському суді Вінницької області від 14.10.2022, а саме з 15 хв. 10 сек. по 16 хв. 10 сек. Звертає увагу на те, що вказаним записом підтверджується те, що представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в суді першої інстанції заявляв про застосування строку позовної давності від обох відповідачів.

Розглянувши клопотання відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про приєднання до матеріалів справи доказів (згідно переліку, наведеному в додатках до апеляційної скарги та згідно переліку, наведеному в додатках до клопотань), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відтак ст. 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та має зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на приписи процесуального закону встановлення поважності (неповажності) причин пропуску процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Стаття 269 ГПК України визначає межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 даної статті).

В даному випадку, ОСОБА_1 обґрунтовує неможливість подання до суду першої інстанції доказів через недбалість її представника - адвоката Люлика Р.І., яка обумовлена або його не кваліфікованістю, або домовленістю з позивачем. Звертає увагу суду на те, що за фактом подібної не кваліфікованості адвоката Люлика Р.І., Продівус С.В. готується дисциплінарна скарга, яка після подання буде надана суду апеляційної інстанції.

В свою чергу, ОСОБА_2 обґрунтовує неможливість подання до суду першої інстанції доказів тим, що ні на момент подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_3 , ні в ході розгляду справи № 902/975/21 судом першої інстанції, ОСОБА_2 як не мала процесуальної можливості та необхідності подавати докази на спростування неналежних та недопустимих доказів, так і не знала та не могла знати про обставини пов`язаності ОСОБА_3 та Бенівської О.В. , а відтак із незалежних від неї причин та у жодному разі не з її умислу, чи недбалості вона не могла подати до суду першої інстанції докази, приєднані до відповіді на відзив на апеляційну скаргу. Неприєднання судом апеляційної інстанції доказів, які не були подані до суду першої інстанції не у зв`язку з умислом чи недбалістю ОСОБА_2 , а через її необізнаність з обставинами, що мають істотне значення для вирішення даної справи призведе до порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Надаючи оцінку обґрунтованості доводів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неможливості подання до суду першої інстанції доказів, колегія суддів зазначає, що дана справа розглядалась за правилами загального позовного провадження і підготовче засідання суду тривало майже 8 місяців. Повноважні представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судові засідання до суду першої інстанції з`являлися, своїм правом на подання до суду відзивів на позов скористалися.

Апеляційний господарський суд вказує, що відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ).

Отже, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити які саме докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.

В даному випадку обставини, на які посилаються відповідачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо недбалості представника - адвоката Люлик Р.І. та відсутність процесуальної можливості (необхідності) подавати докази, не є тими винятковими випадками, коли можливим є прийняття судом апеляційної інстанції доказів із порушенням встановленого процесуальним законом порядку, оскільки посилання заявників пов`язані виключно із їх волевиявленням. У той же час приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність зовсім інших критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Натомість критерій "поважність причин" застосовується до процедури поновлення судом процесуального строку (ст. 119 ГПК України). Відповідачі не наводять мотивів із зазначенням відповідних доказів об`єктивної неможливості здобуття та подання таких доказів при розгляді спору судом першої інстанції з метою долучення таких доказів у відповідності до приписів ст. 80 ГПК України. Всупереч вказаним вимогам процесуального закону, відповідачі не мотивують в чому полягає винятковість випадку неподання ними доказів, що мають вплив на результат вирішення даного спору до суду першої інстанції у встановлений строк та не надають доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від них.

В свою чергу, суд звертає увагу на те, що обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Тобто з огляду на положення ст. 13, ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, у даному випадку, саме відповідачі повинні були надати докази та доводити суду ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень проти позову. Відповідачі не були позбавлені права здобути та подати відповідні докази до суду першої інстанції у відповідності до приписів ст. 80 ГПК України.

Окрім того, суд приймає до уваги те, що ст. 14 ГПК України визначає таке поняття як диспозитивність господарського судочинства. Відповідно до ч. 1, 2 даної статті, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку відмовити відповідачам - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні клопотань про приєднання до матеріалів справи доказів (згідно переліку, наведеному в додатках до апеляційної скарги та згідно переліку, наведеному в додатках до клопотань) та не приймає їх до розгляду.

Також в судовому засіданні 02.03.2023 представник позивача просить суд долучити до матеріалів справи додаткові докази, а саме: копії довіреностей від 17.01.2013, від 07.04.2016, від 29.04.2011, згідно яких ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_1 вчиняти від його імені дії, які визначені у вказаних довіреностях. Однак представник позивача так само не довела суду та не надала відповідних доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї, а тому суд апеляційної інстанції також не приймає їх до розгляду.

Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про прослуховування технічного запису судового засідання, яке відбулося в Господарському суді Вінницької області від 14.10.2022, суд зазначає наступне.

Ведення запису судового процесу є елементом принципу гласності і відкритості судового процесу, що передбачений ч.ч.14, 15 ст. 8 ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 14, 15 ст. 8 ГПК України, суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео - та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.

Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно до ч.ч. 1-5 ст. 222 ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Під час здійснення повного фіксування судового засідання технічними засобами, а також проведення судового засідання в режимі відеоконференції протокол судового засідання створюється Єдиною інформаційно-телекомунікаційною системою в порядку, визначеному Положенням про Єдину інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до розділу III Інструкції щодо роботи з технічними засобами фіксування судового засідання, під час здійснення фіксування судового засідання секретар судового засідання забезпечує ведення протоколу (журналу) судового засідання у відповідності до вимог процесуального законодавства.

Протокол (журнал) судового засідання ведеться в електронній формі засобами підсистеми відеоконференцзв`язку.

Після завершення фіксування та збереження технічного запису судового засідання в протоколі (журналі) цього засідання засобами підсистеми відеоконференцзв`язку автоматично формується вебпосилання на технічний запис, збережений в централізованому файловому сховищі.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що у суду апеляційної інстанції відсутня технічна можливість прослухати технічний запис судового засідання, яке відбулося в Господарському суді Вінницької області від 14.10.2022, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання відповідача.

Разом з тим, суд вказує, що відповідач у клопотанні звертає увагу на те, що вказаним записом підтверджується те, що представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в суді першої інстанції заявляв про застосування строку позовної давності від обох відповідачів.

