ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" лютого 2023 р. м.Київ Справа№ 927/211/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Тищенко О.В.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 14.02.2023
від позивача: Тіток Д.О. (представник) - в режимі відеоконференції;
від відповідача: Радченко О.О.(представник) - в режимі відеоконференції;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство"
на рішення Господарського суду Чернігівської області
від 20.09.2022 (повний текст складено та підписано 03.10.2022)
у справі № 927/211/22 (суддя Демидова М.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробне підприємство "БІОМАС"
до Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство"
про 2 422 118,11 грн.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Переробне підприємство "БІОМАС" через систему "Електронний суд" подано позов до Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" про стягнення (з урахуванням поданих уточнень) заборгованості у розмірі 2386548 грн. 11 коп., 3% річних у сумі 165227 грн. 59 коп., інфляційні нарахуванння у сумі 819195 грн. 35 коп., витрати на послуги адвоката у сумі 30000 грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 50564 грн. 57 коп.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договору №15 купівлі-продажу товару з розстрочкою платежу від 20.03.2019 та додаткової угоди №1 від 27.12.2019 до нього, оскільки станом на 07.06.2020 відповідач за товар за договором, з урахуванням змін,- не розрахувався, графік сплати (додаток №1 до додоткової угоди №1 до договору №15) - порушив та має прострочену заборгованість у сумі 2 386 548,11 грн. , яка підлягає стягненню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних за період прострочення платежу з 06.01.2020 до 12.07.2022 на суму 165227,59 грн. та інфляційні нарахування за період з 06.01.2020 до 12.07.2022 на суму 819195,35 грн., що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с. 127-130).
Короткий зміст заперечень відповідача проти позову
Відповідач у задоволенні позову просив відмовити повністю посилаючись на порушення позивачем умов договору, відповідно до якого позивач повинен був передати спеціалізований вантажний лісововоз відповідачу, але лісовоз фактично не передав; докази щодо передачі лісовоза у користування відповідачу у матеріалах відсутні, а тому відповідач просить відмовити у задоволенні позову про стягнення основної суми боргу та похідних нарахувань.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Чернігівської області позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство", вул. Губернська,15А, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16600, код 00993538, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробне підприємство "БІОМАС", вул. Заводська,1, с.Сядрине, Корюківський район, Чернігівська область, 15323, код 36584723, заборгованість у розмірі 2386548 грн. 11 коп., 3% річних у сумі 165227 грн. 59 коп., інфляційні нарахуванння у сумі 819195 грн. 35 коп., витрати на послуги адвоката у сумі 30000 грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 50564 грн. 57 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у визначений у графіку платежів (додаток №1 до додаткової угоди №1 від 27.12.2019 до договору №15 від 20.03.2019) строк відповідач оплату за товар не здійснив у повному обсязі, оплативши товар частково, у зв`язку з чим сума заборгованості складає 2 386 548,11 грн., наявність вказаної заборгованості є документально підтвердженою та не спростованою відповідачем, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 2386548,11 грн. - є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Також, з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України, з відповідача на користь позивача стягнуто 3 % річних за період прострочення платежу з 06.01.2020 по 12.07.2022 на суму 165227,59 грн та інфляційні нарахування за період з 06.01.2020 до 12.07.2022 на суму 819195,35 грн.
Крім того, суд першої інстанції присудив до стягнення з відповідача на користь позивача витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн. - є обґрунтованими та співмірними об`єму наданих і отриманих юридичних послуг, а також узгоджуються з приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з постановленим рішенням позивач - Державне підприємство "Новгород-Сіверське лісове господарство" (21.10.2022 згідно відмітки поштового трекера на описі вкладень, з яким було направлено апеляційну скаргу) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2022 по справі № 927/211/22 в повному обсязі та ухвалите нове рішення, яким відмовити повністю у задоволені позовних вимог.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано, що:
- як вбачається зі змісту п. 5.2 договору, факт передачі товару у власність покупцю підтверджується видатковою накладною, проте, така видаткова накладна в матеріалах справи не міститься;
- на момент розгляду справи жодних дій про зняття вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 з реєстраційного обліку позивачем не вчинялося, в т.ч. не вчинялися дії з передачі відповідачу свідоцтва про реєстрацію даного транспортного засобу, паспорти, тощо;
- матеріали справи не містять доказів передачі продавцем товару покупцю саме у власність та перехід (набуття) покупцем права власності на товар;
- суд першої інстанції не врахував, що на момент розгляду справи товар знаходиться у власності позивача;
- судом першої інстанції не враховано висновків Верховного Суду у постановах від 25.02.2020 у справі № 922/1705/19, від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, від 08.08.2018 у справі № 904/10083/15, від 20.05.2019 у справі № 908/523/18, від 03.09.2019 у справі № 910/2849/18 , від 29.01.2020 у справі № 903/154/19;
- позивач за спірною господарською операцією з передачі вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 не сформував податкову накладну, не зареєстрував її в Єдиному державному реєстрі податкових накладних за грудень 2019 року та не задекларував ПДВ в сумі 397 758,02 грн., що свідчить про відсутність господарської операції з передачі спірного лісовозу;
- суд першої інстанції безпідставно врахував обставини, встановлені у справі № 927/824/20;
- заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам справедливості та пропорційності,, а також є неспівмірними з фактично виконаними адвокатом Тіток Д.О. послугам, часом, витраченим зазначеним адвокатом на надання послуг, і судом першої інстанції безпідставно не враховане подане відповідачем клопотання про зменшення розміру таких витрат.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
23.01.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Доводи позивача у відзиві зводяться до того, що:
- судом першої інстанції обгрунтовано та правомірно враховано обставини, встановлені у справі № 927/824/20, які повторного доведення не потребують, що узгоджується з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України;
- відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про відсутність у директора Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" повноважень керівника підприємства, або інших передбачених законом перешкод для підписання вказаного акту;
- доводи скаржника про те, що директор Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" спочатку підписав акт приймання - передачі від 27.12.2019, а в подальшому очікував виконання позивачем зобов`язань з поставки транспортного засобу, не підтверджені жодними доказами, не відповідають правилам ведення господарської діяльності, бухгалтерського обліку та умовам договору;
- наведена скаржником судова практика стосується обставин справ, які є відмінними від обставин даної справи;
- присуджені судом першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн. - є обґрунтованими, доведеними, співмірними та узгоджуються з приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 26.10.2022, апеляційну скаргу Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Разіна Т.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/211/22 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2022.
