РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 лютого 2023 року
м. Рівне
Справа № 569/9527/19
Провадження № 22-ц/4815/192/23
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Майданіка В.В.,
суддів: Ковальчук Н.М.,
Хилевича С.В,
секретар Пиляй І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою Керівника Рівненської окружної прокуратури Горковенка М. в інтересах держави на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 09 листопада 2022 року, у складі Тимощука О.Я., у справі за позовом Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави до Рівненської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації,
В С Т А Н О В И В :
16 травня 2019 року Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з вказаним позовом до Рівненської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області, в якому просив:
--- визнати незаконним та скасувати рішення Рівненської міської ради № 5495 від 24.01.2019 року "Про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатно у власність громадянинові ОСОБА_1 вільної від забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 ";
--- скасувати рішення державного реєстратора № 45494932 від 13.02.2019 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0473 га, к.н. 5610100000:01:048:0075 за ОСОБА_1 .
Позов обґрунтований наступним.
Рішенням Рівненської міської ради № 5495 від 24.01.2019 року було затверджено проект землеустрою земельної ділянки площею 0,0473 га, к.н. 5610100000:01:048:0075 на АДРЕСА_1 та передано ОСОБА_1 вказану земельну ділянку у власність для індивідуального садівництва (для ведення садівництва).
У подальшому, на підставі зазначеного рішення, 11.02.2019 року державним реєстратором КП "Реєстраційна служба" Маломощаницької сільської ради Здолбунівського району Ящук І.В. проведено державну реєстрацію права власнеості на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 (номер запису про право власності 30262707).
Вищевказане рішення про затвердження проекту землеустрою та подальша передача вказаної земельної ділянки у власність суперечать вимогам чинного законодавства.
Так, генеральний план м. Рівне затверджено рішенням Рівненської міської ради № 569 від 10.12.2003 року.
У подальшому, рішенням вказаної ради № 1421 від 22.12.2011 року затверджено зонування міста Рівне.
Відповідно до Генерального плану та плану зонування території м. Рівне земельна ділянки площею 0,0473 га, к.н. 5610100000:01:048:0075 розміщена в зоні Р-2 зона природних ландшафтів.
Згідно плану зонування м. Рівне в зоні Р-2 не передбачено ведення садівництва, а передбачено, що відповідна територія повинна використовуватися для рекреаційних цілей. А тому мало б бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою земельної ділянки в порядку ст.186-1 ЗК України, оскільки проект її землеустрою був розроблений з порушенням вимог ст.ст.1, 50 Закону України "Про землеустрій", ст.25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ст.39 ЗК України.
Зазначив, посилаючись на положення ст.1311 Конституції України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру", ч.4 ст.56 ЦПК України, ст.ст.83, 116, 122, 134, 136 ЗК України, ст.ст.26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що підставою для представництва інтересів держави є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі земельної ділянки з комунальної власності в приватну власність. Адже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
Спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, відтак Держгеокадастр не наділений повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з цими позовними вимогами.
Отже, чинним законодавством не визначено органу, який має право вживати заходи реагування на незаконні рішення органів місцевого самоврядування.
Натомість органи прокуратури, у разі виявлення відповідних порушень чинного законодавства, при наявності відповідних підстав, мають право вживати заходи представницького характеру шляхом звернення до суду з позовом.
На підставі викладеного просив задовольнити позов
Ухвалою Рівненського міськогосуду Рівненськоїобласті від09листопада 2022року вказану позовну заяву було залишено без розгляду.
