П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
___________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/8007/22Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.
П`ятий апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Ступакової І.Г.,при секретарі Абович Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтранс» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року по справі за позовом Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Комунтранс» про визнання протиправними та не чинним рішення,-
В С Т А Н О В И В:
В червні 2022 року Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» (надалі позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (надалі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Комунтранс», в якому позивач просив визнати протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №10 від 11 лютого 2022 року «Про затвердження тарифів на послуги з прийому та захороненню на полігоні твердих побутових відходів для ТОВ «Комунтранс».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що рішення виконавчого комітету Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №10 від 11.02.2022 року «Про затвердження тарифів на послуги з прийому та захороненню на полігоні твердих побутових відходів для ТОВ «Комунтранс» є протиправним, оскільки воно прийнято з порушеннями процедури його прийняття, які, на думку позивача, полягають в тому, що інформація про намір змінити тарифи на послуги з прийому та захороненню на полігоні твердих побутових відходів не була опублікована ні на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування, ні у друкованому засобі масової інформації чи веб-сайті виконавця комунальних послуг. Також позивач посилається на те, що оскаржуваним рішенням було затверджено лише один тариф для всіх споживачів, без відповідного обґрунтування такої необхідності, при цьому раніше ТОВ «Комунтранс» були визначені окремо два тарифи для населення та інших споживачів.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням, ТОВ «Комунтранс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» надає послуги населенню з вивезення побутових відходів на території міста Ізмаїл на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №358 від 12.03.2020 року (а.с.31).
25.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комунтранс» (як виконавцем) (третя особа) та позивачем (як замовником) був укладений договір надання послуг з захоронення безпечних побутових відходів на полігоні, що розташований на території с.Стара Некрасівка Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (надалі Договір від 25.01.2022 року) (а.с.33-37).
За цим договором ТОВ «Комунтранс», як виконавець, зобов`язується надати позивачу (замовникові) послуги з захоронення безпечних побутових відходів, а замовник - прийняти і оплатити ці послуги в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Пунктом 3.4 цього Договору передбачено, що виконавець має право у зв`язку із зростанням витрат змінювати вартість послуг з захоронення відходів, якщо таке збільшення затверджене рішенням органу місцевого самоврядування.
13.01.2022 року, тобто ще до укладення вищевказаного договору, ТОВ «Комунтранс» звернулося до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області із заявою (а.с.19) про затвердження тарифів на послуги з прийому та захоронення твердих побутових відходів на полігоні, що розташований на території с. Стара Некрасівка Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.
Відповідно до зазначеної заяви ТОВ «Комунтранс» просило вказаний орган місцевого самоврядування затвердити наступні тарифи на послуги з прийому та захоронення твердих побутових відходів на вказаному полігоні: м3 - 40,71 грн., тонна 266,06 грн.. До заяви були додані: пояснювальна записка щодо необхідності встановлення нових тарифіві, розрахунок планових тарифів по прийому та захороненню ТПВ на 2022 рік, плановий розрахунок собівартості послуг із захоронення побутових відходів на 2022 рік, плановий розрахунок екологічного податку на 2022 рік та розрахунок собівартості послуг із захоронення відходів на сміттєзвалищі (полігоні) с.Стара Некрасівка на 2022 рік (а.с.20-26).
11.02.2022 року виконавчим комітетом Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області було прийнято рішення №10 «Про затвердження тарифів на послуги з прийому та захороненню на полігоні побутових відходів для ТОВ «Комунтранс» (а.с.17), яке є предметом оскарження у цій справі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення є рішенням про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, а тому для прийняття такого рішення необхідно дотримуватися процедури, яка визначена Законом України «Про житлово- комунальні послуги» та Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.09.2018 року №239, яким затверджено «Порядок розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.10.2018 року за №1172/32624 (надалі - Порядок №239).
Посилаючись на положення Порядку №239, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять відомостей про доведення третьою особою до відома споживачів, зокрема, і до позивача (як отримувача відповідних послуг) повної інформації про зміну тарифів на захоронення відходів у відповідності до «Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №130 від 05.06.2018 року (надалі - Порядок №130), що позбавило позивача можливості подати зауваження та пропозиції протягом встановленого строку.
