ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 905/448/22
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Селіваненка В.П. (головуючий), Банаська О.О., Баранця О.М., Васьковського О.В., Дроботової Т.Б., Кібенко О.Р., Рогач Л.І., Чумака Ю.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" (далі - ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ")
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2022
(головуючий суддя Мартюхіна Н.О., судді Плахов О.В. і Фоміна В.О.)
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ"
про вжиття заходів забезпечення позову
зі справи № 905/448/22
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" (далі - Позивач)
до приватного акціонерного товариства "КДЗ" (далі - Відповідач)
про стягнення заборгованості в сумі 23 238 041,19 грн.,
ВСТАНОВИВ:
1. Позов було подано до господарського суду Донецької області про стягнення заборгованості за поставлений природний газ (далі - ПГ) за договором постачання ПГ від 22.12.2021 №К-ПГ-С/22-01/199/14/178/2021 (далі - Договір) у сумі 23 238 041,19 грн. і обґрунтовано неналежним виконанням Відповідачем умов Договору (з додатковими угодами до нього) в частині оплати вартості отриманого газу за період січень - березень 2022 року.
2. Ухвалою названого суду від 16.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі.
3. 03.06.2022 до господарського суду Донецької області надійшла заява Позивача про забезпечення позову, в якій Позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно Відповідача у межах суми 23 238 041,19 грн. та накладення арешту на всі грошові кошти Відповідача в розмірі 23 238 041,19 грн., а також на кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах зазначеної суми.
4. Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.06.2022 (суддя Лейба М.О.): заяву Позивача про забезпечення позову в даній справі задоволено; накладено арешт на майно Відповідача в межах суми 23 238 041,19 грн.; накладено арешт на грошові кошти Відповідача, а також кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах в межах суми 23 238 041,19 грн.
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2022: задоволено апеляційну скаргу Відповідача; згадану ухвалу місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову; здійснено розподіл судових витрат.
6. У касаційній скарзі Позивач просив скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції в даній справі і залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду від 07.06.2022.
7. Позивач зазначив такі підстави касаційного оскарження:
- неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, та не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 905/447/22 (правовідносини в якій є релевантні справі, яка переглядається), Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21;
- суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки помилково дійшов висновку про те, що необґрунтоване накладення арешту на рахунки відповідача може призвести до неможливості виплати заробітної плати працівникам і сплати інших обов`язкових платежів, та не врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15.10.2021 у справі № 917/126/21, що накладення арешту на грошові кошти у сумі позову, розміщених на банківських рахунках, не створює перешкод, зокрема, у здійсненні оплати обов`язкових державних платежів та виплати заробітної плати.
8. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
9. Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2022 (головуючий суддя Кондратова І.Д., судді Губенко Н.М. і Стратієнко Л.В.) дану справу разом з касаційною скаргою передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Вказану ухвалу з посиланням на частину другу статті 302 ГПК України мотивовано необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати Касаційного господарського суду, а саме в постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 905/447/22 (головуючий суддя Случ О.В., судді Волковицька Н.О. і Могил С.К.) стосовно правомірності задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти відповідача окремо щодо кожного виду майна в межах суми позову.
10. Суд першої інстанції, повністю задовольняючи заяву Позивача, виходив з наявності передбачених статтею 136 ГПК України умов для застосування заходів забезпечення позову, а саме:
- наявного прямого зв`язку між запропонованими Позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову; зокрема, заходи забезпечення позову стосуються саме коштів та майна відповідача - як накладення арешту на такі кошти, так й на все майно відповідача; заходи забезпечення позову спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- активних бойових дій за місцезнаходженням Відповідача (територія Донецької області): господарська діяльність Відповідача може бути зупинена або взагалі припинена, що матиме наслідком суттєве погіршення фінансового стану та платоспроможності Відповідача;
- невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти унеможливить ефективний захист та поновлення прав заявника у разі, якщо під час розгляду спору у даній справі будуть встановлені факти порушення його прав.
Згідно з ухвалою місцевого господарського суду від 07.06.2022 в цій справі суд застосував заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту як на грошові кошти, що належать Відповідачу, в межах суми позову 23 238 041,19 грн., так і на майно, яке належить Відповідачу, в межах тієї ж суми позову.
11. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду від 07.06.2022 про забезпечення позову, виходив з такого.
11.1. Предметом позовних вимог у справі є стягнення грошових коштів за Договором; водночас заявник (Позивач) просить забезпечити позов шляхом накладення арешту в тому числі на рухоме і нерухоме майно Відповідача, яке не є спірним. Тобто в цьому випадку відсутній зв`язок між обраним Позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги у справі, оскільки накладення арешту на майно має стосуватися майна, яке належить до предмета спору.
11.2. Позивачем не подано доказів на підтвердження відсутності грошових коштів на банківських рахунках Відповідача станом на момент звернення із заявою про забезпечення позову.