На вказане судове рішення Керівником Рівненської окружної прокуратури Горковенком М. в інтересах держави подана 24.11.2022 року апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування й направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому скаржник послався на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема вказав, що суд не прийняв до уваги того, що раніше (22.07.2019 року) у цій справі суд першої інстанції повернув позовну заяву прокурору на підставі п.4 ч.4 ст.185 ЦПК України, однак постановою Рівненського апеляційного суду від 12.09.2019 року у справі № 569/9527/19 вказану ухвалу було скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції надав оцінку факту порушення інтересів держави та виключного випадку для здійснення представництва інтересів держави в суді та зазначив наступне:
--- "Рівненською місцевою прокуратурою пред`явлено позов в інтересах держави до Рівненської міської ради, ОСОБА_1 без зазначення органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим остання набула статусу позивача. Саме тому, набувши статусу позивача, Рівненською місцевою прокуратурою повідомлення в порядку ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" до Рівненської міської ради та ОСОБА_1 не скеровувалися, так як останні були відповідачами по справі, а не особами, інтереси яких має намір представляти прокурор";
--- "звернення місцевої прокуратури до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі земельної ділянки з комунальної власності в приватну власність. У позовній заяві Рівненською місцевою прокуратурою належно обґрунтовано відсутність органу, уповноваженого здійснювати відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах".
Також зазначив, що поза увагою суду залишилось те, що цей позов пред`явлено прокуратурою в інтересах держави до ради та ОСОБА_1 без зазначення органу, уповноважувати здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим прокуратура набула статусу позивача, відтак повідомлення в порядку ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" до Рівненської міської ради не скеровувалося, оскільки остання є відповідачем, а не особою, інтереси якої має намір представляти прокурор.
Також вказав, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для здійснення представництва інтересів держави. При цьому послався на те, що у цій справі інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав і свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Чинне законодавство надають прокуророві право звертатись до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому полягає таке порушення. Таку саму позицію висловив і Верховний Суд у постанові від 26.07.2018 року у справі № 926/1111/15.
Також, відповідно до Генерального плану та плану зонування території м. Рівне спірна земельна ділянки площею 0,0473 га, к.н. 5610100000:01:048:0075 розміщена в зоні природних ландшафтів, тобто на території, яка повинна використовуватися для рекреаційних цілей і на якій не передбачено ведення садівництва. А тому мало б бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою земельної ділянки в порядку ст.186-1 ЗК України, оскільки проект її землеустрою був розроблений з порушенням вимог ст.ст.1, 50 Закону України "Про землеустрій", ст.25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ст.39 ЗК України.
Підставою для представництва інтересів держави є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі земельної ділянки з комунальної власності в приватну власність. Інтерес держави полягає у дотриманні законодавчо встановленого порядку передачі у приватну власність земельної ділянки, а також у відновленні правового порядку та становища, яке існувало до порушення права Українського народу.
Окрім цього, оскільки земельна ділянка була передана у приватну власність без проведення земельних торгів, прокурор звертається до суду з цим позовом також і на захист економічних інтересів держави. Адже відповідно до ст.135 ЗК України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. При цьому вказав, що передача спірної ділянки у приватну власність без проведення земельних торгів порушує інтереси держави, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою міста максимально великий розмір оплати за викуп земельної ділянки у разі продажу права власності на конкурентних засадах.
Таким чином, зазначив, що оскаржуваним рішенням щодо безоплатної передачі земельної ділянки у власність без проведення торгів порушено інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів з максимально вигідним економічним результатом, що утруднює належне виконання державою своїх соціально-економічних функцій.
Також вказав, що суд помилково послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18, оскільки у вказаній справі досліджувалося питання обґрунтування та доведення підстав представництва прокурором інтересів держави в особі компетентного органу, а не прокурора в статусі позивача. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 року у справі № 910/5201/19 вказала, що в межах спору Держгеокадастр не здійснює повноваження державного контролю за використанням земель. Як наслідок, суд визнав, що прокурор має право звертатись до суду на захист інтересів держави як самостійний позивач відповідно до приписів ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та ст.53 ГПК України. Аналогічна позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 року у справі № 910/7813/18.
Крім того зазначив, що суд не взяв до уваги того, що вказаний позов подано ще 16.05.2019 року й розглядається більше 3 років, а отже на час прийняття оскаржуваної ухвали були порушені всі визначені строки розгляду справи. А тому, з огляду на прецедентну практику ЄСПЛ, у суду першої інстанції не було підстав ставити під сумнів повноваження прокурора на звернення до суду з даним позовом та вважати, що позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності. З іншого боку, суд не врахував того, що клопотання відповідача про залишення позову без розгляду подано через 3 роки після відкриття провадження у справі, а відтак доводи, на які посилається сторона відповідача, були їй відомі більше 3 років.
Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність ухвали вимогам матеріального і процесуального закону, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Цей позов подано Заступником керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави16 травня 2019 року (а.с.1-11 т.1), тобто після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 року, який набрав чинності 30.09.2016 року і який доповнив Конституцію України статтею 1311.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22 липня 2019 року вказану позовну заяву було повернуто позивачу на підставі п.4 ч.4 ст.185 ЦПК України (а.с.32-35 т.1).
Вказана ухвала була оскаржена в апеляційному порядку заступником керівника Рівненської місцевої прокуратури.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 12.09.2019 року апеляційну скаргу було задоволено, ухвалу Рівненського міськогосуду Рівненськоїобласті від22липня 2019року було скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.71-72 т.1).
Ухвала суду апеляційної інстанції була мотивована тим, що оскільки виклад обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач здійснює на власний розсуд, а зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем викладено обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а також зазначено в чому полягає порушення інтересів держави виділення ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0473 га для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель житлової та громадської забудови в зоні Р-2, (зона природних ландшафтів), то висновок місцевого суду про наявність підстав для повернення позовної заяви не відповідає обставинам справи та положенням чинного законодавства.
Ухвалою Рівненського міського суду від 30 вересня 2019 року було відкрито провадження у справі за цим позовом (а.с.102 т.1).
Ухвалою суду першої інстанції від 29.06.2022 року до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено ОСОБА_2 (а.с.295-296 т.1).
Залишаючи без розгляду позов прокурора та вважаючи, що позов в інтересах держави поданий прокурором з порушенням порядку, встановленого ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", що свідчить про відсутність цивільної процесуальної дієздатності прокуратури на звернення до суду, суд першої інстанції виходив з того, що перед зверненням до суду із вказаним позовом прокурор всупереч вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" не звернувся до Рівненської міської ради, як власника спірної земельної ділянки та компетентного органу, із повідомленням про виявлені ним порушення інтересів держави та чи не буде Рівненська міська рада вживати заходи щодо захисту чи відновлення порушених прав чи інтересів, а направив зазначене звернення на адресу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, натомість встановлено, що Держгеокадастр не є тим компетентним органом, яким наділений відповідними повноваженнями в розумінні ст.23 Закону України "Про прокуратуру". В цьомувипадку передзверненням досуду прокуратура,на виконаннявимог ст.23Закону України"Пропрокуратуру України",зобов`язана булазвернутися досуб`єкта,який прийнявоскаржуване рішення,а самедо Рівненськоїміської ради,як власниказемельної ділянки,яка доприйняття рішенняперебувала укомунальній власностітериторіальної громадиміста Рівного.Після повідомлення відповідного компетентного органу, а саме Рівненської міської ради, відповідно до ст.23Закону України"Пропрокуратуру України"у випадку невжиття заходів щодо захисту порушених інтересів чи неналежного їх захисту уповноваженим органом, прокуратура вправі звертатися до суду за захистом інтересів держави з належним підтвердженням факту їх порушення, а також за умови дотриманням порядку встановленого ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру України".
Також суд виходив з того, що передача земельної ділянки із комунальної власності у приватну унеможливлює в цьому випадку наявність факту порушення інтересів держави, тому як вказана земельна ділянка не перебувала у державній власності, а прокурором не доведено наявність факту порушення інтересів держави, як і не доведено наявність виключного випадку для здійснення представництва інтересів держави у суді.
Суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може, оскільки до нього він дійшов при порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.3 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції чинній на момент подачі позову до суду):
--- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абз.1);
--- наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз.2).
Згідно з ч.4 ст.23 вказаного Закону:
--- наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (абз.1);
--- прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (абз. 2);
--- прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз.3).
За положеннями ст.56 ЦПК України:
--- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина 3);
--- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частина 4);
--- у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина 5).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо, зокрема, позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.
