ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року

м. Київ

Справа № 917/1216/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Огородніка К. М., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

Акціонерного товариства "Укртрансгаз": Жирного О. С. (в режимі відеоконференції)

Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": Когутенко М. Г.

Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз": Гречко С. І.

Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України": Мицька Р. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022

у складі колегії суддів: Зубченко І. В. (головуючої), Радіонової О. О., Черноти Л. Ф.

та на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2022

у складі судді Безрук Т. М.

у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1. Акціонерне товариства "Укртрансгаз"

2. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про повернення природного газу

Вступ

1. Національна акціонерна компанія, з ресурсів якої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України мали задовольнятися потреби в природному газі населення та бюджетних установ, звернулася з позовом до газорозподільного підприємства про повернення в натурі природного газу, спожитого на забезпечення потреб населення без належного документального оформлення та компенсації його вартості.

2. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовив, пославшись на відсутність вини відповідача у завданих позивачу збитках, а також на обов`язок Національної акціонерної компанії забезпечити потреби населення в природному газі та наявність відповідних договірних відносин з постачання природного газу між дочірньою компанією позивача та відповідачем.

3. Позивач та третя особа -1 оскаржили ці рішення в касаційному порядку з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), стверджуючи, що суди не врахували висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 щодо розмежування за правовою природою збитків та безпідставно набутого майна, а також ухвалили оскаржувані рішення не з`ясувавши фактичних обставин і доказів, що мають значення для правильного вирішення спору.

4. Суд касаційної інстанції у цій справі вирішив питання щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних рішень через неврахування при їх ухваленні правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 щодо кваліфікації спірних правовідносин.

5. Верховний Суд відхилив доводи касаційних скарг та залишив оскаржувані рішення без змін з огляду на таке.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та підстави позовних вимог

6. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК " Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" (далі - АТ "Полтавагаз") про зобов`язання повернути в натурі природний газ в обсязі 77 798,272 тис. куб. м.

7. В обґрунтування вимог позивач послався на те, що з ресурсу Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ВАТ "Укрнафта") для забезпечення потреб населення в природному газі у квітні-червні 2006 року було спожито природний газ в обсязі 77 798,272 тис. куб. м. населенням Полтавської області, а НАК "Нафтогаз України" на відшкодування врегулювання Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") дефіциту природного газу за результатами споживання газу населенням України у квітні-червні 2006 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2011 у справі № 6/521 у січні 2020 року здійснила повернення АТ "Укртрансгаз" природного газу в обсязі 517 734,748 тис. куб. м. (в т.ч. 77 798,272 тис. куб. м. спожитих відповідачем).

8. За твердженням позивача, саме АТ "Полтавагаз" здійснило відбір природного газу в обсязі 77 798,272 тис. куб. м. без документального оформлення та не забезпечило врегулювання відповідного дефіциту обсягів природного газу у квітні-червні 2006 року, тому вина АТ "Полтавагаз" полягає у безпідставному невжитті заходів щодо врегулювання або компенсації вартості дефіциту обсягів природного газу, який виник у квітні-червні 2006 року у постачальника природного газу для забезпечення потреб населення Полтавської області.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

9. З метою надійного забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, підвищення відповідальності за своєчасне проведення розрахунків Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27.12.2001 № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729), якою затверджено Порядок забезпечення споживачів природним газом.

10. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 (у редакції від 01.01.2006, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) потреба населення в природному газі задовольняється з ресурсів газу, видобутого підприємствами Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" та іншими господарськими товариствами, частка держави в статутному фонді яких перевищує 50 відсотків акцій, а також господарськими товариствами, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах інших господарських товариств, та іншими господарськими товариствами, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, та з інших ресурсів природного газу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

11. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснює реалізацію природного газу населенню, установам та організаціям, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, підприємствам комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень промислових підприємств (в обсягах, що використовуються на виробництво електричної енергії, а також теплової енергії для населення, бюджетних установ та організацій, за умови ведення ними окремого бухгалтерського обліку та приладового обліку тепла і гарячої води, поставлених зазначеним споживачам) через дочірню компанію Газ України, дочірнє підприємство "Газ-тепло" та суб`єктів господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом (пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України 27.12.2001 № 1729).

12. У виданому на виконання цієї постанови Кабінету Міністрів України наказі НАК "Нафтогаз України" від 30.12.2005 № 762 "Про порядок забезпечення споживачів природним газом у 2006 році" визначено, що природний газ з ресурсів НАК "Нафтогаз України", що складається з газу, закупленого у газодобувних підприємств, які знаходяться в корпоративному управлінні Компанії, у інших газодобувних підприємств, та газу, отриманого за зовнішньоекономічними контрактами, реалізовувати через дочірню компанію "Газ України", дочірнє підприємство "Газ-тепло", державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" та за прямими договорами Компанії.

13. Крім того у зазначеному наказі встановлено, що потреба в природному газі населення, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, задовольняються з ресурсів газу НАК "Нафтогаз України", закупленого у газодобувних підприємств, які знаходяться в корпоративному управлінні НАК "Нафтогаз України" (у тому числі ДК "Укргазвидобування"), закупленого у інших газодобувних підприємств, а в разі його нестачі - з ресурсів газу НАК "Нафтогаз України", отриманого за зовнішньоекономічними контрактами.

14. 19.12.2005 між Відкритим акціонерним товариством "Полтавагаз" (правонаступником якого є АТ "Полтавагаз") та Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") укладено договір на постачання природного газу № 06/05-1883 з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей (далі договір № 06/05-1883), за умовами пункту 1.1 якого постачальник (ДК "Газ України") зобов`язується передати у власність покупцю (Відкритому акціонерному товариству "Полтавагаз") у 2006 році природний газ з урахуванням обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків) (далі газ), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

15. За пунктом 1.3 договору № 06/05-1883 газ, що постачається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню та включає в себе обсяги розбалансування газу (відтоків/притоків). Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.

16. Згідно з пунктом 2.1 договору № 06/05-1883 постачальник передає покупцеві в 2006 році газ, з урахуванням обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), в обсязі до 697 919,000 тис. куб. м., у тому числі: квітень 44 826,000 тис. куб. м., травень 21 002,000 тис. куб. м., червень 12 762,000 тис. куб. м.

17. Пунктом 5.1 договору № 06/05-1883 (у редакції протоколу узгодження розбіжностей) сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Розподіл коштів здійснюється покупцем відповідно до порядку, який встановлено постановою НКРЕ України № 860 від 30.09.2005 "Про внесення змін до постанови НКРЕ № 759 від 12.07.2000 "Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств". Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

18. За умовами пункту 10.1 договору № 06/05-1883 останній набирає чинності з 01.01.2006 і діє в частині поставки газу до 31.12.2006, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.

19. На засіданні правління НАК "Нафтогаз України" були прийняті наступні рішення, оформлені протоколом від 14.04.2006 № 54:

"1.1. Заступнику голови правління Шперупу В. М., члену правління, начальнику Департаменту ресурсів нафти та газу Гончаруку М.І., члену правління, голові правління ВАТ "Укрнафта" Палиці І. П. в балансі природного газу поточного року, починаючи з квітня, передбачати, що обсяги газу для забезпечення потреб населення Дніпропетровської, Полтавської та Сумської областей будуть здійснюватися з ресурсів поточного видобутку ВАТ "Укрнафта". У наступних звітних періодах (травень-грудень) перелік областей може бути розширений (з урахуванням нерівномірності сезонного споживання) за рахунок Івано-Франківської, Миколаївської та Черкаської областей.

1.2. ДК "Газ України" (Болкісєв О. М.) у дводенний термін довести до відома ВАТ "Дніпропетровськгаз", ВАТ "Полтавагаз" та ВАТ "Сумигаз", що з квітня п.р. постачання газу для потреб населення Дніпропетровської, Полтавської та Сумської областей буде здійснюватися з ресурсів ВАТ "Укрнафта". Терміни постачання газу з цих же ресурсів для потреб населення Івано-Франківської, Миколаївської та Черкаської областей будуть визначені окремо.

