ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2023м. ДніпроСправа № 904/3745/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Барабанова Д.М.
за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», Дніпропетровська область, м. Дніпро
до відповідача-1: Акціонерного товариства «ОТП Банк», м. Київ,
відповідача-2: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,
відповідача-3: Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М., Дніпропетровська область, м. Дніпро
про визнання незаконними дії, стягнення 3 900 508,32 грн, зобов`язання перерахувати кошти
Представники:
від позивача: Шамраєв М.Є.,
від відповідача-1: не з`явився
від відповідача-2: не з`явився
від відповідача-3: Сивокозов О.М.;
СУТЬ СПОРУ:
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" звернулося до господарського суду з позовною заявою до відповідача-1: Акціонерного товариства "ОТП Банк", відповідача-2: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", відповідача-3: Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М., в якій просить суд:
- визнати незаконними дії Акціонерного товариства "ОТП Банк" щодо списання з рахунку НОМЕР_1 протягом 30.06.2022 та 05.07.2022 належних позивачеві коштів у сумі 3 906 320,18 грн;
- стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" безпідставно набуті кошти в сумі 3 545 916,65 грн;
- стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" безпідставно набуті кошти в сумі 354 591,67 грн;
- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. перерахувати з депозитного рахунку на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" безпідставно набуті кошти в сумі 5811,86 грн.
Суд ухвалою від 31.10.2022 позовну заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" залишив без руху. Запропонував Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" усунути недоліки позовної заяви: подати до суду платіжний документ, який підтверджує факт сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі (доплатити 4961,99 грн) у строк до 14.11.2022 включно.
11.11.2022 до господарського суду від позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 про залишення позовної заяви без руху. Разом із вказаним клопотанням позивач подав до суду платіжне доручення № 8399 від 10.10.2022 про сплату судового збору у розмірі 4962,00 грн.
Суд ухвалою від 14.11.2022 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 28.11.2022.
25.11.2022 відповідач-3 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на виконання до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича надійшов наказ № 904/5326/19 від 23.06.2022, виданий Господарським судом Дніпропетровської області, який набрав законної сили 13.06.2022, поданий стягувачем АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» разом із заявою про відкриття виконавчого провадження від 28.06.2022. Приватним виконавцем в порядку ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 ЗУ «Про виконавче провадження» 28.06.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої за вих. № 53/01-29 направлено сторонам виконавчого провадження в порядку ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, про відкриття виконавчого провадження боржник повідомлений належним чином. Керуючись вимогами ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, виконавцем проведено розрахунок витрат виконавчого провадження про що винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та визначено розмір стягнення з боржника мінімальних витрат - 334,83 грн. В подальшому за заявою стягувача, керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем 28.06.2022 винесено постанову про арешт коштів боржника, копію постанови за вих. № 55/01-29 направлено сторонам виконавчого провадження та банківським установам, в яких скаржник має відкриті рахунки. Також, приватним виконавцем накладено арешт на кошти Філії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» - Самарівське управління АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз». Керуючись ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем направлено платіжні вимоги про списання коштів з рахунків боржника. Платіжні вимоги про списання арештованих коштів боржника виконані банком частково, оскільки на рахунках АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» було недостатньо коштів для виконання платіжних доручень приватного виконавця. З рахунків боржника приватним виконавцем в примусовому порядку списано кошти, які відповідно до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» були розподілені відповідно до умов цієї статті. Таким чином, приватним виконавцем вчинено виконавчі дії із виконання наказу № 904/5326/19 відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження". Приватним виконавцем дотримано порядок та процес винесення та направлення постанови про арешт коштів боржника. Будь-які порушення прав позивача не знайшли свого підтвердження. Постанова про арешт коштів боржника від 28.06.2022 ВП № 7/0003/2022 винесена з урахуванням норм ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження». У постанові викладено наступний зміст: «Накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику...». Відповідно до ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. Жодних повідомлень від банківських установ про повернення постанови без виконання у зв`язку з тим, що рахунки АТ «Дніпропетровськгаз» мають спеціальний режим використання не надходило. Так, рахунки боржника не мають спеціального режиму використання, а є поточними рахунками суб`єкта господарювання, які використовуються для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника. Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу № 905/361/19 вказала, що відповідно до положень ст. 52, 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у №520/4794/2020 зазначив наступне: «банки мають право відкривати своїм клієнтам депозитні, поточні рахунки, рахунки ескроу та кореспондентські рахунки. Будь-які згадки про зарплатні рахунки чи рахунки для сплати податків та зборів у Законі України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відсутні. При виконанні постанови про арешт рахунків клієнтів банком перевіряється можливість накладання арешту на рахунки такого клієнта у відповідності з обмеженнями щодо накладання арешту, встановленими статтями 48, 52 Закону України "Про виконавче провадження", і лише у випадку відсутності заборони, банком приймається така постанова до виконання». Таким чином, АТ «ОТП Банк» отримавши постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника від 28.06.2022, прийняв її до виконання оскільки рахунки АТ ОГС «Дніпропетровськгаз» не мають спеціального режиму використання. Приватним виконавцем вчинено виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», списання арештованих коштів з рахунків боржника здійснено відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, що діяла на момент направлення платіжних вимог. Приватний виконавець прийняв до виконання наказ №904/5326/19 від 23.06.2022, який відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на день пред`явлення виконавчого документа до виконання жодних підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання у приватного виконавця не було. У постанові про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем зазначено про обов`язок боржника сплатити основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом. Станом на день надання відзиву постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про стягнення з боржника основної винагороди не оскаржені та є чинними. Винесена приватним виконавцем постанова про стягнення з боржника основної винагороди за своєю природою є оплатою праці приватного виконавця за вчинені виконавчі дії, пов`язаних із виконанням виконавчих документів.
