Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 333/4532/22
Провадження № 1-кп/333/621/22
ВИРОК
Іменем України
22 грудня 2022 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Володимирівка, Запорізького району, Запорізької області, українця, громадянина України, розведеного, проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира 3 стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти, військове звання сержант, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Вказаний Указ був затверджений Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ. У подальшому воєнний стан було продовжено Указами Президента України: від 14 березня 2022 року 3133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 року №2119-ІХ, від 18.04.2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 року №2212-ІХ та від 17.05.2022 року №341/2022. Останнім Указом строк дії воєнного стану в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі Статуту внутрішньої служби ЗС України) командир 3 стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , як військовослужбовець, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.
Відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗС України), військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби ЗС України.
Проте, сержант ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби.
06 березня 2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 7 ОСОБА_5 призначено на посаду головного сержанта 1-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та останній приступив до виконання службових обов`язків за вказаною посадою.
19 червня 2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 86 сержанта ОСОБА_5 , призначено на посаду командира 3 стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 та останній приступив до виконання службових обов`язків за вказаною посадою.
19.07.2022 року військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 сержанта ОСОБА_5 було направлено на стаціонарне лікування до військового шпиталю військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) та 02.08.2022 року ОСОБА_5 було переведено для подальшого лікування до КНП «Міська лікарня №7» ЗМР (м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, буд. 9).
У подальшому, 02.08.2022 року військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_5 було виписано з лікувального закладу КНП «Міська лікарня №7» ЗМР (м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, буд. 9) за порушення режиму, тому останній повинен був прибути до військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження служби.
Однак, 02 серпня 2022 року, ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем за мобілізацією, в порушення вимог ст.ст. 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, перебуваючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, без поважних причин, не з`явився на службу з лікувального закладу КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ) до розташування військової частини НОМЕР_2 , дислокованої в АДРЕСА_4 . При цьому, поважних причин для не з`явлення на службу з лікувального закладу сержант ОСОБА_5 не мав, в тому числі, у зв`язку з перебуванням у хворобливому стані, який би перешкоджав проходженню ним військової служби.
У подальшому, 10.09.2022 року ОСОБА_5 був затриманий працівниками правоохоронних органів.
Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_5 як скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, а саме: дезертирство, тобто нез`явлення на службу з лікувального закладу з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні, під час роз`яснення обвинуваченому ОСОБА_5 суті обвинувачення, останній пояснив, що вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, він повністю визнає.
В ході допиту обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що він дійсно проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 з березня 2022 року: спочатку на посаді головного сержанта, а потім командира 3 стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти, військове звання у нього сержант.
Він безпосередньо брав участь у бойових діях на території Запорізької області, де отримав дві контузії. Через це його самопочуття погіршилося: почалися головні болі, шум у голові, суттєво погіршився слух. У зв`язку з цим, він з 07.07.2022 року не приймав участь у бойових діях, а проходив військово-лікарську комісію, тому з розташування військової частини його привозили до Запоріжжі 12.07.2022 року та 18.07.2022 року.
19.07.2022 року, вранці, приблизно о 09-00 год., біля розташування штабу військової частини, де він проходив службу, його зв`язали військовослужбовці його військової частини та поклали на землю на спину. Хто саме його в`язав та причину цього, він не знає. У подальшому, до нього підійшов командир військової частин та начальник штабу, крім них перебувало ще 5-7 військовослужбовців. Через деякий час роздався постріл і він відчув, що його поранили у ліву частину тулубу, в районі грудей. Хто саме стріляв у нього, він не знає. Може лише здогадуватися, що постріл був з травматичної зброї.
Після цього, того ж дня, його відвезли до Покровської районної лікарні, а звідти до військового шпиталю, де йому провели операцію та витягли з тіла кулю. Крім того, до шпиталю приїжджали керівництво військової частини та на нього склали протокол про адміністративне правопорушення за перебування у стані сп`яніння під час військової служби, хоча у той день він був тверезим.
Потім його перевели до 7 міської лікарні, де він перебував до 28.07.2022 року. Того дня, він попрохав завідуючого відділенням відпустити його додому на вихідні, на що лікар погодився. Він поїхав додому, де і перебував увесь час. Так як погіршився стан його здоров`я, після вихідних він у лікарню не повернувся, а приїхав лише 07.08.2022 року та отримав медичні документи, що його виписали ще 02.08.2022 року.
У період з 07.08.2022 року до 12.08.2022 року він перебував вдома, так як стан здоров`я був поганий.
12.08.2022 року він поїхав до Військової служби правопорядку для того, що надати пояснення з приводу подій, які відбулися 19.07.2022 року у військовій частині, де він проходив службу. Від нього прийняли пояснення, враховуючи його поганий стан здоров`я, доставили до Запорізької обласної лікарні, але поклали його лікуватися від алкоголізму, хоча він тоді такого лікування не потребував.
У період з 12.08.2022 року по 19.08.2022 року він перебував на лікуванні у Запорізькій обласній лікарні, у подальшому перебував вдома. 10.09.2022 року до нього додому приїхали працівники правоохоронних органів та доставили його до ДБР, де і затримали.
Від подальшого проходження військової служби він не відмовлявся і на цей час бажає її продовжити. Водночас, дійсно не хотів повертатися у військову частину через виниклу конфліктну ситуацію. Поле бою він ніколи не залишав і завжди знаходився поряд зі своїм підлеглими під час бойових дій.
Аналізуючи надані обвинуваченим показання, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_5 фактично лише частково визнав свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, тому суд досліджував докази по даному кримінальному провадженню у повному обсязі.
Вважаю, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, повністю підтверджується такими доказами:
- показаннями свідка ОСОБА_7 , який суду пояснив, що він проходить військову службу на посаді відповідального виконавця групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 . 19.07.2022 року військовослужбовець ОСОБА_5 самовільно покинув розташування військової частині. Того ж дня ОСОБА_5 був знайдений одним із військовослужбовців військової частини, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та вогнепальним пораненням. Спочатку ОСОБА_5 доставили до Покровської районної лікарні, а потім до шпиталю у АДРЕСА_4 . У подальшому, зі шпиталю була отримана інформація, що ОСОБА_5 було виписано з лікарні, але у розташування військової частини останній так і не повернувся. У зв`язку з цим було проведено службове розслідування. Охарактеризувати ОСОБА_5 не може, так як з останнім особисто знайомий не був. Про наявність конфлікту між ОСОБА_5 та керівництвом військової частини або військовослужбовцями йому нічого не відомо. Крім того, жодних перевірок та службових розслідувань з приводу поранення ОСОБА_5 у військовій частині проведено не було;
- показаннями свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що він проходить військову службу на посаді командира 1 відділення інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 . Влітку 2022 року, точного числа він не пам`ятає, приблизно о 08-09 год. він разом з іншим військовослужбовцем їхали у бік штабу військової частини, де проходять службу і побачили ОСОБА_5 , який йшов по дорозі. Коли під`їхали та запитали звідки він, то дізналися що з їхньої військової частини. Про це він доповів керівництву частини, після чого ОСОБА_5 відвезли спочатку до штабу військової частини, а потім у Покровську районну лікарню, так як обвинувачений був поранений. В той день ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп`яніння, у нього на руках та голові була кров. Знає обвинуваченого як особу, який зловживає алкогольними напоями. Після того, як ОСОБА_5 відвезли до шпиталю у м. Запоріжжя, останній у військовій частині так і не з`явився. Водночас, обвинувачений не єдиний військовослужбовець, якого доставляли у шпиталь у м. Запоріжжя. Інші військовослужбовці добиралися назад після лікування до військової частини або на автомобілі військової частини або іншим транспортом. У всіх військовослужбовців були номера телефонів своїх командирів;
- показаннями свідка ОСОБА_9 , який пояснив, що працює завідуючим хірургічним відділенням 7 Міської лікарні м. Запоріжжя. З 19.07.2022 року по 02.08.2022 року ОСОБА_5 перебував на лікуванні у військовому шпиталі, але на базі та фактично на території ІНФОРМАЦІЯ_3 . 02.08.2022 року обвинувачений був переведений з шпиталю до 7 міської лікарні, де зранку при обході виявили відсутність ОСОБА_5 , про що відразу повідомили головного лікаря шпиталю;
- показаннями свідка ОСОБА_10 , яка пояснила, що є матір`ю обвинуваченого. ОСОБА_5 отримав на війні дві контузії, тому 12 та 13.07.2022 року його привозили до м. Запоріжжя, де син проходив лікарів. Потім, обвинувачений їй подзвонив 21.07.2022 року та пояснив, що перебуває у 7 міській лікарні у м. Запоріжжі. У подальшому, вона їздила його провідувала. 29.07.2022 року ОСОБА_5 приїхав на вихідні додому з лікарні і у нього погіршилося здоров`я. Вдома він пробув до 12.08.2022 року, а коли поїхав до лікарні, то йому повідомили, що його виписали ще 02.08.2022 року. 12.08.2022 року він також поїхав у Військову службу порядку з метою отримати телефони керівництва своєї військової частини, але його направили до Запорізької обласної лікарні, де ОСОБА_5 лікувався від алкоголізму до 17.08.2022 року. Він і до цього двічі лягав у лікарню з таким же діагнозом. Повідомляючи про причини неповернення до військової частини, син казав, що боїться туди повертатися, так як його могли вбити військовослужбовці його ж частини, з якими у нього стався конфлікт;
