УХВАЛА
25 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/8115/19 (910/13492/21)
провадження № 12-42гс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Сімоненко В. М., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду
справи № 910/8115/19 (910/13492/21)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язоктехсервіс» в особі ліквідатора Шевцова Євгена Вікторовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Тек Україна»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про визнання договору недійсним
в межах справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Систем пауер інжиніринг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язоктехсервіс»
про банкрутство
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року (головуючий суддя Сотніков С. В., судді Отрюх Б. В., Гарник Л. Л.)
і ухвалу Господарського суду міста Києва від 16 лютого 2022 року (суддя Івченко А. М.) та
ВСТАНОВИЛА:
1. У межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язоктехсервіс» (далі - ТОВ «Зв`язоктехсервіс») ліквідатор ТОВ «Зв`язоктехсервіс» - арбітражний керуючий Шевцов Євген Вікторович (далі - ліквідатор Шевцов Є. В.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Тек Україна» (далі - ТОВ «Ай-Тек Україна») про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 01 липня 2016 року № 01/07 (далі - договір від 01 липня 2016 року).
2. На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Зв`язоктехсервіс» стверджувало, що оспорюваний договір за своєю природою є договором факторингу, отже має бути визнаний недійсним, оскільки укладений з порушенням норм цивільного законодавства, що регулюють факторингові операції: частини третьої статті 1079 Цивільного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», пункту 11 частини першої статті 4, частини п`ятої статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», через те, що право вимоги було відступлено на користь ТОВ «Ай-Тек Україна», яке не є фінансовою установою, не має і не мало відповідної ліцензії з надання фінансових послуг.
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 лютого 2022 року відмовлено повністю у задоволенні заяви ТОВ «Зв`язоктехсервіс» в особі ліквідатора Шевцова Є. В. про визнання недійсним договору від 01 липня 2016 року, укладеного між ТОВ «Звязоктехсервіс» та ТОВ «Ай-Тек Україна».
4. Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції, пославшись на статті 512, 514, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що оспорюваний договір від 01 липня 2016 року не є договором факторингу, оскільки не має за мету фінансування новим кредитором первісного кредитора, адже за його змістом: право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора відразу з моменту підписання сторонами договору відступлення права вимоги (пункт 2.2); оплата відступленого права вимоги відбувається із значним відтермінуванням - 1095 днів з моменту підписання вказаного договору (пункт 3.1); у пункті 2.1 договору прямо визначено, що вказаний договір не є операцією факторингу.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - НЕК «Укренерго») залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 16 лютого 2022 року - без змін.
6. Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції послався на зміст оспорюваного договору та статті 509-514, главу 73 Цивільного кодексу України, статті 1, 4, 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та зазначив, що предметом оспорюваного договору є відступлення права вимоги до третьої особи (замовника за договором підряду) за плату (купівля-продаж), отже, за своєю правовою природою оспорюваний договір є договором купівлі-продажу майнового права, тому погодився з висновком суду першої інстанції про те, що оспорюваний договір не є договором факторингу.
7. У вересні 2022 року НЕК «Укренерго» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16 лютого 2022 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21), в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
8. Як підставу касаційного оскарження НЕК «Укренерго» визначила пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на неврахування судами попередніх інстанцій при оцінці правової природи оспорюваного договору висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 21 грудня 2021 року у справі № 910/5617/21, від 02 лютого 2022 року у справі № 910/21682/15 (910/18583/20) стосовно правової природи договору факторингу та інших договорів відступлення права вимоги, критеріїв їх розмежування.
9. На обґрунтування доводів касаційної скарги НЕК «Укренерго» посилається на ухвалення оскаржуваних рішень з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, як наслідок, помилковість висновків судів про те, що оспорюваний договір не є договором факторингу, позаяк:
- умова, зафіксована в пункті 2.1 оспорюваного договору про те, що цей договір не є операцією факторингу, не змінює дійсної природи оспорюваного договору, про що зазначено у пункті 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18);
- твердження місцевого господарського суду про те, що передане за оспорюваним договором право вимоги не обмежується грошовими вимогами, суперечить змісту правочину та встановленим судами обставинам справи;
- безпідставним є посилання судів попередніх інстанцій на умову відтермінування оплати за оспорюваним договором, як ознаку саме договору купівлі-продажу права вимоги, адже зазначене за усталеною судовою практикою не віднесено до критеріїв розмежування договору факторингу та інших договорів відступлення права вимоги;
- судами першої та апеляційної інстанцій помилково залишено поза увагою те, що розмір права вимоги (заборгованість за обладнання та програмне забезпечення в розмірі 17 335 901,01 грн, заборгованість за виконані роботи в розмірі 37 398 777,60 грн; три проценти річних; інфляційні втрати) набагато перевищує суму його продажу (1 000 000,00 грн) за оспорюваним договором, отже вказує на отримання фактором плати за надання фінансової послуги (факторингу), що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18);
- апеляційний суд не мотивував відхилення доводів апелянта про необхідність врахування правових висновків щодо природи та ознак договору факторингу, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), натомість послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21), не зазначивши які саме правові висновки суду касаційної інстанції підлягають врахуванню у цій справі.
10. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 07 листопада 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою НЕК «Укренерго» та вирішив здійснити перегляд судових рішень у судовому засіданні, надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
11. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
12. Відповідно до частини четвертої статті 303 Господарського процесуального кодексу України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
13. Ухвалою від 17 листопада 2022 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду справу № 910/8115/19 (910/13492/21) разом із касаційною скаргою НЕК «Укренерго» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16 лютого 2022 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин третьої та четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
14. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування статей 512-519, 656, 1077-1079 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 серпня 2021 року у справі № 639/6370/18, від 10 серпня 2021 року у справі № 755/7758/19, від 04 жовтня 2021 року у справі № 712/10515/17, від 19 січня 2022 року у справі № 766/10404/19, від 26 січня 2022 року у справі № 761/41749/19, від 08 червня 2022 року у справі № 723/779/20 про те, що умови оспорюваного договору про передання права грошової вимоги з отриманням первісним кредитором від нового кредитора оплати меншої, ніж номінальна вартість такої вимоги, та/або з правом на стягнення додаткових нарахувань, штрафних санкцій, процентів, тощо, якщо їх суми не були в повній мірі компенсовані первісному кредитору, свідчить про проведення факторингової операції.
15. Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що за загальним правилом ціна договору визначається на розсуд його сторін (статті 627, 632 Цивільного кодексу України) і таким чином, прямої заборони на встановлення ціни права грошової вимоги, що відступається за договором купівлі-продажу, у розмірі меншому, ніж номінальний розмір таких вимог, законом не встановлено. Водночас отримання права грошової вимоги у розмірі більшому, ніж сума сплачених за нього коштів, як за договором купівлі-продажу грошової вимоги, так і за договором факторингу, може, але не обов`язково, свідчити про отримання новим кредитором реальної вигоди.
16. На думку колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, менша за номінал ціна продажу права вимоги може бути зумовлена низькою ліквідністю такого права вимоги, тобто низькою імовірністю задоволення такої вимоги, зокрема через наявність спору щодо такої вимоги або складний фінансовий стан боржника за вимогою, що відступається, а у процедурі банкрутства боржника за вимогою - через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів або недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення. Отже, щодо купівлі-продажу права вимоги, то наявність дисконту в договірній ціні вимоги скоріше є підтвердженням волевиявлення сторін щодо встановлення справедливої для них на дату укладення договору ціни за актив - право грошової вимоги.
17. Звідси, на думку колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, формальна імовірність отримання новим кредитором прибутку у вигляді різниці між номінальною вартістю права вимоги, що відступається, та його ціною за договором про відступлення права вимоги не може безумовно вважатися «платою» новому кредитору (фактору), що є обов`язковою та кваліфікуючою умовою договору факторингу.
18. Крім того, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) та від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) щодо застосування статей 512-519, 656, 1077-1079 Цивільного кодексу України при кваліфікації правочину з відступлення права грошової вимоги (купівлі-продажу) як договору факторингу шляхом конкретизації таких висновків стосовно визначальних критеріїв розмежування цих договорі, зокрема: 1) введення об`єктивного критерію ліквідності права вимоги для встановлення реальної вартості активу на час укладення оспорюваного договору про його відступлення (купівлю-продаж) та для оцінки різниці між номінальною вартістю права вимоги, та його ціною за договором відступлення, як такої що може свідчити про отримання плати новим кредитором, як фактором; та/або 2) визначення для такої кваліфікації необхідної сукупності основних ознак: надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, що може виражатися в істотній різниці між реальною вартістю права грошової вимоги на час її відступлення та ціною такого права, зазначеної у договорі про його відчуження); наявність у договорі спеціальних умов факторингу, зокрема, про надання послуги фінансування за плату; спеціального суб`єктного складу, який зокрема передбачає встановлення для покупця права вимоги ознаки систематичності таких господарських операцій в його діяльності тощо.
19. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у пункті 1 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
20. Оскільки принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду приймає справу для розгляду.
21. Згідно з частиною першою статті 301 Господарського процесуального кодексу України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
22. З огляду на викладене справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких не є обов`язковою згідно з приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 120, 121, 301, частинами третьою, четвертою статті 302, статтею 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Прийняти до розгляду справу № 910/8115/19 (910/13492/21) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язоктехсервіс» в особі ліквідатора Шевцова Євгена Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай-Тек Україна», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», про визнання договору недійсним у межах справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Систем пауер інжиніринг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв`язоктехсервіс» про банкрутство за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16 лютого 2022 року у цій справі.
2. Призначити справу № 910/8115/19 (910/13492/21) до розгляду Великою Палатою Верховного Суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 15 березня 2023 року о 14 годині 00 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Повідомити учасників справи, що їх явка не є обов`язковою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Ю. УркевичСудді: Ю. Л. Власов Г. Р. Крет І. В. Григор`єва Л. М. Лобойко М. І. Гриців К. М. Пільков Д. А. Гудима О. Б. Прокопенко Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко І. В. Желєзний О. М. Ситнік О. С. Золотніков І. В. Ткач Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик
