Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про забезпечення позову
24 лютого 2023 рокум. Ужгород№ 260/1011/23
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Луцович М.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко ХХІ століття" (вул. Євнена Коновальця, буд. 32-Г, прим. 261,м. Київ 133,01133) до Ужгородської міської ради (пл. Поштова, буд. 3,м. Ужгород,Закарпатська область,88000) про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко ХХІ століття" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 10.11.2022 року прийняте Ужгородською міською радою на ХХVІІ сесії VІІІ скликання №970 "Про тимчасовий Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями комунальної власності для розташування рекламних засобів".
Разом з позовною заявою до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про забезпечення позову в даній адміністративній справі шляхом зупинення дії рішення від 10 листопада 2022 року прийнятого Ужгородською міською радою на XXVII сесії VIII скликання № 970 «Про тимчасовий Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями комунальної власності для розташування рекламних засобів» до набрання рішення в даній справі законної сили.
Заява про забезпечення позову в даній адміністративній справі мотивоване тим, що оскаржуване рішення Ужгородської міської ради є протиправним, оскільки воно є дискримінаційним, ним встановлено необґрунтовано високий розмір плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, а також воно прийняте з порушенням вимог чинного законодавства - без проведення регуляторної процедури. Позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до подальшого необґрунтованого нарахування відповідачем плати за тимчасове користування місцями розміщення засобів зовнішньої реклами за новими тарифами та дасть можливість відповідачу перешкоджати позивачу у здійсненні ним його господарської діяльності, чим буде завдано шкоду законним правам та інтересам позивача. ТОВ «ЕКО XXI століття» - це підприємство, основним і єдиним видом діяльності якого є розміщення реклами. При внесенні позивачем плати за тимчасове користування місцями комунальної власності для розташування рекламних засобів за новими тарифами, як вимагає відповідач, у разі встановлення протиправності оскаржуваного рішення та задоволенні позовних вимог про її скасування, позивачу доведеться докласти значних зусиль та часу щоб повернути безпідставно сплачені кошти, які вкрай необхідні товариству для здійснення своєї господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши необхідні для розгляду заяви матеріали адміністративної справи, суд приходить висновку про задоволення клопотання, виходячи з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно положень ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Приписами частини 1 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч. 5 ст. 151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Таким чином, оскаржуване позивачем рішення є нормативно-правовим актом.
За приписами статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності - це напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» громадяни, суб`єкти господарювання, їх об`єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб`єктів господарювання мають право: подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду; у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів; подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю; бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів; самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду; одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.
Згідно ст. 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.
У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.
Ще більш розширений перелік обставин, наявність яких унеможливлює прийняття регуляторного акту визначений "Положенням про порядок прийняття регуляторних актів Ужгородської міської ради, її виконавчого комітету", затвердженим рішенням ХХ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради від 31.05.2022 року №722.
Таким чином, з вищенаведених правових норм вбачається, що для визнання нормативно-правового акта або іншого офіційного письмового документа регуляторним необхідно, щоб такий акт (документ) або окремі його положення були спрямовані на правове регулювання господарських відносин або адміністративних відносин між регуляторними органами або Іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, його приписи встановлюють, змінюють чи скасовують норми права.
04 червня 2004 року, відповідачем, як регуляторним органом, було здійснено правове регулювання відносин з питань визначення розміру плати та питань надходження плати за тимчасове користування місцями комунальної власності для розташування рекламних засобів, шляхом прийняття рішення № 315 на XXIX сесії міської ради IV скликання, яким було затверджено «Положення про надходження плати за тимчасове користування місцями комунальної власності для розташування рекламних засобів».
Оскаржуваним рішенням Ужгородська міська рада вирішила скасувати вищевказаний регуляторний акт та вважати такими, що втратили чинність рішення XXIX сесії міської ради IV скликання від 04.06.2004 року № 315 (зі змінами згідно з рішенням IV сесії міської ради V скликання від 11 січня 2008 року № 587, рішенням XIV сесії міської ради VI скликання 27 вересня 2012 року № 654, рішенням XV сесії міської ради VI скликання 07 грудня 2012 року № 724, рішенням XV сесії міської ради VI скликання 28 грудня 2012 року № 771, рішення XIX сесії міської ради VI скликання 20 вересня 2013 року № 1028).
