ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2023 року Справа № 280/3654/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району,
до Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації,
до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
14 червня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району (далі відповідач-1), до Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації (далі відповідач-2), до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради (далі відповідач-3), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо непризначення та невиплати житлової субсидії з січня 2022 року у розмірі встановленому чинним законодавством;
визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо невиконаня координаційно-методичних функцій у сфері надання та виплати субсидій на оплату житлово-комунальних послуг при непризначенні та невиплаті житлової субсидії позивачу з січня 2022 року;
визнати протиправною бездіяльність відповідача-3 щодо невжиття достатніх дій при непризначенні та невиплаті житлової субсидії позивачу з січня 2022 року;
зобов`язати відповідача-1 призначити та нарахувати недоплачену житлову субсидію з січня 2022 року.
До того ж просить суд, стягнути: з відповідача-1 на користь позивача кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн, з відповідача-2 на користь позивача кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 1500,00 грн та з відповідача-3 на користь позивача кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 500,00 грн.
В обґрунтування позову вказує, що була отримувачем субсидії за адресою: АДРЕСА_1 , однак 30.11.2021 житлове приміщення за вказаною адресою нею було продане. При цьому, на початку січня 2022 року придбала іншу квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (у спільній сумісній власності з сином), у зв`язку із чим звернулася до відповідача-1 із заявою щодо призначення субсидії за новою адресою, однак наприкінці січня 2022 року отримала відмову. Вважає, що відповідач-1 всупереч приписам статті 24 Конституції України позбавив її права на отримання субсидії на підставі того, що вона має частину помешкання, а не ціле, тобто допустив обмеження її права на отримання субсидії через її майновий стан. Вказує, що за загальним правилом субсидію не отримують ті, хто на дату звернення здійснив купівлю понад 50 тис грн, однак наявність спеціального правила, передбаченого підпунктом 4 пункту 14 Постанови КМУ від 21.10.1995 № 848, нівелює загальне. У спеціальному правилі умова про купівлю понад 50 тис грн відсутня, тому загальна вимога щодо ненадання субсидії при купівлі єдиного житла понад 50 тис грн не діє в цьому випадку. Щодо стягнення моральної шкоди зазначила про те, що протиправні дії та ігнорування її прав посадовими особами змусили її постійно писати скарги та вести переписку з контролюючими органами, що спричинило їй душевні страждання, переживання стресу та відчуття невизначеності. З огляду на викладене просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 20.06.2022 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.
Ухвалою суду від 17.10.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 17.10.2022 ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору.
Відповідач-1 позов не визнав на адресу суду надіслав відзив (вх. № 43108), у якому, стосовно посилань позивача на норму підпункту 4 пункту 14 Постанови КМУ від 21.10.1995 № 848 зазначає проте, що цією нормою чітко встановлено обов`язковість призначення житлової субсидії за умови купівлі квартири (будинку) протягом шести місяців після продажу іншої квартири (будинку), що були єдиним житловим приміщенням у власності особи. Підставою для призначення житлової субсидії є обов`язкова умова купівля і продаж квартири (будинку), а не їх частини. Обґрунтування позивачем своїх вимог щодо продажу іншої квартири, що були єдиним житловим приміщенням у власності та купівлею квартири є хибними. За договором купівлі-продажу від 30.11.2021 № 2974 позивачем було здійснено купівлю 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Щодо стягнення моральної шкоди зазначив про те, що управління не мало на меті і не спричинило обмеження права позивача на отримання субсидії через її майновий стан. Управління, як уповноважений орган, виконувало функцію щодо призначення житлових субсидій відповідно до норм Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою КМУ від 21.10.1995 № 848, у редакції на момент звернення позивача до управління із заявою про призначення та надання житлової субсидії від 08.01.2022. Вважає, що управлінням вимоги зазначеного положення виконані без порушень, у зв`язку із чим просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви у повному обсязі.
