?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/3745/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючої - Вронської Г.О., суддів - Кондратової І.Д., Студенця В.І.,

за участю секретаря судового засідання Балли Л.М.,

представників учасників справи:

від позивача: Кузьміної І.С.,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: не з`явився,

від відповідача-3: Сивокозова О.М., Прибильського В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

в складі судді Мілєвої І.В.

від 24.02.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

в складі колегії суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф, Чередка А.Є

від 15.06.2023

у справі за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"

до: 1. Акціонерного товариства "ОТП Банк",

2. Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

3. Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М.

про визнання незаконними дій, стягнення 3 900 508,32 грн, зобов`язання перерахувати кошти,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (надалі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "ОТП Банк" (надалі - Відповідач-1), Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - Відповідач-2) та Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М (надалі - Відповідач-3) про:

- визнання незаконними дій Відповідача-1 щодо списання з рахунка НОМЕР_1 протягом 30 червня 2022 року та 05 липня 2022 року належних Позивачу коштів у розмірі 3 906 320,18 грн;

- стягнення з Відповідача-2 на користь Позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 3 545 916,65 грн;

- стягнення з Відповідача-3 на користь Позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 354 591,67 грн;

- зобов`язання Відповідача-3 перерахувати з депозитного рахунка на користь Позивача безпідставно набуті кошти у розмірі 5 811,86 грн.

2. Позовні вимоги, зокрема, обґрунтовані тим, що:

- Позивач направив на адресу Відповідача-1 платіжні доручення на загальну суму 3 911 286,00 грн, призначенням платежу за якими була виплата заробітної плати та сплата податків (військового збору та податку на доходи фізичних осіб). Разом із тим платіжні доручення не були виконані Відповідачем-1;

- протягом 30 червня 2022 року та 05 липня 2022 року Відповідач-1 списав 3 906 320,18 грн і перерахував ці кошти на депозитний рахунок Приватного виконавця Сивокозова О.М. (Відповідача-3) у межах виконавчого провадження;

- Відповідач-1 мав повідомити Відповідача-3 про цільове призначення коштів на рахунках Позивача; повернути постанову про накладення арешту на грошові кошти, накладення арешту на які заборонено законом; виконати платіжні доручення Позивача, відмовивши Відповідачу-3 у списанні вказаних коштів; повідомити Відповідача-3 про необхідність зняття арешту з коштів на вказану суму на рахунку НОМЕР_1 ;

- списуючи кошти, Відповідач-1 не урахував ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2022 у справі № 640/31815/21, якою встановлено відповідну заборону щодо стягнення грошових коштів з Позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у справі № 904/3745/22, у задоволенні позову відмовлено.

4. Судові рішення мотивовані наступним:

- чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. З установлених судами обставин убачається, що рахунок боржника (Позивача) № НОМЕР_1 є поточним рахунком, який використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника: сплати податків та зборів, аліментів, оплати комісії, а також виплати заробітної плати. Отже, на цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати. Зазначений рахунок не належить до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на який заборонено. У Відповідача-1 були відсутні правові підстави для відмови у виконанні постанови приватного виконавця щодо арешту спірного рахунку станом на 28 червня 2022 року;

- на час надходження до Відповідача-1 постанови приватного виконавця про арешт коштів на рахунку боржника заборгованості з виплати заробітної плати у Позивача не існувало. Поточний рахунок, який був відкритий у банку, використовувався останнім не лише для виплати заробітної плати. Відповідач-1 не міг самостійно ідентифікувати кошти на цьому рахунку як такі, що спрямовані на виплату заробітної плати, оскільки не міг перевірити, що зобов`язання з виплати заробітної плати виникли у Позивача на відповідну дату, визначити розмір таких зобов`язань;

- визнання незаконними дій Відповідача-1 щодо списання з рахунка НОМЕР_1 протягом 30 червня 2022 року та 05 липня 2022 року належних Позивачу коштів у розмірі 3 906 320,18 грн не є ефективним і можливим способом захисту з точки зору подальшого примусового виконання судового рішення. Решта вимог про стягнення безпідставно набутих коштів з Відповідача-2 та Відповідача-3 є похідними від вимоги про визнання незаконними дій Відповідача-1, яка не є належним способом захисту. За правопорушення, допущені банком (якщо такі є), відповідає перед клієнтом саме банк, а не набувачі таких коштів. Втім, вимоги про стягнення грошових коштів з Відповідача-1 не заявлялися;

