Єдиний державний реєстр судових рішень
Дата документу 30.01.2023 Справа № 336/5209/22
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЄУ № 336/5209/22 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. №11-кп/807/567/23 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
захисника ОСОБА_6 ,
розглянула 30 січня 2023року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 22 грудня 2022 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, в провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебувають матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження строку обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувались під час обрання запобіжного заходу не зникли.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 22 грудня 2022 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 строком до 21 лютого 2023 року включно з одночасним визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 208000 грн. Приймаючи таке рішення, суд послався на дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою вказує, що висновки суду щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК є помилковими та не відповідають матеріалам провадження. Так, доводи суду про намагання ОСОБА_7 перетнути кордон в протиправний спосіб не підтверджені належними доказами, зокрема відсутність постанови суду за ст. 204-1 КУпАП. Щодо ризику переховування захисник зазначає про відсутність факту затримання обвинуваченого у порядку ст. 208 КПК та його сам остійні явки до суду. Вказує, що ризик незаконного впливу на свідків також відсутній, оскільки показання обвинуваченого і свідків ідентичні. Сторона захисту звертає увагу на позитивні відомості стосовно особи ОСОБА_7 , зокрема постійне місце проживання, погіршення стану здоров`я та необхідність у лікуванні.
Просить скасувати оскаржувану ухвалу та обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник підтримав апеляційну скаргу.
В судове засідання апеляційної інстанції прокурор будучи належним чином повідомлений про час і дату судового засідання не з`явився, обвинувачений будучи належним чином сповіщений про апеляційний розгляд, клопотань про особисту участь не заявляв, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути провадження за відсутності прокурора та обвинуваченого захисника, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України та відповідає ч. 4 ст. 422-1 КПК України.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд відмічає, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.
Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції встановив, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки в судовому засіданні прокурором доведено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не відпали і продовжують існувати.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, суспільно-корисною працею не займався,що свідчить про підвищену суспільну небезпеку його особи.
Наведене у сукупності із тяжкістю можливого покарання за інкримінований злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років у разі визнання останнього винним, вказує на обґрунтованість на даний час продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та на недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу такого як домашній арешту чи особисте зобов`язання.
Крім того, інформація щодо перебування військовослужбовця ОСОБА_7 не за місцем служби, а в західних областях України, що не заперечував і сам обвинувачений в суді першої інстанції, суворість очікуваного покарання у рамках висунутого обвинувачення, зокрема за правовою кваліфікацією - дезертирство підвищує ризик переховування обвинуваченого і вказує на неможливість зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу на менш суворий.
Ризик, що ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні також знайшов своє підтвердження, оскільки свідки наразі не допитані судом, а тому ризик певних дій з боку обвинуваченого може перешкодити кримінальному провадженню, що вплине на встановлення обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню.
Отже, виходячи з даних матеріалів судового провадження, є вірним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 на більш м`який.
При цьому, колегією суддів, при перевірці законності та доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу надано оцінку в сукупності всім обставинам інкримінованого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, скоєним в умовах воєнного стану, будучи військовослужбовцем, тобто особою, на яку покладено відповідні обов`язки захисту Вітчизни.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що у ОСОБА_7 відсутні будь-які стримуючі фактори для забезпечення належної, законної поведінки, у разі обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, що беззаперечно свідчить про наявність ризиків переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Отже, вимога захисника про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу не пов`язаного із триманням під вартою не ґрунтується на вимогах закону.
Крім того, судова колегія зауважує, що оскарженою ухвалою відносно ОСОБА_7 застосовано альтернативний запобіжний захід у виді застави в межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 208 000 грн., розмір якої неможна вважати непомірним, оскільки саме такий розмір застави, з огляду на тяжкість висунутого обвинувачення та репутацію обвинуваченого через негативні дані стосовно його особистості, достатньою мірою гарантуватиме виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків.
Доводи сторони захисту щодо позитивних відомостей стосовно обвинуваченого в вигляді постійного місця проживання та погіршення стану здоров`я не свідчать про зменшення існування зазначених вище ризиків та не можуть слугувати підставою для застосування відносно нього більш м`якого запобіжного заходу.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з наведених підстав є неспроможними.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування чи зміни ухвали суду, у провадженні не вбачається.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2022 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави відносно ОСОБА_7 до 21 лютого 2023 року включно залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
С у д д і:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