11.3. Наявне у матеріалах справи листування між сторонами свідчить лише про те, що Відповідач повідомив Позивача про настання з 24.02.2022 форс-мажорних обставин, протягом існування яких Відповідач тимчасово не має можливості оперативно та своєчасно здійснювати розрахунки з контрагентами. Проте Відповідач не зазначав про відсутність у нього грошових коштів.
11.4. З наявних у справі доказів вбачається, що залишкова вартість основних засобів Відповідача станом на 01.01.2022 складає 58041,0 тис.грн., у тому числі будинки та споруди 41087,9 тис.грн., машини та обладнання 12359,7 тис. грн., транспортні засоби 1502,5 тис.грн. Тобто вартість майна Відповідача, на яке Позивач просить накласти арешт, перевищує суму заборгованості більш ніж удвічі.
11.5. Вимоги заявника, наведені в заяві про забезпечення позову, не є співмірними з позовними вимогами та не співвідносяться з предметом позову.
11.6. Зі змісту згаданої заяви не вбачається реальної загрози невиконання чи утруднення виконання Відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову: жодного документального підтвердження та інформації стосовно того, що Відповідачем здійснюються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (як-от реалізація майна чи підготовка до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з Позивачем; укладання договорів поруки чи застави за наявності невиконаного зобов`язання тощо).
11.7. Стосовно доводів Позивача про наявність заборгованості Відповідача за Договором, які наведено як обґрунтування для забезпечення позову, судом зазначено таке:
- до звернення Позивача до суду Відповідач виконував свої зобов`язання за Договором, систематично сплачував за поставлений ПГ, усього на суму 5 151 276,42 грн.;
- сам по собі факт порушення Відповідачем своїх грошових зобов`язань перед Позивачем у розумінні приписів ГПК України не є підставою для застосування заходів забезпечення позову.
11.8. Аргументи Позивача щодо ігнорування Відповідачем його (Позивача) письмових вимог про сплату заборгованості не є підставою для забезпечення позову, оскільки такі доводи потребують дослідження, перевірки й оцінки на час розгляду позовної заяви, а не заяви про забезпечення позову.
11.9. Позивач посилався також на наявність у Відповідача податкового боргу в розмірі 38 207 410 грн., що підтверджується (на думку Позивача) витягом з інформаційних платформ щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами (станом на 22.04.2022).
Однак зазначені відомості не відображають дійсний фінансовий стан Відповідача та не є офіційними даними контролючого органу - ДПС України по платнику податків (Відповідачу), а є аналітичним сервісом приватної компанії з відстеження інформації з державних реєстрів. До того ж Позивачем використано інформацію, не актуальну станом на момент звернення до суду.
Також з наданого Позивачем витягу не вбачається за можливе дослідити склад та природу податкового боргу, з`ясувати строк щодо давності та ймовірність визнання його безнадійним і таким, що підлягає списанню.
Більш того, на підтвердження наявності у Відповідача податкового боргу Позивачем подано листа ДПС України щодо наявності у Відповідача податкового боргу станом на 02.08.2022 у сумі 14,7 млн.грн. З даної суми основна заборгованість, 10,66 млн.грн., - це податок на додану вартість, який за певних умов та у випадках передбачених Податковим кодексом України, компенсується державою або зараховується в рахунок сплати інших платежів. Також у складі згаданої суми заборгованості 3,43 млн.грн. - це податок на прибуток приватних підприємств, який може бути як донарахований контролюючим органом (може бути спірною заборгованістю), так і визначений самим платником податку (узгоджене зобов`язання).
Позивачем належним чином не підтверджено наявність конкретного та безспірного розміру податкового боргу Відповідача станом на момент подання заяви про забезпечення позову, у зв`язку з чим не можна вважати підтвердженими його доводи щодо потенційної неможливості виконання Відповідачем своїх грошових зобов`язань у майбутньому та підтвердженими - фактичні обставини, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову.
11.10. Судом не прийнято доводи Позивача стосовно місцезнаходження Відповідача в зоні активних бойових дій, що, на думку Позивача, може мати наслідком зупинення господарської діяльності Відповідача та зменшення чи знищення його майна.
11.11. Відповідач є діючим підприємством, сплачує податки і збори. У нього обліковується 725 працівників, що повно й своєчасно отримують заробітну плату.
Водночас необґрунтоване накладення арешту на рахунки Відповідача може призвести до неможливості виплати заробітної плати, а також блокування і повного зупинення господарської діяльності Відповідача, що, в свою чергу, не сприятиме виконанню судового рішення в разі задоволення позову.
11.12. Заявником не надано доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
12. Передачу даної справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (ухвала Верховного Суду від 22.12.2022) з метою відступу від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, обґрунтовано, зокрема, таким.
12.1. У згаданій постанові Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти та майно відповідача.
При цьому у вказаній справі № 905/447/22 ухвалою господарського суду Донецької області, залишеною без змін судом апеляційної інстанції: задоволено заяву позивача про забезпечення позову; накладено арешт на майно відповідача в межах суми 26 274 899, 21 грн.; накладено арешт на грошові кошти відповідача в межах суми 26 274 899, 21 грн., а також кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах. Предметом спору у справі № 905/447/22 була вимога про стягнення коштів у сумі 26 274 899, 21 грн.