- підстави для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) для повернення коштів від приватного виконавця та стягувача відсутні, оскільки вони набули їх за наявності відповідної підстави;

- вимоги приватного виконавця (Відповідача-3) датовані 28 червня 2022 року та 30 червня 2022 року, тоді як ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/31815/21, якою вжито заходів забезпечення позову, постановлена 30 червня 2022 року. Крім того, банк не є органом, який здійснює примусове виконання судових рішень. Постановою Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 640/31815/21 зазначену ухвалу про забезпечення позову скасовано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи

5. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у справі № 904/3745/22, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

6. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Кодексу та вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 і постанова Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у справі № 904/3745/22 ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме абзацу 2 статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пункту 7 частини третьої статті 18, абзацу 2 частини другої статті 48, частини третьої статті 52, частини другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", статті 1212 ЦК України, частини п`ятої статті 97 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП); порушенням норм процесуального права, що виявилося у застосуванні судами абзацу 2 статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пункту 7 частини третьої статті 18, абзацу 2 частини другої статті 48, частини третьої статті 52, частини другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", частини п`ятої статті 97 КЗпП, статті 1212 ЦК України без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 905/361/19, постанові Верховного Суду від 13.06.2022 у справі № 756/8815/20, постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 910/14260/20.

7. Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О.М. (Відповідач-3) подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення.

8. Відзив, зокрема, аргументовано тим, що:

- постанова про арешт коштів боржника від 28.06.2022 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 винесена з урахуванням норм чинного законодавства, зокрема статті 52 Закону України "Про виконавче провадження";

- Відповідач-1, отримавши постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника від 28.06.2022, законно прийняв її до виконання, оскільки рахунки Скаржника не мають спеціального режиму використання;

- у приватного виконавця відсутні законні підстави для зняття арешту з коштів Скаржника, що розміщені на поточних рахунках у банку, а тому відсутні законні підстави для невиконання в примусовому порядку судового рішення, яке набрало законної сили;

- оскільки стягнення здійснено на підставі норм чинного законодавства, на підставі неоскаржених постанов приватного виконавця в межах відкритого виконавчого провадження, норми статті 1212 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки відсутній факт безпідставності стягнення коштів.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

9. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2022 у справі № 904/5326/19, позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" задоволено повністю.

10. З Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто інфляційні втрати за порушення грошового зобов`язання за договором № 13-137-ВТВ (за період з лютого по грудень 2018 року) у розмірі 25 037 462,70 грн та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 375 561,94 грн. Визнано недійсним правочин у вигляді заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" від 06.12.2019 № 490007.2-Сл-20087-1219 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 25 037 462,70 грн.

11. 23 червня 2022 року на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021, що набрало законної сили 13 червня 2022 року, було видано наказ про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання за договором № 13-137-ВТВ (за період з лютого по грудень 2018 року) у розмірі 25 037 462,70 грн та витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, в розмірі 375 561,94 грн.

12. Постановою Верховного Суду від 01.09.2022 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2022 у справі № 904/5326/19 залишено без змін, а касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" - без задоволення.

13. 28 червня 2022 року Приватним виконавцем Сивокозовим О.М. (Відповідачем-3) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2022 № 904/5326/19 про стягнення з Позивача на користь Відповідача-2 інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання за договором № 13-137-ВТВ (за період з лютого по грудень 2018 року) у розмірі 25 037 462,70 грн та витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, в розмірі 375 561,94 грн.

14. Того ж дня (28 червня 2022 року) Відповідачем-3 винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № НОМЕР_2, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику - Позивачу, в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження - 27 541 543,80 грн.

15. Відповідно до заяви про зміну умов користування банківськими послугами від 01.02.2022 № 3 до заяви про надання банківських послуг від 10.06.2020 № 300/002835/20_2 Позивач (клієнт) та Відповідач-1 (банк) домовилися, що поточний рахунок НОМЕР_1 використовується компанією для здійснення розрахункових операцій, спрямованих на виплату заробітної плати, сплату податків та зборів, аліментів та оплату комісії згідно з тарифами, встановленими для проведення таких платежів. Клієнт зобов`язаний надавати платіжні доручення до банку виключно для проведення платежів згідно з цим пунктом та нести відповідальність за те, щоб операції відповідали вимогам цього пункту.