Дослідивши долучений до матеріалів справи протокол судового засідання від 14.10.2022 (т. 6, а. с. 113 ), суд встановив "в переліку дій під час проведення відеоконференції" (час 15:17:30) те, що представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Люлик Р.І. просив суд відмовити в позові, підтримав заяву про застосування строку позовної давності. Адвокат Люлик Р.І. згідно даного протоколу був представником як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 .

Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду, колегія суддів зазначає, що заявник, посилаючись на ст. 43 ГПК України, доводить те, що у суду апеляційної інстанції наявні підстави для залишення без розгляду даного позову, як такого, що є завідомо безпідставним та має штучний характер.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 272 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Стаття 43 ГПК України передбачає неприпустимість зловживання процесуальними правами. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 даної статті).

Частина 2 даної норми містить перелік дій, що суперечать завданню господарського судочинства, які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства

Перелік підстав для залишення позову без розгляду міститься в ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Колегія суддів зазначає, що ст. 43 ГПК України, якою заявник обґрунтовує клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, визначає неприпустимість зловживання процесуальними правами, а положення ч. 1 ст. 226 ГПК України містять підстави для залишення позову без розгляду. Позивачем не доведено визначених ч. 1 ст. 226 ГПК України підстав для залишення позову у даній справі, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду.

Також у суду відсутні підстави для застосування п. 4 ч. 1 ст. 272 ГПК України.

Окрім того, суд не оцінює долученні ОСОБА_1 до клопотання про залишення позовної заяви без розгляду докази, якими відповідач підтверджує наведені у заяві обставини, оскільки вони подані до суду апеляційної інстанції з порушення порядку для їх подання та не приймаються судом до розгляду.

Розглянувши клопотання відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про огляд веб - сайтів (сторінок) судом (згідно переліку, наведеному в додатках до клопотань), суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи клопотання про огляд веб - сайтів (сторінок) судом (згідно переліку, наведеному в додатках до клопотань) заявники посилаються на положення ч. 7 ст. 82 ГПК України та вказують, що на даних сайтах міститься інформація, що стосується фактів, наведених у їх апеляційних скаргах щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом. Заявники вважають, що суд апеляційної інстанції має оглянути веб-сайти Верховної Ради України та Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики з яких вбачається, що 04.08.2014 не проводилися ні пленарні засідання Верховної Ради України, ні засідання, ні слухання Комітету, членом якого був ОСОБА_3 (у зв`язку з чим 04.08.2014 він не міг приймати у них участь) і станом на 04.08.2014 позивач був позафракційним народним депутатом (у зв`язку з чим 04.08.2014 він не міг приймати участь у роботі фракції), що спростовує факт перебування ОСОБА_3 цей день у місті Києві та неможливість підписання ним спірного договору купівлі-продажу у цей день у місті Вінниця.

Суд вказує, що згідно із ч.ч. 1-5, 8 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 82 ГПК України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням.

У порядку передбаченому, цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту.

Відповідно до ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

За змістом ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи зазначене, а також те, що зазначені електронні докази не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а апелянтом не обґрунтована неможливість подання таких до суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотань відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про огляд веб - сайтів (сторінок) судом (згідно переліку, наведеному в додатках до клопотань).

Також ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу просить суд відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 у справі № 902/975/21 з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України. Однак, суд зазначає, що ухвалою від 29.12.2022, із урахуванням приписів ст. ст. 116, 256 ГПК України, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, суд його поновив та відкрив провадження у справі №902/975/21, а тому відсутні підстави для застосування положень п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України

В судових засіданнях 23.02.2023 та 02.03.2023 відповідач - 2 та представники відповідача - 1, 2 підтримали доводи апеляційних скарг, просять задоволити їх вимоги.

Представники позивача та відповідача-3 заперечили доводи апеляційних скарг, просять відмовити в їх задоволенні.

Інші учасники справи в судові засідання не з`явилися.

Враховуючи те, що судом вчинено необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, беручи до уваги клопотання відповідача-4 про розгляд справи без його участі, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши в судовому засіданні представників позивача та відповідачів, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним господарським судом, станом на 01.08.2014 ОСОБА_3 був власником іменних цінних паперів ПрАТ "ВОПАС 10599" у кількості 1 294 223 штуки загальною номінальною вартістю 3 235 55, 75 грн, що складає 51 % акцій товариства.

Право власності на зазначені цінні папери підтверджується виписками про стан рахунку в цінних паперах ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 131, 215), наданими депозитарною установою - ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр- Консалтинг", яка здійснює обслуговування вказаного рахунку на підставі укладеного договору № 11-ФО від 29.11.2013 про обслуговування рахунка в цінних паперах (т. 1, а. с. 213-214).

В матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014, з якого слідує, що ОСОБА_3 (продавець) передав у власність ОСОБА_2 (покупець), від імені якої на підставі договору доручення № БД 157 від 04.08.2014 діяло ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" (повірений покупця), цінні папери, зазначені в пп. 1.2-1.3 цього договору, а покупець зобов`язався прийняти вказані цінні папери і сплатити за них суму, зазначену в п. 1.4 цього договору на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно п. 1.1 договору сторони визначили реквізити ідентифікації цінних паперів, а саме: вид цінного паперу - акції прості іменні; найменування емітента - ПрАТ "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599"; код ЄДРПОУ - 03115815; номінальна вартість цінного паперу - 95 копійок; форма випуску/існування - бездокументарна; міжнародний ідентифікаційний номер (код ISN) - UA4000067326.

Пунктами 1.3-1.4 договору передбачено кількість цінних паперів - 1294223 штуки та суму договору купівлі-продажу цінних паперів - 130 000 грн.

Згідно п. 4 договору строк оплати за цим договором встановлено на момент підписання сторонами тексту цього договору. Вид розрахунків: передача готівки в національній валюті України від покупця до продавця. Продавець стверджує, що на момент підписання тексту цього договору він отримав від покупця всю суму грошей, яку покупець був зобов`язаний йому сплатити у відповідності з п. 1.4 цього договору, а саме 130 000 грн. Всі дії, що пов`язані з набуттям/припиненням прав на цінні папери зазначені в пп. 1.2-1.3 цього договору від продавця до покупця здійснюються в депозитарних установах покупця та продавця в межах депозитарної системи України. При цьому за зарахування, переказ цінних паперів в депозитарній установі на рахунок у цінних паперах покупця оплату здійснює покупець самостійно. Передача прав власності на цінні папери від продавця до покупця здійснюється з моменту зарахування прав на ці цінні папери на рахунок в цінних паперах покупця у депозитарній установі. Сторони цим встановили, що моментом повного виконання продавцем своїх зобов`язань по передачі цінних паперів, вказаних в пп. 1.2-1.3 цього договору, є момент зарахування цінних паперів на рахунок в цінних паперів покупця у його депозитарній установі. Сторони цим встановили, що моментом повного виконання покупцем своїх зобов`язань по оплаті цінних паперів, вказаних в пп. 1.2-1.3 цього договору, є момент передачі грошової суми визначеної у п. 1.4 цього договору до продавця.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до виконання ними зобов`язань згідно умов цього договору в повному обсязі, що підтверджується підписанням акту про повне виконання сторонами зобов`язань, або укладання додаткового договору про розірвання цього договору (п. 8.2 договору) (т. 1, а. с. 29).