07.11.2022 на виконання ухвали з суду першої інстанції до Північного апеляційного суду надійшли матеріали справи за апеляційною скаргою Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2022.
В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 28.10.2022 по 18.11.2022 включно перебував у відпустці і вирішення питання стосовно поданої апеляційної скарги здійснюється після виходу судді з відпустки.
У зв`язку з перебуванням з 21.11.2022 по 04.12.2022 включно у відпустці судді Разіної Т.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання щодо апеляційної скарги - неможливо.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2022, апеляційну скаргу Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 прийнято справу № 927/211/22 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2022 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю., відкрито апеляційне провадження у справі № 927/211/22 за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2022, розгляд справи призначено на 26.01.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30.11.2022), встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 задоволено заяву Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" про розгляд справи в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробне підприємство "БІОМАС" про розгляд справи в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У зв`язку з оголошенням сигналу "повітряної тривоги" в місті Києві, судове засідання по справі не відбулось, з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів, працівників апарату суду.
Відповідно до розпорядження голови Північного апеляційного господарського суду №3 від 18.07.2022 у разі оголошення сигналу "повітряна тривога", з метою збереження життя, здоров`я, відвідувачам, суддям та працівникам апарату суду, негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 розгляд справи № 927/211/22 призначено на 14.02.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 задоволено заяву Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" про розгляд справи в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробне підприємство "БІОМАС" про розгляд справи в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 14.02.2023 з`явились представники позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробне підприємство "БІОМАС", відповідача (скаржника) - Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство", які приймали участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.
Представник відповідача в судовому засіданні 14.02.2023 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні 14.02.2023 проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 20.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Переробне підприємство Біомас" (продавець, позивач) та Державним підприємством "Новгород-Сіверське лісове господарство" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу товару з розстрочкою платежу №15 (далі - договір №15).
Відповідно до п. 1.1 договору №15, в порядку та на умовах, визначених даним договором, продавець передає, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах розстрочення платежу товар згідно з специфікацією (додаток до договору №1) з правом користування товаром з моменту оплати 40% його вартості.
Комплектація, стан та опис товару вказані в додатку №1 даного договору, який є його невід`ємною частиною (п. 1.2 договору №15).
Згідно із п. 2.1, 2.2 договору №15, ціна, кількість та асортимент вказані в специфікації (додаток №1 до договору). Загальна вартість договору з ПДВ складає 2541548,11 грн.
За умовами п. 3.1, 3.2 договору №15, розрахунок за товар згідно договору відповідно до загальної вартості, зазначеної у даному договорі та специфікації, здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування коштів у безготівковій формі оплати на поточний рахунок продавця з розстрочкою платежу на тринадцять (13) місяців з моменту укладення договору. Оплата вартості товару здійснюється покупцем згідно із графіком платежів, доданим до договору (додаток №2).
Відповідно до п. 4.1.1, 4.3 договору №15, продавець зобов`язується надати товар у користування протягом п`яти робочих днів з моменту 40% оплати згідно із договором, а покупець зобов`язується розглянути та підписати наданий продавцем акт прийому-передачі товару протягом трьох робочих днів з моменту його отримання. Якщо протягом цього строку покупець не підпише Акт або не надасть свої зауваження, товар буде вважатись прийнятим і таким, що відповідає умовам даного договору, що тягне за собою настання юридичних наслідків.
У п. 5.1 договору №15 сторони дійшли згоди, що покупець здійснює прийом товару в користування у присутності представника продавця протягом одного дня після фактичного надходження його покупцю, що підтверджується складанням акту прийому-передачі товару.
Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за даним договором (п. 10.1 договору №15).
Сторонами договору №15 підписано специфікацію до договору №15 від 20.03.2019 (додаток №1 до договору №15) та графік платежів (додаток №2 до договору №15).
Згідно із специфікацією сторони дійшли згоди про поставку товару за договором №15, а саме спеціалізованого вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 у кількості 1 штука загальною вартістю 2541548,11 грн з ПДВ.