1.3. ВАТ "Укрнафта" (Палиця І. П.) протягом 5 днів укласти договори з ВАТ "Дніпропетровськгаз", ВАТ "Івано-Франківськгаз", ВАТ "Миколаївгаз", ВАТ "Полтавагаз", ВАТ "Сумигаз" та ВАТ "Черкасигаз" на поставку у 2006 році, починаючи з квітня, газу для потреб населення з ресурсів поточного видобутку ВАТ "Укрнафта" (за винятком обсягів для власних технологічних потреб підприємств ВАТ "Укрнафта" та обсягів газу, видобутого по спільній діяльності), а згаданим ВАТ забезпечити 100-відсоткові розрахунки з ВАТ "Укрнафта" за відпущений газ.

1.4. Заступнику голови правління Шперуну В. М., члену правління, начальнику Департаменту ресурсів нафти та газу Гончаруку М. І., ВАТ "Укрнафта" (Палиця І. П.), ДК "Укргазвидобування" (Шимко Р. Я.), ДК "Газ України" (Болкісєв О. М.) при зведенні підсумкового балансу фактичного споживання газу за квітень та наступні місяці п.р. суворо дотримуватися розподілу ресурсів газу ВАТ "Укрнафта" відповідно до пункту 1.1. цього рішення".

20. Сторонами не оспорюється факт того, що спірні обсяги природного газу реалізовувалися населенню, а не для власних потреб Відкритого акціонерного товариства "Полтавагаз".

21. Матеріали справи містять підписані сторонами додаткові угоди до договору № 06/05-1883, а саме: додаткову угоду від 25.04.2006 № 1 щодо ціни газу з 01.05.2006, додаткову угоду від 31.05.2006 № 2 щодо ціни газу з 01.06.2006, додаткову угоду від 23.06.2006 № 3 щодо ціни газу з 01.07.2006, додаткову угоду від 31.10.2006 № 4 щодо ціни газу з 01.11.2006.

22. НАК "Нафтогаз України" надавало до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" розрахункові баланси надходження та розподілу природного газу на квітень-червень 2006 року. У той же час матеріали справи не містять доказів отримання прогнозних та підтверджених обсягів видобування газу на квітень-червень 2006 року від ВАТ "Укрнафта".

23. До матеріалів справи не додано доказів внесення змін до договору № 06/05-1883 у частині зміни місяців постачання газу чи доказів дострокового розірвання або припинення дії договору.

24. Позивачем не спростовано твердження відповідача про те, що листи про розірвання договору на адресу АТ "Полтавагаз" не надходили.

25. Позивачем не надано належних та допустимих доказів надсилання відповідачу листа від 25.04.2006 № 37-1-202-3153, адресованого, зокрема, Відкритому акціонерному товариству "Полтавагаз" стосовно рішення про те, що обсяги природного газу, видобуті ВАТ "Укрнафта", реалізовувати населенню через, зокрема, Відкрите акціонерне товариство "Полтавагаз".

26. Докази повідомлення відповідача про те, що спірні обсяги природного газу транспортуються та передаються поза межами договору № 06/05-1883 та фактично належать ВАТ "Укрнафта" в матеріалах справи відсутні.

27. Матеріали справи не містять укладених між ВАТ "Укрнафта" та ВАТ "Полтавагаз" договорів. При цьому НАК "Нафтогаз України" зверталося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства Укрнафта про укладення договору поставки щодо придбання обсягів природного газу видобутку 2006 року, проте рішенням Господарського суду м.Києва від 30.05.2006 у справі № 18/228, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 та постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2006, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

28.Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2011 у справі № 6/521, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2014, задоволено позов ВАТ "Укрнафта" до АТ "Укртрансгаз" та НАК "Нафтогаз України" з вимогою зобов`язати відповідачів не чинити перешкоди ВАТ "Укрнафта" у здійсненні його права власності на природний газ загальним обсягом 2 061 805,134 тис. куб. м., в т.ч. 517 734,748 тис.куб.м видобутку квітня-червня 2006 року.