Відповідно до копії акту б/н від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014 (т. 1, а. с. 30), сторони підтвердили передачу у власність цінних паперів та сплату за них суми, що визначена у договорі.

Вказані вище копії договору та акту містять підпис та печатку повіреного покупця - ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" та підпис продавця - ОСОБА_3 .

На виконання умов договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014, депозитарною установою - ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр- Консалтинг" було видано розпорядження (накази) від 04.08.2014 про переказ прав на цінні папери між депонентами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , скріплені підписами останніх (т. 5, а. с. 208-213).

30.09.2021 між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдаровуваній) було укладено договір дарування акцій (т. 5, а. с. 79-82), відповідно до п. 1.1 якого дарувальник, зокрема, передала безоплатно у власність обдаровуваній прості іменні акції ПрАТ "ВОПАС 10599" в кількості 1359803 штуки. Сторони визначили реквізити ідентифікації цінних паперів, а саме: вид цінного паперу - акції прості іменні; найменування емітента - ПрАТ "ВОПАС 10599"; код ЄДРПОУ - 03115815; номінальна вартість цінного паперу - 95 копійок; форма існування - бездокументарна; код ISN - UA4000067326.

Згідно п. 2 договору, дарувальник є законним і єдиним власником простих іменних акцій, які даруються, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 30.09.2021 за № 300053-UA10162719, виданою АТ "Райффайзен Банк" за вих. № 6807.

Дарувальник на дату укладання цього договору ознайомив обдаровувану із переліком матеріальних і нематеріальних активів, що містяться на балансі товариств та їх балансовою вартістю та переліком всіх відкритих банківських рахунків товариств із зазначенням суми валюти грошових коштів, розміщених на таких рахунках, а також загальної суми грошових коштів, яка знаходиться у касах товариств, та з переліком всіх відкритих судових, виконавчих проваджень, стороною або третьою стороною в яких виступають товариства, із обов`язковим зазначенням сторін провадження та суми вимоги, та з загальною сумою поточної кредиторської заборгованості та переліком поточних кредиторів товариств (п. 2.3 договору).

Пунктом 2.5 передбачено, що "...цей договір укладається за згодою чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_9 , яку викладено у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Хоменко Л.В. 30.09.2021 за реєстром №324".

Пунктом 4 сторони узгодили, що право власності на дарунок виникає у обдаровуваної з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваною примірника цього договору - є прийняттям дарунка.

Внаслідок укладення зазначеного вище правочину, ОСОБА_1 стала кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ПрАТ "ВОПАС 10599" з прямим вирішальним впливом, відсоток частки у статутному капіталі якої становить 75,4734%, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованим станом на 28.10.2021 (т. 1, а.с.225-232), випискою АТ "Райффайзен Банк" про стан рахунку в цінних паперах, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , станом на 28.10.2021 № 300053-UA10162718 (т. 5, а. с. 69), обліковим реєстром власників цінних паперів ПрАТ "ВОПАС 10599" станом на 28.10.2021, 17.12.2021 (т. 5, а. с. 166-178, 192-204).

На підставі заяви ОСОБА_1 була проведена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу ПрАТ "ВОПАС 10599" від 21.10.2021, відповідно до якої ОСОБА_1 була власником 75,47% акцій товариства, інші акціонери (загальна кількість яких 214) - 24,53% (т. 4, а.с. 211-221).

ОСОБА_2 стала кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ПрАТ "ВОПАС 10599", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованим станом на 05.03.2021 (т. 1, а. с. 37-43), а також випискою б/н від 07.12.2021 про операції з цінними паперами за період з 02.01.2014 по 26.09.2019, виданою ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" (т. 3, а.с. 90-93).

Із виписок, наданих ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг", про стан рахунку в цінних паперах, відкритого на ім`я ОСОБА_2 , остання станом на 01.08.2014 не була власником спірних цінних паперів, тоді як їх набуття датується 04.08.2014 (а саме: 1294223 штуки, що становить 51 % від загальної кількості акцій). Вказані обставини також підтверджуються обліковим реєстром власників цінних паперів ПрАТ "ВОПАС 10599" станом на 04.08.2014 (т. 5, а.с. 120-138).

В подальшому кількість належних ОСОБА_2 акцій ПрАТ "ВОПАС 10599" збільшувалась: станом на 09.10.2018 ОСОБА_2 була власником 1359803 штук простих іменних акцій, що становить 53,5842 %, а станом на 10.10.2018 - 1359804 штуки, що становить 53,5843 %, що підтверджується виписками про стан рахунку в цінних паперах, відкритого на ім`я ОСОБА_2 (т. 4, а. с. 109-113).

Набуття вказаних вище простих іменних акцій відбулось внаслідок укладення договорів купівлі-продажу між ОСОБА_2 (покупець), від імені якої на підставі договорів доручення діяло ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" (повірений покупець), та ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (продавці) (т. 4, а. с. 122-150), що підтверджуються обліковим реєстром власників цінних паперів ПрАТ "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" станом на 08.10.2018, 09.10.2018, 10.10.2018, 02.04.2021 (т. 5, а.с. 139-165, 179-191).

На підставі заяви ОСОБА_2 була проведена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу - ПрАТ "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" від 01.09.2021, відповідно до якої ОСОБА_2 була власником 53,58 % акцій товариства, ОСОБА_1 - 21,89 %, інші акціонери (загальна кількість яких 213) - 24,53 % (т. 4, а. с. 200-210).