Відповідно до графіку платежів оплата за лісовоз здійснюється наступним чином:
- не пізніше 20.03.2019 - 10000,00 грн;
- 29.03.2019 - 117000,00 грн;
- 12.04.2019 - 140000,00 грн;
- 26.04.2019 - 140000,00 грн;
- 17.05.2019 - 169106,46 грн;
- 31.05.2019 - 280000,00 грн;
- 14.06.2019 - 280000,00 грн;
- 28.06.2019 - 280000,00 грн;
- 12.07.2019 - 280000,00 грн;
- 26.07.2019 - 280000,00 грн;
- 16.08.2019 - 280000,00 грн;
- 30.08.2019 - 280000,00 грн;
- 13.09.2019 - 5441,65 грн, а усього на суму 2541548,11 грн.
За доводами позивача, на виконання умов договору покупцем (відповідачем) частково сплачено за товар 155000 грн., решта вартості товару у сумі 2386548,11 грн. - сплачена не булла, чим поршено умови договору № 15.
22.11.2019 позивачем на адресу відповідача наіслано претензію №90 від 22.11.2019 з вимогою виконати умови договору та сплатити повну вартість товару.
У відповідь на претензію №90 від 22.11.2019, відповідач надіслав на адресу позивача лист №1324 від 27.12.2019 з пропозицією передати товари визначений специфікацією (додаток №1 до договору) у його користування, а також змінити графік платежів з граничним строком розрахунку за товар до 31.12.2020.
Як зазначив позивач, наведений факт переговорів та часткової сплати вартості товару за договором було встановлено в іншому провадженні між цими ж сторонами про розірвання спірного договору. У підтвердження позивачем до матеріалів справи додана копія постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі №927/824/20.
27.12.2019 між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №1 до договору №15 (далі - додаткова угода №1), відповідно до умов якої сторони дійшли згоди внести зміни до договору та викласти п. 3.1, 4.1.1 в наступній редакції:
"п. 3.1. Розрахунок за товар згідно цього договору, відповідно до загальної вартості, зазначеної у цьому договорі та Специфікації, здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування коштів у безготівковій формі оплати на поточний рахунок Продавця, з розстрочкою платежу до 06.06.2020.
п. 4.1.1. Передати у користування спеціалізований вантажний лісовоз MAN TGS 33.483 без маніпулятора, до моменту повної оплати його вартості за договором". Маніпулятор, після сервісного обслуговування, буде встановлено продавцем протягом 30 днів з моменту повної оплати суми у розмірі 2541548,11 грн. з ПДВ".
27.12.2019 сторонами підписано графік платежів (додаток №1 до додаткової угоди №1), відповідно до якого оплата за лісовоз здійснюється наступним чином:
- не пізніше 06.01.2020 - 397758,02 грн.;
- 06.02.2020 - 397758,02 грн.;
- 06.03.2020 - 397758,02 грн.;
- 06.04.2020 - 397758,02 грн.;
- 06.05.2020 - 397758,02 грн.;
- 06.06.2020 - 397758,01 грн.
27.12.2019 директором ТОВ "Переробне підприємство Біомас" Вороніним І.С. (від імені продавця) та директором ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство" Сезоненком С. А. (від імені покупця) підписано акт прийому-передачі спеціалізованого вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 без маніпулятора загальною вартістю 2241548,11 грн з ПДВ. У вказаному акті зазначено, що лісовоз знаходиться в технічно справному стані .
Акт підписаний відповідачем без зауважень та заперечень.
У позовній заяві позивач посилався на те, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі №927/824/20 встановлено вищезазначені факти, а також апеляційну скаргу Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" про розірвання договорів купівлі-продажу з розстрочкою платежу № 15 та № 16 від 20.03.2019 та стягнення суми попередньої оплати у розмірі 315 000,00 грн. залишено без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.12.2020 у справі № 927/824/20 за позовом Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробне підприємство Біомас" про розірвання договорів купівлі - продажу товару з розстрочкою платежу №15, №16 від 20.03.2019 та стягнення з відповідача на користь позивача суму попередньої оплати у розмірі 315 000,00 грн. - залишено без змін.
Зазначене судове рішення набрало законної сили і вказаним судовим актом встановлено факти про:
- укладання між сторонами договору купівлі-продажу товару з розстрочкою платежу №15 від 20.03.2019, специфікації до договору №15 від 20.03.2019 (додаток №1 до договору №15) та графіку платежів (додаток №2 до договору №15);
- перерахування на виконання умов договору №15 позивачем на рахунок відповідача коштів у загальному розмірі 155000,00 грн.;
- укладанням між сторонами додаткової угоди №1 від 27.12.2019 до договору №15, графіку платежів (додаток №1 до додаткової угоди №1);
- підписання сторонами акту прийому-передачі від 27.12.2019 спеціалізованого вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 без маніпулятора загальною вартістю 2241548,11 грн з ПДВ., яким підтверджено факт виконання взятих на себе зобов`язання за договором №15 та передачу відповідачу спеціалізованого вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 без маніпулятора у день підписання додаткової угоди №1 відповідно до умов п. 4.1.1, 4.3, 5.1 договору №15.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на те, що станом на 07.06.2020 відповідач за товар за договором, з урахуванням змін,- не розрахувався, графік сплати (додаток №1 до додаткової угоди №1 до договору №15) - порушив та має прострочену заборгованість у сумі 2 386 548,11 грн. , яка заявлена до стягнення.