29. У січні 2020 року АТ "Укртрансгаз" на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2011 у справі № 6/521 здійснило повернення (з іншого ресурсу ніж ресурс ПАТ "Укрнафта" 2006 року видобутку) ПАТ "Укрнафта" 2 061 805,134 тис. куб. м. природного газу, в підтвердження чого позивач надав акт № 2/01-20 про рух природного газу в газосховищах, що обліковуються на рахунку зберігання замовника (ПАТ "Укрнафта").

30. За результатами розгляду претензії АТ "Укртрансгаз" від 23.12.2020 № 1001ВИХ-Н-20-1108 НАК "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз" 29.12.2020 підписали акт приймання-передачі газу в ПСГ АТ "Укртрансгаз" № 1-ПР 538 про повернення до АТ "Укртрансгаз" 517 734,748 тис.куб.м. природного газу. Факт повернення природного газу, разом з іншим, підтверджений роздруківкою торгового сповіщення з інформаційної платформи оператора газосховищ від 29.12.2020.

Короткий зміст рішення суду першої інстанцій

31. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.05.2022 у задоволенні позовних вимог НАК "Нафтогаз України" відмовлено.

32. Мотивуючи це рішення суд зазначив, що, беручи до уваги наявність між сторонами договірних відносини по забезпеченню газом населення на 2006 рік, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729, у діях АТ "Полтавагаз" відсутня вина у заподіянні шкоди НАК "Нафтогаз України", яка є одним з елементів складу цивільного правопорушення, що унеможливлює застосування до відповідача цивільної відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

33. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2022 залишено без змін.

34. Пославшись на наявність договірних відносини між АТ "Полтавагаз" та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" по забезпеченню газом населення на 2006 рік (на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001), апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що у діях АТ "Полтавагаз" відсутня вина у заподіянні шкоди НАК "Нафтогаз України", що, у свою чергу, виключає підстави для застосування до відповідача цивільної відповідальності у вигляді стягнення збитків та, як наслідок, для задоволення позовних вимог. При цьому, посилання апелянтів на відсутність у Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" права власності на газ для потреб населення в квітні, травні, червні 2006 року, зазначених вище висновків про відсутність вини АТ "Полтавагаз" не спростовує.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Рух касаційної скарги

35. 14.11.2022 АТ "Укртрансгаз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 та на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2022 у справі № 917/1216/21.

36. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 917/1216/21 за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" визначено колегію суддів у складі: Банасько О. О. (головуючий), Огороднік К. М., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 15.11.2022.

37. Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2022 касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме подання доказів сплати судового збору та письмових пояснень щодо підстав касаційного оскарження.

38. 17.11.2022 НАК "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 та на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2022 у справі № 917/1216/21.

39. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 917/1216/21 за касаційною скаргою НАК "Нафтогаз України" визначено колегію суддів у складі: Банасько О. О. (головуючий), Огороднік К. М., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 17.11.2022.

40. Ухвалою Верховного Суду від 21.11.2022 касаційну скаргу НАК "Нафтогаз України" залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме подання доказів сплати судового збору та заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідним обґрунтуванням.

41. Після усунення АТ "Укртрансгаз" недоліків касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 29.11.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою цього товариства, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу та призначено справу до розгляду на 22.12.2022.

42. Після усунення недоліків касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 07.12.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою НАК "Нафтогаз України" та встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу, а також об`єднано касаційні скарги АТ "Укртрансгаз" і НАК "Нафтогаз України" в одне касаційне провадження та призначено справу до розгляду на 22.12.2022.

