Єдиний державний реєстр судових рішень
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/3925/22
26 січня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 вересня 2022 року позивач був визнаний особою без громадянства відповідно до рішення ДМС України №0080171500077582. Зазначене рішення містить примітку, що особа, яку визнано особою без громадянства зобов`язана протягом десяти днів з моменту отримання цього рішення повинна звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС за оформленням посвідки на тимчасове проживання.
Позивач дотримався вказаного строку й після отримання рішення про визнання його особою без громадянства відповідно до ст.6-1 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства він звернувся з заявою до відповідача про оформлення посвідки на тимчасове проживання.
10.10.2022 року позивач отримав рішення відповідача №61011300016077 від 06.10.2022 року, яким йому було відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі пп.2 п.61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 №322.
Позивач вважає прийняте рішення відповідачем неправомірним та таким що підлягає скасуванню.
Ухвалою від 04.11.2022 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 10.11.2022. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
УДМС у Тернопільській області наголошує, що рішення про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання особі без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято на підставі та відповідно до вимог підпункту 2 пункту 61 Порядку № 322.
Одночасно звертає увагу, що ні Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ні Порядком № 322, ні іншим нормативно-правовим актом за органами ДМС не закріплено повноваження перевіряти законність та/або обґрунтованість рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду.
Відтак, посилання представника позивача на те, що зазначені вище рішення не могли бути виконаними через наявність об`єктивних підстав, і тому вони не могли для відповідача слугувати підставою для прийняття оскаржуваного рішення, є надуманими та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Ураховуючи викладене, УДМС у Тернопільській області було прийнято обґрунтоване та законне рішення від 06.10.2022 № 61011300016077 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі підпункту 2 пункту 61 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків, затвердженого, постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322.
Разом тим, зауважує, що абзацом 3 пункту 62 Порядку № 322 передбачено, що іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм було відмовлено в оформленні чи видачі посвідки, за умови дотримання строків, визначених пунктом 17 цього Порядку.
Представник відповідача зазначає, що дії УДМС у Тернопільській області під час прийняття оскаржуваного рішення ґрунтуються на правильному застосуванні норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, та відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС, зокрема критеріям законності, обґрунтованості, пропорційності та розсудливості.
23.11.2022 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.
Ухвалою суду від 28.11.2022 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 13.12.2022 о 09:45 год.
30 листопада 2022 року представником позивача подано заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалами суду від 13.12.2022, від 22.12.2022 відкладено розгляд справи на 16.01.2023.
Ухвалою суду від 16.01.2023, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) оголошено перерву до 26.01.2023 о 10:15 год. для надання додаткових доказів.
Сторони в судове засідання не з`явилися, однак подали заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205 та ч.4 ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду даної справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
22.09.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до УДМСУ в Тернопільській області з заявою про визнання особою без громадянства.
Рішенням №0080171500077582 від 20 вересня 2022 року позивача було визнано особою без громадянства відповідно до ст.6-1 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
Варто зазначити, що позивач на території України постійно проживає з 2009 року, має цивільну дружину та п`ятьох дітей (шлюб укласти не може, визнати батьківство не може через відсутність паспорта/документу що підтверджує особу), однак через відсутність спеціальної процедури визнання особою без громадянства він не міг оформити своє проживання на території України, і тільки в 2021 році звернувся за отриманням документу, що посвідчує його особу та підтверджує законність проживання.
Так, 16.06.2020 року було прийнято зміни до Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а 24.03.2021 року постановою КМУ № 317 було затверджено Порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства.
Зазначене рішення містить примітку, що особа, яку визнано особою без громадянства зобов`язана протягом десяти днів з моменту отримання цього рішення повинна звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС за оформленням посвідки на тимчасове проживання.
Позивач дотримався вказаного строку й після отримання рішення про визнання його особою без громадянства відповідно до ст.6-1 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства він звернувся з заявою до відповідача про оформлення посвідки на тимчасове проживання.
10.10.2022 року позивач отримав рішення відповідача №61011300016077 від 06.10.2022 року, яким йому було відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі пп.2 п.61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 №322.
Не погодившись із вищевказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Так, ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360, Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, основним завданням якої є реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, та яка здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи ДМС.
УДМС у Тернопільській області забезпечує реалізацію державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів в межах Тернопільської області. УДМС здійснює свої повноваження на території Тернопільської області безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні підрозділи.
Закон України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (далі - Закон) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.
Частиною 3 ст.3 Закону встановлено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Статтею 1 Закону визначено, що:
-особа без громадянства - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону (пункт 15 частини 1 статті 1 Закону);
-посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (пункт 18 частини 1 статті 1 Закону);
Відповідно до абзацу 2 частини 23 статті 4 Закону особа, яка не може отримати паспортний документ у зв`язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону, має право звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, із заявою про визнання особою без громадянства, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України.
Згідно з частиною 19 статті 5 Закону підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною двадцять другою статті 4 цього Закону, є заява особи, визнаної особою без громадянства, копія рішення про визнання особою без громадянства, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, та письмове зобов`язання особи протягом 30 днів письмово повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про оформлення громадянства будь-якої держави.
Відповідно до частини 21 статті 5 Закону технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною, знищення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018№322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок №322), пунктом 1 якого посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) визначена як документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Посвідка видається протягом 15 робочих днів з дати прийняття документів від іноземця або особи без громадянства.
Відповідно до пункту 21 Порядку № 322 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.
Відповідно до пункту 61 Порядку № 322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:
1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;
2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в їзду,
3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;
4) встановлено належність особи до громадянства України;
5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;
6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;
7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином;
8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився;
9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;
10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну;
11) в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, посвідка на тимчасове проживання є документом, який підтверджує законність перебування іноземця на території України. Відповідно до положень підпункту 2 пункту 61 Порядку № 322 в оформленні та видачі посвідки на тимчасове проживання може бути відмовлено у випадку, якщо щодо іноземця або особи без громадянства діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду.
Так, відповідно до рішення ДМС України від 20.09.2022 №0080171500077582 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний особою без громадянства.
30.09.2022 особа без громадянства ОСОБА_1 звернувся до відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС у Тернопільській області із заявою-анкетою № 100178051 від 30.09.2022 щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання.
Згідно з обліками УДМС у Тернопільській області 10.11.2017 Заліщицьким PC УДМС у Тернопільській області прийнято рішення про примусове повернення з України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - рішення про примусове повернення від 10.11.2017).
Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області прийнято рішення від 07.11.2019 по справі № 607/25632/19 про примусове видворення ОСОБА_1 за межі території України.
Рішенням УДМС у Тернопільській області від 17.11.2019 ОСОБА_1 заборонено в`їзд на територію України строком на 5 років (рішення про заборону в`їзду від 17.11.2019).
Суд вважає за доцільне зауважити, що рішення про заборону в`їзду в Україну строком на 5 років прийнято УДМС у Тернопільській області на виконання вимог абзацу 3 частини 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до відомостей інформаційної підсистеми «Архівні дані - Нелегальні мігранти» Єдиної інформаційної аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України рішення про примусове повернення, примусове видворення та заборону в`їзду на територію України не виконані.
З урахуванням викладеного, 06.10.2022 прийнято рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання особі без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, суд наголошує, що на час звернення позивача із заявою-анкетою до відповідача для оформлення посвідки на тимчасове проживання щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 діяли невиконанні рішення про примусове повернення від 10.11.2017,рішення про примусове видворення від 07.11.2019 року та рішення про заборону вї`зду на територію України від 07.11.2019 року.
Суд критично відноситься до доводів представника позивача щодо «неможливості виконання рішення про примусове повернення та примусове видворення без оформлення посвідки на тимчасове проживання, а також через нереалізовані надії у зв`язку з змінами в законодавстві», оскільки зазначені рішення не є предметом оскарження у цій справі, а відтак і не можуть оцінюватись судом в рамках цієї справи.
Варто також зауважити, що рішення про примусове повернення з України від 10.11.2017 року та рішення про заборону в`їзду від 17.11.2019 не оскаржувалися. Відповідно до вимог законодавства України судове рішення, яке вступило в законну силу є обов`язковим для виконання.
Отже, суд вважає, що рішення про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання особі без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято на підставі та відповідно до вимог підпункту 2 пункту 61 Порядку № 322.
Одночасно суд звертає увагу, що ні Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ні Порядком № 322, ні іншим нормативно-правовим актом за органами ДМС не закріплено повноваження перевіряти законність та/або обґрунтованість рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду.
Відтак, посилання представника позивача на те, що зазначені вище рішення не могли бути виконаними через наявність об`єктивних підстав, і тому вони не могли для відповідача слугувати підставою для прийняття оскаржуваного рішення, є надуманими та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Ураховуючи викладене, суд зазначає, що УДМС у Тернопільській області було прийнято обґрунтоване та законне рішення від 06.10.2022 № 61011300016077 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі підпункту 2 пункту 61 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків, затвердженого, постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322.
Абзацом 3 пункту 62 Порядку № 322 передбачено, що іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими їм було відмовлено в оформленні чи видачі посвідки, за умови дотримання строків, визначених пунктом 17 цього Порядку.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання видати посвідку на тимчасове проживання позивачу, то суд зазначає наступне.
Рекомендацією №R (80) 2 комітету державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Європи 11.05.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Вказане свідчить про безпідставність та не обґрунтованість позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - видати посвідку на тимчасове проживання особі без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи встановлені судом обставини справи, досліджені в судовому засіданні докази, норми законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, доказів, які б спростовували правомірність дій відповідача позивачем не представлено, а судом таких доказів не здобуто, в зв`язку з чим суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати по справі згідно ч.2 ст.139 КАС України з відповідача не стягуються
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 30 січня 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП );
відповідач:
- Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: бульвар Шевченка, 10,м. Тернопіль,46001, код ЄДРПОУ/РНОКПП 37839038).
Головуючий суддяПодлісна І.М.