25.11.2022 відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з доданих до позову документів не вбачається, що статус рахунку № НОМЕР_2 є спеціальним, лише для виплати заробітної плати. Натомість, згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280, рахунками зі спеціальним режимом використання є балансові рахунки 2604 «Цільові кошти на вимогу суб`єктів господарювання». Відповідно до глави дев`ять Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку від 21.01.2004 № 22, зі змінами та доповненнями, що визначає порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів, банк зобов`язаний накласти арешт на кошти, що містяться на рахунках боржника, після отримання документа про арешт коштів. Пунктом 9.4. вказаної Інструкції передбачено, що банк у якому відкрито рахунок/рахунки клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів. Звернув увагу, що в жодному законодавчому акті не існує поняття - «рахунок призначений для виплати заробітної плати». Відтак викладені у позовній заяві АТ «Дніпропетровськгаз» доводи не підтверджують незаконність дій відповідача-1. Відповідачем-3 відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» вчинено дії з примусового виконання рішення суду у справі 904/5326/19. При цьому станом на сьогодні дії відповідача-3 є правомірними і іншого жодним судовим рішенням не встановлено. Варто відмітити, що кошти у розмірі 354 591,67 грн не можуть вважатися безпідставно набутими коштам у розумінні статті 1212 ЦК України, а є основною винагородою приватного виконавця за чинною постановою від 28.06.2022, винесеною приватним виконавцем Сивокозовим О.М. у межах виконавчого провадження № 7/0003/2022. Наразі постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця є чинною, отже вимога позивача про стягнення з приватного виконавця безпідставно набутих коштів в сумі 354 951,67 грн є безпідставною. Необґрунтованою є також вимога позивача до відповідача-2 про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 3 545 916,65 грн у зв`язку з тим, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021 у справі № 904/5326/19, яким стягнуто з АТ «Дніпропетрвоськгаз» на користь НАК «Нафтогаз України» інфляційні витрати за порушення грошового зобов`язання за договором № 13-137 (за період з лютого по грудень 2018 року) у розмірі 25 037 462,70 грн та витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 375 561,94 грн - чинне, не скасоване та підлягає обов`язковому виконанню в силу Конституції України. Виконавчий документ, а саме наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 28.06.2022 у справі № 904/5326/19, не визнано судом таким, що не піддягає виконанню. Вказане виключає застосування механізмів, передбачених ч. 4 ст. 328 ГПК України та ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, відповідач-2 отримав кошти в сумі 3 545 916,65 грн на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, правомірно.
28.11.2022 відповідач-3 подав до суду клопотання про витребування доказів.
28.11.2022 позивач подав до суду заперечення проти клопотання про витребування доказів.
Суд ухвалою від 28.11.2022 відклав підготовче засідання на 13.12.2022.
08.12.2022 відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 29.06.2022 на підставі постанови приватного виконавця Сивокозова О.М. виконавчого округу Дніпропетровської області про арешт коштів боржника від 28.06.2022 (ВП № 7/0003/2022) АТ «ОТП Банк» було накладено арешт на грошові кошти позивача в межах суми 27 541 543,80 на відкритих в АТ «ОТП Банк» рахунках, зокрема, рахунок НОМЕР_3 . 29.06.2022 на адресу АТ «ОТП Банк» від приватного виконавця Сивокозова О.М. надійшла платіжна вимога від 28.06.2022 № ВП 7/000/2022/2 на суму 27 541 543,80 грн, яка була виконана АТ «ОТП Банк» в межах залишку суми арештованих коштів на рахунку НОМЕР_3 на суму 3 900 508,32 грн. 04.07.2022 на адресу АТ «ОТП Банк» від приватного виконавця Сивокозова О.М. надійшла платіжна вимога від 30.06.2022 № ВП 7/000/2022/2 на суму 27 541 543,80 грн, яка була частково виконана АТ «ОТП Банк» в межах залишку суми арештованих коштів на рахунку НОМЕР_3 на суму 5811,86 грн. Відповідно до статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (діючої на момент виникнення спірних правовідносин) банки мають право відкривати своїм клієнтам депозитні, поточні рахунки, рахунки ескроу та кореспондентські рахунки. Будь які згадки про «зарплатні» рахунки чи рахунки для сплати податків та зборів у вказаному законі відсутні. Таким чином, рахунок який відкривається, у тому числі й для зарахування заробітної плати, пенсії, стипендії чи соціальних виплат, за умовами банківського обслуговування є звичайним поточним рахунком. Тобто це рахунок фізичної або юридичної особи для власних потреб, на нього можуть зараховуватися будь-які кошти, а не тільки кошти цільового призначення. Нині жодним законом чи іншим нормативно-правовим актом, у тому числі й тими, які регулюють банківську діяльність, порядок відкриття рахунків у банківських установах тощо, не віднесено рахунки юридичної особи, з яких здійснюється виплата заробітної плати, податків та зборів, до рахунків зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом. Заробітна плата, податки та збори можуть сплачуватися юридичною особою з будь-якого поточного рахунку, відкритого в будь-якій банківській установі. Позивач підтверджує, що рахунок НОМЕР_3 було відкрито та він використовується компанією для здійснення розрахунково касових операцій, спрямованих, окрім виплати заробітної плати, сплати податків та зборів, також на оплату аліментів та оплату комісії згідно з тарифами, встановленими для проведення таких платежів. Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. АТ «ОТП Банк», на яке нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову приватного виконавця Сивокозова О.М. виконавчого округу Дніпропетровської області про арешт коштів боржника від 28.06.2022 (ВП № 7/0003/2022) виконало, оскільки не вважає рахунок позивача № НОМЕР_4 та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. В той же час, зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень. У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати. З доданих позивачем до позовної заяви документів не вбачається, що він звертався до приватного виконавця із заявою про виникнення в нього зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі та просив не накладати або зняти арешт з відповідної суми коштів на рахунку НОМЕР_4 для виплати заробітної плати своїм працівникам. АТ «ОТП Банк», як фінансова установа, виконує вимоги державного/приватного виконавця та не має можливості оскаржити такі дії, оскільки не є стороною судового чи виконавчого провадження. З урахуванням вищевикладеного вбачається, що як під час прийняття постанови про арешт коштів позивача, так і під час виконання платіжних вимог на примусове списання коштів, банк діяв виключно у спосіб та в межах вимог чинного законодавства України. У зв`язку із чим відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
12.12.2022 позивач подав до суду відповідь на відзив першого відповідача.
12.12.2022 позивач подав до суду відповідь на відзив другого відповідача.
12.12.2022 позивач подав до суду відповідь на відзив третього відповідача.
В підготовче засідання 13.12.2022 з`явились представники позивача та відповідачів-2,3. Представник відповідача-1 в підготовче засідання не з`явився.
28.11.2022 відповідач-3 подав до суду клопотання про витребування доказів.
Суд ухвалою від 13.12.2022 продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів до 13.02.2023 включно. Клопотання Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. про витребування доказів - задовольнив. Витребував у Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" інформацію та документи щодо виплати заробітної плати працівникам підприємства за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2022 року із зазначенням з якого рахунку здійснено виплату заробітної плати, а також наданням копій відповідних платіжних документів на підтвердження даного факту.
У підготовчому засіданні 13.12.2022 оголошено перерву до 17.01.2023.
Позивач подав до суду 10.01.2023 лист щодо надання інформації (з додатками), 12.01.2023 - додаткові пояснення.
В підготовче засідання 17.01.2023 з`явились представники позивача та відповідачів-2,3. Представник відповідача-1 в підготовче засідання не з`явився.
Суд ухвалою від 17.01.2023 відклав підготовче засідання на 25.01.2023.
В підготовче засідання 25.01.2023 з`явились представники позивача та відповідача-3. Представники відповідачів-1,2 в підготовче засідання не з`явились.
Ухвалою суду від 25.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 13.02.2023.
07.02.2023 відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення EASYCON. Ухвалою від 08.02.2023 у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - відмовлено.
13.02.2023 до судового засідання з`явились представники позивача та відповідача-3, представники відповідачів-1,2 в судове засідання не з`явились. 10.02.2023 відповідач-2 подав до суду клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату.
Суд ухвалою від 13.02.2023 відклав розгляд справи по суті на 24.02.2023.
23.02.2023 позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення EASYCON. Ухвалою суду від 23.02.2023 клопотання задоволено.
24.02.2023 до судового засідання з`явились представники позивача та відповідача-3, представники відповідачів-1,2 в судове засідання не з`явились. 23.02.2023 відповідач-2 подав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021 по справі № 904/5326/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційні втрати за порушення грошового зобов`язання за договором № 13-137-ВТВ (за період з лютого по грудень 2018 року) у розмірі 25 037 462,70 грн та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 375 561,94 грн Визнано недійсним правочин у вигляді заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" від 06.12.2019 № 490007.2-Сл-20087-1219 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 25 037 462,70 грн.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021 у справі № 904/5326/19 - залишено без змін.
23.06.2022 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021, яке набрало законної сили 13.06.2022, було видано наказ про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання за договором № 13-137-ВТВ (за період з лютого по грудень 2018 року) у розмірі 25 037 462,70 грн та витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 375 561,94 грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.09.2022 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2022 зі справи № 904/5326/19 залишено без змін, а касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» - без задоволення.
28.06.2022 приватним виконавцем Сивокозовим О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 7/0003/2022 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2022 № 904/5326/19 про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання за договором № 13-137-ВТВ (за період з лютого по грудень 2018 року) у розмірі 25 037 462,70 грн та витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 375 561,94 грн.
28.06.2022 приватним виконавцем Сивокозовим О.М. винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № 7/0003/2022 (т. 1 а.с. 19-20), якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження 27 541 543,80 грн.
Позивач зазначає, що відповідно до заяви про зміну умов користування банківськими послугами № 3 від 01.02.2022 до Заяви про надання банківських послуг № 300/002835/20_2 від 10.06.2020 (т. 1 а.с. 15-18) Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (клієнт) та Акціонерне товариство «ОТП Банк» (банк) домовились, що рахунок НОМЕР_2 використовується компанією для здійснення розрахункових операцій, спрямованих на виплату заробітної плати, сплату податків та зборів, аліментів та оплату комісії згідно з тарифами, встановленими для проведення таких платежів. Відповідно клієнт зобов`язаний надавати платіжні доручення до банку виключно для проведення платежів згідно цього пункту та нести відповідальність за те, щоб операції відповідали вимогам даного пункту.
В подальшому, як зазначає позивач, ним було направлено на адресу банку наступні платіжні доручення на загальну суму 3 911 286,00 грн:
- № 1206 від 30.06.2022 на суму 2 609 000,00 грн з призначенням платежу: «зарплата за червень 2022 p., без ПДВ;;; $1$ @19@ +Р.2.1+» (т. 1 а.с. 21);
- № 1207 від 30.06.2022 на суму 522 000,00 грн з призначенням платежу: «*;101;03340920;ЄСВ 22% із зарплати за червень 2022 p., без ПДВ;;; $1$ @19@ +Р.2.5+» (т. 1 а.с. 21);
- № 1208 від 30.06.2022 на суму 39 135,00 грн з призначенням платежу: «*;101;03340920;ВЗ 1,5% із зарплати за червень 2022 p., без ПДВ;;; $1$ @19@ +Р.2.1+-» (т. 1 а.с. 22);
- № 1209 від 30.06.2022 на суму 1,00 грн з призначенням платежу: «*;101;03340920;ПДФО 18% із зарплати за червень 2022 p., без ПДВ;;; $1$ @19@ +Р.2 1+-» (т. 1 а.с. 22);
- № 1210 від 30.06.2022 на суму 610 000,00 грн, з призначенням платежу: «зарплата за червень 2022 p., без ПДВ;;; $1$ @19@+Р.2.1+» (т. 1 а.с. 23);
- № 1211 від 30.06.2022 на суму 9 150,00 грн, з призначенням платежу: «*;101;03340920;ВЗ 1,5% із зарплати за червень 2022 p., без ПДВ;;; $1$ @19@ +Р.2 1+» (т. 1 а.с. 23);
- № 1212 від 30.06.2022 на суму 122 000,00 грн, з призначенням платежу: «*;101;03340920;ЄСВ 22% із зарплати за червень 2022 p., без ПДВ;;; $1$ @19@ +Р.2.5+» (т. 1 а.с. 24).