43. У судовому засіданні 22.12.2022 взяли участь представники всіх учасників справи, які надали пояснення в усній формі з викладом власних процесуальних позицій по поданих касаційних скаргах.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнений виклад вимог та доводів касаційних скарг

(АТ "Укртрансгаз")

44. У касаційній скарзі АТ "Укртрансгаз" просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 і рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2022 у справі № 917/1216/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

45. В якості підстав касаційного оскарження касант зазначає пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

46. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій за принципом "jura novit curia" при ухваленні оскаржуваних рішень мали врахувати, проте помилково не взяли до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, про те, що збитки та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

47. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касант стверджує, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані рішення не з`ясувавши фактичних обставин справи, які підтверджують, що:

- протиправна поведінка АТ "Полтавагаз" полягає у безпідставному відібранні природного газу з газотранспортної системи у квітні-червні 2006 року;

- внаслідок таких протиправних дій відповідача були завдані збитки НАК "Нафтогаз України", адже саме позивач повернув АТ "Укртрансгаз" протиправно відібраний відповідачем з газотранспортної системи природний газ;

- вина відповідача полягає у безпідставному невжитті заходів щодо врегулювання або компенсації вартості дефіциту природного газу, який виник у квітні-червні 2006 року у постачальника природного газу через його відібрання відповідачем для потреб населення Полтавської області;

- ДК "Газ України" не передавала АТ "Полтавагаз" природний газ у квітні, травні, червні 2006 року за договором від 19.12.2005 № 06/05-1883, акти приймання-передачі газу за цей період не підписувалися, що також підтверджуються рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 6/313.

48. Тож, АТ "Укртрансгаз" у касаційній скарзі стверджує, що всупереч вимог статей 7, 76-79 ГПК України судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень було враховано лише доводи та аргументи, на яких ґрунтувалися заперечення відповідача проти позовних вимог, без урахування та надання оцінки доводам і доказам позивача та третіх осіб.

(НАК "Нафтогаз України")

49. У касаційній скарзі НАК "Нафтогаз України" просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 і рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2022 у справі № 917/1216/21 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги НАК "Нафтогаз України" задовольнити в повному обсязі.

50. В якості підстав касаційного оскарження касант зазначає пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України та наводить доводи, за змістом аналогічні обґрунтуванню підстав касаційного оскарження, зазначеному у касаційній скарзі АТ "Укртрансгаз", а також стверджує, що встановивши відсутність вини в діях АТ "Полтавагаз" суди попередніх інстанцій повинні були застосувати до спірних правовідносин норми статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зобов`язати відповідача повернути позивачу безпідставно набутий природний газ.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(АТ "Полтавагаз")

51. У відзивах на касаційні скарги АТ "Полтавагаз" просить відмовити у їх задоволенні та залишити оскаржувані рішення без змін, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення збитків з відповідача через наявність між ним та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" договірних відносин із забезпечення населення газом на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001, а також те, що саме з ресурсу НАК "Нафтогаз України" у 2006 здійснювалося забезпечення газом для потреб населення.

(НАК "Нафтогаз України")

52. НАК "Нафтогаз України" у відзиві на касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" просить її задовольнити, стверджуючи, що АТ "Полтавагаз" не виконало зобов`язань перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (продавцем за договором № 06/05-1883) щодо оплати газу у спірний період та не набуло права власності на нього, як добросовісний набувач, натомість свідомо допускало можливість пред`явлення вимог третьої особи на спожиті обсяги газу, чим створило підстави для іншої правової конструкції регулювання відносин з власником газу, тому висновки судів про відсутність вини АТ "Полтавагаз" у збитках позивача є невірними.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Стосовно підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

53. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

54. Цим Законом від 15.01.2020 № 460-XI законодавець звузив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

55. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

56. Зміст правовідносин для з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

57. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилання на сам лише висновок Верховного Суду щодо застосування певної норми не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення з цієї підстави є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив такий правовий висновок, до правовідносин у справі, перегляд якої ініціює касант.

58. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 сформулювала висновок про те, що з метою оцінювання правовідносин на предмет подібності суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

59. Отже, за загальним правилом відмінність за змістовим критерієм правовідносин у справі, що переглядається в касаційному порядку, від правовідносин за яких сформульовано правовий висновок Верховного Суду, на який посилається касант, не дає підстав для касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, а відмінність лише за суб`єктним чи об`єктним критерієм матимуть такий наслідок, якщо для застосування відповідної норми права, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

60. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними (див. висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

61. Зі змісту касаційних скарг АТ "Укртрансгаз" та НАК "Нафтогаз України" вбачається, що обґрунтовуючи оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України касанти стверджують, що суди попередніх інстанцій за принципом "jura novit curia" мали застосувати приписи 1212 ЦК України, проте помилково не врахували при ухваленні оскаржуваних рішень правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 про те, що збитки та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

62. Надаючи оцінку зазначеній скаржниками підставі касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України в контексті подібності правовідносин у справі, що переглядається, та справі № 917/1739/17, суд касаційної інстанції враховує таке.

63. У цій справі (№ 917/1216/21) предметом розгляду є вимоги постачальника природного газу (НАК "Нафтогаз України) до покупця, правонаступником якого є АТ "Полтавагаз", про відшкодування збитків шляхом повернення в натурі природного газу, використаного покупцем виключно для реалізації населенню.

64. Отже, спірними у цій справі є правовідносини з постачання природного газу для потреб населення, що на час їх виникнення були врегульовані спеціальними нормами законодавства, а права і обов`язки учасників таких правовідносин - договорами, укладеними на реалізацію цих норм.

65. Зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" було визначено особливий статус НАК "Нафтогаз України" як постачальника природного газу населенню через дочірню компанію "Газ України", дочірнє підприємство "Газ-тепло" та суб`єктів господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом.

66. У виданому на виконання цієї постанови наказі Національної акціонерної компанії Нафтогаз України від 30.12.2005 № 762 "Про порядок забезпечення споживачів природним газом у 2006 році" було встановлено, що потреба в природному газі населення, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, задовольняються з ресурсів газу НАК "Нафтогаз України", закупленого у газодобувних підприємств, які знаходяться в корпоративному управлінні НАК "Нафтогаз України" (у тому числі ДК "Укргазвидобування"), закупленого у інших газодобувних підприємств, а в разі його нестачі - з ресурсів газу НАК "Нафтогаз України", отриманого за зовнішньоекономічними контрактами.

67. Як установлено судами попередніх інстанцій, спірні обсяги природного газу були отримані відповідачем у період дії договору на постачання природного газу від 19.12.2005 № 06/05-1883, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Полтавагаз" (правонаступником якого є АТ "Полтавагаз") та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю (Відкритому акціонерному товариству "Полтавагаз") у 2006 році природний газ з урахуванням обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків) (далі газ), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору, газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню та обсяги газу, що постачальник передає покупцеві в 2006 році, зокрема: квітень 44 826,000 тис. куб. м., травень 21 002,000 тис. куб. м., червень 12 762,000 тис. куб. м.

68. Докази внесення змін до договору № 06/05-1883 у частині зміни місяців постачання газу, доказів дострокового розірвання або припинення дії договору, чи докази повідомлення відповідача про те, що спірні обсяги природного газу транспортуються та передаються поза межами договору № 06/05-1883 та фактично належать ВАТ "Укрнафта" в матеріалах справи відсутні.

69. Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог, дійшовши висновку, що отримання відповідачем у квітні - червні 2006 року природного газу в обсязі 77 798,272 тис. куб. м. для забезпечення потреб населення не є несанкціонованим відбором, з огляду на наявність договірних відносин між АТ "Полтавагаз" та Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" по забезпеченню газом населення на 2006 рік (на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001), отже і про відсутність вини у заподіянні шкоди НАК "Нафтогаз України", яка є одним з елементів складу цивільного правопорушення, що унеможливлює застосування до відповідача цивільної відповідальності у вигляді стягнення збитків.