ОСОБА_2 у період з 03.12.2009 по 11.10.2021 перебувала у трудових відносинах з депозитарною установою на посаді фахівця з депозитарної діяльності зберігача цінних паперів ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр- Консалтинг", яка здійснювала обслуговування рахунків у цінних паперах емітента ПрАТ "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" на підставі договору №04/14-Ем від 10.12.2014 (т. 4, а. с. 97-103, т. 4, а. с. 104-107). Договір № 04/14-Ем від 10.12.2014 було розірвано 04.10.2021 на підставі додаткової угоди б/н (т. 4, а. с. 108).

В подальшому прості бездокументарні іменні акції ПрАТ "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" обліковувались у депозитарні установі - АТ "Райффайзен Банк", що підтверджується довідкою б/н, виданою станом на 03.11.2021 Національним депозитарієм України (т. 3, а. с. 44-45).

В матеріалах справи міститься табель відпрацьованого часу, наданий Апаратом Верховної Ради України у відповідь на запит адвоката позивача Платонової Г.В. (т. 1, а. с. 45-46), яким, за твердженнями позивача, що ОСОБА_3 04.08.2014 перебував у м. Києві, де виконував обов`язки народного депутата України сьомого скликання, члена Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики, а тому не міг підписувати спірних договір та інші документи на його виконання.

Також до матеріалів справи депозитарною установою - ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг", на запит ОСОБА_3 № 1 від 24.12.2020 надано виписку про стан рахунку в цінних паперах, якою позивач підтверджує те, що про продаж належних йому цінних паперів він дізнався лише 30.12.2020 (т. 1, а. с. 24-26).

Також 18.01.2021 депозитарна установа - ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" надала відповідь (т. 1, а. с. 28) на запит ОСОБА_3 № 4 від 11.01.2021 (т. 1, а. с. 27) про вибуття із власності ОСОБА_3 прав на цінні папери внаслідок укладення оспорюваного договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014.

Причиною спору у даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , витребування із чужого незаконного володіння простих бездокументарних іменних акцій та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 посилається на те, що спірний договір та акт про виконання сторонами зобов`язань до договору він не підписував, вибуття із його власності прав на цінні папери, які були предметом спірного договору відбулося поза його волею із порушенням ч. 3 ст. 203 ЦК України, що є правовою підставою для визнання спірного договору недійсним, у відповідності до вимог ст. 215 ЦК України та застосування наслідків недійсності правочину, встановлених ст. 216 ЦК України. Також позивачем у справі № 902/1077/21 заявлено позовну вимогу про витребування майна із чужого незаконного володіння на підставі ст. 387, 388 ЦК України.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, зокрема, виходив з того, що обставини непідписання ОСОБА_3 спірного договору та акту про виконання сторонами зобов`язань до договору є встановленими, у справі відсутні докази того, що позивач отримав кошти за спірним договором, тобто договір не виконувався сторонами, а тому він є неукладеним, таким, що не відбувся. В свою чергу, неукладений договір (такий, що не відбувся) взагалі не може виступати предметом спору, в тому числі про визнання його недійсним з будь-яких підстав, а тому вимога про визнання недійсним спірного договору не підлягає задоволенню.

Також судом першої інстанції враховано те, що ОСОБА_2 , уклавши з ОСОБА_1 договір дарування акцій від 30.09.2021, здійснила відчуження майна, яке їй не належало і перебувало у власності ОСОБА_3 , а тому дійшов висновку, що позов в частині вимог про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 прав на цінні папери, які були предметом спірного договору підлягає задоволенню на підставі приписів ст. 387, 388 ЦК України.

Однак суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Надаючи в процесі апеляційного розгляду оцінку обставинам у справі в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що особа не може вважатися такою, що наділена цивільними правами чи є зобов`язаною на користь іншої особи, у випадку, коли відсутня сама підстава виникнення відповідних прав та обов`язків, зокрема правочин.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори). Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) волевиявлення учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

Відповідне регулювання міститься і в положеннях ЦК України про договір. У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України (у редакції, яка діяла на час укладення оспорюваного правочину) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (ч. 4 ст. 656 ЦК України).

Загальною істотною умовою цього договору є предмет договору. Також істотними умовами договору є плата та строк дії договору. Разом з тим, укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Також згідно висновку, наведеного у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18 та від 15.07.2022 у справі № 921/184/21, фактичне виконання сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 54 ЦК України, якщо договір хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний.

Тобто у разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним.

Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

У справі, що розглядається, позивач - ОСОБА_3 звернувся із вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014, мотивувавши тим, що він як продавець цей договір не підписував, його умови не погоджував.

Надаючи даним обставинам оцінку, суд приймає до уваги наступне.

Закон України "Про депозитарну систему України" (тут і далі в редакції, яка діяла на час укладення оспорюваного правочину) визначає правові засади функціонування депозитарної системи України, встановлює порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів.

Статтею 1 цього Закону надано визначення наступних термінів: депонент - власник цінних паперів, якому рахунок у цінних паперах відкривається депозитарною установою на підставі відповідного договору про обслуговування рахунка в цінних паперах; права на цінні папери - речові права на цінні папери (право власності, інші визначені законом речові права); права за цінними паперами - права, що виникають із зобов`язання емітента за розміщеними ним цінними паперами (право на участь у загальних зборах акціонерів, право на отримання доходу, інші права, визначені законом та/або рішенням емітента); професійні учасники депозитарної системи України - Центральний депозитарій, депозитарні установи; реєстр власників іменних цінних паперів - перелік власників іменних цінних паперів, складений відповідно до вимог законодавства Центральним депозитарієм на певну дату із зазначенням кількості іменних цінних паперів, належних зазначеним власникам на праві власності, номінальної вартості і виду таких цінних паперів та іншої інформації, визначеної Комісією;

Статтею 4 Закону України "Про депозитарну систему України" встановлено, що система депозитарного обліку цінних паперів - сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків, про емітентів, власників цінних паперів, що мають права за цінними паперами та права на цінні папери, обмежень прав на цінні папери, уповноважених ними осіб, управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів, яка містить дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), а також інша передбачена законодавством інформація (далі - система депозитарного обліку).

Згідно частини 2 статті 4 Закону України "Про депозитарну систему України" набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку. У системі депозитарного обліку реєструються обмеження прав на цінні папери. У системі депозитарного обліку можуть реєструватися обмеження прав за цінними паперами у випадках та в порядку, встановлених Комісією.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено, що Депозитарний облік цінних паперів - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі - депозитарний облік). Депозитарний облік у системі депозитарного обліку цінних паперів ведеться у кількісному виразі.