Не погоджуючись із позицією відповідача-1, зазначеною у поданому відзиві, на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 43433), у якому останній підтримала мотиви щодо задоволення позовних вимог, вказаних у позовній заяві.
Відповідач-2 позов не визнав на адресу суду надіслав відзив (вх. № 41055), у якому, зокрема пояснює, що функція з призначення житлових субсидій, так само, як i функція з контролю за їх призначенням не належить до компетенції відповідача-2. Не кореспондуються з повноваженнями щодо здійснення координаційно-методичної функції стосовно відповідача-l. Твердження позивача про неотримання відповідей від відповідача-2 на її звернення, в тому числі, згідно листа Національної соціальної сервісної служби є такими, що не відповідають дійсності, оскільки листами від 04.03.2022 № К.0213.1 та від 25.04.2022 № К.0499.2 позивачу були надані ретельні роз`яснення щодо причин відмови у призначенні житлової субсидії відповідачем-1. Щодо стягнення морально шкоди зауважив проте, що позовна заява не містить жодних обґрунтувань щодо того, в чому саме полягали душевні страждання позивача, крім посилання на «негативні емоції», та причинно-наслідкового зв`язку, зокрема між його діями та стражданнями позивача. Враховуючи вищевикладене, просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви у повному обсязі.
Не погоджуючись із позицією відповідача-2, зазначеною у поданому відзиві, на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 41497), у якому останній підтримала мотиви щодо задоволення позовних вимог, вказаних у позовній заяві. Додатково посилаючись на Положення про Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації зазначила про те, що у сфері соціальної підтримки населення, забезпечення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян відповідач-2 виконує координаційно-методичні функції та проводить моніторинг у сфері надання та виплати субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, тобто має права та повноваження здійснювати таку діяльність. Щодо наявності листів-відповідей на її звернення вказала про відсутність доказів направлення вказаних відповідей на її адресу.
09.11.2022 на адресу суду від представника відповідача-2 надійшли заперечення (вх. № 43090) в яких зокрема зазначив про те, що наявність у Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації такої функції як виконання координаційно-методичних функцій та проведення моніторингу у сфері надання та виплати субсидій на оплату житлово-комунальних послуг не передбачає надання вказівок відповідачу-1 щодо безумовного прийняття рішень на користь заявника. Щодо посилань позивача на відсутність доказів направлення відповідей на її адресу зауважив про те, що Законом України «Про звернення громадян» не висувається як обов`язкової вимоги, направлення відповідей на звернення з повідомленням, рекомендованим листом. З огляду на вищевикладене просить суд відмовити в задоволені позову у повному обсязі.
Відповідач-3 позов не визнав на адресу суду надіслав відзив (вх. № 42449), у якому, зокрема пояснює, що функція з призначення житлових субсидій, так само, як і функція з контролю за їх призначенням не належить до його компетенції, і не кореспондується з повноваженнями щодо здійснення координаційно-методичної функції стосовно відповідача-1. Щодо тверджень позивача про неотримання відповідей від Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради на її звернення, в тому числі, згідно листа Національної соціальної сервісної служби є такими, що не відповідають дійсності, оскільки листами від 17.02.2022 № К-397/1 та від 02.05.2022 № Ел-735 позивачу було надано ретельні роз`яснення щодо причин відмови в призначенні житлової субсидії відповідачем-1. Щодо стягнення морально шкоди зауважив проте, що позовна заява не містить жодних обґрунтувань щодо того, в чому саме полягали душевні страждання позивача, крім посилання на «негативні емоції», та причинно-наслідкового зв`язку, зокрема між його діями та стражданнями позивача. Враховуючи вищевикладене, просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви у повному обсязі.
