Постанова
Іменем України
27 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 607/21493/20
провадження № 51-2663 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 31 травня 2022 року у кримінальному провадженні № 12020210010000285 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 квітня 2022 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, після повідомлення про підозру.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 31 травня 2022 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 залишено без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 квітня 2022 року - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вказує, що підозрювана ОСОБА_8 була повідомлена про закінчення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування для ознайомлення 19 березня 2020 року, оскільки таке повідомлення було вручене її захиснику ОСОБА_9 . Вважає, що ОСОБА_8 , будучи повідомленою про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК України, зловживала своїми процесуальними правами та свідомо не отримувала повісток та поштової кореспонденції, які направлялися на вказану нею ж адресу, протягом півроку жодного разу не з`являлась до органу досудового розслідування. З огляду на викладене прокурор вказує, що перевіряючи доводи його апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов неправильного висновку про те, що підозрювана ОСОБА_8 особисто не була повідомлена про закінчення досудового розслідування, оскільки таке повідомлення було вручене її захиснику, що не заборонено вимогами процесуального закону. При цьому зауважує, що сторона захисту реалізувала своє право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження під час досудового розслідування. Зокрема, захисник ОСОБА_9 частково ознайомився з матеріалами досудового розслідування 30 березня 2020 року та 21 квітня 2020 року, а захисник ОСОБА_6 - 04 квітня 2020 року, 21 квітня 2020 року та 30 квітня 2020 року. Крім того, наголошує, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишився факт повторного повідомлення 18 вересня 2020 року підозрюваної ОСОБА_8 про завершення досудового розслідування. Оскільки таке повідомлення ОСОБА_8 вручене її захисником ОСОБА_6 , то виникають обґрунтовані сумніви про неотримання підозрюваною аналогічного повідомлення від 19 березня 2020 року. Таким чином вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора, не надав на них вичерпної відповіді, свого рішення не мотивував, та, як наслідок, дійшов неправильного висновку про законність та обґрунтованість такої ухвали.
Від учасників судового провадження заперечень на зазначену касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 , просив її задовольнити, а ухвали судів першої та апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Захисник ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення касаційної скарги прокурора, просив ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі прокурор вказує, що місцевий суд, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов необґрунтованого висновку про те, що сторона обвинувачення направила обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 до суду поза межами строку досудового розслідування, та, як наслідок, безпідставно закрив зазначене кримінальне провадження.
При цьому наголошує, що підозрювана ОСОБА_8 була повідомлена про закінчення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування для ознайомлення 19 березня 2020 року, оскільки таке повідомлення було вручене її захиснику ОСОБА_9 .
До того ж вважає, що ОСОБА_8 , будучи повідомленою про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК України, зловживала своїми процесуальними правами та свідомо не отримувала повісток та поштової кореспонденції, які направлялися на вказану нею ж адресу, протягом півроку жодного разу не з`являлась до органу досудового розслідування.
Однак з такими доводами касаційної скарги прокурора колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.
Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДРі закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Глава 24 КПК України регулює питання щодо закінчення досудового розслідування, а також порядок та підстави продовження строку досудового розслідування. Зокрема, параграф 1 згаданої Глави регламентує форми закінчення досудового розслідування.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
При цьому у ч. 5 ст. 219 КПК України зазначено, що строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Як передбачено п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
З матеріалів кримінального провадження, а також зі змісту ухвал суду першої та апеляційної інстанцій вбачається, що 29 січня 2020 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК України.
Санкція ч. 3 ст. 354 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двохсот п`ятдесяти до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста до двохсот годин, або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк. Тобто, відповідно до положень ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_8 , відноситься до нетяжких злочинів.
З урахуванням того, що строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні у визначеному процесуальним законом порядку не зупинявся та не продовжувався, а тому такий строк спливає 30 березня 2020 року.