При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами, Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

Частиною 2 ст. 6 Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено, що внесення змін до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів конкретного власника здійснюється виключно депозитарними установами (у визначених законодавством випадках - Національним банком України або депозитаріями-кореспондентами), в установленому Комісією порядку на підставі, зокрема, розпорядження, що подається кожним депонентом, що є стороною правочину, - у разі вчинення депонентами однієї депозитарної установи правочину щодо цінних паперів поза фондовими біржами без додержання при розрахунках принципу "поставка цінних паперів проти оплати".

Аналізуючи положення ч. 2 ст. 6 Закону України "Про депозитарну систему України" можна дійти висновку, що списання прав на цінні папери з рахунку у цінних паперах продавця та їх зарахування на рахунок у цінних паперах покупця можливе у разі подання продавцем до депозитарної установи належним чином оформленого розпорядження про списання прав зі свого рахунку у цінних паперах та подання покупцем до депозитарної установи належним чином оформленого розпорядження про зарахування прав на його рахунок у цінних паперах.

Положенням про провадження депозитарної діяльності, яке затверджене рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 № 735(надалі Положення) визначався порядок провадження депозитарної діяльності Центральним депозитарієм цінних паперів (далі - Центральний депозитарій) та депозитарними установами з надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах, вимоги до порядку відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, порядку проведення операцій на рахунках у цінних паперах та їх видів, порядку зарахування цінних паперів до системи депозитарного обліку при емісії, їх обліку та зберігання, а також списання цінних паперів у зв`язку з їх погашенням та/або анулюванням, порядку внесення змін до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів конкретного власника, стосовно всього випуску цінних паперів, стосовно здійснення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів тощо, вимоги до діяльності учасників депозитарної системи та взаємовідносин між ними, вимоги до порядку складання реєстру власників іменних цінних паперів, у тому числі порядку взаємодії депозитарних установ з Центральним депозитарієм щодо складання реєстру, вимоги до змісту внутрішніх документів професійних учасників депозитарної системи України та інші вимоги, встановлення яких належить до компетенції Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) відповідно до Закону України "Про депозитарну систему України".

Розділ II даного Положення визначає загальні вимоги до обслуговування цінних паперів у депозитарній системі України.

Відповідно до п. 7 Розділу II Положення (в редакції, чинній на момент вчинення спірного договору) систему депозитарного обліку цінних паперів складають: первинні документи; облікові регістри оперативного обліку; активні та пасивні аналітичні рахунки депозитарного обліку; реєстр кодів цінних паперів. До первинних документів належать документи, які є підставою для здійснення депозитарних операцій, а саме: розпорядження (накази).

Пунктом 10 Розділу II Положення, первинні документи та облікові регістри оперативного обліку можуть складатись у формі паперового та/або електронного документа. При складанні їх у формі електронного документа Центральний депозитарій, депозитарна установа мають забезпечувати за потреби друк таких документів на паперовому носії. Строк зберігання первинних документів на паперовому носії становить п`ять років з моменту виконання депозитарною установою депозитарної операції за наслідками прийняття таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України.

Аналізуючи дані положення, суд дійшов висновку, що систему депозитарного обліку цінних паперів складають первинні документи, яким є розпорядження (накази), які можуть складатись у формі паперового та/або електронного документа.

Як встановлено апеляційним судом, станом на 01.08.2014 ОСОБА_3 був власником іменних цінних паперів ПрАТ "ВОПАС 10599" у кількості 1 294 223 штуки загальною номінальною вартістю 323 555, 75 грн, що складає 51 % акцій товариства, що підтверджуються виписками про стан рахунку в цінних паперах ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 131, 215).

Матеріалами справи стверджується, що депозитарною установою - ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр- Консалтинг" здійснювалося обслуговування вказаного рахунку на підставі укладеного договору № 11-ФО від 29.11.2013 про обслуговування рахунка в цінних паперах (т. 1, а. с. 213-214).

Із матеріалів справи апеляційним господарським судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали до ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" розпорядження (накази) на одержання цінних паперів, прав на цінні папери/поставку цінних паперів, прав на цінні папери від 04.08.2014, реєстраційний номер в журналі розпоряджень 63/08-14р від 04.08.2014, № та дата проведення операції за журналом депозитарних операцій 60 від 04.08.2014.

Так, депозитарною установою - ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" було видано розпорядження (накази) від 04.08.2014 про переказ прав на цінні папери між депонентами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які скріплені підписами останніх (т. 5, а. с. 208-213).

Факт підписання (існування) вказаного розпорядження (наказу) від 04.08.2014, як позивачем так і депозитарною установою не заперечувалися в суді першої та апеляційної інстанцій, а тому суд вважає, що копія даного розпорядження (наказу) є належним, допустимим та достовірним доказом у відповідності до норм ст. ст. 76, 77, 78, 86 ГПК України.

Також в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження неправомірності розпорядження (наказу) від 04.08.2014 або ж протиправності дій депозитарної установи - ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" при його видачі чи виконанні.

Таким чином, внаслідок виконання вказаних розпоряджень ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 04.08.2014, відбувся фактичний перехід прав на цінні папери емітента ПрАТ "ВОПАС 10599", у кількості 1 294 223 штуки від ОСОБА_3 (продавця) до ОСОБА_2 (покупця) відбулося фактичне списання депозитарною установою прав на цінні папери з рахунку продавця - ОСОБА_3 та їх зарахування на рахунок покупця - ОСОБА_2 відповідно до положень ч. 2 ст. 6 Закону України "Про депозитарну систему України".

Вказані вище дії сторін свідчать про те, що договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014 виконувався сторонами, а відтак не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Подібний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18).

Також суд звертає увагу на те, що з 2014 по 2020 рік (протягом 6 років) ОСОБА_3 не цікавився діяльністю ПрАТ "ВОПАС 10599. Вказана поведінка позивача не відповідає поведінці особи, яка вважає себе власником іменних цінних паперів ПрАТ "ВОПАС 10599" загальною номінальною вартістю 323 555, 75 грн, що складає 51 % акцій товариства, а навпаки відповідає поведінці особи, яка відчужила належні їй права на акції цього товариства.