Не погоджуючись із позицією відповідача-3, зазначеною у поданому відзиві, на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 42601), у якому останній підтримала мотиви щодо задоволення позовних вимог, вказаних у позовній заяві. Додатково зазначила про те, що відповідач-3 не надав докази звернення до відповідача-2 щодо надання роз`яснень відносно неоднозначності трактування підпункту 4 пункту 14 постанови КМУ від 11.08.2021 № 842, не вжив заходи щодо реагуванням на її соціальні потреби, шляхом звернення до Нацсоцслужби. Крім того, останній травневий лист відповідача-3 від 02.05.20222 № Ел-735 свідчить про неотримання роз`яснення та подальшу бездіяльність та затягування часу відповідачем-3.
14.12.2022 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про негайне виконання судового рішення (вх. № 47482) в обґрунтування якого зазначила про те, що наразі у рамках Міської комплексної програми соціального захисту населення передбачено надання одноразової матеріальної допомоги на придбання водонагрівачів найбільш вразливим верствам населення міста, виплата якої здійснюється відповідачем-1. Вказує, що зверталася до відповідача-1 із заявою щодо припинення порушення її прав на субсидію та призначення зазначеної матеріальної допомоги, на що отримала відмову. Звертає увагу суду на те, що через відмову відповідача-1 у призначенні субсидії вона втрачає право на отримання одноразової матеріальної допомоги, з огляду на що просить суд у разі задоволення позову, звернути рішення суду по справі № 280/3654/22 у частині зобов`язання призначити житлову субсидію з січня 2022 року до негайного виконання.
Ухвалою суду від 04.01.2023 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області як співвідповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району, до Департаменту соціального захисту населення Запорізької облдержадміністрації, до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
30.11.2021 позивач та ОСОБА_2 на правах приватної спільної сумісної власності здійснили продаж квартири загальною площею 30,94 кв м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , сума продажу якої склала 308 354,00 грн.
Також, 30.11.2021 позивач разом із ОСОБА_2 , по 1/2 частці кожний, здійснили купівлю квартири, сума якої склала 625 000,00 грн, загальною площею 37,66 кв м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв`язку із придбанням нової квартири ОСОБА_1 08.01.2022 подала до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району заяву № 34 про призначення та надання їй житлової субсидії та декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії.
Розглянувши подані позивачем документи відповідач-1 рішенням від 24.01.2022 відмовив позивачу у призначенні житлової субсидії за адресою: АДРЕСА_2 , з підстав того, що сума покупки квартири перевищувала 50 000,00 грн.
31.01.2022 позивач, через Урядову гарячу лінію, звернулася до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради із запитом щодо надання роз`яснень з питань призначення житлової субсидії за вказаною адресою, який був прийнятий та зареєстрованим державним органом 01.02.2022 за № К-02045-УГЛ.
За результатами розгляду вказаного запиту відповідач-3 листом від 17.02.2022 № К-397 повідомив позивача проте, що за результатами отриманих даних було встановлено, що нею здійснено купівлю частини квартири, сума якої перевищує 50 000,00 грн в період, що не перевищує 6 місяців після продажу іншої квартири. При цьому, Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого Кабінетом Міністрів від 21.10.1995 № 848, надано право на отримання житлової субсидії після купівлі протягом 6 місяців квартири (будинку) та не передбачено призначення субсидії після купівлі частини житла, а також наявність платежу, що випливає з правочинів, за якими передбачено набуття майнових прав на нерухоме майно, у зв`язку із чим управлінням було прийнято рішення про не призначення житлової субсидії.
Також, додатково зазначив про те, що через неоднозначне трактування норм пункту 14 вказаного Положення, управлінням було зроблено запит до Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації з питань призначення/непризначення житлової субсидії, у разі придбання квартири протягом шести місяців після продажу іншої квартири, що були єдиним житловим приміщенням у власності позивача, та в той же час здійснення платежу (кошти на придбання квартири), що випливає з правочинів, за якими передбачено набуття майнових прав на нерухоме майно на суму, що перевищує 50 000,00 грн.
Крім того, позивач 14.02.2022 звернулася до Національної соціальної сервісної служби України із запитом щодо надання роз`яснень підпункту 4 пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 в частині призначення житлової субсидії, у разі продажу половини свого єдиного помешкання та купівлі половини іншого єдиного помешкання протягом 6 місяців після продажу.