Позивач наголошує, що призначенням платежу у всіх вище наведених платіжних дорученнях є або виплата заробітної плати, або сплата податків (військового збору та податку на доходи фізичних осіб). Натомість, як стверджує позивач, усі вказані платіжні доручення AT «Дніпропетровськгаз» не були виконані банком. Акціонерним товариством «ОТП Банк» протягом 30.06.2022 та 05.07.2022 було списано 3 906 320,18 грн. Вказані кошти були перераховані банком на депозитний рахунок приватного виконавця Сивокозова О.М. в рамках зазначеного вище виконавчого провадження. Хоча чинним законодавством України і не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати, натомість, відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно із ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці. З наведених норм права вбачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень. З огляду на викладене, банк повинен був повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунках боржника та повернути постанову про накладення арешту на грошові кошти, накладення арешту на які заборонено законом. Таким чином, Акціонерне товариство «ОТП Банк», отримавши від позивача платіжні доручення про виплату заробітної плати та нарахувань на неї на загальну суму 3 911 286 грн, мало виконати ці платіжні доручення, водночас відмовивши у списанні вказаних коштів приватному виконавцю Сивокозову О.М., та повідомити останнього про необхідність зняття арешту з коштів на вказану суму на рахунку НОМЕР_2 . Крім того, списуючи кошти із вказаного рахунку на вимогу приватного виконавця, Акціонерне товариство «ОТП Банк» не врахувало ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2022 у справі № 640/31815/21, якою заяву AT «Дніпропетровськгаз» про вжиття заходів забезпечення позову задоволено та заборонено органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти будь-які виконавчі дії по примусовому стягненню заборгованості AT «Дніпропетровськгаз» перед AT НАК «Нафтогаз України» у справі № 904/5326/19 про стягнення з AT «Дніпропетровськгаз» на користь НАК «Нафтогаз України» інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором № 13-137-ВТВ (за період з лютого 2018 року по грудень 2018 року), до набрання законної сили судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/31815/21. Як стверджує позивач, зазначена ухвала суду в електронному вигляді була направлена на адресу банку 30.06.2022. Відтак дії банку щодо списання з рахунку НОМЕР_2 протягом 30.06.2022 та 05.07.2022 належних позивачеві коштів у суми 3 906 320,18 грн є незаконними. Позивач вважає дії банку щодо списання з рахунку НОМЕР_2 протягом 30.06.2022 та 05.07.2022 належних позивачу коштів у сумі 3 906 320,18 грн незаконними. Відтак, визнання таких дій банку незаконними свідчитиме про безпідставне стягнення указаних коштів, у зв`язку з чим підлягає застосуванню ст. 1212 ЦК України. Згідно з інформацією, отриманою позивачем від приватного виконавця Сивокозова О.М. списані з рахунку НОМЕР_2 кошти в сумі 3 900 508,32 грн були розподілені наступним чином: 3 545 916,65 грн перераховані стягувачеві НАК «Нафтогаз України», 354 591,67 грн - основна винагорода приватного виконавця Сивокозова О.М., 5 811,86 грн не розподілені та знаходяться на депозитному рахунку приватного виконавця Сивокозова О.М.
Враховуючи викладене, позивач просить суд:
- визнати незаконними дії Акціонерного товариства "ОТП Банк" щодо списання з рахунку НОМЕР_1 протягом 30.06.2022 та 05.07.2022 належних позивачеві коштів у сумі 3 906 320,18 грн;
- стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" безпідставно набуті кошти в сумі 3 545 916,65 грн;
- стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" безпідставно набуті кошти в сумі 354 591,67 грн;
- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. перерахувати з депозитного рахунку на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" безпідставно набуті кошти в сумі 5811,86 грн.
Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст.129-1 Конституції України).
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Положеннями ч.1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021 по справі № 904/5326/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційні втрати за порушення грошового зобов`язання за договором № 13-137-ВТВ (за період з лютого по грудень 2018 року) у розмірі 25 037 462,70 грн та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 375 561,94 грн Визнано недійсним правочин у вигляді заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" від 06.12.2019 № 490007.2-Сл-20087-1219 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 25 037 462,70 грн.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021 у справі № 904/5326/19 - залишено без змін.
23.06.2022 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021, яке набрало законної сили 13.06.2022, було видано наказ.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.09.2022 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2022 зі справи № 904/5326/19 залишено без змін, а касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» - без задоволення.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Як вбачається із матеріалів справи і не спростовується позивачем ним не було добровільно виконано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021 у справі №904/5326/19.
За змістом статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з п.7 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Як вбачається із матеріалів справи, 28.06.2022 приватним виконавцем Сивокозовим О.М. винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № 7/0003/2022 (т. 1 а.с. 19-20), якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження 27 541 543,80 грн.
Пунктом 2 ч.2 ст.48 Закону України "Про виконавче провадження" заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Статтею 73 Закону України "Про виконавче провадження" визначено кошти, на які не може бути звернено стягнення.
Так, стягнення не може бути звернено на такі виплати: вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; допомогу при усиновленні дитини; допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; допомогу на дітей одиноким матерям; допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; допомогу на лікування; допомогу на поховання; щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Господарський суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати; не віднесено рахунки юридичної особи, з яких здійснюється виплата заробітної плати, податків і зборів, до рахунків зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом.
Заробітна плата, податки та збори можуть сплачуватися юридичною особою з будь-якого поточного рахунку, відкритого в будь-якій банківській установі.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Таким чином, рахунок який відкривається, у тому числі й для зарахування заробітної плати, за умовами банківського обслуговування є звичайним поточним рахунком.
