ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/543/23 Справа № 202/2592/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 січня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , подану на вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26 вересня 2022 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Дніпропетровська, громадянин України, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не засуджений, мешкає у АДРЕСА_1 ,
визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України із призначенням покарання у вигляді обмеження волі строком на 3 роки, із обчисленням початку строку відбування покарання у порядку виконання вироку та запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили.
Доля речових доказів вирішена у відповідності до ст.100 КПК України.
встановила:
Вироком суду встановлено, що ОСОБА_9 , 18.04.2022 близько о 16 годині 30 хвилин, перебуваючи в приміщенні кухні квартири АДРЕСА_2 , спільно зі своїм братом ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , почали вживати алкогольні напої.
У подальшому між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 розпочався словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_10 утримуючи у руках кухонний ніж наніс один удар у ліву ногу ОСОБА_9 та намагався нанести другий удар в область тулубу ОСОБА_9 однак останній ухилився.
Далі, ОСОБА_9 не маючи наміру на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 , не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був та міг їх передбачити, проявивши злочинну недбалість, під впливом негативних емоцій, з метою припинення протиправних дій ОСОБА_10 утримуючи у своїй правій руці кухонний ніж наніс один удар вістрям ножа в ділянку нижніх кінцівок ОСОБА_10 , а саме у ліве стегно, внаслідок чого спричинив тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного поранення лівого стегна з ушкодженням лівої стегнової артерії та лівої стегнової вени, яке у своєму клінічному перебігу ускладнилось рясною зовнішньою кровотечею з розвитком недокрів`я внутрішніх органів, що спричинило смерть ОСОБА_10 , яка настала того ж дня на місті отримання поранення через незначний проміжок часу, яке відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинно - наслідковому зв`язку із діями ОСОБА_9 .
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить про зміну вироку та про звільнення його підзахисного ОСОБА_9 від відбування призначеного йому покарання із застосуванням ст.75 КК України.
Зазначає, що судом першої інстанції було вірно встановлено, що ОСОБА_9 свою провину визнав повністю, щиросердно розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину; за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку і раніше не був засуджений.
Разом з тим, захисник вважає, що вищевикладене не було у повній мірі взято до уваги судом, а, отже, рішення прийняте без врахування зазначених характеристик особи.
Інші встановлені судом обставини захисником не оспорюються.
Під час апеляційного розгляду:
-захисник ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_9 підтримали апеляційну скаргу захисника у повному обсязі викладених у ній доводів;
-потерпіла ОСОБА_7 також підтримала апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 та просила звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання у порядку ст.75 КК України;
-прокурор ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника та просила залишити вирок суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши наведені у скарзі доводи та співставивши із наявними матеріалами кримінального провадження у частині оскаржених обставин, проаналізувавши додатково надані захисником докази, які характеризують особу обвинуваченого, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно із положеннями ч.І ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і умотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні злочину за обставин, встановлених вироком суду першої інстанції, та правова кваліфікація його дій за ч.1 ст.119 КК України ґрунтується на зібраних по справі, перевірених та оцінених судом доказах, у апеляційній скарзі захисту не оспорюється, тому, відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевіряється.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги захисника у частині щодо невідповідності призначеного його підзахисному ОСОБА_9 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість, виходячи з таких підстав.
Із змісту апеляційної скарги захисника убачається, що сторона фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Відповідно до вимог ст.50.65 КК та роз`яснюючих положень п.1.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Виходячи із принципів співмірності і індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характери вчинених дій. їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
Згідно із ст.414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст.414 КПК України, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.
Беручи до уваги те, що уст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого, у контексті ст.414 КПК України, розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально- етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.
У постанові від 06 лютого 2020 року (справа № 756/6268/18, провадження №51- 1763 км 19) ККС ВС зазначив, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й в межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті. що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При цьому повноваження суду (його права га обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття "судова дискреція" (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обгрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, відсутність судимостей, позитивну характеристику.
У якості обставин, які пом`якшують, відповідно до ст.66 КК України, покарання судом обгрунтовано враховано щире каяття ОСОБА_9 у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину та наявність на утриманні неповнолітньої дитини.
Обставин, які б обтяжували покарання, судом не встановлено.
Тобто, суд врахував при призначенні покарання, у відповідності до ст.65 КК України, усі обставини і призначив покарання у мінімальних межах санкції ч.1 ст.119 КК України.
Колегія суддів вважає, що використання тих же обставин для застосування до ОСОБА_11 приписів ст.75 КК України та звільнення його від відбування покарання не буде відповідати вимогам закону та обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги захисника не спростовують висновків суду першої інстанції і задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 405,418,419 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26 вересня 2022 року щодо ОСОБА_9 за ч.1 ст.119 КК України залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала апеляційної інстанції є остаточною, але, може бути оскаржена учасниками кримінального провадження у касаційному порядку, до Верховного Суду. протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_12 ОСОБА_13