Також суд першої інстанції зазначив, що відповідачем та третьою особою не дотримано вимог пунктів 2, 8, 9, 13 розділу II Порядку №130 в частині обов`язку виконавчого органу місцевої ради контролювати дотримання суб`єктом господарювання, що виробляють або надають житлово-комунальні послуги, механізму доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та врахування відповідної позиції споживачів при встановленні уповноваженими органами тарифів на житлово-комунальні послуги.
Апелянт з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з тих підстав, що послуги, які надає позивачу ТОВ «Комунтранс» згідно Договору від 25.01.2022 року із захоронення побутових відходів на полігоні, не відносяться до житлово-комунальних послуг, а тому спірне рішення не є рішенням про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги і для його прийняття не вимагається дотримання процедури, яка передбачена Порядками №239 та №130.
Апелянт також зазначає, що в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивач не є споживачем житлово-комунальних послуг, які стосуються поводження з побутовими відходами, оскільки відповідно до приписів цього ж закону позивач вважається виконавцем таких послуг в частині надання послуг населенню з вивезення побутових відходів на території міста Ізмаїл на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №358 від 12.03.2020 року. З цих підстав апелянт стверджує, що оскаржуване рішення відповідача не порушує прав та інтересів позивача, як споживача житлово-комунальних послуг, що, в свою чергу, виключає підстави для задоволення заявленого позову.
При вирішенні даного спору колегія суддів виходить з того, що оскільки позовні вимоги ґрунтуються виключно на недотриманні відповідачем процедури прийняття рішення про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, що, як стверджує позивач, порушило його права та інтереси як споживача таких послуг, то правильне вирішення даного спору залежить від того, чи відноситься оскаржуване рішення відповідача до рішень про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, та чи порушує таке рішення права та інтереси позивача, як споживача таких послуг.
Обсяг нормативно-правового регулювання, яке підлягає застосуванню для вирішення вказаних питань, полягає в наступному.
Відповідно до частин 1 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII (надалі Закон №2189-VIII ) предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Пунктом 5 ст.1 Закону №2189-VIII визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону №2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ст.6 Закону №2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (п.2 ч.1 ст.1 цього Закону).
Споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач (фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна чи їх об`єднання) (п.п.6, 9, 13 ст.1 цього Закону).
Відповідно до п.7 ч.2 ст.5 Закону №2189-VIII виконавцем комунальних послуг з поводження з побутовими відходами є суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку.
Законом України від 05.03.1998 року №187/98-ВР «Про відходи» визначені правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням.
Стаття 1 цього Закону містить, зокрема, такі визначення видів господарської діяльності в сфері поводження з відходами:
збирання відходів - діяльність, пов`язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об`єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення;
зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об`єктах (до їх утилізації чи видалення);
перевезення відходів - транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об`єктів оброблення, утилізації чи видалення;
утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів;
видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації;
знешкодження відходів - зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення;
захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об`єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини не перевищував установлених нормативів.
Стаття 351 Закону України «Про відходи» містить, зокрема, такі вимоги в частині поводження з побутовими відходами:
- власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів (ч.2);
- виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3);
- виконавець послуг з вивезення побутових відходів укладає договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами із споживачами. Виконавець послуг з вивезення побутових відходів зобов`язаний укласти договори про надання послуг з перероблення та захоронення побутових відходів із суб`єктами господарювання, що надають такі послуги відповідно до правил благоустрою території населеного пункту, розроблених з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту. Договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами мають містити інформацію про укладені договори між виконавцем послуг з вивезення побутових відходів та суб`єктами господарювання, що надають послуги з перероблення та/або захоронення побутових відходів (ч.4).
Отже, закріплений Законом України «Про відходи» механізм поводження з побутовими відходами передбачає, що фізичні та юридичні особи - власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, повинні укласти договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, а останні зобов`язані укласти договори про надання послуг з перероблення та захоронення побутових відходів із суб`єктами господарювання, що надають такі послуги.
Тобто, Закон України «Про відходи» не передбачає того, що фізичні та юридичні особи, в діяльності яких утворюються побутові відходи, можуть самостійно перевозити такі відходи суб`єктам господарювання, які надають послуги захоронення таких відходів, оскільки відповідно до ст.351 Закону України «Про відходи» перевезення побутових відходів здійснюється спеціально обладнаними транспортними засобами.