Позивач підтверджує, що рахунок НОМЕР_3 використовується ним виключно для здійснення розрахунково касових операцій, спрямованих на виплату заробітної плати, сплату податків та зборів, аліментів та оплату комісії згідно з тарифами, встановленими для проведення таких платежів.
Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.
Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Господарський суд зазначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»).
З установлених судом обставин справи вбачається, що рахунок НОМЕР_2 є поточним рахунком боржника, якій призначений для власних потреб та може використовуватись для зберігання грошей з метою надання послуг з розрахунково-касового обслуговування, які пов`язані із переказом грошей з рахунку (на рахунок), а також здійснення інший операцій, у тому числі виплати заробітної плати. На вказаний рахунок можуть зараховуватись та зберігатися кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати. Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.
Акціонерне товариство «ОТП Банк», на яке нормами ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника, зокрема, по рахунку НОМЕР_2 - виконало.
Разом з тим, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ст..43 Конституції України).
Згідно із ч.5 ст.97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
З наведених норм права вбачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.
У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.
Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч.4 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.
Тобто, саме боржник має надати виконавцю належні та допустимі докази виникнення у нього зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру.
Як вбачається з матеріалів справи, судом не встановлено, що боржник звертався до виконавця із письмовою заявою про виникнення в нього зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі та просив не накладати або зняти арешт з відповідної суми коштів на рахунку № НОМЕР_2 для виплати заробітної плати своїм працівникам.
Наведена правова позиція узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.05.2020 по справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).
Як вказано вище, позивач зазначає, що ним було направлено на адресу банку наступні платіжні доручення на загальну суму 3 911 286,00 грн:
- № 1206 від 30.06.2022 на суму 2 609 000,00 грн з призначенням платежу: «зарплата за червень 2022 p., без ПДВ;;; $1$ @19@ +Р.2.1+» (т. 1 а.с. 21);
- № 1207 від 30.06.2022 на суму 522 000,00 грн з призначенням платежу: «*;101;03340920;ЄСВ 22% із зарплати за червень 2022 p., без ПДВ;;; $1$ @19@ +Р.2.5+» (т. 1 а.с. 21);
- № 1208 від 30.06.2022 на суму 39 135,00 грн з призначенням платежу: «*;101;03340920;ВЗ 1,5% із зарплати за червень 2022 p., без ПДВ;;; $1$ @19@ +Р.2.1+-» (т. 1 а.с. 22);
- № 1209 від 30.06.2022 на суму 1,00 грн з призначенням платежу: «*;101;03340920;ПДФО 18% із зарплати за червень 2022 p., без ПДВ;;; $1$ @19@ +Р.2 1+-» (т. 1 а.с. 22);
- № 1210 від 30.06.2022 на суму 610 000,00 грн, з призначенням платежу: «зарплата за червень 2022 p., без ПДВ;;; $1$ @19@+Р.2.1+» (т. 1 а.с. 23);
- № 1211 від 30.06.2022 на суму 9 150,00 грн, з призначенням платежу: «*;101;03340920;ВЗ 1,5% із зарплати за червень 2022 p., без ПДВ;;; $1$ @19@ +Р.2 1+» (т. 1 а.с. 23);
- № 1212 від 30.06.2022 на суму 122 000,00 грн, з призначенням платежу: «*;101;03340920;ЄСВ 22% із зарплати за червень 2022 p., без ПДВ;;; $1$ @19@ +Р.2.5+» (т. 1 а.с. 24).
Позивач наголошує, що призначенням платежу у всіх вище наведених платіжних дорученнях є або виплата заробітної плати, або сплата податків (військового збору та податку на доходи фізичних осіб). Натомість, як стверджує позивач, усі вказані платіжні доручення AT «Дніпропетровськгаз» не були виконані банком. Акціонерним товариством «ОТП Банк» протягом 30.06.2022 та 05.07.2022 було списано 3 906 320,18 грн. Вказані кошти були перераховані банком на депозитний рахунок приватного виконавця Сивокозова О.М. в рамках відкритого виконавчого провадження.
Позивач вважає, що Акціонерне товариство «ОТП Банк», отримавши від позивача платіжні доручення про виплату заробітної плати та нарахувань на неї на загальну суму 3 911 286 грн, мало виконати ці платіжні доручення, водночас відмовивши у списанні вказаних коштів приватному виконавцю Сивокозову О.М., та повідомити останнього про необхідність зняття арешту з коштів на вказану суму на рахунку НОМЕР_2 .
З аналізу позовної заяви вбачається, що основне порушення прав позивача полягає у не виконанні банком платіжних доручень AT «Дніпропетровськгаз», стосовно виплати заробітної плати, сплати податків та списанні Акціонерним товариством «ОТП Банк» коштів з рахунку НОМЕР_3 за платіжними вимогами приватного виконавця Сивокозова О.М. в межах суми арештованих відповідно до постанови коштів, що в свою чергу призвело до неможливості позивача виконати свої зобов`язання з виплати заробітної плати своїм працівникам.
