Постанова
Іменем України
13 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 551/543/20
провадження № 61-572св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Воскобійники»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Воскобійники» про розірвання договору оренди земельної ділянки
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 20 серпня 2021 року у складі судді Вергун Н. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила розірвати договір оренди землі від 01 квітня 2009 року, укладений між нею та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Воскобійники» (далі - СТОВ «Воскобійники», товариство) щодо земельної ділянки площею 2,6289 га, кадастровий номер 5325781200:00:011:0156, розташованої на території Воскобійницької сільської ради Шишацького району Полтавської області, та зареєстрований 09 червня 2010 року за № 041057300056.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є власником земельної ділянки площею 2,6289 га.
01 квітня 2009 року між нею та СТОВ «Воскобійники» був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 25 років.
Орендар систематично не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою. У зв`язку з цим просила позов задовольнити.
Крім того, за час дії договору оренди відповідач погіршив якість земельної ділянки, наслідком чого стало зменшення її нормативної грошової оцінки більше ніж на 26 % - з 112 850,80 грн в 2018 році до 83 034,70 грн в 2019 році. Таке зниження якісних показників ґрунтів є критичним та свідчить, що орендар вже пошкодив родючий шар ґрунту й може довести якісні показники ґрунту до знищення.
Суди розглядали справу неодноразово.
Так, рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 08 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 08 липня 2020 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 17 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 08 липня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Шишацький районний суд Полтавської області рішенням від 20 серпня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, оскільки заборгованість з орендної плати не є наслідком винної поведінки орендаря з невиплати орендної плати. Ця заборгованість утворилася внаслідок свідомого ухилення орендодавця від одержання орендної плати з метою припинення орендних правовідносин з відповідачем, а тому не може бути підставою для розірвання договору оренди землі. Крім того, зменшення вартості нормативної грошової оцінки земельної ділянки не свідчить про погіршення родючості ґрунтів унаслідок діяльності відповідача. Жодних доказів погіршення стану земельної ділянки позивачка не надала, а її доводи в цій частині ґрунтуються на припущеннях.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Полтавський апеляційний суд постановою від 09 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 20 серпня 2021 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд виходив з того, що частково несвоєчасна виплата позивачці орендної плати відбулася внаслідок її недобросовісних дій, тому істотних порушень умов договору, які були б підставою для розірвання договору оренди, суд не встановив. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що внаслідок діяльності відповідача відбулося критичне пошкодження родючого шару ґрунту, знищення корисних властивостей землі.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У січні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 20 серпня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.
Підставою касаційного оскарження зазначає те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17, від 20 червня 2019 року у справі № 383/708/16-ц, від 31 липня 2020 року у справі № 479/1073/18, від 24 лютого 2021 року у справі № 551/542/20, від 30 червня 2021 року у справі № 282/180/20, від 06 серпня 2021 року у справі № 282/423/20, від 28 жовтня 2021 року у справі № 282/422/20, від 30 листопада 2021 року у справі № 282/424/20 та у постановах Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16, від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що умовами договору оренди не встановлено обов`язку орендодавця з`явитись до офісу орендаря для отримання орендної плати або надати банківські реквізити для її безготівкового перерахування; суди не надали належної оцінки діям відповідача щодо порушення строку виплати за договорами оренди землі за 2016, 2017, 2018 роки та дійшли помилкового висновку про перешкоджання орендодавцем у своєчасній виплаті; суди не повною мірою оцінили доводи позивачки про те, що внаслідок діяльності відповідача відбулось критичне пошкодження родючого шару ґрунту, знищення корисних властивостей землі. Також суди не врахували, що систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо виплати орендної плати є підставою для розірвання договору.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
10 лютого 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19 січня 2023 року суддею-доповідачем визначено Зайцева А. Ю.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,6289 га, кадастровий номер 5325781200:00:011:0156, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Воскобійницького старостинського округу Шишацької селищної ради Полтавської області.
01 квітня 2009 року між ОСОБА_1 і СТОВ «Воскобійники» був укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування вищевказану земельну ділянку, строком на 25 років та зобов`язався вносити орендну плату у формі й розмірі не менше 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладення договору оренди становило 1 214,92 грн на рік з урахуванням індексації.