16. Надалі Позивачем на адресу Відповідача-1 були направлені наступні платіжні доручення на загальну суму 3 911 286,00 грн:

- № 1206 від 30.06.2022 на суму 2 609 000,00 грн з призначенням платежу: "зарплата за червень 2022 p., без ПДВ;;; $1$ @19@ +Р.2.1+" (Т. 1 а.с. 21);

- № 1207 від 30.06.2022 на суму 522 000,00 грн з призначенням платежу: "*;101;03340920;ЄСВ 22 % із зарплати за червень 2022 p., без ПДВ;;; $1$ @19@ +Р.2.5+" (Т. 1 а.с. 21);

- № 1208 від 30.06.2022 на суму 39 135,00 грн з призначенням платежу: "*;101;03340920;ВЗ 1,5 % із зарплати за червень 2022 p., без ПДВ;;; $1$ @19@ +Р.2.1+-" (Т. 1 а.с. 22);

- № 1209 від 30.06.2022 на суму 1,00 грн з призначенням платежу: "*;101;03340920;ПДФО 18 % із зарплати за червень 2022 p., без ПДВ;;; $1$ @19@ +Р.2 1+-" (Т. 1 а.с. 22);

- № 1210 від 30.06.2022 на суму 610 000,00 грн з призначенням платежу: "зарплата за червень 2022 p., без ПДВ;;; $1$ @19@+Р.2.1+" (Т. 1 а.с. 23);

- № 1211 від 30.06.2022 на суму 9 150,00 грн з призначенням платежу: "*;101;03340920;ВЗ 1,5 % із зарплати за червень 2022 p., без ПДВ;;; $1$ @19@ +Р.2 1+" (Т. 1 а.с. 23);

- № 1212 від 30.06.2022 на суму 122 000,00 грн з призначенням платежу: "*;101;03340920;ЄСВ 22 % із зарплати за червень 2022 p., без ПДВ;;; $1$ @19@ +Р.2.5+" (Т. 1 а.с. 24).

17. Позивач наголошує, що призначенням платежу у всіх наведених вище платіжних дорученнях є або виплата заробітної плати, або сплата податків (військового збору та податку на доходи фізичних осіб). Натомість Позивач зазначає, що усі вказані платіжні доручення не були виконані Відповідачем-1. Кошти перераховані банком на депозитний рахунок Приватного виконавця Сивокозова О.М. (Відповідача-3) у межах виконавчого провадження на підставі платіжних вимог № ВП7/0003/2022/2 від 28.06.2022 та від 30.06.2022.

18. Крім того, Позивач посилається, що, списуючи кошти із вказаного рахунку на вимогу приватного виконавця, Відповідач-1 не урахував ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2022 у справі № 640/31815/21.

Вказаною ухвалою заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Заборонено органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти будь-які виконавчі дії по примусовому стягненню заборгованості Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" перед Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у справі № 904/5326/19 про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором № 13-137-ВТВ (за період з лютого 2018 року по грудень 2018 року), до набрання законної сили судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/31815/21.

За твердженням Позивача, зазначена ухвала суду в електронному вигляді була направлена на адресу Відповідача-1 30 червня 2022 року.

19. Позивач вважає незаконними дії Відповідача-1 щодо списання з рахунка НОМЕР_1 протягом 30 червня 2022 року та 05 липня 2022 року належних Позивачу коштів у розмірі 3 906 320,18 грн. На думку Позивача, визнання таких дій банку незаконними свідчитиме про безпідставне стягнення коштів, у зв`язку з чим підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України.

20. Згідно з інформацією, отриманою Позивачем від Приватного виконавця Сивокозова О.М. (Відповідача-3), грошові кошти, що були списані з рахунка НОМЕР_1, розподілені наступним чином: 3 545 916,65 грн перераховані стягувачеві (Відповідачу-2), 354 591,67 грн - основна винагорода Приватного виконавця Сивокозова О.М. (Відповідача-3), 5 811,86 грн не розподілені та знаходяться на депозитному рахунку Приватного виконавця Сивокозова О.М. (Відповідача-3).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанцій

21. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов наступних висновків.

22. За змістом статей 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

23. Згідно з частинами першою, третьою статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

24. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

25. Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

26. Стаття 6 Закону № 1404-VIII встановлює, що у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Водночас органи та установи, зазначені в частинах першій-третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

27. Згідно зі статтею 56 Закону № 1404-VIII для забезпечення реального виконання рішення застосовується арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов`язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

28. Відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, якщо арешт накладено без встановлення такої суми або якщо інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

29. Суди попередніх інстанцій встановили, що 28 червня 2022 року Приватним виконавцем Сивокозовим О.М. (Відповідачем-3) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2022 № 904/5326/19 про стягнення з Позивача на користь Відповідача-2 інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання за договором № 13-137-ВТВ (за період з лютого по грудень 2018 року) у розмірі 25 037 462,70 грн та витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, в розмірі 375 561,94 грн.