21.02.2022 Національною соціальною сервісною службою України була надана відповідь № 0000-030202-КУ-657укц/2944, в якій зазначено про те, що у разі купівлі квартири (будинку) протягом шести місяців після продажу іншої квартири (будинку), що були єдиним житловим приміщенням у власності особи, житлова субсидія призначається на загальних підставах.
До того ж, вказану відповідь було направлено до Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації, з проханням розгляду можливості призначення житлової субсидії з урахуванням змін внесених до Положення постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 842, та повідомити про результати розгляду звернення у двотижневий термін.
Розглянувши вказане звернення Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації 04.03.2022 та 25.04.2022 надало відповіді, в яких посилаючись на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 зазначило про те, що за результатами отриманих даних було встановлено, що позивачем здійснено купівлю частини квартири, сума якої перевищує 50000,00 грн в період, що не перевищує 6 місяців після продажу частини квартири на правах спільної власності та здійснено платіж, сума якого перевищує 50000,00 грн, за яким набуто майнові права на придбану частину житла, у зв`язку із чим управлінням було прийнято рішення про не призначення житлової субсидії.
Отримавши вказану відповідь, ОСОБА_1 01.04.2022 звернулася до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради та Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації із запитом щодо призначення їй субсидії з січня 2022 року, з підстав висновків наданих їй Національною соціальною сервісною службою України.
Розглянувши вказаний запит позивача відповідач-3 листом № Ел-735 від 02.05.2022 відмовив у призначенні житлової субсидії, з підстав зазначених у листі від 17.02.2022 № К-397.
Не погоджуючись бездіяльністю відповідачів, яка полягала у непризначені та невиплаті житлової субсидії з січня 2022 року у розмірі встановленому чинним законодавством, у невиконані координаційно-методичних функцій у сфері надання та виплати субсидій на оплату житлово-комунальних послуг при непризначені та невиплаті житлової субсидії та невжиття достатніх дій при непризначені та невиплаті житлової субсидії, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій визначає Положення про порядок призначення житлових субсидій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення житлової субсидії (далі Положення № 848).
Згідно із пункту 2 Положення № 848, головним розпорядником коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі, та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.
Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є:
структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі регіональні органи соціального захисту населення);
структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).
Приписами пункту 3 Положення № 848 передбачено, що житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою вразливим споживачам житлово-комунальних послуг мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком, витрати на комунальні послуги, витрати на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в такому будинку. Суми призначеної, але не виплаченої у зв`язку із смертю одержувача житлової субсидії виплачуються одному із членів домогосподарства, з урахуванням яких призначалася субсидія, за письмовим зверненням такої особи, поданим протягом трьох місяців після смерті одержувача. Отримання житлових субсидій не пов`язане і не тягне за собою зміни форми власності житла.
Згідно пункту 4 Положення № 848, право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).
Житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, внеску/платежу об`єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі - соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов`язкового відсотка платежу, установленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1156 «Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у разі надання житлової субсидії» (пункт 5 Положення № 848).
Відповідно до абзацу 1 пункту 9 Положення № 848, призначення житлових субсидій здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення. Контроль за правильністю призначення і виплати житлових субсидій здійснює Нацсоцслужба та її територіальні органи.
Пунктом 22 Положення № 848 встановлено, що житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства:
які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку);
які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому на підставі договору наймання (оренди) житла (далі орендарі), за рішенням суду, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги;
які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому без укладеного договору наймання (оренди) житла, у разі, коли вони є внутрішньо переміщеними особами.
У випадках, передбачених абзацами третім і четвертим цього пункту, склад домогосподарства декларується заявником під час звернення за призначенням житлової субсидії з додаванням до заяви відповідних документів, що підтверджують проживання за фактичною адресою домогосподарства.