Згідно з додатком 1 до договору оренди землі - угоди щодо умов сплати орендної плати за орендовану земельну ділянку, яка підписана сторонами, передбачено виплату орендної плати в натуральній формі в розмірі 10 кг олії, 50 кг цукру, 800 кг зерна.
Згідно з умовами оспорюваного договору орендна плата вноситься, як правило, у грошовій формі, але за згодою сторін може бути проведена у натуральній формі (сільськогосподарська продукція) або відробітковій формі. Номенклатура, кількість та вартість продукції, робіт, послуг, що надаються орендарем орендодавцю у рахунок орендної плати, зазначається у додатку до цього договору.
Орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року, передача продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформлюється відповідними актами.
Зазначений договір оренди землі зареєстрований Шишацьким відділом Полтавської регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру України» 09 червня 2010 року за № 041057300056.
Згідно з відповіддю СТОВ «Воскобійники» від 21 лютого 2020 року № 159, наданою ОСОБА_1 на її звернення про розмір нарахованої орендної плати, утриманих податків та зборів, виплат та залишків, борг перед позивачкою становить: станом на 01 січня 2016 року - 500,10 грн; станом на 01 січня 2017 року - 215,10 грн; станом на 01 січня 2018 року - 882,05 грн; станом на 01 січня 2019 року - 9 439,18 грн; станом на 01 січня 2020 року - 265,73 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що вказані залишки по 2018 рік є грошовим еквівалентом залишків не отриманої позивачкою частини орендної плати, що виплачувалась в натуральній формі згідно з умовами додаткової угоди № 1. У зв`язку з тим що позивачка протягом поточного року не з`являлась для отримання відповідної продукції в натуральній формі, вона з 01 січня наступного року переводилась у грошовий еквівалент та рахувалась як відповідні залишки, а в подальшому дораховувалася до грошової частини орендної плати за наступний рік.
Орендну плату за 2016 рік відповідач сплатив повністю, що підтверджується видатковим касовим ордером від 19 червня 2016 року.
За 2017 рік також виплачена орендна плата в сумі 7 267,59 грн, а збільшені відсотки залишилися не виплаченими через ненадання ОСОБА_1 банківських реквізитів.
За 2018 рік не сплачено орендну плату у визначений договором термін також через ненадання ОСОБА_1 банківських реквізитів.
СТОВ «Воскобійники» надсилало ОСОБА_1 такі листи:
від 05 лютого 2019 року № 20 та від 12 червня 2019 року № 143, в яких повідомлено про нарахування орендної плати та необхідність з`явитися за її отриманням або повідомити банківські реквізити, на які можливо перерахувати орендну плату. У листах також зазначено, що в разі небажання отримувати орендну плату вона буде зберігатися протягом 3 років на окремому рахунку і буде виплачена за першим зверненням;
від 11 листопада 2019 року № 208, в якому з метою забезпечення належного виконання умов договору запропоновано ОСОБА_1 протягом 10 днів з дня отримання листа з`явитися до СТОВ «Воскобійники» для отримання нарахованої орендної плати;
від 28 листопада 2019 року № 216, в якому повідомило про направлення 26 листопада 2019 року грошового переказу на її ім`я в сумі 14 535,18 грн, яка складається з орендних плат за 2018-2019 роки.
Зазначені листи ОСОБА_1 отримала, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштового переказу, а також платіжним дорученням від 18 грудня 2019 року № 25770 про повернення коштів у зв`язку з відмовою від одержання переказу.
09 грудня 2019 року ОСОБА_1 надала СТОВ «Воскобійники» банківські реквізити для безготівкового зарахування орендної плати.
Орендну плату за 2017-2019 роки у розмірі 17 234,13 грн товариство сплатило 16 грудня 2019 року, одразу після повідомлення позивачкою банківських реквізитів, що підтверджується платіжним дорученням від 16 грудня 2019 року № 29750.