30. Разом із цим Відповідач-3 наклав арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках Скаржника та на рахунках, що будуть відкриті, крім коштів, які містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження - 27 541 543,80 грн.

31. Норми Закону № 1404-VIII встановлюють випадки, за яких забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на відповідних рахунках.

Зокрема, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку (частина третя статті 52 Закону № 1404-VIII).

32. Водночас чинне законодавство України не передбачає відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати (пункт 7.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 905/361/19).

33. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

34. Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно з частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

Виконавець також вправі самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).

Законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).

Відтак частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 905/361/19 та від 20.04.2022 у справі № 756/8815/20.

35. У цій справі (№ 904/3745/22) суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що рахунок Скаржника № НОМЕР_1 , на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком, що використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника: сплати податків та зборів, аліментів, оплату комісії, а також виплату заробітної плати.

36. Відповідач-1, на якого статтею 52 Закону № 1404-VIII покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, виконав постанову виконавця про накладення арешту. Отже, Відповідач-1 не визнав рахунок Скаржника № НОМЕР_1 і кошти на ньому такими, на які законом забороняється накладення арешту та звернення стягнення.

37. Суди дійшли правильного висновку, що оскільки зазначений рахунок Скаржника не належить до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, на кошти на якому заборонено накладати арешт, у Відповідача-1 були відсутні правові підстави для відмови у виконанні постанови приватного виконавця станом на 28 червня 2022 року.

38. Верховний Суд ураховує, що станом на час надходження до Відповідача-1 постанови приватного виконавця про арешт коштів, заборгованості з виплати заробітної плати у боржника не існувало, а поточний рахунок, який був відкритий у банку, використовувався останнім не лише для виплати заробітної плати.

Скаржник не звертався до Відповідача-3 із заявою про виникнення в нього зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі та не просив не накладати або зняти арешт з відповідної суми коштів на спірному рахунку для виплати заробітної плати своїм працівникам.

39. За результатами розгляду цієї справи суди також з`ясували, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021 у справі № 904/5326/19 в апеляційному та касаційному порядку не скасовувалося. Наказ, виданий на виконання рішення, таким, що не підлягає виконанню, не визнавався. Рішення про поворот виконання рішення не приймалися. Доказів визнання дій приватного виконавця неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 та постанови про арешт коштів боржника ВП № НОМЕР_2 суду не надано.

40. Щодо ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2022 у справі № 640/31815/21, якою вжито заходи забезпечення позову, Верховний Суд погоджується з доводами суду апеляційної інстанції, згідно з якими вимоги приватного виконавця датовані 28 червня 2022 року та 30 червня 2022 року. Водночас наведена ухвала оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 29 серпня 2022 року.

41. Отже, списання Відповідачем-1 грошових коштів з рахунка Скаржника НОМЕР_1 є правомірним і таким, що здійснювалося на виконання наказу суду та постанови Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. (Відповідача-3) з дотриманням норм Закону № 1404-VIII.

42. Відповідно до статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з:

- виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

- авансового внеску стягувача;

- стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

43. Стягнувши грошові кошти на підставі наказу суду, Відповідач-3 мав право також стягнути зі Скаржника кошти на витрати виконавчого провадження, в тому числі основну винагороду виконавця.

44. Крім того, як слушно зауважив суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 102 розділу ХІІІ Закону № 1404-VIII (у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України юридичні особи-боржники можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати в місяць на одного працівника такої юридичної особи, а також сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, у період воєнного стану банківська установа зобов`язана надати можливість клієнту користуватися грошовими коштами на рахунку та не брати до уваги постанови державних чи приватних виконавців про накладення арешту.

45. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 905/361/19, на яку посилається Скаржник, зазначається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень. У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, що підтверджують виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

46. Втім, як було встановлено судами, Скаржник не звертався до Відповідача-3 із заявою про виникнення в нього зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі та не просив не накладати або зняти арешт з відповідної суми коштів на спірному рахунку для виплати заробітної плати своїм працівникам.

47. З урахуванням наведених фактичних обставин, яким суди попередніх інстанцій надали відповідну правову оцінку, Верховний Суд вважає, що норми матеріального права, зокрема стаття 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пункт 7 частини третьої статті 18, абзацу 2 частини другої статті 48, частини третьої статті 52, частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII, були застосовані у цій справі правильно, а тому доводи Скаржника у вказаній частині не знайшли свого підтвердження.

