ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 908/1974/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. (головуючий), Васьковського О.В., Картере В.І.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В.,
учасники справи:
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Правіс Тайм",
розпорядник майна боржника - арбітражний керуючий Клименко Олександр Юрійович - не з`явився,
кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оавра Плюс",
представник кредитора - не з`явився,
скаржник - Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області,
представник скаржника - Скитиба Н.І., в порядку самопредставництва (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу
Головного управління ДПС у Запорізькій області,
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду
від 22.06.2022
у складі колегії суддів: Вечірко І.О. (головуючий), Паруснікова Ю.Б., Білецької Л.М.
у справі за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Оавра Плюс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правіс Тайм"
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог
1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.08.2021 у справі №908/1974/21 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Правіс Тайм" (далі - ТОВ "Правіс Тайм", боржник);
визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника в розмірі 1 000 000,00 грн. основного боргу.
Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Введено процедуру розпорядження майном боржника.
Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Клименка Олександра Юрійовича.
2. 17.12.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшли протоколи зборів та комітету кредиторів ТОВ "Правіс Тайм" від 17.12.2021. Кредиторами прийнято рішення про необхідність визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Ліквідатором запропоновано призначити арбітражного керуючого Клименка О.Ю., який виконував функції розпорядника майна боржника та надав відповідну згоду.
3. Постановою Господарського суду Запорізької області від 20.12.2021 у справі №908/1974/21 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Правіс Тайм".
Припинено повноваження розпорядника майна боржника Клименка О.Ю.
Визнано ТОВ "Правіс Тайм" банкрутом.
Відкрито ліквідаційну процедуру.
Ліквідатором ТОВ "Правіс Тайм" призначено арбітражного керуючого Клименка Олександра Юрійовича, якого зобов`язано вчинити певні дії.
Скасовано арешти, накладені на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника.
4. Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило постанову Господарського суду Запорізької області від 20.12.2021 скасувати та провадження у справі про банкрутство закрити.
4.1. Вимога про закриття провадження у справі обґрунтована тим, що відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати новим кредитором за Договором відступлення права вимоги №1 50421-В від 15.04.2021 на час або після укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за Договором; заявником не відображено у бухгалтерському обліку господарську операцію про придбання права вимоги за договором, заявник не вчинив необхідних дій, спрямованих на досягнення правових наслідків, які обумовлені спірним договором. За наслідками аналізу фінансової звітності встановлено, що ТОВ "Правіс Тайм" має можливість розрахунку з кредитором, відсутні ознаки неплатоспроможності.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
5. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на постанову Господарського суду Запорізької області від 20.12.2021 у справі № 908/1974/21 закрито.
6. Ухвала мотивована тим, що оскаржуваною постановою не вирішувалось питання про права, інтереси та обов`язки Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022, Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, з вимогою скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022 та постанову Господарського суду Запорізької області від 20.12.2021 у справі № 908/1974/21, справу передати для подальшого розгляду.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/1974/21 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Картере В.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2022.
9. Ухвалою Верховного Суду від 25.07.2022 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишено без руху у відповідності з положеннями статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
10. 29.11.2022 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 25.07.2022, разом з доказами сплати судового збору за подання касаційної скарги.
11. Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 908/1974/21 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022.
Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області відбудеться 17.01.2023 о 12:00 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.
Вказаною ухвалою, зокрема, Касаційний господарський суд вказав на те, що вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо оскарження постанови Господарського суду Запорізької області від 20.12.2021, в рамках оскарження ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022, не є прийнятними, оскільки оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції не є судовим рішенням прийнятим по суті заявлених вимог апеляційної скарги.
Поміж іншим, Верховним Судом витребувано з Господарського суду Запорізької області та Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/1974/21.
12. 09.01.2023 засобами електронного зв`язку на адресу Касаційного господарського суду від Головного управління ДПС у Запорізькій області, надійшла заява про проведення судового засідання у справі № 908/1974/21 в режимі відеоконференції
13. Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2023 Клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Вирішено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.
14. Станом на 17.01.2023 на запит Суду, матеріали справи № 908/1974/21 на адресу Касаційного господарського суду не надходили.
15. Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2023 відкладено розгляд касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022 у справі № 908/1974/21;
повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022 відбудеться 24.01.2023;
повторно витребувано з Господарського суду Запорізької області та Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/1974/21.
16. 20.01.2023 на адресу Верховного Суду надійшли матеріали справи №908/1974/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оавра Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правіс Тайм" про визнання банкрутом.17. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX), Указу Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX), Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX), Указу Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX), Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 16.11.2022 № 2738-IX), Верховний Суд розглядає справу № 908/1974/21 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
18. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (24.01.2023) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 24.01.2023.
19. Представник Головного управління ДПС у Запорізькій області в судовому засіданні 24.01.2023 (в режимі відеоконференції) повністю підтримала вимоги касаційної скарги за доводами, викладеними в ній.
Просила ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022 у цій справі скасувати, справу передати для подальшого розгляду.
19.1. В судовому засіданні скаржниця також зазначила, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.07.2022 визнано кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області у розмірі 8 717,40 грн. (недоїмка) з шостою чергою задоволення, та 4 962,00 грн. судового збору з першою чергою задоволення.
19.2. За даними Державного реєстру судових рішень (є загальнодоступним) заява Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 8 717,40 грн. та окремо судового збору - в розмірі 4 962,00 грн. надійшла до Господарського суду Запорізької області 28.06.2022 (ухвала від 18.07.2022), визнано кредиторські вимоги Управління ухвалою місцевого господарського суду від 26.07.2022.
19.3. В цьому касаційному провадженні предметом касаційного перегляду є ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022, на момент прийняття якої вказані скаржником та встановлені Судом обставини не існували, а відтак, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги.
20. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили.
Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.
21. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
(Головного управління ДПС у Запорізькій області)
22. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на порушення норм процесуального права. На переконання скаржника норми ГПК України та КУзПБ не містять застережень щодо оскарження судових рішень, ухвалених у процедурі банкрутства виключно боржником, арбітражним керуючим чи кредитором. Позиція апеляційного суду не має законодавчого відтворення ані в ГПК, ані в КУзПБ.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
23. Відповідно до вимог статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
24. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
25. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
26. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
27. При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).
28. Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).
29. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
30. Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм ГПК та КУзПБ.
31. Відповідно до частини 1 статті 3 ГПК України, судочинство у судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
32. Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
33. Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
34. З наведеного слідує, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
35. Отже, особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. При цьому обов`язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов`язки. У свою чергу суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.
36. Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
37. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
38. У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 ГПК України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
39. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження.
Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 911/2635/17, від 16.07.2021 у справі № 908/570/20, від 29.06.2022 у справі № 910/6065/18.
40. Якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3).
41. Отже процесуальне законодавство (стаття 254 ГПК України) визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяє їх на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. У розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї із сторін спору. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду щодо права на апеляційне оскарження судового рішення, викладеної, зокрема, в постановах від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19 та від 01.11.2021 у справі № 10/5026/290/2011.
42. З`ясовуючи питання про те, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника в цьому випадку, слід виходити з того, що законодавством про банкрутство передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка формалізується ухвалою суду про визнання поданих вимог кредитора боржника, і дозволяє таким кредиторам оскаржувати прийняті у справі судові рішення.
43. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в ГПК України, ані в Законі про банкрутство або КУзПБ, однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14.
43.1. Стаття 1 КУзПБ визначає, що учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.
Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
43.2. Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 КУзПБ.
43.2.1. Нормами даної статті встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
43.2.2. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
43.2.3. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
43.2.4. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
43.3. У питанні набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство колегія суддів звертається до правових висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, та зазначає наступне.
43.4. Законодавством про банкрутство для конкурсних кредиторів встановлений більш складний, порівняно з іншими учасниками справи, порядок набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника повним обсягом процесуальної дієздатності, в т. ч. правом оскаржувати судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника тощо.
43.5. Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №913/444/18).
43.6. За приписами частини другої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено, що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, тобто чітко визначений порядок формалізації конкурсного кредитора як у часника провадження у справі про банкрутство.
44. Таким чином, порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.
45. Отже, лише після вчинення всіх передбачених КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України) (пункт 56.16 постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19).
46. Судом апеляційної інстанції встановлено таке
провадження у справі про банкрутство ТОВ "Правіс Тайм" відкрито за заявою ТОВ "Оавра Плюс" в порядку статті 39 КУзПБ (пункт 1 цієї Постанови);
Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (на момент подання апеляційної скарги) із заявою з грошовими вимогами до боржника до суду не зверталось, відповідна ухвала щодо визнання таких вимог судом не приймалась, що, зокрема, підтверджено під час касаційного провадження (пункт 19.1, 19.2., 19.3 цієї Постанови);
зміст положень оскаржуваної постанови суду не стосується безпосередньо прав, інтересів та обов`язків Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, а зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що в мотивувальній частині постанови не міститься будь-яких висновків суду про права та обов`язки Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, а в резолютивній частині постанови відсутні прямі вказівки про його права та обов`язки.
47. Оскільки провадження у даній справі про банкрутство було відкрито за заявою кредитора, то контролюючий орган не наділений безумовним правом на оскарження судових рішень у даній справі про банкрутство.
Правові позиції щодо відсутності у податкового органу, який не є кредитором у справі, безумовного права на звернення до суду з апеляційною скаргою на постанову місцевого господарського суду у справі про банкрутство, відкритій в загальному порядку, викладені, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2020 року у справі №904/4681/19, від 19.05.2020 року у справі №908/2332/19, від 15.05.2020 року у справі №908/2717/19 та від 22.06.2021 у справі № 910/9129/20.
Вказана судова практика є сталою та підстави відступлення від викладених у наведених постановах правових позицій Верховного Суду відсутні.
48. Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що скаржник, як контролюючий орган, має дотримуватись порядку виявлення кредиторів, визначеного КУзПБ, та довести факт порушення учасниками провадження у справі його прав.
49. Поміж цим, за змістом норм статей 19-1, 41, 78 Податкового Кодексу України контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю і справляння податків із суб`єктів підприємницької діяльності; функції контролю здійснюються шляхом проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, у разі якщо розпочато процедуру припинення юридичної особи чи порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.
49.1. Перехід боржника до ліквідаційної процедури не перешкоджає податковим органам, вжити заходів щодо перевірки діяльності боржника на предмет наявності (відсутності) у нього заборгованості зі сплати податкових платежів, оскільки податковим законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, у якій така перевірка повинна бути проведена.
49.2. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у постанові від 22.07.2020 у справі № 904/4681/19, зокрема, що норми чинного податкового законодавства та законодавства про банкрутство не містять заборони щодо проведення податковим органом перевірки боржника після визнання останнього банкрутом.
50. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалось.
51. Встановивши наведені обставини суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Запорізькій області на постанову Господарського суду Запорізької області від 20.12.2021 у справі № 908/1974/21.
Щодо суті касаційної скарги
52. Доводи заявника касаційної скарги (пункт 22 цієї Постанови) не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, більш того спростовуються викладеним вище.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
53. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
54. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
55. З огляду на наведене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанцій - без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм матеріального процесуального права.
Судові витрати
56. У зв`язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області залишити без задоволення.
2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022 у справі № 908/1974/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.В. Васьковський
В.І. Картере