Житлова субсидія не може призначатися одночасно за зареєстрованим місцем проживання особи та за місцем її фактичного проживання.
Згідно з пункту 24 Положення № 848, житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства.
До складу домогосподарства включаються всі особи, що зареєстровані в житловому приміщенні (будинку) (для орендарів, внутрішньо переміщених осіб особи, які фактично проживають). На таких осіб розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і їх доходи враховуються під час призначення житлової субсидії.
Під час призначення житлової субсидії враховуються також доходи членів сім`ї особи із складу домогосподарства у разі, коли їх зареєстроване (фактичне) місце проживання відмінне від адреси домогосподарства (крім доходів одного з подружжя, якщо обом більше 60 років і вони проживають у сільській місцевості або селищах міського типу, доходів батьків у разі призначення субсидії студентам, які зареєстровані у гуртожитку за місцем навчання, та доходів одного з батьків дитини у разі призначення субсидії другому з батьків з дитиною у разі, коли батьки розлучені або не перебували у шлюбі, а також осіб, які вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти). При цьому соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування за адресою домогосподарства на таких осіб не розраховуються.
Під час призначення житлової субсидії соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування розраховуються на членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично в ньому не проживають у зв`язку з призовом на строкову військову службу. При цьому фактичні доходи таких осіб не враховуються в сукупний дохід домогосподарства.
Кількість членів домогосподарства визначається на початок місяця, з якого призначається житлова субсидія.
Відповідно до пункту 43 Положення № 848, для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи за фактичним місцем проживання):
заяву;
декларацію;
довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;
копію договору про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (у разі наявності);
договір наймання (оренди) житла (у разі наявності);
рішення суду (в разі наявності);
інші документи, які не передбачені цим пунктом, але відповідно до цього Положення необхідні для розгляду питання по суті (у разі потреби).
Заява та декларація можуть бути надіслані поштою або в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг «Портал Дія» (далі Портал Дія), офіційний веб-сайт Мінсоцполітики або інтегровані з ними інформаційні системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також інформаційні системи Мінсоцполітики (з накладенням кваліфікованого електронного підпису) (пункт 44 Положення № 848).
За змістом пунктів 60-61 Положення № 848, структурним підрозділом з питань соціального захисту населення протягом 10 календарних днів з дня подання зазначених документів та отримання інформації відповідно до пункту 50 цього Положення приймається рішення про:
призначення житлової субсидії;
непризначення житлової субсидії (у разі, коли за результатами розрахунку житлової субсидії її розмір має нульове або від`ємне значення);
відмову в призначенні житлової субсидії.
У разі прийняття рішення про призначення (непризначення) житлової субсидії структурний підрозділ з питань соціального захисту населення повідомляє заявнику про прийняте рішення протягом трьох календарних днів з дня його прийняття. При цьому структурний підрозділ з питань соціального захисту населення самостійно обирає форму такого повідомлення (в паперовому або електронному (за наявності адреси електронної пошти) вигляді та спосіб для повідомлення (особиста бесіда, поштовий зв`язок, смс-повідомлення, електроні засоби зв`язку, електронна пошта (за наявності), повідомлення через Портал Дія).
Відповідно до пункту 64 Положення № 848, заявник має право оскаржити до суду рішення структурного підрозділу з питань соціального захисту населення щодо розміру призначеної субсидії або про відмову в призначенні житлової субсидії.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району із заявою № 34 від 08.01.2022 про призначення та надання їй житлової субсидії, до якої додала декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії.
Також, 11.01.2022 позивачкою додатково були надані копії документів, а саме:
- договір купівлі-продажу квартири від 30.11.2021, відповідно до якого позивач здійснила продаж половини свого єдиного помешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , сума продажу якого склала 308 354,00 грн;
- договір купівлі-продажу квартири від 30.11.2021, відповідно до якого позивач придбала 1/2 частину квартири, за адресою: АДРЕСА_2 , сума покупки якої склала 312 500,00 грн.