48. Суд зазначає, що регулятивний вплив частини п`ятої статті 97 КЗпП, на яку посилається Скаржник, поширюється на роботодавця, а не безпосередньо на банки, органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень. Крім того, КЗпП не регулює правовідносини щодо примусового виконання судових рішень, здійснення банківської діяльності, виконання платіжних операцій тощо. Отже, посилання Скаржника на неправильне застосування судами частини п`ятої статті 97 КЗпП Суд розглядає сукупно з нормами Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону № 1404-VIII, про які йдеться у пункті 47 цієї постанови.

49. Відповідно до статті 1092 ЦК України (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення у зв`язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на цей банк.

Якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

50. Відповідальність банку при здійсненні переказу коштів на момент виникнення спірних правовідносин була визначена у розділі VII Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Наразі така відповідальність врегульована розділом VII Закону України "Про платіжні послуги".

51. Верховний Суд звертає увагу, що за змістом зазначених норм відповідальність за неправомірні дії банку, за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між сторонами договорів, зокрема у випадку порушення черговості виконання зобов`язань по переказу коштів, безпідставність списання коштів, покладається саме на банк (Відповідача-1), а не на осіб, які отримали такі кошти (Відповідача-2 та Відповідача-3).

52. Щодо обраного Скаржником способу захисту Суд зазначає наступне.

53. Положеннями статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

54. Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

55. Таким чином, під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

56. У постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 921/591/20 зазначається, що в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

57. Верховний Суд неодноразово зазначав, що законом передбачена можливість визнання незаконними дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Разом із тим не передбачений такий спосіб захисту прав або інтересів, як визнання протиправними дій суб`єкта господарювання (постанови Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3670/21, від 02.10.2019 у справі № 916/2562/18, від 21.08.2019 у справі № 910/13755/18).

58. Відтак суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, згідно з яким визнання незаконними дій Відповідача-1 щодо списання з рахунку НОМЕР_1 протягом 30 червня 2022 року та 05 липня 2022 року належних Скаржнику коштів у розмірі 3 906 320,18 грн не є ефективним і можливим способом захисту.

59. Верховний Суд також погоджується, що стаття 1212 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин з огляду на наступне.

60. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

61. Частина п`ята статті 11 ЦК України передбачає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

62. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наводяться висновки, згідно з якими кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

63. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20).

64. Посилання Скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 910/14260/20, відхиляються Судом, оскільки вони визначають загальні засади застосування статті 1212 ЦК України, зокрема щодо наявності (відсутності) правової підстави набуття або збереження майна.

65. Більш того, як вже було зазначено, грошове зобов`язання Скаржника перед Відповідачем-2 ґрунтується на рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021, залишеному без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2022 у справі № 904/5326/19.

Списання грошових коштів з банківського рахунку Скаржника та їх перерахування на депозитний рахунок Приватного виконавця Сивокозова О.М. (Відповідача-3) здійснено у межах виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2022 № 904/5326/19.

66. За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що підстави застосування статті 1212 ЦК України для повернення коштів Скаржнику від Приватного виконавця Сивокозова О.М. (Відповідача-3) та стягувача (Відповідача-2) відсутні, оскільки останні набули їх за наявності відповідної підстави.

67. Таким чином, доводи Скаржника, визначені як підстава касаційного оскарження, не знайшли свого підтвердження.

68. За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийнято за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи скасування за мотивів, наведених у касаційній скарзі, Суд не вбачає.

69. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається Скаржник, не суперечать висновкам, яких дійшли суди попередніх інстанцій за результатами розгляду цієї справи з урахуванням встановлених у ній фактичних обставин (пункти 45-48, 64-66 цієї постанови).

70. Верховний Суд погоджується з аргументами Відповідача-3, що наводяться у відзиві на касаційну скаргу, в тому обсязі, у якому вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.

71. Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

72. У справі "Салов проти України" (пункт 89 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005, заява № 65518/01) наголошується, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод рішення судів повинні містити достатні мотиви, на яких вони ґрунтуються, для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, заява № 49684/99). Разом із тим статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Отже, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (пункт 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v." від 09.12.1994, заява серія A № 303-A).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

73. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

74. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

75. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішенні ухвалено із додержанням норм матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

76. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у справі № 904/3745/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді І. Кондратова

В. Студенець