Таким чином вказане оскаржуване рішення прийнято на заміну діючому регуляторному акту - рішенню Ужгородської міської ради № 315 від 04.06.2004 року, отже воно також є регуляторним актом за своєю правовою природою та потребує проходження регуляторної процедури, визначеної Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та у відповідності до вимог «Положення про порядок прийняття регуляторних актів Ужгородської міської ради, її виконавчого комітету», оскільки розраховане на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, прийняте з метою визначення плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів.
Як вбачається з матеріалів справи, які наявні станом на час розгляду даного клопотання, Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, на адвокатський запит № 107 від 09.12.2022 року повідомило, що звернення Ужгородської міської ради про погодження проекту оскаржуваного рішення разом з аналізом його регуляторного впливу та повідомленням про його оприлюднення до Відділення не надходило. Відповідно проект цього рішення не погоджувався.
Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що 13 грудня 2022 року представник позивача звертався до відповідача з адвокатським запитом № 108 з проханням надати для ознайомлення аналіз регуляторного впливу вищевказаного рішення та експертний висновок відповідальної комісії з питань реалізації державної регуляторної політики про відповідність проекту вищевказаного рішення принципам регуляторної політики та його регуляторного впливу, а також повідомити коли та де було опубліковано повідомлення про оприлюднення проекту вищевказаного рішення з метою одержання зауважень та пропозицій та повідомити чи були подані на погодження до органів Антимонопольного комітету України та до Державної регуляторної служби України проект вищевказаного рішення.
Однак, на звернення представника позивача від 13.12.2022 року, відповідач листом від 23.12.2022 року №4577/03-17 повідомив, що запитувані документи не розроблялись, оскільки Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями комунальної власності для розташування рекламних засобів носить тимчасовий характер.
Таким чином, як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів на час розгляду і вирішення клопотання про забезпечення позову оскаржуваний регуляторний акт відповідача прийнятий без належного аналізу регуляторного впливу, а відтак вбачаються ознаки порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення, що відповідно порушує права та інтереси особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, а тому невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Оскільки, ТОВ «ЕКО XXI століття» здійснює підприємницьку діяльність, основним видом якої за КВЕД 73.11 є "рекламні агенства", відповідно до рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №469 від 20.10.2021 року має дозвіл на розміщення ряду об`єктів зовнішньої реклами в м. Ужгороді до 30.06.2026 року, а оскаржуване рішення є регуляторним нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування, що регулює порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями комунальної власності для розташування рекламних засобів, відтак таке рішення впливає на права та інтереси позивача у сфері господарювання.
При цьому, у разі відмови у задоволенні позову, не буде перешкод для виконання оскаржуваного рішення після набрання законної сили судовим рішенням по суті у даній справі, а отже обраний спосіб забезпечення позову не спричинить шкоди іншому учаснику процесу.
Таким чином, обраний позивачем захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовним вимогами, та таким, що відповідає предмету позову.
Зупинення дії оскаржуваного рішення відповідача носить тимчасовий характер, не скасовує його, а спрямоване на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення адміністративного позову та недопущення настання його негативних наслідків для позивача.
Враховуючи вище зазначене, суд приходить висновку, що вжиття заходів забезпечення позову в даній адміністративній справі спрямоване на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Відтак, приймаючи до уваги наведене, суд приходить висновку, що існує необхідність вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення від 10.11.2022 року прийнятого Ужгородською міською радою на ХХVІІ сесії VІІІ скликання №970 "Про тимчасовий Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями комунальної власності для розташування рекламних засобів до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.
Відповідно до ст.156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Заяву позивача про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко ХХІ століття" (вул. Євнена Коновальця, буд. 32-Г, прим. 261,м. Київ 133,01133, код ЄДРПОУ 33784216) до Ужгородської міської ради (пл. Поштова, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 33868924) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Зупинити дію рішення від 10.11.2022 року прийнятого Ужгородською міською радою на ХХVІІ сесії VІІІ скликання №970 "Про тимчасовий Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцями комунальної власності для розташування рекламних засобів - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 260/1011/23.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 256 КАС України. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, а у разі, якщо ухвалу було оскаржено та не скасовано судом апеляційної інстанції, така ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Суддя М.М. Луцович