У своїй постанові від 20.07.2022 року у справі № 910/5201/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку:
--- "Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача" (п.80);
--- "Прокурор самостійно обґрунтував, що необхідність захисту інтересів держави в цій справі полягає в необхідності захисту територіальної громади міста Києва, яка відповідно до статті 13 Конституції України є власником землі та інших природних ресурсів, адже передача спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів призводить до втраченої можливості отримати максимально великий розмір орендної плати у разі продажу права оренди на земельних торгах" (п.94);
--- "При цьому прокурор подав позов для усунення помилки, допущеної, на думку прокурора, самим органом місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки в оренду, тобто при здійсненні його власних функцій у земельних відносинах, правильно вказавши, що Київрада, яка не вчинила дій для виправлення допущеного порушення, у такій справі має бути відповідачем. Водночас інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції з розпорядження землями територіальної громади, відсутній" (п.95).
У цій же справі, як вказує прокурор, оскаржуваним рішенням щодо безоплатної передачі земельної ділянки у власність без проведення торгів порушено інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів з максимально вигідним економічним результатом, що утруднює належне виконання державою своїх соціально-економічних функцій.
Тобто предметом розгляду справи є визнання незаконним та скасування рішення ради про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатно у власність ОСОБА_1 вільної від забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 та скасування рішення державного реєстратора № 45494932 від 13.02.2019 року про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку.
Залишаючи без розгляду позов прокурора, суд вважав, що позов в інтересах держави поданий прокурором з порушенням порядку, встановленого ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", що свідчить про відсутність цивільної процесуальної дієздатності прокуратури на звернення до суду.
Відповідно до Положення Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме:
1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;
2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.
Як убачається із матеріалів справи, спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу. Вона розміщена в зоні природних ландшафтів, тобто на території, яка повинна використовуватися для рекреаційних цілей і на якій не передбачено ведення садівництва.
А тому Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгекадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.
У цій справі інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав і свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Чинне законодавство надає прокуророві право звертатись до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому полягає таке порушення. Таку саму позицію висловив і Верховний Суд у постанові від 26.07.2018 року у справі № 926/1111/15.
Отже, як вбачається із матеріалів цієї справи, зі змісту позовної заяви, зазначеного предмета спору, характеру спірних правовідносин, прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті. Тобто, належним чином обґрунтувавши свій позов останній заявлено в інтересах держави прокурором як позивачем. А тому суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави.
Аналогічний висновок було зроблено й Верховним Судом у постанові від 05.02.2019 року у справа № 910/7813/18.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув та залишив позовну заяву без розгляду за відсутності підстав.
Таким чином, суд допустив порушення норм процесуального права, оскільки в нього не було підстав для застосування п.1 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18, оскільки у вказаній справі досліджувалося питання обґрунтування та доведення підстав представництва прокурором інтересів держави в особі компетентного органу, а не прокурора в статусі позивача.
Крім того, суд апеляційної інстанції, погоджуючись з доводами апеляційної скарги, звертає увагу й на те, що цей позов подано ще 16.05.2019 року й розглядається більше 3 років, а отже на час прийняття оскаржуваної ухвали були порушені всі визначені строки розгляду справи. А тому, як правильно зазначено в скарзі, з огляду на прецедентну практику ЄСПЛ, у суду першої інстанції не було підстав ставити під сумнів повноваження прокурора на звернення до суду з даним позовом та вважати, що позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності. При цьому, суд також не врахував й того, що клопотання відповідача про залишення позову без розгляду подано через 3 роки після відкриття провадження у справі, а відтак доводи, на які посилається сторона відповідача, були їй відомі більше 3 років.
З підстав зазначеного, оскаржувана ухвала суду першої інстанції згідно ч.1 ст.367, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ч.1 ст.367, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргуКерівника Рівненськоїокружної прокуратуриГорковенка М.в інтересахдержави задовольнити.
Ухвалу Рівненськогоміського судуРівненської областівід 09листопада 2022року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови 15 лютого 2023 року.
Головуючий Майданік В.В.
Судді: Ковальчук Н.М.
Хилевич С.В.
