Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/24142/19 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2019 року позивач, ОСОБА_2 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва скасовано, позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу з 20.12.2016 пенсії в обмеженому розмірі та зобов`язано ГУ ПФУ провести перерахунок та виплату позивачу пенсії з 20.12.2016 без обмеження її максимального розміру.
22.12.2020 позивач подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням постанови суду апеляційної інстанції шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду апеляційної інстанції.
15 березня 2021 року ухвалою апеляційного суду зобов`язано ГУ ПФУ подати протягом одного місяця з дати отримання копії цієї ухвали до Окружного адміністративного суду міста Києва звіт про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у даній справі.
Також, ухвалою від 15 березня 2021 року суд апеляційної роз`яснив ГУ ПФУ, що відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 нарахування та виплата пенсії ОСОБА_2 здійснюється без обмеження її максимального розміру до внесення відповідних змін до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання вимог ухвали суду відповідачем до Окружного адміністративного суду міста Києва подано звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року прийнято звіт ГУ ПФУ про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 640/24142/19.
Постановлено вважати виконаним рішення суду від 22 вересня 2020 року в частині здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_2 .
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року про затвердження звіту ГУ ПФУ про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 640/24142/19; прийнято нову постанову, якою відмовлено у прийнятті звіту ГУ ПФУ; зобов`язано ГУ ПФУ подати протягом одного місяця з дати отримання копії цієї ухвали до Окружного адміністративного суду міста Києва звіт про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у цій справі; відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про накладення штрафу за подання неповного звіту про виконання рішення суду у справі № 640/24142/19.
На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року ГУ ПФУ 05 листопада 2021 року подано звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2022 року відмовлено в прийнятті звіту ГУ ПФУ про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 640/24142/19; встановлено ГУ ПФУ новий строк в один місяць з дня набрання даною ухвалою законної сили для подання звіту про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у цій справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2022 року в прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 у справі № 640/24142/19, - відмовлено.
Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві новий строк в один місяць з дня набрання даною ухвалою законної сили для подання звіту про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 у цій справі.
Клопотання ОСОБА_2 задоволено.
Накладено на керівника суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві штраф у розмірі 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 240 (дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок) грн 00 коп.
Половину штрафу у розмірі 49 620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) грн 00 коп стягнуто на користь ОСОБА_2 , іншу половину штрафу у розмірі 49 620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) грн 00 коп стягнуто на користь Державного бюджету України.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти звіт відповідача про виконання рішення. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує, що Головне управління не мало об`єктивної фінансової можливості виконати судове рішення, відустність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судовго рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.
Також не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про виконання рішення. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 э фактично ідентичні тим, що викладені в апеляційній скарзі Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року відкрито провадження у справі за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
14 та 22 грудня 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
Щодо заявленого відповідачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, введений у країні воєнний стан, повітряні тривоги та загрозу масованих ракетних обстрілів, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
26 грудня 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив позивача, в якому останній повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції та просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг.
Позивач вказує, що у відповідача відсутні підстави для подання апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції наклав штраф не у зв`язку з невиплатою заборгованості, а через неправильно визначений розмір пенсії для виплати.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).
Тобто, поданню звіту про виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень та вирішенню судом питання про прийняття такого звіту повинно передувати встановлення судом відповідного виду судового контролю.
З матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2021 року ухвалою апеляційного суду зобов`язано ГУ ПФУ подати протягом одного місяця з дати отримання копії цієї ухвали до Окружного адміністративного суду міста Києва звіт про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у даній справі.
Також, ухвалою від 15 березня 2021 року суд апеляційної роз`яснив ГУ ПФУ, що відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 нарахування та виплата пенсії ОСОБА_2 здійснюється без обмеження її максимального розміру до внесення відповідних змін до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання вимог ухвали суду відповідачем до Окружного адміністративного суду міста Києва подано звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року прийнято звіт ГУ ПФУ про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 640/24142/19.
Постановлено вважати виконаним рішення суду від 22 вересня 2020 року в частині здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_2 .
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року про затвердження звіту ГУ ПФУ про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 640/24142/19; прийнято нову постанову, якою відмовлено у прийнятті звіту ГУ ПФУ; зобов`язано ГУ ПФУ подати протягом одного місяця з дати отримання копії цієї ухвали до Окружного адміністративного суду міста Києва звіт про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у цій справі; відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про накладення штрафу за подання неповного звіту про виконання рішення суду у справі № 640/24142/19.