Господарський суд зазначає наступне.
Суд ухвалою від 13.12.2022 витребував у Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" інформацію та документи щодо виплати заробітної плати працівникам підприємства за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2022 року із зазначенням з якого рахунку здійснено виплату заробітної плати, а також наданням копій відповідних платіжних документів на підтвердження даного факту.
На виконання вимог ухвали суду від 13.12.2022 позивач надав до суду довідку Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» № 310-033/694 (т. 1 а.с. 236), з якої вбачається, що протягом періоду з 01.06.2022 по 31.10.2022 з рахунку НОМЕР_5 здійснювалися виплати грошових коштів у вигляді заробітної плати (тобто перерахування на карткові рахунки співробітників AT «Дніпропетровськгаз») згідно відомостей, що надавалися в AT «Ощадбанк».
Враховуючи, що після накладення приватним виконавцем арешту на рахунки боржника здійснювалися виплати грошових коштів у вигляді заробітної плати співробітникам AT «Дніпропетровськгаз» (за червень-жовтень 2022 року), господарський суд не вбачає порушення прав позивача, зумовленого не виконанням банком платіжних доручень AT «Дніпропетровськгаз», стосовно виплати заробітної плати, сплати податків та списанням Акціонерним товариством «ОТП Банк» коштів з рахунку НОМЕР_3 за платіжними вимогами приватного виконавця Сивокозова О.М. в межах суми арештованих відповідно до постанови коштів.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).
Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно визнання незаконними дій Акціонерного товариства "ОТП Банк" щодо списання з рахунку НОМЕР_1 протягом 30.06.2022 та 05.07.2022 належних позивачеві коштів у сумі 3 906 320,18 грн) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.
Отже, саме на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", як позивача, покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Однак, всупереч наведеному позивач не довів перед судом, яким чином було порушено зі сторони відповідача-1 права позивача.
Разом з тим правове значення при вирішенні спору між сторонами має і обраний позивачем спосіб захисту, який є неналежним з огляду на наступне.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з`ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Стаття 20 Господарського кодексу України також передбачає відповідні способи захисту цивільних прав та інтересів шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Системний аналіз вказаних законодавчих норм у сукупності дозволяє дійти висновку про те, що господарюючий суб`єкт має право на судовий захист своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів у спосіб, визначений законом.
Обраний позивачем спосіб захисту, зокрема, шляхом визнання незаконними дії Акціонерного товариства "ОТП Банк" щодо списання з рахунку НОМЕР_1 протягом 30.06.2022 та 05.07.2022 належних позивачеві коштів у сумі 3 906 320,18 грн, фактично направлений на встановлення факту, який судом може бути здійснений лише в порядку оцінки доказів під час вирішення спору про захист права чи охоронюваного законом інтересу у межах належного способу захисту.
До того ж, вказана вимога не відповідає способам захисту, встановленими статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.
Законом передбачена можливість визнання незаконними дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Проте, не передбачений такий спосіб захисту прав або інтересів, як визнання незаконними (протиправними) дій суб`єкта господарювання. Вказаний правовий висновок Верховного Суду наведено за змістом мотивувальної частини постанови від 02.10.2019 по справі № 916/2562/18.
Аналогійний висновок мітить й п. 4.8. постанови Верховного Суду від 21.08.2019 по справі № 910/13755/18. Законом не передбачений такий спосіб захисту цивільних прав або інтересів, як визнання дій суб`єкта господарювання (суб`єкта цивільних правовідносин) незаконними, адже задоволення відповідної вимоги не призведе до захисту прав, а лише може використовуватися для захисту інших прав або інтересів. Тому встановлення певних обставин не є належним та ефективним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Даний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (п. Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09.12.2010 у справі «Буланов та Купчик проти України», яке набуло статусу остаточного 09.03.2011, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.05.1980 в справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), рішення від 30.05.2013 в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, господарський суд встановив, що позивач не довів належними доказами порушення його прав зі сторони відповідача-1, однак враховуючи наведене, господарський суд вважає за доцільне зазначити, що такий спосіб захисту як визнання незаконними дії Акціонерного товариства "ОТП Банк" щодо списання з рахунку НОМЕР_1 протягом 30.06.2022 та 05.07.2022 належних позивачеві коштів у сумі 3 906 320,18 грн не є ефективним і можливим з точки зору подальшого примусового виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання незаконними дії Акціонерного товариства "ОТП Банк" щодо списання з рахунку НОМЕР_1 протягом 30.06.2022 та 05.07.2022 належних позивачеві коштів у сумі 3 906 320,18 грн задоволенню не підлягають.