Посилання суду першої інстанції на табель обліку робочого відпрацьованого часу народних депутатів України за серпень 2014, як доказ, яким підтверджується факт непідписання ОСОБА_3 спірного договору, а також висновок суду першої інстанції про те, що із урахуванням бездіяльності відповідачів щодо виконання покладених на них судом обов`язків по наданню суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи документів та положень ч. 4 ст. 102 ГПК України є підстави вважати, що обставини про непідписання ОСОБА_3 договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014 та акту про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014 є встановленими, безпідставні, оскільки саме обставини виконання сторонами умов спірного договору є, в даному випадку, визначальними для кваліфікації його таким, що був фактично укладеним.

Враховуючи, що дії сторін правочину свідчать про те, що договір був укладений, суд апеляційної інстанції має розглянути по суті питання щодо відповідності договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014 вимогам закону.

Надаючи оцінку наявності (відсутності) підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Таким чином, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, має бути встановлена наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання відповідних правових наслідків.

Положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Умови, на яких договір укладається, мають істотне значення, оскільки від них залежать особливості договірних прав і обов`язків сторін договору, а також належне виконання зобов`язань. За загальним правилом істотними вважаються умови, які необхідні і достатні для укладення договору.

Це випливає зі ст. 638 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір вважається укладеним тільки тоді, коли між сторонами досягнуто згоди зі всіх істотних його умов. Це означає, що за відсутності хоча б однієї з таких умов договір не може вважатися укладеним. Водночас, якщо досягнуто згоди щодо істотних умов, то договір набирає чинності, навіть якщо не містить якихось інших умов.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оцінка доводів скаржника щодо недійсності оспорюваного правочину здійснюється виключно в контексті оцінки його в призмі ст. 203 Цивільного кодексу України саме на момент вчинення (укладення) договору, що узгоджується з приписами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Як зазначалось вище, частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вказувалося судом вище, позивач - ОСОБА_3 як підставу для визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014 посилається на положення ч. 3 ст. 203, 215 ЦК України та вказує, що він як продавець договір не підписував, його умови не погоджував. Тобто, оспорюваний правочин містить дефект волі та волевиявлення.

Однак, суд зазначає, що не підписання договору (наявність дефекту волі та волевиявлення) є наслідком для визнання договору неукладеним, а не визнання його недійсним, про що просить позивач.

Аналізуючи зміст договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що умови укладеного договору підтверджують, що під час укладення оспорюваного правочину сторонами в належній письмовій формі погоджено всі необхідні істотні умови договору, а саме: предмет, ціну та строк дії договору.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що всі загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, у розумінні ст. 203 ЦК України, сторонами при укладенні договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014 дотримані, з огляду на що відсутні підстави для визнання його недійсним.

Надаючи оцінки обставинам ненадання оригіналу договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

До матеріалів справи додано копію договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014. Вказана копія договору містить підпис та печатку повіреного покупця - ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" та підпис продавця - ОСОБА_3 .

Так, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 04.11.2021 відкрито провадження у даній справі та витребувано у ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" докази, які стосуються здійснення операцій щодо цінних паперів, які є предметом оспорюваного договору, зокрема, сам оспорюваний договір, акт про повне виконання цього договору, пакет документів, поданий ОСОБА_3 до депозитарної установи ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" для здійснення припинення за ним прав на цінні папери, журнали розпоряджень, облік прав на цінні папери тощо.

Із пояснень ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" (т. 1, а. с. 206-207), вбачається, що надати оспорюваний договір та акт про повне виконання цього договору останнє не може з огляду на те, що вони були знищені 30.09.2021. Надати пакет документів, поданих ОСОБА_3 для припинення за ним прав на цінні папери також не вбачається за можливе, оскільки він не звертався до депозитарної установи за припиненням прав. Журнали розпоряджень та облік прав на цінні папери так само були знищені.

На підтвердження даної обставини ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" було надано копію частини акту на знищення документів та справ від 30.09.2021, однак жодної інформації про знищення журналів розпоряджень вказаний акт не містить.

10.12.2021 ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" було надано до суду першої інстанції додаткові пояснення (т. 3, а. с. 95-96), у яких депозитарна установа змінює свої попередні пояснення, надані суду, що стосується журналів, розпоряджень та зазначає про те, що журнал не може бути наданий у зв`язку з тим, що він ведеться лише починаючи з 03.01.2017.

29.12.2021 ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" було подано до суду першої інстанції чергові пояснення (т. 4, а. с. 163-166), в яких депозитарна установа знову змінює свої пояснення, надані суду, та зазначає про те, що документи, зазначені в акті знищення від 30.09.2021, не були знищені, а фактично під тиском були передані ОСОБА_1 , яка винесла їх з офісу депозитарної установи.

Для вирішення питання, чи виконано підпис на договорі купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 04.08.2014 та акті від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань за договором особисто ОСОБА_3 чи іншою особою, судом першої інстанції було призначено судову почеркознавчу експертизу (т. 5, а. с. 54-62). Для з`ясування вказаних обставин справи та за клопотанням судового експерта (а. с. 3-4, т. 6) суд першої інстанції неодноразово запитував у сторін оригінали зазначених договору та акту.

Призначаючи у справі судову почеркознавчу експертизу, ухвалою від 03.02.2022 суд першої інстанції витребував у ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" та ОСОБА_2 оригінали договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014 та акту про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014, а також у ОСОБА_2 письмові пояснення та докази стосовно того, де з 2014 року перебували усі примірники договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014, про які визначено в пункті 8.13 вказаного договору.

Також було зобов`язано ОСОБА_1 надати суду письмові пояснення, в яких зазначити, чи мали місце обставини, повідомлені свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у заявах свідків у даній справі. Якщо так - надати один примірник оригіналу договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 04.08.2014 та акта про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, оригінал договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014 та оригінал акту про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014, - не були надані учасниками справи. Дані документи також не були надані і в суді апеляційної інстанції.

В свою чергу, ненадання учасниками справи оригіналу договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014 та акту від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014 унеможливило проведення судової почеркознавчої експертизи, про що 31.03.2022 судовий експерт повідомив суд (т. 6, а. с. 11-12).

Як встановлено апеляційним господарським судом, із п. 8.13 договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 04.08.2014 слідує, що він укладений в 5-ти примірниках, що мають однакову юридичну силу по одному примірнику для: продавця ( ОСОБА_3 ), покупця ( ОСОБА_2 ), повіреного покупця (ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг") та два примірники для депозитарних установ сторін (ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг").