У 2020 році СТОВ «Воскобійники» провело ОСОБА_1 виплату у розмірі 11 676,22 грн, з яких: 9 176,22 грн орендна плата та 2 500,02 грн - виплата як члену спілки (платіжне доручення від 30 жовтня 2020 року № 35170).
Згідно з карткою рахунка 68.6 СТОВ «Воскобійники» станом на 30 жовтня 2020 року орендна плата позивачці повністю виплачена товариством, навіть на 2 473,62 грн більше.
ОСОБА_1 стосовно товариства має два статуси, зокрема, орендодавця і члена Спілки громадян - співвласників землі та майна СТОВ «Воскобійники». У списку співвласників земельної ділянки, що є додатком до державного акта на право власності на земельну ділянку від 02 квітня 2010 року серії ЯИ № 528015, ОСОБА_1 зазначена під № 633 із часткою 1/726. Таким чином, їй виплачується одночасно як орендна плата орендодавцеві, так і додаткові виплати як члену Спілки громадян - співвласників землі та майна СТОВ «Воскобійники».
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частинами першою та другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.
У частинах першій та другій статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і щодо несплати орендної плати.
Результат аналізу зазначених норм дає підстави для висновку, що положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але повторне порушення вже може свідчити про систематичність.
Отже, відповідно до статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що позивачка ухилялася від отримання орендної плати та створювала різні підстави для цього, бажаючи розірвати спірний договір оренди землі, при цьому в діях орендаря суди не встановили ознак умисної або систематичної невиплати орендної плати та вважали, що відповідні затримки з її виплати, що мали місце раніше, обумовлені виключно поведінкою орендодавця.
Такі висновки є обґрунтованими, оскільки суди встановили, що за 2016 рік орендну плату СТОВ «Воскобійники» сплатило повністю, що підтверджується видатковим касовим ордером від 19 червня 2016 року; за 2017 рік також виплачена орендна плата в сумі 7267,59 грн, а збільшені відсотки залишилися не виплаченими через ненадання позивачкою банківських реквізитів. За 2018 рік не сплачено орендну плату у визначений договором термін також через ненадання ОСОБА_1 банківських реквізитів. При цьому суди встановили, що товариство неодноразово повідомляло ОСОБА_1 про необхідність отримання орендної плати, однак позивачка на ці повідомлення не реагувала, як і відмовилася від отримання грошового переказу як орендної плати за 2018-2019 роки.
Товариство мало можливість перерахувати орендну плату у розмірі 17 234,13 грн тільки 16 грудня 2019 року, одразу після повідомлення позивачкою банківських реквізитів, що підтверджується платіжним дорученням від 16 грудня 2019 року № 29750.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову з підстав систематичної несплати орендної плати, оскільки відповідач для належного виконання ним обов`язку щодо сплати орендної плати у строки та розмірах, передбачених умовами договору оренди, вчинив необхідні дії відповідно до звичаїв ділового обороту у спірних правовідносинах, а саме: надіслав орендодавцю листи з проханням отримати орендну плату або повідомити банківські реквізити для її перерахування; надіслав орендну плату за місцем проживання орендодавця грошовим переказом, однак позивачка відмовилася від його отримання, що свідчить про її недобросовісність з метою отримання права на розірвання договору.
Крім того, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції про недоведеність погіршення якості земельної ділянки, яка перебуває в оренді СТОВ «Воскобійники», з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 Порядку проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2018 року № 105, оцінка проводиться відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 831, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Методика).
Згідно з пунктом 3 Методики нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення визначається відповідно до нормативу капіталізованого рентного доходу на землях сільськогосподарського призначення природно-сільськогосподарських районів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя згідно з додатком та показників бонітування ґрунтів шляхом складання шкал нормативної грошової оцінки агровиробничих груп ґрунтів природно-сільськогосподарських районів (для сільськогосподарських угідь).
Отже, нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення визначається відповідно до нормативних показників, а її зменшення не свідчить про зниження якості (родючості) земельної ділянки, у тому числі і внаслідок її використання орендарем.
Колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що немає підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки і з цієї підстави.
Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
РішенняШишацького районного суду Полтавської області від 20 серпня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов
