ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/12184/20

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Селіваненка В.П. (головуючий), Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Кібенко О.Р., Ткаченко Н.Г., Уркевича В.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,

представників учасників справи:

позивача - ОСОБА_1 - Гаврилової О.Ю.,

відповідача - акціонерного товариства "ПроКредит Банк" - Майструка В.І.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного акціонерного товариства "Укрпластик" - не з`яв.,

розглянувши касаційну скаргу акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (далі -Банк)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 (головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді Євсіков О.О. і Корсак В.А. )

зі справи № 910/12184/20

за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 )

до Банку

про стягнення 1 000 000 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство "Укрпластик" (далі - Товариство),

ВСТАНОВИВ:

1. Позов було подано до господарського суду міста Києва в серпні 2020 року про стягнення збитків у розмірі 1 000 000 грн.

2. Банк у відзиві на позовну заяву зазначив про понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 15 000 доларів США, що станом на день подання відзиву становило 422 550 грн; цю суму відповідач просив стягнути з позивача.

3. Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2021 (суддя Павленко Є.В.) позов залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв`язку з неявкою повноважного представника позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, у призначене судове засідання, ненадходженням від позивача будь-яких заяв про розгляд справи за її відсутності та неповідомленням ним причин такої неявки.

4. 14.09.2021 до названого суду надійшла заява відповідача від 13.09.2021, в якій він, посилаючись на положення частини п`ятої статті 130 ГПК України, просив відшкодувати йому судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в тому числі 408 572,97 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 50 000 грн. витрат на проведення експертного дослідження.

5. 22.09.2021 від позивача надійшли заперечення щодо заяви відповідача про відшкодування судових витрат, в якій позивач зазначив про таке:

- не доведено, що дії позивача з подання позову були б необґрунтованими та мали б протиправну мету;

- залишення позову без розгляду відбулося поза волею позивача, а у суду відсутні підстави відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України приймати рішення про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи;

- заявлений відповідачем розмір витрат не співмірний з ціною позову, обсяг фактично наданих послуг не відповідає обсягу, який визначено в договорі, а заява відповідача містить недостовірні відомості щодо відсутності надмірного тягаря для позивача;

- меморіальний ордер від 21.09.2020 №000000000 не підтверджує оплату послуг за договором №1/07-09-2020;

- необґрунтованим є заявлення про відшкодування витрат на проведення експертного дослідження, оскільки відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України такі витрати не відшкодовуються, а відповідач не довів їх неминучості та необхідності.

6. Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2021 (суддя Павленко Є.В.):

- заяву Банку від 13.09.2021 задоволено частково;

- вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку 12 000 грн. судових витрат зі сплати вартості висновку експерта та 48 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу;

- у задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Зазначену ухвалу мотивовано, зокрема, тим, що, оскільки позов ОСОБА_1 до Банку залишено без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача і саме нез`явлення представника позивача перешкоджало вирішенню спору, то понесені відповідачем у зв`язку з розглядом даної справи судові витрати підлягають розподілу між сторонами.

7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 (головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В. і Разіна Т.І.): ухвалу господарського суду міста Києва від 30.09.2021 скасовано; постановлено додаткове рішення; заяву Банку про компенсацію судових витрат задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку 12 000 грн. судових витрат з оплати вартості висновку експерта та 48 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу; в решті вимог відмовлено.

8. Постановою Верховного Суду від 23.06.2022: постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 скасовано; дану справу в частині розгляду заяви про відшкодування судових витрат передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 (головуючий суддя Владимиренко С.В., судді Євсіков О.О. і Корсак В.А.) скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 30.09.2021; відмовлено у задоволенні заяви Банку про компенсацію судових витрат.

Зазначену постанову мотивовано тим, що відповідачем не доведено і судом не встановлено, що здійснені відповідачем витрати, пов`язані з розглядом справи, сталися внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів надсилання відповідачем Договору про надання правової допомоги (правничої) допомоги №1/07-09-2020 від 07.09.2020 позивачу та третій особі, а також Договору на виконання робіт №10/12/19 від 07.09.2020 на адресу третьої особи, що є порушенням частини дев`ятої статті 80 ГПК України.

10. У касаційній скарзі до Верховного Суду Банк просить cкасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022, а справу в частині розгляду заяви про відшкодування судових витрат передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

11. Підставами касаційного оскарження Банк визначає пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Так, на думку скаржника:

- судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 130 ГПК України, викладені в додаткових постановах Верховного Суду від 23.02.2022 у справі №907/227/19, від 06.07.2022 у справі №914/1261/20, від 03.08.2022 у справі №918/764/21 та в додаткових ухвалах Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, від 25.01.2022 у справі №905/1753/19, від 20.01.2022 у справі №914/1909/19;

- відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування частини п`ятої статті 130 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України;

- суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність необґрунтованих дій позивача, які полягали у неявці повноважного представника позивача в судове засідання (хоча позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи), неподанні позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомленні причин такої неявки, що перешкоджало вирішенню спору;

- суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги Договір про надання правової (правничої) допомоги від 07.09.2020 №1/07-09-2020 (далі - Договір №1/07-09-2020) та Договір на виконання робіт від 07.09.2020 №10/10/19 (далі - Договір №10/10/19); Договір №10/10/19 був направлений позивачу разом із відзивом; обидва договори знаходились у матеріалах цієї справи та повторно не надсилались учасникам справи (представник позивача ознайомлювався із матеріалами справи 27.07.2021); тому на момент звернення відповідача до суду з заявою про відшкодування судових витрат ці договори були в розпорядженні позивача, а необхідність їх повторного надсилання була відсутня відповідно до ч.9 ст.80 ГПК України (посилається на помилкове врахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 10.12.2019 у справі №902/844/18, від 21.08.2019 у справі №922/2821/18, так як у зазначених постановах заявник взагалі не надсилав заяву про відшкодування судових витрат іншим учасникам справи); зі змісту ч.5 ст.126 ГПК України не вбачається необхідність надсилання доказів понесення судових витрат третій особі;

- суд апеляційної інстанції безпідставно проігнорував інші докази понесення Банком судових витрат, а саме, акти приймання-передачі робіт (наданих послуг) та меморіальні ордери, що підтверджують надання послуг, у зв`язку з чим мало місце порушення статей 2,7, 13, 42, 73-79, 86, 210, 236, 237, 238 ГПК України.

12. У відзиві на касаційну скаргу Мірошник І.М. заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про ухвалення оскаржуваної постанови з дотриманням вимог процесуального закону, взаємовиключність наведених скаржником підстав для касаційного оскарження, нерелевантність вказаних ним правових висновків Верховного Суду обставинам даної справи, та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити в силі оскаржувану постанову апеляційної інстанції.

13. Ухвалою Верховного Суду від 27.10.2022 (Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О. і Білоус В.В.) дану справу передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з урахуванням такого.

13.1. Предметом касаційного перегляду в цій справі є питання обґрунтованості постанови апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні заяви Банку про компенсацію судових витрат у зв`язку із залишенням позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України.

13.2. З урахуванням змісту оскаржуваної постанови, доводів сторін Верховний Суд у цій справі має вирішити питання, чи може вважатися неявка повноважного представника позивача (належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи) в судове засідання необґрунтованими діями позивача, які перешкоджали розгляду справи по суті та стали підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки, і, як наслідок, чи можуть кваліфікуватися такі дії позивача необґрунтованими та бути підставою для покладення на нього судових витрат на підставі частини п`ятої статті 130 названого Кодексу.

13.3. Відповідно до положень ГПК України:

- у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина четверта статті 202);

- суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (пункт 4 частини першої статті 226);

- у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина п`ята статті 130).

Водночас названий Кодекс не містить норм, які встановлювали б критерії визначення необґрунтованості дій позивача в контексті застосування частини п`ятої статті 130 ГПК України, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав; близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.07.2021 у справі №910/13025/19, від 02.09.2021 у справі №922/2568/20, від 23.12.2021 у справі №910/16777/20.

13.4. Також Суд враховує послідовну та сталу правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої ГПК України не містить норм, які встановлювали б критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (постанови Верховного Суду від 16.02.2021 зі справи №905/121/19, від 13.05.2021 зі справи №910/16777/20, від 15.09.2021 зі справи №902/136/21, від 18.01.2022 зі справи №922/2017/17).

13.5. Отже, обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

13.6. ГПК України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим вони зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою (пункт 2 частини першої та пункт 3 частини другої статті 42).

13.7. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.09.2019 зі справи №916/3616/15 дійшла висновку про те, що положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України не пов`язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

13.8. Також названа об`єднана палата у постанові від 05.06.2020 зі справи №910/16978/19 виклала висновок щодо застосування пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, вказавши, зокрема, що правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи, навіть у тих випадках, коли його явка визнана судом необов`язковою і наслідки неявки не роз`яснювалися.

13.9. У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні приписами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з обов`язком такої особи подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за її відсутності (відповідний висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено у постановах від 05.06.2020 у справі №910/16978/19, від 16.10.2020 у справі №910/8816/19).

13.10. Водночас у справі №922/592/17 (постанова від 09.07.2019) Верховний Суд у складі колегії суддів іншої палати (Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.), в якій вирішувалося аналогічне питання щодо відшкодування відповідачу судових витрат на підставі частини п`ятої статті 130 ГПК України у зв`язку з залишенням позову без розгляду відповідно до пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, зазначив таке:

- у вказаній справі у зв`язку з нез`явленням позивача в судове засідання з розгляду справи по суті 21.02.2019 без поважних причин, неповідомленням ним про причини неявки, а також з відсутністю будь-яких заяв про розгляд справи за його відсутності господарський суд залишив без розгляду позовну заяву РВ ФДМУ по Харківській області;

- відповідач у тій же справі (ТОВ "АПК "Садовод") подав до суду першої інстанції заяву про розподіл судових витрат, в якій на підставі частини п`ятої статті 130 ГПК України просив стягнути з позивача понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000 грн. та 9 904 грн. витрат, пов`язаних з проведенням експертизи;

- ухвалою господарського суду Харківської області від 11.03.2019 у справі №922/592/17, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2019, зазначені витрати відповідача на професійну правничу допомогу та проведення судової експертизи покладено на самого відповідача - ТОВ "АПК "Садовод".

Застосувавши положення частини п`ятої статті 130 ГПК України, Верховний Суд, залишаючи без змін відповідні судові рішення попередніх судових інстанцій, у своїй постанові від 09.07.2019 у згаданій справі виходив з того, що неявка сторони в судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбаченим процесуальним законодавством, і "не містить таких обмежень".

13.11. Колегія суддів не погоджується з таким висновком щодо застосування частини п`ятої статті 130 ГПК України в сукупності з пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України, оскільки вважає, що право позивача як особи, що подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. У зв`язку з цим наявні підстави для вирішення питання щодо покладення відповідних судових витрат на позивача.

13.12. Відтак колегія суддів вважає за необхідне відступити від згаданого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України та частина п`ята статті 130 ГПК України), викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду - постанові від 09.07.2019 у справі №922/592/17.

14. У прийнятті оскаржуваної постанови від 09.08.2022 з даної справи судом апеляційної інстанції з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

14.1. Суд касаційної інстанції, направляючи цю справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду справу у частині розгляду заяви про відшкодування судових витрат (постанова Верховного Суду від 23.06.2022 з даної справи), вказав, що під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід всебічно, повно та об`єктивно дослідити факт направлення відповідачем доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачеві, надати оцінку діям позивача на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні положень частин п`ятої-шостої статті 130 ГПК України та розглянути заяву про стягнення таких витрат відповідно до вимог чинного законодавства.

14.2. 07.09.2020 Банком (клієнт) і адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «ЕКВО» (далі - Фірма) укладено Договір №1/07-09-2020, за умовами якого:

- Фірма зобов`язалася надати клієнту послуги щодо представництва його інтересів у господарському суді міста Києва у справі №910/12184/20, а також у суді апеляційної інстанції з питань оскарження процесуальних ухвал суду першої інстанції, а клієнт - оплатити гонорар та відшкодувати Фірмі витрати (пункти 2.1, 2.2);

- гонорар за надання послуг, зазначених у пункті 2 цього Договору, становить 15 000 доларів США (еквівалент у гривнях, без ПДВ); впродовж 7 днів з дати укладення даного договору клієнт сплачує Фірмі аванс у розмірі 7 500 доларів США (еквівалент у гривнях, без ПДВ; пункти 3.1, 3.2);

- Клієнт повністю та вчасно оплачує рахунки Фірми, але в будь-якому разі не пізніше ніж через 15 днів після їх отримання клієнтом, якщо сторони не домовилися про інше (пункт 5.2).

14.3. На виконання умов Договору Фірма надала Банку професійну допомогу, яка включала в себе, зокрема: ознайомлення із матеріалами справи №910/12184/20, аналіз позовної заяви та доданих до неї документів; підготовку стратегії захисту інтересів Банку в цій справі; аналіз судової практики щодо належності спору про відшкодування збитків за позовом фізичної особи до юрисдикції господарських судів і судової практики щодо належного способу захисту в разі порушення порядку проведення оцінки земельних ділянок під час позасудового стягнення на предмет іпотеки; підготовку відзиву на позовну заяву; підготовку клопотання про залучення Товариства до участі у справі як третьої особи; підготовку клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з неналежністю даного спору до юрисдикції господарських судів; підготовку клопотання про відкладення судового засідання; аналіз висновку експерта; підготовку додаткових пояснень; аналіз додаткових пояснень позивача та висновку експерта, підготовленого за заявою позивача; аналіз відповіді на відзив у справі; підготовку до судових засідань та представництво інтересів у суді (зокрема у судових засіданнях 24.09.2020, 29.10.2020, 26.11.2020, 28.01.2021, 16.08.2021, 09.09.2021).

14.4. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано суду копії відповідного акта здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 490 287,56 грн. з додатком до нього, меморіального ордеру на суму 249 749,96 грн., меморіального ордеру на суму 240 537,60 грн.

14.5. Відповідачем було ініційовано проведення додаткової експертизи (на стадії підготовчого провадження в даній справі), для чого ним укладено з приватним підприємством «Бюро Маркуса» Договір №10/12/19, за умовами якого загальна вартість робіт згідно з цим договором становить 50 000 грн. (без ПДВ).

14.6. На підтвердження виконання умов Договору №10/12/19 відповідачем надано суду копії відповідних акта приймання-передачі наданих послуг, меморіального ордеру на суму 25 000 грн., меморіального ордеру на суму 25 000 грн.

З висновку судового експерта Маркуса Я.І. за результатами проведення експертного дослідження №1/9-2020 вбачається, що виконання робіт судовим експертом здійснено на підставі Договору №10/12/19.

Також у цьому висновку зазначено, що: він підготовлений для подання його як доказу до суду; експерт попереджений, зокрема, про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

14.7. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів надсилання відповідачем Договору №1/07-09-2020 позивачу та третій особі, а також Договору №10/12/19 на адресу третьої особи, що є порушенням частини дев`ятої статті 80 ГПК України. Тому суд не взяв до уваги такі докази.

14.8. Склад та розмір витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, підлягає доведенню, а відтак ненадсилання копій відповідних доказів фактично призводить до порушення принципу змагальності, до неможливості інших учасників судового розгляду ознайомитись з їх змістом та надати свої заперечення щодо обсягів витрат та правильності їх розрахунку (подібний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 21.08.2019 зі справи №922/2821/18, на яку посилався суд апеляційної інстанції).

У постанові Верховного Суду від 10.12.2019 зі справи №902/844/18, на яку теж посилався суд апеляційної інстанції, також викладено висновок, за яким у випадку недотримання вимог щодо належного направлення відповідних копій документів іншому учаснику справи, а також у разі ненадання суду підтвердження факту такого надсилання суд з огляду на положення статті 80 ГПК України не може брати до уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви.

14.9. Разом з тим, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду бере до уваги доводи скаржника про те, що Договір №1/07-09-2020 та Договір №10/10/19 відповідач надавав суду до звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат від 13.09.2021. При цьому, як зазначає скаржник, він подавав до суду заяву про відшкодування судових витрат разом з додатками - доказами понесення відповідних витрат (копіями акту здачі-приймання робіт, акту прийому-передачі наданих послуг, меморіальних ордерів, роздруківок профайлу позивачки, відомостей про адвоката, відомостей про курс валют, постанов Верховного Суду). Заява з цими додатками також надсилалась учасникам справи - позивачу та третій особі.

Однак серед таких додатків були відсутні копії Договору №1/07-09-2020 та Договору №10/10/19 (вони не надавались суду разом із заявою про відшкодування судових витрат та, відповідно, не надсилались іншим учасникам). Зокрема, в заяві про відшкодування судових витрат зазначено про те, що договори №1/07-09-2020 доданий до матеріалів справи (Договір №1/07-09-2020 - додаток №2 до клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, Договір №10/10/19 - додаток №29 до відзиву на позовну заяву).

Тобто відповідач виконав вимоги частини восьмої статті 129 ГПК України щодо подання до суду доказів (договорів) до закінчення судових дебатів у справі.

14.10. При цьому щодо надсилання копій договорів позивачу та третій особі об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

Вимоги частини дев`ятої статті 80 та частини восьмої статті 129 ГПК України, як було зазначено, фактично гарантують іншим учасникам судового розгляду можливість ознайомитись зі змістом відповідних документів та надати свої заперечення. У справі, що переглядається, Договір №1/07-09-2020 та Договір №10/10/19 подавались під час розгляду справи по суті - разом із клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи (на підтвердження повноважень) та із відзивом на позовну заяву відповідно. Також питання щодо розподілу судових витрат (витрат на правничу допомогу) розглядалось судами неодноразово, позивач брала участь під час такого розгляду та, як встановлено, подавала свої заперечення стосовно спірного питання, що свідчить про те, що вона ознайомилась зі змістом договорів.

Тому сам по собі факт відсутності надсилання відповідачем договорів іншим учасникам справи за встановлених обставин цієї справи не може бути самостійною підставою для залишення заяви відповідача без розгляду.

15. Розглядаючи касаційну скаргу відповідача у даній справі, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виходить з такого.

15.1. Причиною подання касаційної скарги стала незгода відповідача (Банку) із здійсненою судом апеляційної інстанції відмовою в задоволенні заяви Банку від 13.09.2021 про компенсацію судових витрат зі справи.

15.2. Згаданою вище (пункт 3 даної постанови) ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2021 позов ОСОБА_1 у цій справі залишено без розгляду саме (за текстом відповідної ухвали), "враховуючи неявку представника позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, у призначене судове засідання, ненадходження від позивача будь-яких заяв про розгляд справи за її відсутності та неповідомлення останньою причин такої неявки, у зв`язку з чим нез`явлення представника позивача перешкоджає вирішенню спору", з огляду на що суд і дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України.

15.3. Як зазначалося, згідно з пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, АБО позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У згаданій ухвалі господарського суду міста Києва йдеться про залишення позову без розгляду у зв`язку з неявкою в судове засідання позивача (його представника).

15.4. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив: "дії позивача щодо звернення до суду за захистом свого порушеного права, не свідчать про необґрунтованість дій останнього, оскільки звернення до суду за судовим захистом, є диспозитивним правом заявника (ст.ст. 4, 14 ГПК України), гарантоване йому Конституцією України. <…> Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що позивач протидіяв правильному вирішенню спору, перешкоджав своєчасному, всебічному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, зловживав процесуальними правами, або вчиняв дії, спрямовані на ущемлення прав та інтересів відповідача. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та у відзиві на касаційну скаргу посилається на те, що неправомірність дій позивача полягає у його неявці та не повідомлення суду про причини такої неявки, проте, на переконання суду апеляційної інстанції, вказані дії позивача не свідчить про їх неправомірність, оскільки в ухвалі Господарського суду міста Києва від 16.08.2021 явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась".

Тобто фактично суд апеляційної інстанції застосував висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 09.07.2019 у справі №922/592/17 (колегія суддів: Ткач І.В., Кондратова І.Д., Кролевець О.А.).

15.5. Однак, як було зазначено вище, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла до висновку про необхідність відступлення від такої позиції Верховного Суду, наведеній у зазначеній постанові від 09.07.2019 у справі №922/592/17.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновком колегії суддів, викладеним в ухвалі про передачу даної справи на розгляд об`єднаної палати, стосовно такого. Неявка повноважного представника позивача, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки, можуть кваліфікуватися як необґрунтовані у розумінні частини п`ятої статті 130 ГПК України.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.

15.6. Тому не можна вважати обґрунтованим посилання суду апеляційної інстанції на незазначення в ухвалі місцевого господарського суду від 16.08.2021 про обов`язковість явки учасників судового процесу в засідання суду. Адже застосування наведеного припису пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України не ставиться у залежність від того, чи вказувалося (або не вказувалося) в ухвалі суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі про обов`язковість явки учасника судового процесу в засідання суду.

15.7. З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що суд апеляційної інстанції у розгляді справи дійшов передчасного висновку про те, що відповідач не довів, а суд не встановив, що здійснені відповідачем витрати пов`язані з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, які могли б стати підставою для вимоги відповідача про компенсацію здійснених останнім витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина п`ята статті 130 ГПК України).

Тако об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також звертає увагу, що суд апеляційної інстанції не дослідив докази понесення Банком судових витрат, а саме, акти приймання-передачі робіт (наданих послуг) та меморіальні ордери, що підтверджують надання послуг, у зв`язку з чим мало місце порушення статей 2, 7, 13, 42, 73-79, 86, 210, 236, 237, 238 ГПК України.

Отже, оскаржувану постанову не можна вважати такою, що прийнята з дотриманням вимог статті 236 ГПК України стосовно законності і обґрунтованості судового рішення.

15.8. Водночас суд касаційної інстанції з огляду на положення частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

15.9. Таким чином, відповідно до вимог частин третьої, четвертої статті 310 ГПК України оскаржувана постанова підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині розгляду заяви відповідача про відшкодування судових витрат.

15.10. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, дослідити докази, зазначені в цій постанові, надати їм та доводам учасників справи належну правову оцінку і вирішити відповідне питання згідно із законом.

16. Оскільки суд касаційної інстанції не ухвалює нового рішення у цій справі, розподіл судових витрат не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "ПроКредит Банк" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 у справі №910/12184/20 скасувати.

Справу в частині розгляду заяви відповідача про відшкодування судових витрат передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Селіваненко

Судді О. Баранець

І. Булгакова

Т. Дроботова

О. Кібенко

Н. Ткаченко

В. Уркевич