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно п. 10 Положення первинні документи, які є підставою для внесення змін до системи депозитарного обліку та надаються депонентом, клієнтом депозитарній установі або надаються емітентом Центральному депозитарію, можуть складатися у формі паперового та/або електронного документа. При складанні їх у формі електронного документа Центральний депозитарій, депозитарна установа мають забезпечувати за потреби друк таких документів на паперовому носії. Строк зберігання первинних документів на паперовому носії становить п`ять років з моменту виконання депозитарною установою депозитарної операції за наслідками прийняття таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України.

Знищення первинних документів на паперовому носії здійснюється Центральним депозитарієм або депозитарною установою у паперорізальній машині або шляхом спалення з обов`язковим складанням акта про знищення. Невід`ємною частиною акта про знищення повинен бути реєстр знищених документів, який має містити інформацію щодо назви та реквізитів знищених документів. Знищення первинних документів здійснюється комісією у кількості не менше трьох осіб. Склад комісії затверджується керівником Центрального депозитарію або депозитарної установи.

Відповідно до п. 12 Положення (у редакції, чинній на день складання акту про знищення - 30.09.2021) центральний депозитарій, депозитарна установа зобов`язані забезпечити надійне зберігання документів, які належать до системи депозитарного обліку, відповідно до вимог нормативно-правових актів України. У разі втрати або несанкціонованого знищення первинних документів, облікових регістрів оперативного обліку або їх пошкодження, що призвело до неможливості використання, керівник Центрального депозитарію, депозитарної установи письмово не пізніше трьох робочих днів з дати виявлення повідомляє про це Комісію (у випадку виникнення зазначеної ситуації у депозитарній установі додатково повідомляється Центральний депозитарій) та своїм наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх (пошкоджених) документів та розслідування причин їх пошкодження, втрати або несанкціонованого знищення. Для участі в роботі комісії можуть залучатися працівники правоохоронних та інших органів державної влади. Результати роботи комісії оформлюються актом, який затверджується керівником Центрального депозитарію, депозитарної установи.

Щодо обставин, викладених ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" про знищення документів на підставі акту про знищення б/н від 30.09.2021 (т. 1, а. с. 208-210) у зв`язку із закінченням п`ятирічного терміну їх зберігання, то суд вважає їх безпідставними та приймає до уваги, що нормами Положення про провадження депозитарної діяльності, дозволено знищувати первинні документи на паперовому носії, якщо строк їх зберігання становить 5 років з моменту виконання депозитарною установою депозитарної операції за наслідками прийняття таких документів, проте, ця вимога не є обов`язковою. В свою чергу, складанню акту про знищення документів мав передувати ряд дій, зокрема наказ керівника депозитарної установи про створення комісії зі знищення документів, якого до матеріалів справи не надано. Також акт на знищення документів та справ від 30.09.2021 не був скріплений печаткою ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг". Також суд звертає увагу на ту обставину, що акт, за яким вказані документи начебто були знищені, датовано 30.09.2021, що співпадає з датою надходження позову у справі № 902/975/21 та датою його отримання ОСОБА_2 (т. 2, а. с. 95-97), хоча п`ятирічний строк зберігання сплив ще у 2019 році. А відтак, колегія суддів не приймає як доказ у даній справі акт про знищення документів б/н від 30.09.2021 (т. 1, а. с. 208-210).

Щодо обставин, викладених ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" про те, що документи, зазначені в акті знищення від 30.09.2021, не були знищені, а фактично під тиском були передані ОСОБА_1 , яка винесла їх з офісу депозитарної установи, то суд також вважає їх безпідставними та вказує, що у разі вчинення відповідачем таких дій ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" зобов`язане було повідомити Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, призначити комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх відсутності, за результатами роботи якої скласти відповідний акт, який і міг би бути доказом наведених обставин. Однак, у справі відсутні докази виконання ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" дій, передбачених п. 12 Розділу ІІ Положення, а тому суд з урахуваннм неодноразових змін в поясненнях обставин вказаної події критично оцінює такі доводи відповідача.

Щодо пояснень (заяв) свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків (ч. 2 ст. 87 ГПК України).

ГПК України прямо встановлює, що сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи (ч. 3 ст.87 ГПК). Таким чином, особиста зацікавленість в результатах розгляду справи, як позивача, так і відповідача, яка є беззаперечною і презюмується, не робить показання таких свідків недопустимим доказом.

Згідно зі ст. 88 ГПК показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

До матеріалів справи додані заяви свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т. 4, а. с. 190-193), з яких слідує, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вимагали від них негайно зібрати усі оригінали документів, зокрема, ті, що стосуються договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 04.08.2014 та негайно скласти акт про їх знищення з підстав того, що строк зберігання цих документів перевищив вже 5 років від дати проведення операції. В результаті морального тиску на них з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вони були вимушені скласти та підписати акт про знищення шляхом спалення документів та справ, датований 30.09.2021, зокрема, щодо знищення оригіналу договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014, акта від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі - продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014, розпорядження та звіту тощо. Також за свідченнями свідків, комісія у складі ОСОБА_7 як керуючого підрозділом депозитарної діяльності, ОСОБА_6 фахівця з продажу цінних паперів та фахівця з депозитарної діяльності та керівника служби внутрішнього аудиту ОСОБА_2 не була затверджена керівником депозитарної установи Бенівською О.В. як того вимагає п. 10 розділу II Положення про провадження депозитарної діяльності, затверджене рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 № 735. Складанню акту про знищення документів мав передувати ряд дій, зокрема наказ керівника депозитарної установи про створення комісії зі знищення документів, якого не надано. Також акт на знищення документів та справ від 30.09.2021 не був скріплений печаткою ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг", яка перебувала у керівника депозитарної установи Бенівської О.В. в сейфі. Фактично оригінали документів, перелік яких міститься в акті від 30.09.2021, зокрема, договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014, акт від 04.08.2014, розпорядження та звіт не були знищені, їх забрала ОСОБА_1 з офісу депозитарної установи - ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг". Подальша доля цих документів свідкам не відома.

Як вказувалося судом вище, у п. 12 Розділу ІІ Положення визначався алгоритм дій у разі втрати документів, який передбачав повідомлення керівником депозитарної установи письмово не пізніше трьох робочих днів з дати виявлення обставини втрати документів про це Комісію (у випадку виникнення зазначеної ситуації у депозитарній установі додатково повідомляється Центральний депозитарій) та призначення своїм наказом комісії для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх втрати. Для участі в роботі комісії можуть залучатися працівники правоохоронних та інших органів державної влади. Результати роботи комісії оформлюються актом, який затверджується керівником депозитарної установи.