Виходячи з наведених нормативних положень, слід дійти висновку, що позивач є не споживачем житлово-комунальних послуг, які стосуються поводження з побутовими відходами, а є виконавцем послуг з вивезення побутових відходів та території міста Ізмаїл на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №358 від 12.03.2020 року, оскільки саме він надає послуги населенню з вивезення таких відходів, а третя особа, тобто ТОВ «Комунтранс», здійснює господарську діяльність виключно із захоронення побутових відходів.
Окремо слід зауважити, що в розумінні Закону №2189-VIII надання комунальних послуг з поводження з побутовими відходами передбачає надання таких послуг виключно їх споживачам, тобто безпосереднього фізичним та юридичним особам, в діяльності яких утворюються побутові відходи.
В той же час, господарська діяльність із захоронення відходів не передбачає надання такої послуги безпосередньо споживачам житлово-комунальних послуг, тобто фізичним та юридичним особам, в діяльності яких утворюються відходи, а будується на договірних засадах із суб`єктами господарювання, які здійснюють перевезення відходів до місця їх захоронення.
Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що господарська діяльність ТОВ «Комунтранс» із захоронення побутових відходів не є діяльністю із надання житлово-комунальних послуг, а тому затвердження спірним рішенням відповідача тарифів для цього підприємства на послуги з прийому та захороненню на полігоні твердих побутових відходів не є рішенням про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги.
Таким чином, на спірне рішення не розповсюджуються як вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги», так і положення Порядків №239 та №130, які стосуються виключно житлово-комунальних послуг.
Так, відповідно до п.1 Порядку №239 цей Порядок визначає процедуру розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих суб`єктами господарювання незалежно від форм власності, які провадять (або мають намір провадити) господарську діяльність із виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання теплової енергії, централізованого водопостачання та водовідведення (далі - ліцензована діяльність) і в установленому законодавством порядку отримали відповідні ліцензії Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, та суб`єктами господарювання незалежно від форм власності (далі - суб`єкти господарювання), що надають (або мають намір надавати) комунальні послуги, визначені статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
А згідно пунктів 1 та 3 Порядку №130 цей Порядок визначає механізм інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) з обґрунтуванням такої необхідності виконавцями комунальних послуг, тарифи для яких встановлюються органами місцевого самоврядування. У цьому Порядку терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України від 09.11.2017 року №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».
Колегія суддів зазначає, що порядок затвердження тарифів із захоронення побутових відходів врегульовується постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 року №1010, якою затверджений «Порядок формування тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами» (надалі - Порядок №1010) і саме цей Порядок зазначений у спірному рішенні відповідача, як підстава для його прийняття.
При цьому, як вірно зазначає апелянт, Порядок №1010 не містить жодних вимог, щодо інформування споживачів про внесення змін до тарифів, про винесення їх на обговорення громадськості, на відміну від положень пунктів 2, 8, 9, 13 розділу 11 Порядку №130, якими такі вимоги передбачені.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про прийняття спірного рішення із порушеннями вимог пунктів 2, 8, 9, 13 розділу 11 Порядку №130 колегія суддів вважає помилковим.
Колегія суддів також зазначає, що своє звернення до адміністративного суду із даним позовом ТОВ «Комунтранс» обґрунтувало необхідністю захисту своїх прав та інтересів, які, як стверджує позивач, були порушені відповідачем внаслідок недотримання вимог Порядку №130 по інформуванню споживачів про внесення змін до тарифів. Тобто, позивач захищає свої права та інтереси як споживач житлово-комунальних послуг, які стосуються поводження з побутовими відходами.
Однак, як вже було зазначено вище, позивач не є споживачем житлово-комунальних послуг, які стосуються поводження з побутовими відходами, а є виконавцем таких послуг, а тому спірне рішення відповідача не порушує прав та інтересів позивача, як споживача житлово-комунальних послуг, за захистом яких позивач звернувся із даним позовом, що, в свою чергу, виключає підстави для задоволення такого позову.
При цьому, в рамках даного спору позивач не оспорює обґрунтованість розрахунку тарифу, затвердженого спірним рішенням відповідача.
Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.
За результатами даного апеляційного перегляду підстави для відшкодування сторонам судових витрат відсутні.
Керуючись ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтранс» задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року скасувати.
Прийняти по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Ізмаїльської міської ради «Житсервіс».
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Повне судове рішення складено та підписано 09 лютого 2023 року.
Головуючий суддя Кравченко К.В.Судді Джабурія О.В. Ступакова І.Г.