- даними службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 сержантом ОСОБА_5 , згідно яких встановлено, що останній 19.07.2022 року був направлений до шпиталю, який було самовільно залишено 02.08.2022 року і у подальшому у розташування вказаної військової частини не повернувся. На телефонні дзвінки посадових осіб військової частини ОСОБА_5 не відповідав;
- даними з відповіді командира військової частини НОМЕР_3 на ім`я начальника ТУ ДБР у м. Мелітополі, що ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_3 з 19.07.2022 року, 02.08.2022 року був переведений для подальшого лікування до КНП «Міська лікарня №7» ЗМР;
- аналогічними даними з виписного епікризу №2520 відносно ОСОБА_5 . Крім того, в епікризі зазначено, що поступив ОСОБА_5 з вогнепальним сліпим дотичним осколковим пораненням м`яких тканин передньої черевної стінки, не проникаюче в черевну порожнину, забита рана лобної ділянки зліва;
- даними медичної картки №2308 стаціонарного хворого ОСОБА_5 з КНП «Міська лікарня №7» ЗМР, згідно яких обвинувачений при госпіталізації мав вогнепальне сліпе дотичне осколкове поранення м`яких тканин передньої черевної стінки, не проникаюче в черевну порожнину, забита рана лобної ділянки зліва. Доставлений до шпиталю ВЧ НОМЕР_3 , оглянутий хірургом, госпіталізований. 02.08.2022 року переведений до КНП «міська лікарня №7» ЗМР для подальшого лікування. При обході зранку 02.08.2022 року о 10 год. 10 хв. хворий в палаті не перебуває, повідомлено співробітникам ВСП, хворий у стані алкогольного сп`яніння знайдений за межами лікарні. Виписується з відділення за порушення режиму. Дата виписки 12-00 02.08.2022 року;
- речовим доказом: медичної карткою №2308 стаціонарного хворого ОСОБА_5 з КНП «Міська лікарня №7» ЗМР;
- даними з витягу наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2022 року №7, згідно якого сержанта запасу ОСОБА_5 призначено на посаду головного сержанта 1-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ;
- даними витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2022 року №86, згідно якого сержанта ОСОБА_5 призначено на посаду командира 3 стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
Аналіз вказаних доказів, а саме: показань свідків, даних службового розслідування, відповідей з ДБР та Військової служби правопорядку, матеріалами медичної картки обвинуваченого з КНП «Міська лікарня №7» ЗМР, свідчить, що винуватість ОСОБА_5 доведена у повному обсязі.
Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).
В даному випадку, на думку суду, досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини скоєння ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
Також, у судовому засіданні були досліджені наступні документи:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №62022080020000237, відомості про яке внесені до ЄРДР 17.08.2022 року. Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.4 ст.408 КК України;
- епікриз (виписний) з КНП «обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги Запорізької обласної ради відносно ОСОБА_5 . Згідно даних цього епікризу ОСОБА_5 доставлений Військовою службою правопорядку із довідкою з наркології із зафіксованою алкогольною інтоксикацією від 13.08.2022 року. За результатами проведеного обстеження встановлено клінічний діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності. Переніс стан відміни алкоголю;
- висновки щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 04.09.2022 року та 10.09.2022 року, згідно яких ОСОБА_5 перебуває у стані алкогольного сп`яніння;
- протокол затримання ОСОБА_5 у порядку ст.208 КПК України та додаток до нього у виді відеозапису, згідно яких останній був затриманий 10.09.2022 року о 22 год. 37 хв. у присутності захисника ОСОБА_4 , за результатами поверхневого огляду, жодні речі у обвинуваченого не вилучалися.
Данні, вказані у зазначених документах не є доказами у розумінні ст.84 КПК України, водночас вони надають можливість суду дійти до висновку про відсутність процесуальних порушень з боку слідчих під час проведення досудового розслідування та певним чином характеризують обвинуваченого.
Отже, судом встановлено, що жодних перешкод повернутися у розташування військової частини після виписки з КНП «Міська лікарня №7» у ОСОБА_5 не було: у кожного військовослужбовця маються номери телефонів своїх командирів, яким можливо було скористатися та узгодити свої подальші дії; транспортний засіб військової частини курсує з певною періодичністю курсує між шпиталем та штабом військової частини; у Військовій службі правопорядку є зв`язок з керівництвом військової частини. Медичних документів, які б підтверджували необхідність продовження ОСОБА_5 лікування після виписки з КНП «Міська лікарня №7» ЗМР, також суду стороною захисту не надавалися. Обвинувачений дійсно лікувався у цей період часу, але від алкогольної залежності.