Тобто, у разі втрати документів (як вказують свідки, їх забрала ОСОБА_1 ) депозитарна установа - ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" зобов`язана була в силу п. 12 Розділу ІІ Положення виконати передбачені ним дії та скласти відповідний акт, в якому зафіксувати обставини втрати документів із депозитарної установи. Вказаний акт, в даному випадку, підтверджував би обставини втрати документів із депозитарної установи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що пояснення (заяви) свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не можуть у встановленому порядку, підтверджувати обставини втрати документів із депозитарної установи, а тому вони не приймаються судом в силу положень ч. 2 ст. 87 ГПК України.

В даному контексті суд також приймає до уваги відсутність в матеріалах справи доказів звернення депозитарної установи до правоохоронних органів із відповідними заявами про вчинення ОСОБА_1 протиправних дій щодо заволодіння документами.

Підсумовуючи викладене, оскільки депозитарною установою - ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" комісія у встановленому порядку не свторювалась , акт про втрату документів із депозитарної установи не складався , до правоохоронних органів відповідач 3 не звертався , депозитарій тричі змінював свої обставини щодо причин відсутності оригіналів документів (оригіналу договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014 та акту від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014),апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції,що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухилялись від надання оригіналу спірного Договору та Акту .

Крім того, у ОСОБА_14 не могло бути оригіналів Договору та Акту ,оскільки вона не була його стороною,а належних доказів вчинення нею протиправних дій щодо вказаних документів матеріали справи не містять .

Щодо позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння.

За змістом статей 317, 318 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце займають норми, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикація.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина 1 статті 387 ЦК України).

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правоморчностей.

Тобто витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речево-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України. У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договором права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння (постанова Верховного Суду України від 25.01.2017 № 916/2131/15).

Звертаючись до суду із вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння, ОСОБА_3 обґрунтовує їх тим, що на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 04.08.2014, який ним не підписувався, із його власності незаконно вибули права на цінні папери емітента ПрАТ "ВОПАС 10599", у кількості 1 294 223 штуки.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, за результатом розгляду вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014, встановив відсутність підстав для визнання його недійсним та неукладеним.

Отже, беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено, що майно за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014 вибуло із його володіння поза його волею, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність вимог позивача через недоведеність наявності порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2018 у справі № 910/3496/17.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014 у ОСОБА_2 виникли права на цінні папери емітента ПрАТ "ВОПАС 10599", у кількості 1 294 223 штуки, а тому остання правомірно (як їх власник) ними розпорядилася шляхом укладення з ОСОБА_1 договору дарування від 30.09.2021.

ОСОБА_1 у законний спосіб, на підставі договору дарування від 30.09.2021, набула право власності на цінні папери емітента ПрАТ "ВОПАС 10599", у кількості 1 294 223 штуки, а тому відсутні підстави для витребування цього майна з її володіння.

В свою чергу, суд звертає увагу на те, що у ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Також суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 216 ЦК України, якою передбачені наслідки недійсності правочину, оскільки недійсності договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014 суд не встановив.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання депозитарних установ (АТ "Райффайзен Банк" та ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг") провести безумовні облікові операції по списанню та зарахуванню простих іменних акцій, то суд дійшов висновку, що в її задоволенні також слід відмовити за безпідставністю, враховуючи фактично похідних характер даної вимоги від основної про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 158 від 04.08.2014.

Щодо заяви ОСОБА_2 від 11.10.2021 (а. с. 120-124, т. 1) про застосування наслідків спливу строків позовної давності, то суд з приводу цієї заяви відзначає наступне.

Позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно із ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

При цьому, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Стосовно заявленої у справі позовної вимоги про визнання недійсним спірного договору, то строк позовної давності відповідно до ст. 261 ЦК України застосуванню не підлягає, оскільки у позові відмовлено за безпідставністю матеріально-правової вимоги. В свою чергу, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення.

Суд зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору-- зміні, із викладенням його мотивувальної частини в редакції даної постанови.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог в частині витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1294223 простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента ПрАТ "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" (міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу (ISIN): НОМЕР_1 , номінальна вартість одного цінного паперу: двадцять п`ять копійок), які знаходяться на рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 № НОМЕР_2 - НОМЕР_3 , відкритому в АТ "Райффайзен Банк" та зобов`язання АТ "Райффайзен Банк" провести безумовну облікову операцію списання 1 294 223 простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента ПрАТ "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" (міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу (ISIN): НОМЕР_1 , номінальна вартість одного цінного паперу: двадцять п`ять копійок), які знаходяться на рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 № НОМЕР_2 - НОМЕР_3 , відкритому в АТ "Райффайзен Банк" ,та зобов`язання ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" провести безумовну облікову операцію зарахування 1 294 223 простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента ПрАТ "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" (міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу (ISIN): UA 4000067326, номінальна вартість одного цінного паперу: двадцять п`ять копійок) на рахунок в цінних паперах ОСОБА_3 № НОМЕР_4 , відкритий на ім`я ОСОБА_3 у депозитарній установі ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові.

Також відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 9 ст. 145 ГПК України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначав про скасування заходів забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 13.10.2021 у справі № 902/975/21 та ухвалою Господарського суду Вінницької області від 04.11.2021 у справі № 902/1077/21 було вжито заходи забезпечення позову.

Отже, враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог у даній справі, тому також підлягають скасуванню заходи забезпечення позову, вжиті ухвалами Господарського суду Вінницької області від 13.10.2021 у справі № 902/975/21 та від 04.11.2021 у справі № 902/1077/21.

На підставі ст. ст. 129, 282 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційних скарг покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 237, 269-276, 277, 281-284,ч.6 ст.233 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволити.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 у справі № 902/975/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ158 від 04.08.2014 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

3. Рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 у справі № 902/975/21 в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ) 10 685, 01 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 ) 10 685, 01 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Господарському суду Вінницької області видати судові накази на виконання даної постанови.

7. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалами Господарського суду Вінницької області від 13.10.2021 у справі № 902/975/21 та від 04.11.2021 у справі №902/1077/21.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

9. Матеріали справи № 902/975/21 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений 14 березня 2023

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.