Згідно із п. 5.3 договору при простроченні платежу за отриманий товар винна сторона відшкодовує іншій стороні всі збитки, нанесені таким простроченням, та сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми прострочення (поставки чи платежу) за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних за період прострочення платежу з 06.01.2020 до 12.07.2022 на суму 165227,59 грн. та інфляційні нарахування за період з 06.01.2020 до 12.07.2022 на суму 819195,35 грн., що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с. 127-130).
Відповідач щодо позовних вимог заперечив, посилаючись на порушення позивачем умов договору, відповідно до якого позивач повинен був передати спеціалізований вантажний лісововоз відповідачу, але лісовоз фактично не передав; докази щодо передачі лісовоза у користування відповідачу у матеріалах відсутні, що свідчить про відсутність підстав для стягненн боргу та 3% річних.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України ).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Матеріали справи підтверджують факт укладення сторонами у справі договору купівлі-продажу товару з розстрочкою платежу №15 від 20.03.2019, підписання сторонами специфікації до договору №15 про поставку спеціалізованого вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 у кількості 1 штука загальною вартістю 2541548,11 грн з ПДВ. (додаток №1 до договору №15) та графік платежів (додаток №2 до договору №15).
Також матеріалами справи підтверджується обставина укладання між сторонами додаткової угоди №1 до договору №15 від 27.12.2019 та графіку платежів (додаток №1 до додаткової угоди №1), відповідно до якого оплата за лісовоз здійснюється наступним чином: не пізніше 06.01.2020 - 397758,02 грн., 06.02.2020 - 397758,02 грн., 06.03.2020 - 397758,02 грн., 06.04.2020 - 397758,02 грн., 06.05.2020 - 397758,02 грн., 06.06.2020 - 397758,01 грн. (а.с. 37) та підписання сторонами акту прийому-передачі від 27.12.2019 спеціалізованого вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 без маніпулятора загальною вартістю 2241548,11 грн з ПДВ.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі №927/824/20 апеляційну скаргу Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" про розірвання договорів купівлі-продажу з розстрочкою платежу № 15 та № 16 від 20.03.2019 та стягнення суми попередньої оплати у розмірі 315 000,00 грн. залишено без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.12.2020 у справі № 927/824/20 за позовом Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробне підприємство Біомас" про розірвання договорів купівлі - продажу товару з розстрочкою платежу № 15, № 16 від 20.03.2019 та стягнення з відповідача на користь позивача суму попередньої оплати у розмірі 315 000,00 грн. - залишено без змін.
Постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі №927/824/20 набрала законної сили, що учасниками спору не заперечувалось, а також перевірено судом апеляційної інстанції за допомогою загальнодоступного Єдиного державного реєстру судових рішень та АС «Діловодства» Північного апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.12.2020 у справі № 927/824/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі №927/824/20 встановлено наступні факти:
- укладання між сторонами договору купівлі-продажу товару з розстрочкою платежу №15 від 20.03.2019, специфікації до договору №15 від 20.03.2019 (додаток №1 до договору №15) та графіку платежів (додаток №2 до договору №15);
- перерахування на виконання умов договору №15 та графіку платежів (додаток №2 до договору №15) позивачем на рахунок відповідача коштів у загальному розмірі 155000,00 грн., відповідно до платіжних доручень №720 від 20.03.2019 на суму 10 000,00 грн., №1036 від 15.04.2019 на суму 25000,00 грн., №1513 від 05.06.2019 на суму 25000,00 грн., №2018 від 11.07.2019 на суму 25000,00 грн., №2992 від 16.09.2019 на суму 25000,00 грн., №3303 від 04.10.2019 на суму 15000,00 грн., №3408 від 16.10.2019 на суму 10000,00 грн., №3680 від 30.10.2019 на суму 25000,00 грн;
- укладання між сторонами додаткової угоди №1 від 27.12.2019 до договору №15, графіку платежів (додаток №1 до додаткової угоди №1);
- підписання сторонами акту прийому-передачі від 27.12.2019 спеціалізованого вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 без маніпулятора загальною вартістю 2241548,11 грн з ПДВ.
Крім того, вказаною постановою встановлено, що акт приймання-передачі товару в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку та ЦК України є первинним документом, що містить відомості про господарську операцію у підтверджує її здійснення й засвідчує факт передачі товару, а наявна в матеріалах справи належним чином засвідчена копія цього акту є належним та допустимим доказом в розумінні приписів чинного Господарського процесуального кодексу України у підтвердження цих обставин; а також підтверджено факт фактичного виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором №15 та передачу відповідачу спеціалізованого вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 без маніпулятора у день підписання Додаткової угоди №1 відповідно до умов п. 4.1.1, 4.3, 5.1 Договору №15. Наведеним зокрема, спростовуються і доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що матеріали справи не містять доказів передачі продавцем товару покупцю саме у власність та перехід (набуття) покупцем права власності на товар.
Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 т.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що факти встановлені рішеннями суду у справі №927/824/20 повторного доведення не потребують з огляду на приписи ч. 4 т.75 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції безпідставно врахував обставини, встановлені у справі № 927/824/20 - визнаються судом апеляційної інстанції необґрунтованими та відхиляються.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що твердження відповідача щодо порушення позивачем умов договору, відповідно до якого позивач повинен був передати спеціалізований вантажний лісововоз відповідачу, але таких дій не вчинив, спростовується вищезазначеним. Крім того, вказані твердження відповідача не були доведені ним належними засобами доказування в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України і під час апеляційного розгляду справи.
У межах провадження у справі № 927/211/22, з урахуванням заперечень відповідача проти позову, судом апеляційної інстанції також досліджено питання наявності повноважень осіб, що підписали акт приймання-передавання від 27.12.2019, на його підписання.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказаний акт прийому-передачі спеціалізованого вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 без маніпулятора загальною вартістю 2241548,11 грн з ПДВ, підписаний директором ТОВ "Переробне підприємство Біомас" - Вороніним І.С. (від імені продавця), та директором ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство" - Сезоненком С. А. (від імені покупця). У вказаному акті зазначено, що лісовоз знаходиться в технічно справному стані, а акт підписаний відповідачем без зауважень та заперечень. (а.с. 36).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не доведено в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України як обставин, так і не надано доказів, які б свідчили про відсутність у директора ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство" Сезоненка С. А. повноважень керівника підприємства, або інших передбачених законом перешкод для підписання вказаного акту.
Доводи відповідача про те, що директор Сезоненко С.А. спочатку підписав акт приймання-передачі від 27.12.2019, а в подальшому очікував виконання позивачем зобов`язань з поставки транспортного засобу, - не підтверджуються жодним належним та допустимими доказом в розумінні ст. ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України, а також не відповідають правилам ведення господарської діяльності, бухгалтерського обліку та умовам договору із додатками до нього, у зв`язку з чим підлягають відхиленню. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Повноваження керівника позивача щодо підписання акту приймання - передачі від 27.12.2019 вантажного лісовозу MAN TGS 33.483, без маніпулятора, загальною вартістю 2241548,11 грн з ПДВ - в межах заявленого спору - не оспорювались.
Стосовно доводів відповідача про те, що за актом приймання-передачі від 27.12.2019 транспортний засіб переданий не повністю, а саме без маніпулятора, - суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана обставина не може впливати на наявність у відповідача обов`язку з оплати транспортного засобу, оскільки факт укладання між сторонами додаткової угоди №1 до договору №15 від 27.12.2019, графіку платежів (додаток №1 до додаткової угоди №1) та підписання сторонами акту прийому-передачі від 27.12.2019 спеціалізованого вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 без маніпулятора загальною вартістю 2241548,11 грн з ПДВ свідчить про волевиявлення сторін передати транспортний засіб саме без маніпулятора і саме за визначеною в договорі, додатковій угоді та акті приймання-передачі ціною.
Пункт же 4.1.1 укладеного сторонами у справі договору у редакції додаткової угоди № 1 від 27.12.2019 до договору визначає порядок виконання обов`язків кожною із сторін за договором. Так, спеціалізований вантажний лісовоз повинен був передаватися саме без маніпулятора до моменту повної оплати його вартості за договором. Таким чином, моменту отримання маніпулятора відповідно до умов укладеного сторонами договору, передує момент повної сплати товару відповідачем у справі.
Також, доводи скаржника про те, що як вбачається зі змісту п. 5.2 договору, факт передачі товару у власність покупцю підтверджується видатковою накладною, проте, така видаткова накладна в матеріалах справи не міститься - судом апеляційної інстанції відхиляється як необґрунтований, оскільки першочерговим при встановлені обставини стосовно передачі спірного товару є наявність документа, який це посвідчує, та суть цього документа, а не назва. В свою чергу, як встановлено і судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, акт приймання-передачі товару в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку та ЦК України є первинним документом, що містить відомості про господарську операцію у підтверджує її здійснення й засвідчує факт передачі товару, а наявна в матеріалах справи належним чином засвідчена копія цього акту є належним та допустимим доказом в розумінні приписів чинного Господарського процесуального кодексу України у підтвердження цих обставин.
Доводи скаржника про те, що на момент розгляду справи жодних дій про зняття вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 з реєстраційного обліку позивачем не вчинялося, в т.ч. не вчинялися дії з передачі відповідачу свідоцтва про реєстрацію даного транспортного засобу, паспорти, тощо - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки умовами укладеного між сторонами договору (з урахуванням і внесених змін) обов`язок відповідача з оплати товару не ставиться в залежність від зняття з реєстраційного обліку лісовозу.
Доводи скаржника про те, що позивач за спірною господарською операцією з передачі вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 не сформував податкову накладну, не зареєстрував її в Єдиному державному реєстрі податкових накладних за грудень 2019 року та не задекларував ПДВ в сумі 397 758,02 грн., що свідчить про відсутність господарської операції з передачі спірного лісовозу - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки наявні у справі докази в сукупності є більш вірогідними, а також належними та допустимими в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження обставин передачі відповідного товару. Крім того, формування податкової накладної регулюється приписами Податкового кодексу України, за порушення вимог якого передбачена визначена законом відповідальність.
Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, 27.12.2019 між сторонами підписано додаткову угоду №1 від 27.12.2019 до договору №15 від 20.03.2019 та графік платежів (додаток №1 до додаткової угоди №1), відповідно до якого відповідач зобов`язався перерахувати на рахунок позивача грошові кошти у сумі 2386548,11 грн. за таким графіком: не пізніше 06.01.2020 - 397758,02 грн., 06.02.2020 - 397758,02 грн., 06.03.2020 - 397758,02 грн., 06.04.2020 - 397758,02 грн., 06.05.2020 - 397758,02 грн., 06.06.2020 - 397758,01 грн.
У визначений у графіку платежів (додаток №1 до додаткової угоди №1 від 27.12.2019 до договору №15 від 20.03.2019) строк відповідач оплату за товар не здійснив у повному обсязі, оплативши товар частково, у зв`язку з чим сума заборгованості складає 2 386 548,11 грн., наявність вказаної заборгованості є документально підтвердженою та не спростованою відповідачем, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 2386548,11 грн. - є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних за період прострочення платежу з 06.01.2020 по 12.07.2022 на суму 165227,59 грн та інфляційні нарахування за період з 06.01.2020 до 12.07.2022 на суму 819195,35 грн, що позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи розрахунком.
Отже, оскільки відповідачем допущено порушення своїх зобов`язань з оплати отриманого товару за договором (з урахуванням додаткової угоди №1 від 27.12.2019 до договору №15 від 20.03.2019 та графіку платежів), а тому з огляду на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України наявні обумовлені законом підстави для застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов`язання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Перевіривши наведених позивачем розрахунок 3 % річних за період прострочення платежу з 06.01.2020 по 12.07.2022 на суму 165227,59 грн та інфляційні нарахування за період з 06.01.2020 до 12.07.2022 на суму 819195,35 грн, суд апеляційної інстанції погоджується з вказаним розрахунком, як арифметично вірним, стосовно строків, сум та ставок нарахувань, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають вказані показники у повному обсязі. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не враховано висновків Верховного Суду у постановах від 25.02.2020 у справі № 922/1705/19, від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, від 08.08.2018 у справі № 904/10083/15, від 20.05.2019 у справі № 908/523/18, від 03.09.2019 у справі № 910/2849/18 , від 29.01.2020 у справі № 903/154/19 - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на те, що порівнювані справи, хоча й стосуються правовідносин купівлі - продажу, проте не є подібними у розумінні закону, адже істотно відрізняються фактичними обставинами, змістом і обсягом дій зазначених у них учасників, що складають фактичні підстави й правове обґрунтування позовів, з урахуванням нижченаведеного.
Так, Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі № 922/1705/19 розглядав позов приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Кор-Мет" про стягнення попередньої оплати у розмірі 150 200,00 грн, пені у розмірі 107 676,94 грн, 3% річних у розмірі 1901,16 грн та інфляційних втрат у розмірі 4806,40 грн., і в якому позовні вимоги були мотивовані тим, що товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Кор-Мет" відповідно до умов пункту 3.1.1 договору повинно було здійснити 100% оплату передбаченого договором товару вартістю 150 200,00 грн не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дати укладання договору, чого останнім зроблено не було, що призвело до порушення умов договору; в порушення умов пункту 4.7 договору, станом на 25.04.2019, товар в повному обсязі на суму 150200,00 грн Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Кор-Мет" вивезено не було, у зв`язку з чим ним прострочено зобов`язання на 113 днів. За результатами розгляду, судом касаційної інстанції встановлено, що сторони в пункті 3.1.1 договору узгодили, що оплата товару здійснюється у формі попередньої оплати, тому заявлена до стягнення в позові сума заборгованості (150 200,00 грн) є саме попередньою оплатою за товар і ця оплата мала бути здійснена до прийняття товару покупцем, а у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару. Неврахування вказаної правової позиції стало підставою для скасування судових актів у даній справі та направлення справи на новий розгляд.
Верховний Суд у постанові від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, розглядав позовні позов ПП "Фірма "Мізан" до ТОВ "Світпапір" про стягнення 61 440 грн. попередньої оплати, 3 715,45 грн. пені, 848,87 грн. втрат внаслідок інфляції та 690,98 грн. 3 % річних, і в якому позивач посилався на те, що на виконання договору поставки № 17-06 від 17.06.2014 та рахунку-фактуру № 00006172 від 01.11.2016 позивачем було перераховано відповідачу 61 440 грн. в якості передоплати за товар, зазначений у рахунку -фактури (гофрокартон), однак відповідач в порушення своїх зобов`язань отримавши 50 % передплати вартості товару у в триденний строк його не поставив, внаслідок чого покупець вимагає повернення сплаченого авансу, з урахуванням відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 230 ГК України. Суд касаційної інстанції зазначив,що судам обох інстанцій при вирішенні даного спору щодо повернення спірної суми попередньої оплати, з урахуванням доводів позивача щодо існування та продовження договірних відносин між сторонами за договором поставки № 17-06 від 17.06.2014, а також заперечень відповідача щодо продовження договірних відносин, слід було належним чином визначити чи припинена дія договору поставки від 17.06.2014, чи існують між сторонами інші договірні відносини, або усні домовленості між ними, а звідси встановити на якій підставі та за який товар перерахована позивачем спірна сума передоплати. При цьому, судам необхідно враховувати п. 3.8. "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, за яким реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками. Відтак, з урахуванням наведеного вище, саме на позивача покладається обов`язок визначення повної та достовірної інформації щодо сплачених ним коштів та підставу їх перерахування за платіжними дорученнями № 857 від 11.11.2016, №964 від 29.12.2016, №18 від 15.02.2017. Неврахування вказаної правової позиції стало підставою для скасування судових актів у даній справі та направлення справи на новий розгляд.