12.2. Отже, у межах розгляду справи № 905/447/22 за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову накладено арешт на майно відповідача в межах суми позову і на кошти відповідача також у межах суми позову.
12.3. Під час розгляду даної справи № 905/448/22 суди також вирішували питання забезпечення позову. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, наклав арешт на майно Відповідача і на кошти Відповідача в межах суми позову щодо кожного виду майна окремо. Відповідно, одним з питань, яке підлягає з`ясуванню під час касаційного перегляду, є правомірність забезпечення позову шляхом накладення арешту і на майно Відповідача, і на його кошти в межах суми позовних вимог окремо щодо кожного виду майна. Тобто необхідно дослідити критерій співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами.
13. У розгляді касаційної скарги з даної справи Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду виходить з такого.
14. Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 23 238 041,19 грн.
15. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
16. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
17. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
18. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
19. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
20. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
21. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
22. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).
23. Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
24. Водночас Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що накладення арешту на майно має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору, з таких підстав.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі об?єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
25. Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд першої інстанції встановив наявність прямого зв`язку між запропонованими позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову, існування реальної загрози зупинення або взагалі припинення господарської діяльності Відповідача, що матиме наслідком суттєве погіршення фінансового стану та платоспроможності останнього, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
26. Однак частиною четвертою статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
27. У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
28. Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
29. Згідно з резолютивною частиною ухвали місцевого господарського суду в цій справі від 07.06.2022 суд застосував заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту як на грошові кошти, що належать Відповідачу, в межах суми позову 23 238 041,19 грн., так і на майно, яке належить Відповідачу, в межах суми позову 23 238 041,19 грн.
Названий суд також конкретизував суму щодо накладеного ним арешту як на майно, так і на грошові кошти Відповідача - по 23 238 041,19 грн.
30. Скаржник в обґрунтування своїх доводів посилається на висновок Верховного Суду у справі №905/447/22 щодо правомірності вжитих заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту і на нерухоме майно, і на кошти відповідача щодо кожного виду майна в межах повної суми позову.
Правовідносини у справі № 905/447/22 і в цій справі, що розглядається, є подібними як за суб`єктним складом (позивач - одна й та сама особа, відповідачі - товариства, які є покупцями ПГ), так і за характером спірних правовідносин (стягнення заборгованості за договорами постачання ПГ).
Однак накладення арешту як на кошти, так і на майно Відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору (по 23 238 041,19 грн.), матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
31. За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать Відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 23 238 041,19 грн. доцільно було накласти арешт на майно Відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
32. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно Відповідача, однак, не врахувавши вимог щодо співмірності таких заходів (або неналежно конкретизувавши вжиті заходи забезпечення позову), дійшов помилкового висновку про накладення арешту і на грошові кошти в межах загальної ціни позову (23 238 041,19 грн), і на майно відповідача у такому ж обсязі (23 238 041,19 грн.), фактично арештував грошові кошти і майно на загальну суму, що удвічі перевищує ціну позову.
33. Згідно зі статтею 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
34. З урахуванням викладеного касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а ухвалу суду першої інстанції слід змінити, шляхом викладення її резолютивної частини у новій редакції.
35. З урахуванням наведеного об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від правового висновку Верховного Суду у постанові від 05.08.2022 зі справи № 905/447/22 щодо можливості забезпечення позову шляхом накладення арешту одночасно на кошти і на майно відповідача щодо кожного виду майна в межах повної суми позову.
36. Згідно із статтею 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору, пов`язані з розглядом касаційної скарги, покладаються на Відповідача.
Позивач при зверненні до Верховного Суду мав сплатити судовий збір у сумі 2 481 грн. Однак, як вбачається з платіжного доручення від 01.11.2022 № 822, Позивачем сплачено 4 962 грн. судового збору. Тому надмірно сплачена Позивачем сума судового збору у сумі 2 481 грн. може бути повернута останньому з державного бюджету України за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись статтями 129, 300, 302, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2022 зі справи № 905/448/22 скасувати.
3. Ухвалу господарського суду Донецької області від 07.06.2022 зі справи № 905/448/22 змінити, виклавши абзаци перший-третій її резолютивної частини у такій редакції:
"Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" про забезпечення позову у справі № 905/448/22 задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать приватному акціонерному товариству "КДЗ", які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить приватному акціонерному товариству "КДЗ", у межах суми позову 23 238 041,19 грн."
В іншій частині ухвалу господарського суду Донецької області від 07.06.2022 у справі № 905/448/22 залишити без змін.
4. Стягнути з приватного акціонерного товариства "КДЗ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 2 481 грн.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Донецької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Селіваненко
Судді О. Банасько
О. Баранець
О. Васьковський
Т. Дроботова
О. Кібенко
Л. Рогач
Ю. Чумак