Позивач зазначає, що за інформацією, отриманою від приватного виконавця Сивокозова О.М., списані з рахунку НОМЕР_2 кошти в сумі 3 900 508,32 грн були розподілені наступним чином: 3 545 916,65 грн перераховані стягувачеві НАК «Нафтогаз України», 354 591,67 грн - основна винагорода приватного виконавця Сивокозова О.М., 5 811,86 грн не розподілені та знаходяться на депозитному рахунку приватного виконавця Сивокозова О.М.
Як вказано вище, позивач вважає дії банку щодо списання з рахунку НОМЕР_2 протягом 30.06.2022 та 05.07.2022 належних позивачу коштів у розмірі 3 906 320,18 грн незаконними. Таким чином, стягнення вказаних коштів є безпідставним, у зв`язку з чим, за твердженням позивача, вказані грошові кошти підлягають стягненню з відповідачів-2,3 на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.
Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов`язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення статті 1212 Цивільного кодексу України.
Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Як вказано вище, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021 по справі № 904/5326/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційні втрати за порушення грошового зобов`язання за договором № 13-137-ВТВ (за період з лютого по грудень 2018 року) у розмірі 25 037 462,70 грн та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 375 561,94 грн Визнано недійсним правочин у вигляді заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" від 06.12.2019 № 490007.2-Сл-20087-1219 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 25 037 462,70 грн.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021 у справі № 904/5326/19 - залишено без змін.
23.06.2022 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021, яке набрало законної сили 13.06.2022, було видано.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.09.2022 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2022 зі справи № 904/5326/19 залишено без змін, а касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» - без задоволення.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).
Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97).
Враховуючи вищевикладене, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.
Господарський суд зазначає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021 по справі № 904/5326/19 є чинним, в апеляційному та касаційному порядку не скасовувалось.
Наказ, виданий 23.06.2022 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021, про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання за договором № 13-137-ВТВ (за період з лютого по грудень 2018 року) у розмірі 25 037 462,70 грн та витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 375 561,94 грн, таким, що не підлягає виконанню не визнавався.
Будь-яких рішень про поворот виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021 по справі № 904/5326/19 не приймалось.
Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021, що є чинним, є достатньою та належною правовою підставою списання з рахунку НОМЕР_2 протягом 30.06.2022 та 05.07.2022 належних позивачу коштів у розмірі 3 906 320,18 грн.
Належних та достовірних доказів, які б свідчили, що підстава списання з рахунку НОМЕР_2 протягом 30.06.2022 та 05.07.2022 належних позивачу коштів відпала позивачем до суду не надано.
З огляду на викладене, списані з рахунку позивача НОМЕР_2 протягом 30.06.2022 та 05.07.2022 грошові кошти не можуть вважатися безпідставно набутими в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки списані на виконання чинного рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021.
Також, господарський суд зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавчої служби.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» засадами виконавчого провадження, зокрема, є: верховенство права; обов`язковість виконання рішень; законність; справедливість, неупередженість та об`єктивність.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Умови та порядок здійснення виконавчого провадження викладені в Розділі IV Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи наявність прямого імперативного обов`язку, встановленого Законом України «Про виконавче провадження», приватний виконавець зобов`язаний вчиняти дії з примусового виконання рішення суду, крім випадків, які чітко передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Господарський суд зазначає, що грошові кошти у розмірі 3 906 320,18 грн списані приватним виконавцем протягом 30.06.2022 та 05.07.2022 з рахунку позивача НОМЕР_2 в рамках відкритого виконавчого провадження ВП №7/0003/2022 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2022 № 904/5326/19 про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання за договором № 13-137-ВТВ (за період з лютого по грудень 2018 року) у розмірі 25 037 462,70 грн та витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 375 561,94 грн.
Доказів визнання дій приватного виконавця неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 7/0003/2022 та постанови про арешт коштів боржника ВП № 7/0003/2022 позивачем до суду не надано.
За вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). (ч.1, 3,4,7 ст.31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).
Відповідно до п.12 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №726))розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);
4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. (ч.1,3 ст.45 Закону України «Про виконавче провадження»).
Стягнуті кошти основної винагороди у розмірі 354 591,67 грн є оплатою праці приватного виконавця за вчинення дій примусового характеру з виконання наказу № 904/5426/19 про стягнення заборгованості з АТ ОГС «Дніпропетровськгаз» та не можуть вважатися безпідставно набутими коштам у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" безпідставно набутих коштів в сумі 3 545 916,65 грн; стягнення з Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" безпідставно набутих коштів в сумі 354 591,67 грн та зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. перерахувати з депозитного рахунку на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" безпідставно набуті кошти в сумі 5811,86 грн є необґрунтованими, недоведеними, а отже такими, що не підлягають задоволенню.
Також, господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).
У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 63 469,62 грн.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 02.03.2023
Суддя І.В. Мілєва