У касаційній скарзі прокурор наголошує, що підозрювана ОСОБА_8 належним чином повідомлена про закінчення досудового розслідування 19 березня 2020 року, оскільки таке повідомлення було вручене її захиснику ОСОБА_9 , а тому для сторони захисту почався період ознайомлення із матеріалами кримінального провадження ст. 290 КПК України, який не входить в строк досудового розслідування.
Однак така позиція прокурора не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону.
Як визначено ч. 1 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Згідно з ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом. Частиною другою цієї статті передбачено, що у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
При цьому частиною 8 ст. 135 КПК України регламентовано, що виключенням з цього правила є лише повістки про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором. У випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами 1, 2, 4, 7 ст. 136 КПК України така повістка публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а особа вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик. У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
Як встановлено судом першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, матеріали кримінального провадження не містять підтверджень того, що ОСОБА_8 отримала повідомлення про закінчення досудового розслідування у передбачений законом спосіб. Таких підтверджень прокурором не було надано й в ході судового розгляду.
В ході перевірки матеріалів кримінального провадження колегією суддів також не встановлено фактів, які б підтверджували доводи прокурора про належне повідомлення ОСОБА_8 про закінчення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження для ознайомлення у порядку ст. 290 КПК України.
Більше того, на підтвердження обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій в матеріалах провадження наявні копії ухвал слідчих суддів Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2020 року та 07 серпня 2020 року, відповідно до яких у задоволенні клопотання слідчого про встановлення підозрюваній ОСОБА_8 строку ознайомлення з матеріалами кримінального провадження відмолено.
Ухвали мотивовані тим, що зі сторони ОСОБА_8 не встановлено дій, які б свідчили про її зволікання при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, оскільки такі матеріали не містять підтверджень щодо належного повідомлення підозрюваної про закінчення досудового розслідування та надання матеріалів для ознайомлення.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що вручення такого повідомлення захиснику ОСОБА_9 не може беззаперечно свідчити і про належне повідомлення підозрюваної ОСОБА_8 про закінчення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження для ознайомлення.
Крім того, положеннями ч. 4 ст. 46 КПК України передбачено, що захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених статтею 50 цього Кодексу, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.
Тобто, повідомлення про закінчення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження для ознайомлення у порядку ст. 290 КПК України є процесуальною дією, яка має прямий індивідуальний характер, тобто стосується конкретного учасника кримінального провадження, і не може делегуватися захиснику.
Більше того, саме надання доступу до матеріалів кримінального провадження має здійснюватися всім без виключення учасникам кримінального провадження зі сторони захисту, тобто окремо підозрюваному, окремо законному представнику, окремо захиснику.
Таке право кожного учасника кримінального провадження є абсолютним, та може не здійснюватися виключно за їх власним волевиявленням (наприклад відмова від такого ознайомлення). Процесуальний закон містить застереження лише щодо обмеження строку для ознайомлення з матеріалами, до яких надано доступ у порядку ст. 290 КПК України, і таке обмеження допускається на підставі ухвали слідчого судді, якою встановлюється певний строк, а не заборона на ознайомлення.
З реєстру матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акту, вбачається, що підозрювана ОСОБА_8 з матеріалами кримінального провадження не ознайомлювалась. Відповідно до згаданого реєстру процесуальні дії, які проведені за участю ОСОБА_8 , це повідомлення про підозру (29 січня 2020 року), допит підозрюваної (29 січня 2020 року), вручення обвинувального акта (04 грудня 2020 року).
А тому посилання прокурора про те, що у цьому кримінальному провадженні у порядку ст. 290 КПК України надано доступ до матеріалів досудового розслідування саме «стороні захисту» не свідчить про реалізацію цього права підозрюваною ОСОБА_8 .
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020210010000285 щодо ОСОБА_8 прокурором затверджено 04 грудня 2020 року, а 08 грудня 2020 року направлено до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області для розгляду по суті.
Проаналізувавши зазначені вище відомості, місцевий суд встановив, що з моменту оголошення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні не тяжкого злочину і до направлення обвинувального акта до суду минуло більше двох місяців, строк досудового розслідування у встановленому законом порядку продовжений не був і не зупинявся.