70. За усталеною правовою позицією, договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України (див. постанову Верховного Суду України від 03.06.2015 № 6-100цс15, постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/16102/20, від 04.10.2022 у справі № 910/13391/20, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21 та інші)

71. Натомість у справі № 917/1739/17 предметом судового розгляду були вимоги органу місцевого самоврядування до фізичної особи - підприємця про стягнення збитків, завданих внаслідок неотримання орендної плати, яку позивач отримав би у разі оформлення відповідачем відповідно до вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

72. Предметом позову визначено стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено, за період з моменту припинення договору оренди земельної ділянки у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

73. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 керуючись приписами статей 22, 112-113 ЦК України, статей 93, 122-124, 152. 206 ЗК України, статті 21 Закону України "Про оренду землі" дійшла висновку, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

74. Тому суд касаційної інстанції зауважив, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

75. Таким чином, правовий висновок у справі № 917/1739/17 щодо розмежування за правовою природою збитків і безпідставно набутого майна та застосування приписів статті 1212 ЦК України сформульовано за неподібних справі що переглядається правовідносин, а саме щодо стягнення коштів, які мав заплатити орендар за користування земельною ділянкою згідно з приписами статей 206 ЗК України, статті 21 Закону України "Про оренду землі" після припинення договору оренди земельної ділянки у зв`язку із закінчення строку, на який його було укладено.

76. Отже, аналіз змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 свідчить про неподібність спірних правовідносин до справи, що переглядається в касаційному порядку, оскільки у цій справі суттєво відмінними є предмет розгляду (вимоги постачальника за договором) та матеріально-правовим регулюванням, адже права і обов`язки сторін з постачання природного газу для потреб населення було врегульовано спеціальними актами - постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом", наказом Національної акціонерної компанії Нафтогаз України від 30.12.2005 № 762 "Про порядок забезпечення споживачів природним газом у 2006 році", договором на постачання природного газу від 19.12.2005 № 06/05-1883, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Полтавагаз" (правонаступником якого є АТ "Полтавагаз") та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

77. За таких умов, помилковими є аргументи АТ "Укртрансгаз" та НАК "Нафтогаз України" стосовно прийняття судами попередніх інстанцій оскаржуваної постанови без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17

78. Тож наведені скаржниками підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження.

79. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

80. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії судів Касаційного господарського суду дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами АТ "Укртрансгаз" та НАК "Нафтогаз України цій частині на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Стосовно підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України

81. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

82. У цій частині доводи касаційних скарг АТ "Укртрансгаз" та НАК "Нафтогаз" ґрунтуються на твердженнях про неповноту судового розгляду через нез`ясування усіх фактичних обставин та ненадання належної оцінки доказам позивача, що може бути підставою для скасування судового рішення згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України

83. За змістом цієї норми підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу

84. Враховуючи наведене Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні касаційних скарг АТ "Укртрансгаз" та НАК "Нафтогаз України" з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно відмовити, позаяк судом касаційної інстанції посилання скаржників на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу визнано необґрунтованими.

85. Відхиляючи доводи скаржників щодо неповноти з`ясування судом обставин справи колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

86. Верховний Суд звертає увагу, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

87. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

88. Верховний Суд звертає увагу, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

89. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, №115, с. 22, п.56, рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, №212-A, с.15, п.31).

90. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд зазначив, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

91. Також, Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine"). Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

92. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Водночас, процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (така правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Щодо суті касаційної скарги

93. Доводи касаційних скарг АТ "Укртрансгаз" та НАК "Нафтогаз" не знайшли свого підтвердження в якості підстав для скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 та на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2022 у справі № 917/1216/21.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

94. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

95. Відтак, оскільки зазначені у касаційних скаргах АТ "Укртрансгаз" та НАК "Нафтогаз" підстави для касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі у цій частині.

96. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

97. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

98. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень немає, отже касаційні скарги АТ "Укртрансгаз" та НАК "Нафтогаз" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, належить залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

99. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг та залишенням без змін постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 та рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2022 у справі № 917/1216/21 витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг покладаються на скаржників.

Висновки щодо застосування норм права

100. Наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (заявлених вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

101. Якщо підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України визнані необґрунтованими, то у скаржника не виникає права вимагати скасування судового рішення з підстав порушення судом норм процесуального права визначених пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, за таких обставин перегляд судового рішення у касаційному порядку з цієї підстави є неможливим.

На підставі наведеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 917/1216/21 за касаційними скаргами Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 та рішення Господарського суду Полтавської області від 23.05.2022 у справі № 917/1216/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді К. М. Огороднік

В. Г. Пєсков