Крім того, під час судового розгляду судом перевірялася версія обвинуваченого щодо звернення його до Військової служби правопорядку та ДБР із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, в результаті якого він отримав вогнепальне поранення.
Водночас, з ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополі надійшла відповідь, що заяв чи повідомлень про вчинення кримінального правопорушення за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 на адресу їх установи не надходило.
Крім того, згідно з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 скарг, заяв чи звернень за фактом отримання тілесних ушкоджень військовослужбовцем ОСОБА_5 не надходило.
Таким чином, обставини щодо отримання вогнепального ушкодження 19.07.2022 року, повідомлені ОСОБА_5 , свого підтвердження під час судового розгляду не знайшли. Стороною захисту суду не було надано жодного доказу на підтвердження вказаної версії обвинуваченого.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.
Після дослідження усіх доказів по даному кримінальному провадженню обвинувачений ОСОБА_5 письмово заявив, що вину свою визнає повністю, щиро кається та бажає у подальшому продовжити проходити військову службу або готовий іншим чином допомагати Україні у війні з російською федерацією, враховуючи його попередню роботу (працював зварювальником).
Таким чином, обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 , на думку суду, є щире каяття. В даному випадку суд у поведінці обвинуваченого вбачає його належну критичну оцінку своєї протиправної поведінки, щиро її засуджує, фактично визнає свою вину і готовий понести кримінальну відповідальність.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , суд не вбачає.
Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При призначенні покарання ОСОБА_5 суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому, враховую ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, який відповідно до вимог ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, його суспільну небезпечність, вік, характеризуючі особистість обвинуваченого обставини має постійне місце проживання та реєстрації, на утриманні мається матір, розведений, раніше не судимий.
Також, суд до уваги приймає службову характеристику на військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , згідно якої останній зарекомендував себе посередньо, командирами характеризується як недисциплінований військовослужбовець, до виконання своїх службових обов`язків ставиться невідповідально, професійні та вольові якості не розвинуті.
Крім того, суд враховує здоров`я обвинуваченого (має наступні хвороби: астено-невротичний синдром, токсична (алкогольна) посттравматична енцефалопатія, бувають епіприступи, під наглядом лікаря-психіатра не перебуває, але з 2019 року неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. Переніс стан відміни алкоголю. Має дві контузії під час виконання бойових завдань.
Також, суд приймає до уваги, що ОСОБА_5 добровільно прийняв рішення щодо проходження військової служби після початку повномасштабного наступу 24.02.2022 року на Україну і вже з 06.03.2022 року був зарахований у лави ЗСУ, приймав активну участь у бойових діях на території Запорізької області, був двічі контужений, у зв`язку з чим у нього суттєво погіршилося здоров`я.
Суд враховує і той факт, що ОСОБА_5 фактично ухилився від служби шляхом не з`явлення до військової частини з лікувального закладу, а до цього увесь час своєї військової служби перебував на передовій, виконуючи бойові завдання.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.
Враховуючи особистість обвинуваченого, конкретні обставини кримінального провадження, суд вважає, що ОСОБА_5 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.
З урахуванням вимог ст.75 КК України, враховуючи наявність пом`якшуючої покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, обставини суд дійшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та звільнення його від покарання з випробуванням.
При цьому, суд враховує, що ОСОБА_5 під час судового розгляду не порушував своїх процесуальних обов`язків як учасник судового процесу, на цей час утримує свою матір, має постійне місце реєстрації та мешкання, пройшов курс лікування від алкоголізму, з 10.09.2022 року (тобто більше двох місяців) перебуває під вартою.
На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так й іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Постановою слідчого від 28.09.2022 року медична карта №2308 стаціонарного хворого ОСОБА_5 з КНП «Міська лікарня №7» ЗМР визнана речовим доказом.
Відповідно до п.7 ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому, документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання. Тому вказану медичну карту обвинуваченого необхідно зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Процесуальні витрати згідно обвинувального акту відстуні, цивільний позов не заявлявся.
Відповідно до ч.1 ст.377 КПК України, враховуючи прийняте судом рішення про звільнення відбування від покарання, обвинуваченого ОСОБА_5 необхідно звільнити з-під варти.
Керуючись ст. ст. 100, 369-371, 374, 376, 377, 395 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.
Згідно з вимогами ст.76 КК України, у зв`язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Зарахувати у строк покарання ОСОБА_5 строк його попереднього ув`язнення з 10.09.2022 року по 22.12.2022 року (включно) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Звільнити ОСОБА_5 з-під варти в залі суду негайно після проголошення вироку суду.
Речовий доказ: медичну карту №2308 стаціонарного хворого ОСОБА_5 з КНП «Міська лікарня №7» ЗМР залишити в матеріалах судового кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_11 ОСОБА_12