Розглянувши подані позивачем документи відповідач-1 рішенням від 24.01.2022 відмовлено в призначенні житлової субсидії за адресою: АДРЕСА_2 , з підстав того, що сума покупки квартири перевищувала 50 000,00 грн.
Підстави для відмови у призначенні житлової субсидії (у тому числі на наступний період) визначені пунктом 14 Положення № 848.
Відповідно до підпункту 4 пункту 14 Положення № 848 житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо:
будь-хто із складу домогосподарства або член сім`ї особи із складу домогосподарства протягом 12 місяців перед місяцем звернення за призначенням житлової субсидії, призначенням житлової субсидії без звернення здійснив на суму, яка на дату проведення операції перевищує 50 тис. гривень:
купівлю земельної ділянки, квартири (будинку) (крім житла, отриманого або придбаного за рахунок державного чи місцевого бюджету), іншого нерухомого майна, транспортного засобу (механізму), цінних паперів та інших фінансових інструментів, віртуальних активів (у значенні, наведеному в Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатив (одноразово) будь-які роботи або послуги (крім медичних, освітніх та житлово-комунальних послуг згідно із соціальною нормою житла (в тому числі понаднормової площі житла у випадку, зазначеному в пункті 10 цього Положення) та соціальними нормативами житлово-комунального обслуговування);
платіж (платежі), що випливає з правочинів, за якими передбачено набуття майнових прав на нерухоме майно та/або транспортні засоби (механізми) (крім об`єктів спадщини та дарування);
внески до статутного (складеного) капіталу товариства, підприємства, організації;
благодійну діяльність (виключно у вигляді сплати коштів);
надання поворотної/безповоротної фінансової допомоги, позики.
При цьому, суд звертає увагу на те, що 11.08.2021 Кабінет Міністрів України постановою № 842 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» підпункт 4 пункт 14 Положення № 848 доповнено абзацом такого змісту: «Житлові субсидії призначаються у разі купівлі квартири (будинку) протягом шести місяців після продажу іншої квартири (будинку), що були єдиним житловим приміщенням у власності особи, на підставі підтвердних документів.»
Отже, можна дійти висновку, що у разі купівлі особою квартири (будинку) протягом шести місяців після продажу іншої квартири (будинку), що були єдиним житловим приміщенням у її власності, у такої особи виникає право на отримання житлової субсидії на загальних підставах.
Відповідачами по справі не заперечується та матеріалами справи підтверджується той факт, що у власності позивача станом на дату подання заяви про призначення їй житлової субсидії перебувала частина квартири, яку вона придбала протягом шести місяців після продажу іншої квартири (будинку), що були єдиним житловим приміщенням у її власності, з огляду на що можна дійти, що позивач має право на призначення житлової субсидії за адресою: АДРЕСА_2 , на загальних підставах.
Таким чином, бездіяльність відповідача-1, яка полягає у непризначені та невиплаті позивачу житлової субсидії з січня 2022 року у розмірі встановленому чинним законодавством є протиправною, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Суд не приймає до уваги доводи відповідачів про те, що обов`язковою умовою для призначення житлової субсидії є купівля і продаж квартири (будинку), а не їх частини, оскільки вказані твердження спростовуються наявністю того факту, що позивач до моменту продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 отримувала житлову субсидію не дивлячись на те, що вказана квартира перебувала на правах приватної спільної сумісної власності.
Більш того, суд звертає увагу на те, що Національна соціальна сервісна служба України у листі від 21.02.2022 № 0000-030202-КУ-657укц/2944, звернула увагу відповідачів на зміни внесених до Положення № 848 постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 842.