У зв`язку з цим місцевий суд задовольнив клопотання захисника ОСОБА_6 та закрив кримінальне провадження № 12020210010000285 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК України, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Зі змісту ухвали суду першої інстанції вбачається, що місцевий суд, констатуючи факт закінчення строку досудового розслідування, ретельно перевірив зазначені обставини та доводи сторін кримінального провадження з цього приводу, проаналізував їх, та належним чином мотивував постановлене рішення.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги з доповненнями прокурора, апеляційний суд безпосередньо дослідив документи, надані прокурором, щодо направлення повідомлення про закінчення досудового розслідування. Зокрема, у судовому засіданні досліджено повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 19 березня 2020 року на ім`я захисника ОСОБА_10 та підозрюваної ОСОБА_8 (вручені захиснику), повторне повідомлення підозрюваної ОСОБА_8 про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (направлено поштовим зв`язком), корінці повісток про виклик ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ) від 30 березня 2020 року, 17 квітня 2020 року, 21 квітня 2020 року, 18 червня 2020 року, 06 липня 2020 року, 14 вересня 2020 року, 18 вересня 2020 року. Протоколи доступу до матеріалів досудового розслідування захиснику ОСОБА_9 від 30 березня 2020 року, 21 квітня 2020 року, захиснику ОСОБА_6 від 02 квітня 2020 року, 21 квітня 2020 року, 30 квітня 2020 року.
Крім того, апеляційний суд дослідив клопотання ОСОБА_8 від 18 вересня 2020 року про зупинення досудового розслідування. У своєму клопотанні підозрювана наголошувала, що з 25 червня 2020 року по 28 жовтня 2020 року вона перебувала на лікарняному у зв`язку з вагітністю та пологами та просила надати їй матеріали досудового розслідування для ознайомлення у порядку ст. 290 КПК України.
При цьому апеляційним судом встановлено, що прокурором не надано підтверджень про отримання ОСОБА_8 будь-якої поштової кореспонденції.
Таким чином, перевіряючи ухвалу місцевого суду в апеляційному порядку, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду та погодився з підставами закриття кримінального провадження.
З такими висновками судів першої і апеляційної інстанцій погоджується й колегія суддів, та вважає, що місцевий суд, закриваючи кримінальне провадження, діяв у відповідності до вимог кримінального процесуального закону.
Так, з матеріалів кримінального провадження та змісту постановлених судових рішень вбачається, що станом на 30 березня 2020 року підозрювана ОСОБА_8 не була повідомлена про завершення досудового розслідування, їй не відкриті матеріали досудового розслідування у порядку, передбаченому ст. 290 КПК України.
Таким чином, з урахуванням зазначених обставин, строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні фактично закінчився 30 березня 2020 року, тоді як обвинувальний акт прокурором направлений до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області лише 08 грудня 2020 року.
За таких обставин, колегія суддів не може погодитися з доводами прокурора, викладеними у касаційній скарзі, про те, що місцевий суд безпідставно закрив кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду.
Стосовно тверджень прокурора про те, що поза увагою апеляційного суду залишився факт повторного направлення підозрюваній 18 вересня 2020 року через захисника ОСОБА_6 повідомлення про закінчення досудового розслідування, то вказані обставини не спростовують правильність висновків місцевого суду про направлення обвинувального акту поза межами строку досудового розслідування, який поновленню не підлягає.
Надуманими колегія суддів вважає також доводи про те, що місцевий суд не мав передбачених законом повноважень закрити кримінальне провадження у підготовчому судовому засіданні.
Відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що вимоги кримінального процесуального закону не містять заборон щодо прийняття такого рішення у разі виявлення зазначених підстав під час розгляду кримінального провадження по суті.
Таким чином зазначені обставини не можуть вважатись порушенням у розумінні ст. 412 КПК України, а тому не вказують про незаконність ухвал місцевого та апеляційного судів.
Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б вказували про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 31 травня 2022 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_13 ОСОБА_14