Верховний Суд у постанові від 08.08.2018 у справі № 904/10083/15 розглядав вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" (кредитор у справі) в межах справи про банкрутство ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання", з позовом до боржника та іншого кредитора у справі - Стіл Індастріал Компані ЛЛП про визнання недійсним контракту від 06.12.2012 №37682380/12, а отже, спірні правовідносини стосувались визнання недійсним контракту у процедурі банкруства.
Верховний Суд у постанові від 20.05.2019 у справі № 908/523/18 розглядав позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелком ЛТД» до ТОВ «ТС АІК-ЕКО» про стягнення 734 368,37 грн заборгованості за договором поставки № 28 від 05.09.2017, а оозовні вимоги обґрунтовані були тим, що 05.09.2017 між ТОВ «Укрелком ЛТД» (постачальник) і ТОВ «ТС АІК-ЕКО» (покупець) було укладено договір поставки № 28, на виконання якого покупець перерахував на рахунок постачальника передплату у сумі 304 500, 00 грн, що становить 30,91 % вартості товару за договором. 01.12.2017 та 30.01.2018 позивач надіслав на адресу відповідачу лист про готовність товару до відвантаження разом з рахунком на оплату № 30 від 30.01.2018. Оскільки відповідач належним чином не виконав п. 2.5 договору поставки № 28 від 05.09.2017, у редакції додаткової угоди № 1 від 15.12.2017, щодо оплати товару (69, 09% вартості товару), на підставі ст. ст. 526, 530, 533, 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 198, 216-218 ГК України позивач просив стягнути з відповідача 734 368,37 грн. Суд касаційної інстанції зазначав, що у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару - 70 % вартості товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.
Верховний Суд у постанові від 03.09.2019 у справі № 910/2849/18 розглядав позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Смарт Груп" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 38 880 000,00 грн., в якому позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору факторингу від 16.02.2018 № Ф-16-02/1 набув право вимоги стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" грошових коштів у сумі 38880000,00 грн, що є простроченим грошовим зобов`язанням у вигляді попередньої оплати у розмірі 30% від вартості товару, який Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" зобов`язане поставити на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" відповідно до договору про закупівлю транспортних засобів, який визнано укладеним в судовому порядку. Зустрічний позов у даній справі стосувався недійсності відповідного правочину.
Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі № 903/154/19 розглядав позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Волинська фондова компанія" до Фермерського господарства "Західний Буг" Юнака Сергія Петровича про стягнення 4 443 930,17 грн, з них: 2 486 044,29 грн - основна заборгованість, 1 791 592,28 грн - пеня, 166 293,60 грн - 3% річних, і позовні вимоги були обґрунтовані невиконанням Відповідачем за первісним позовом зобов`язань в частині внесення повної та вчасної оплати за товар, який має бути поставлений згідно з договором поставки №252/Т від 12.07.2017, а договором поставки №252/Т від 12.07.2017 сторони передбачили стовідсоткову попередню оплату за товар. Оскільки, як встановив суд першої інстанції, сторони в пункті 1.3 договору узгодили, що оплата товару здійснюється у формі попередньої оплати, тому заявлена до стягнення в позові сума заборгованості (2 486 044,29 грн) є саме попередньою оплатою за товар і ця оплата мала бути здійснена до прийняття товару Покупцем. Отже, за зазначеними вимогами закону (стаття 538 ЦК України), у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №903/333/17, від 08.08.2018 у справі №904/10083/15, від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 03.09.2019 у справі №910/2849/18). При цьому, судом першої інстанції не встановлено, що матеріали справи містять докази поставки Продавцем товару Покупцю та перехід (набуття) Покупцем права власності на товар на умовах, визначених договором поставки від 12.07.2017.
Тобто, у постановах від 25.02.2020 у справі № 922/1705/19, від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, від 20.05.2019 у справі № 908/523/18, від 29.01.2020 у справі № 903/154/19 - спірні правовідносини стосувались передоплати за товар, а не оплати, у справі № 904/10083/15 правовідносини стосувались визнання недійсним контракту в процедурі банкрутства, у справі № 910/2849/18 спірні правовідносини стосувались договору факторингу та визнання його недійсним, а в сукупності, розглядувані у вказаних справах правовідносини не є подібними у розумінні закону, адже істотно відрізняються фактичними обставинами, змістом і обсягом дій зазначених у них учасників, що складають фактичні підстави й правове обґрунтування позовів.
Також, усі інші доводи, заперечення, обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані, проте не впливають на здійснену оцінку правовідносин сторін у даній постанові.
Крім того, у складі судових витрат позивач просив стягнути з відповідача суму оплати послуг адвоката у розмірі 30000,00 грн., які були задоволені судом першої інстанції.