Позовні вимоги в частині визнання протиправної бездіяльності відповідача-2 щодо невиконання координаційно-методичних функцій у сфері надання та виплати субсидій на оплату житлово-комунальних послуг при непризначенні та невиплаті житлової субсидії позивачу з січня 2022 року та визнання протиправної бездіяльності відповідача-3 щодо невжиття достатніх дій при непризначенні та невиплаті житлової субсидії позивачу з січня 2022 року задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Як вже зазначалося судом вище, пунктом 9 Положення № 848, в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення житлової субсидії, зокрема передбачено, що призначення житлових субсидій здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення. Контроль за правильністю призначення і виплати житлових субсидій здійснює Нацсоцслужба та її територіальні органи.
Відтак, повноваження щодо контролю за правильністю призначення і виплати житлових субсидій покладені на Нацсоцслужбу.
Матеріалами справи підтверджено те, що право позивача на отримання житлової субсидії з січня 2022 року у розмірі встановленому чинним законодавством, було порушено внаслідок протиправної бездіяльності Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району. Доказів вчинення Департаментом соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації та Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради протиправних дій чи бездіяльності по відношенню до позивача матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства, Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Крім цього, суд зазначає, що у постанові від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не призначення та невиплати позивачу житлової субсидії з січня 2022 року у розмірі встановленому чинним законодавством та зобов`язати відповідача-1 призначити та нарахувати позивачу недоплачену житлову субсидію з січня 2022 року.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача кошти в рахунок компенсації моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України (далі ЦК україни), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
З аналізу наведеної норми слідує, що саме по собі порушення прав особи ще не свідчить про заподіяння їй моральної шкоди, оскільки така шкода повинна мати певний прояв у вигляді, зокрема, фізичних та/або душевних страждань, приниженні честі і гідності тощо, і наявність таких обставин повинна довести особа, яка вважає, що їй заподіяно моральну шкоду.
Зважаючи на наведене вище, оцінивши і проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач не довів, зокрема, отримання фізичних та/або душевних страждань, приниженні честі і гідності моральну шкоду, внаслідок протиправної бездіяльності відповідачів.
Разом з тим, позивач не надав належних пояснень та будь-яких доказів того, в чому полягає така шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), з яких суд міг би встановити характер та обсяг моральних страждань понесених позивачем.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Щодо клопотання позивача (від 14.12.2022 за вх. № 47482) допустити до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання призначити житлову субсидію з січня 2022 року, суд зазначає наступне.
Так відповідно до частини 1 статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби; припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; уточнення списку виборців; усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій з такого переліку та надання доступу до активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 371 КАС України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.
Отже, негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його проголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Разом з тим, положеннями КАС України не передбачено негайне виконання всіх судових рішень. Більш того, стаття 371 КАС України передбачає вичерпний перелік судових рішень, які виконуються негайно.
Таким чином, при вирішенні питання, чи є підстави допустити негайне виконання рішення, суду необхідно встановити, яких саме спірних правовідносин стосується предмет спору та який саме обрано спосіб захисту порушених прав особи.
Суд встановив, що позивач заявив позовну вимогу про зобов`язання відповідача-1 призначити та нарахувати позивачу недоплачену житлову субсидію з січня 2022 року та за результатами її розгляду суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення.
Отже, судове рішення у цій справі має зобов`язальний характер і не відноситься до судових рішень, які підлягають негайному виконанню, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про звернення рішення до негайного виконання.
Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення та це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач-1, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своєї бездіяльності, а тому заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2022 та не надав доказів понесення інших судових витрат, підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись статтями 9, 143, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району (69097, м. Запоріжжя, вул. Лахтінська, буд. 4-Б, код ЄДРПОУ 37573817), до Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 48, код ЄДРПОУ 03193005), до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради (69035, м. Запоріжжя, проспект Маяковського, буд. 3, код ЄДРПОУ 37573438) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району щодо непризначення та невиплати ОСОБА_1 житлової субсидії з січня 2022 року у розмірі встановленому чинним законодавством.
Зобов`язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району призначити та нарахувати ОСОБА_1 недоплачену житлову субсидію з січня 2022 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 09 березня 2023 року.
Суддя Сацький Р.В.