На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року ГУ ПФУ 05 листопада 2021 року подано звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2022 року відмовлено в прийнятті звіту ГУ ПФУ про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 640/24142/19; встановлено ГУ ПФУ новий строк в один місяць з дня набрання даною ухвалою законної сили для подання звіту про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у цій справі.
На виконання вказаної ухвали відповідачем 26.05.2022 подано звіт про виконання судового рішення.
У поданому звіті Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно зазначає теж саме, що й у попередніх звітах, що виплату заборгованості за постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 за період з 20.12.2016 по 30.11.2020 у розмірі 591 396,24 грн буде здійснено в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету.
Відмовляючи оскаржуваною ухвалою у прийнятті поданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві 26 травня 2022 року звіту про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020, суд першої інстанції вказував, що у поданому звіті від 26.05.2022 ГУ ПФУ повторно зазначає теж саме, що й у попередніх звітах, що виплату заборгованості за постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 за період з 20.12.2016 по 30.11.2020 у розмірі 591 396,24 грн буде здійснено в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету.
Однак, таке обґрунтування стосується лише частини рішення. Тобто суд погодився з твердженням позивача щодо не виконання відповідачем рішення щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_2 без обмеження її максимального розміру відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві 26 травня 2022 року звіту про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 не підтверджує виконання судового рішення в повному обсязі.
Окрім того, колегія суддів наголошує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року про затвердження звіту ГУ ПФУ про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 640/24142/19; прийнято нову постанову, якою відмовлено у прийнятті звіту ГУ ПФУ; зобов`язано ГУ ПФУ подати протягом одного місяця з дати отримання копії цієї ухвали до Окружного адміністративного суду міста Києва звіт про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у цій справі, однак, в подальшому, відповідачем було подано аналогічні за змістом звіти про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 640/24142/19, без врахування висновків апеляційного суду.
До того ж, колегія суддів звертає увагу, що фактично доводи апеляційних скарг Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та ОСОБА_1 стосуються лише частини виконання рішення щодо виплати заборгованості за постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі № 640/24142/19 за період з 20.12.2016 по 30.11.2020.
В той же час, колегія суддів наголошує, що оскаржуваною у цій справі ухвалою суд першої інстанції відмовив у прийнятті звіту та наклав штраф на керівника суб`єкту владних повноважень не через невиплату заборгованості за судовим рішенням, а в зв`язку з невиконанням відповідачем рішення щодо нарахування та виплати пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Щодо викладених вище висновків суду першої інстанції, які і стали підставою для прийняття оскаржуваної ухвали, доводи апеляційних скарг жодних спростувань не містять.
Так, як вірно наголосив позивач у відзиві на апеляційну скаргу, суд першої інстанції наклав штраф не у зв`язку з невиплатою заборгованості, а через неправильно визначений розмір пенсії для виплати.
Більш того, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявний поданий в подальшому 04 листопада 2022 року на виконання оскаржуваної ухвали звіт Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 640/24142/19, який ще не розглядався судом першої інстанції, однак змістом якого підтверджується що вже на виконання оскаржуваної ухвали відповідачем було переглянуто виконання рішення суду та донараховано кошти.
Вищевикладене свідчить про наявність на момент прийняття оскаржуваної ухвали Окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року підстав встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві новий строк для подання до суду першої інстанції звіту про виконання постанови постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 640/24142/19, який складає один місяць з дня набрання ухвалою законної сили.
Щодо наявності правових підстав для накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у порядку ч. 2 ст. 382 КАС України штрафу за невиконання судового рішення з виплатою половини штрафу на користь позивача, колегія суддів зазначає, що на думку апеляційного суду, в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції в повній мірі надана оцінка доводам заявника щодо наявності підстав для накладення штрафу, а також враховано, що відповідачем вже тричі станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали подавались однакові звіти про виконання судового рішення, які судами визнавались такими, що не підтверджують виконання останнього, та встановлювався новий строк для подачі звіту без накладення штрафу, однак, це не сприяло виконанню відповідачем рішення суду.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Шаренок проти України" від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України", №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі "Крищук проти України", №1811/06, від 19 лютого 2009 року.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови у прийнятті звіту та накладення штрафу у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2022 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
А.Ю. Кучма