Так, скаржник в апеляційній скарзі зазначав, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам справедливості та пропорційності, а також є неспівмірними з фактично виконаними адвокатом Тіток Д.О. послугам, часом, витраченим зазначеним адвокатом на надання послуг, і судом першої інстанції безпідставно не враховане подане відповідачем клопотання про зменшення розміру таких витрат.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази, відхиляє вказані доводи скаржника, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2-6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У підтвердження вимоги про стягнення витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №13-07/22 від 13.07.2022, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №000050 від 07.11.2015, ордер про надання правничої допомоги № 1032352 від 13.07.2022, акт приймання -передачі наданих послуг від 21.09.2022 на суму 30000,00 грн. (гонорар), платіжне доручення №1832 від 22.09.2022 на суму 30000,00 грн.(у призначенні платежу зазначено " згідно п. 3.6 договору гонорар адвоката за участь у розгляді справи №927/211/22 Господарським судом Чернігівської області" .
Відповідно до п. 2.1 договору адвокат зобов`язується надавати правову допомогу Клієнту, і при виникненні необхідності, представляти його інтереси у відносинах із третіми особами, у тому числі в суді, господарському (третейському, адміністративному суді, усіх інстанцій, у тому числі, але не виключно, щодо представлення інтересів Клієнта з розгляду Господарським судом Чернігівської області справи № 927/210/22 та справи № 927/211/22 за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробне підприємство "БІОМАС" до Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство", а також представляти інтереси Клієнта у відносинах з іншими державними органами, підприємствами, установами, організаціями будь-яких форм власності і громадянами, здійснювати захист його законних прав і інтересів, і надавати правову допомогу в об`ємі і на умовах, передбачених даним договором, а Клієнт зобов`язується прийняти і здійснити послуг Адвоката у порядку, визначеному договором.
Згідно із п. 5.6 договору сторони домовились, що гонорар Адвоката за участь у розгляді справи 927/211/22 Господарським судом Чернігівської області становить 30000,00 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. і складається з підготовки та подання Заяви про збільшення позовних вимог, підготовки та подання процесуальних документів необхідних для розгляду справи, а також прийняття участі у судовому (-их) засіданні (-ях) розгляду справи №927/211/22 Господарським судом Чернігівської області.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони у справі викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Як зазначив суд першої інстанції, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката від відповідача - не надходило. В свою чергу, скаржник наголошував, що таке клопотання ним подавалось суду першої інстанції, проте, не було розглянуто.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що у заяві про збільшення позовних вимог, яка подана суду першої інстанції 19.07.2022, і докази направлення якої іншій стороні спору наявні в матеріалах справи, зроблено заяву про орієнтовний розмір витрат на правову допомогу адвоката Тіток Д.О., який планується понести, в сумі 30 000,00 грн., надано відповідний договір та докази повноважень, що узгоджується з приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що факт сплати клієнтом адвокату грошових коштів у сумі 30000,00 грн відповідно до п.5.6 договору підтверджується платіжним дорученням №1832 від 22.09.2022, а також складеним сторонами відповідним актом від 21.09.2022. І хоча вказані кошти були оплачені після проголошення судом першої вступної та резолютивної частин рішення в судовому засіданні 20.09.2022, проте, по-перше, відповідні докази подані 26.09.2022, тобто у визначений процесуальним законом 5-денний строк ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням того, що 25.09.2022 - неділя, вихідний неробочий день).
Також, по-друге, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується постановами Верховного Суду, зокрема, у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
При цьому, представник відповідача не подав відповідних заперечень до проголошення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, а відповідна заява була ним сформована в системі «Електронний суд» 29.09.2022, тобто з порушенням обумовлених процесуальним законом строків. Також, зазначена заява наявна в матеріалах справи, офіційно зареєстрована судом першої інстанції 30.09.2022, чим спростовуються твердження скаржника про її відсутність в матеріалах справи.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Зазначений висновок відповідає також позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" тлумачить "гонорар успіху" як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.
За наявності таких угод при вирішенні питання відшкодування судових витрат Європейського суду з прав людини керується не ними, а іншими наведеними вище чинниками, які стосуються роботи адвоката, насамперед принципом розумності судових витрат, що відображено також у справі "Пакдемірлі проти Туреччини".
Крім того, позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 стосовно присудження судових та інших витрат зводиться до того, що:
- " 5.40. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц);
- 5.41. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 905/716/20).
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Оцінивши подані докази та оцінивши обсяг послуг, що були надані адвокатом Тіток Д.О. під час провадження у суді апеляційної інстанцій у даній справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн. - є обґрунтованими та співмірними об`єму наданих і отриманих юридичних послуг, а доводи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено факт надання адвокатом вказаних послуг на суму 30000,00 грн. за надання правової допомоги, які є обґрунтованими, доведеними та співмірними об`єму наданих і отриманих юридичних послуг, і правомірно присуджені до відшкодування судом першої інстанції.
Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги позивача та присуджено до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 2386548 грн. 11 коп., 3% річних у сумі 165227 грн. 59 коп., інфляційні нарахування у сумі 819195 грн. 35 коп., витрати на послуги адвоката у сумі 30000 грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 50564 грн. 57 коп.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2022 у справі № 927/211/22 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2022 у справі № 927/211/22 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Державним підприємством "Новгород-Сіверське лісове господарство"
4. Матеріали справи № 927/211/22 повернути Господарському суду Чернігівської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених т.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано: 27.02.2023.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.В. Тищенко
Є.Ю. Шаптала
