Постанова

Іменем України

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 454/1067/20

провадження № 61-16225св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - військова частина НОМЕР_1 ) про визнання незаконним та скасування рішення спільного засідання керівництва та житлової комісії військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Позов обґрунтований тим, що з 1997 року по 2018 рік позивач проходив військову службу на різних офіцерських посадах в Державній прикордонній службі України, у тому числі і у військовій частині НОМЕР_1 (АДРЕСА_2), з 25 вересня 1997 року перебував на квартирному обліку для отримання житла в загальному порядку.

11 лютого 2002 року військова частина НОМЕР_1 надала позивачу службову однокімнатну квартиру, загальною площею 37,12 кв. м, житловою площею 17,3 кв. м для сім`ї з двох осіб, в тому числі на дружину ОСОБА_2 , в будинку покращеного планування за адресою: АДРЕСА_1 . Протоколом від 11 лютого 2002 року № 1 позивача знято з квартирного обліку.

Зазначає, що рішення про зняття його сім`ї з квартирного обліку порушує його право на забезпечення житлом, оскільки будучи забезпеченим службовою квартирою, він не підлягав зняттю з квартирного обліку. У січні 2020 року з метою відновлення свого порушеного права звертався до командування та житлової комісії військової частини НОМЕР_1 з проханням поновити його в списках військовослужбовців, яких зараховано на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_1 , однак протоколом від 30 січня 2020 року № 1 йому відмовлено у задоволенні його заяви.

Вказує, що в 2002 році порядок обліку військовослужбовців, робітників та службовців прикордонних військ, що потребують покращення житлових умов на надання їм житлових приміщень встановлювався Тимчасовим положенням про порядок забезпечення жилою площею в Прикордонних військах України, затвердженим наказом Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України- командуючого Прикордонними військами України від 20 січня 1996 року № 30.

В подальшому, наказом голови Державної прикордонної служби України від 14 січня 2004 року № 44 затверджено Положення про організацію та порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Державній прикордонній службі України. Згідно із пунктом 2.1 цього Положення при отриманні службового житла військовослужбовці з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов за місцем служби, не знімаються. Вважає, що надання для проживання службового житла, не є поліпшенням житлових умов, через що рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 11 лютого 2002 року в частині зняття його з квартирного обліку не відповідає вимогам законодавства.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення спільного засідання керівництва та житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2), яке оформлене протоколом від 30 січня 2020 року № 1 в частині відмови ОСОБА_1 привести у відповідність до вимог житлового законодавства України рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 11 лютого 2002 року та поновлення в списках військовослужбовців, яких зараховано на квартирний облік;

- зобов`язати керівництво та житлову комісію військової частини НОМЕР_1 : привести у відповідність до вимог житлового законодавства України рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 11 лютого 2002 року шляхом виключення запису про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку та внесення запису про залишення ОСОБА_1 на квартирному обліку у загальній черзі з 25 вересня 1997 року, як такого, що потребує поліпшення житлових умов; поновити ОСОБА_1 в списках військовослужбовців, яких зараховано на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 25 вересня 1997 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 04 серпня 2020 року у складі судді Фарини Л. Ю. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з позовом.

Постановою Львівського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 04 серпня 2020 року скасовано та ухвалено нову постанову.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання керівництва та житлову комісію військової частини НОМЕР_1 привести у відповідність до вимог житлового законодавства України рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 11 лютого 2002 року шляхом виключення запису про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку та внесення запису про залишення ОСОБА_1 на квартирному обліку у загальній черзі з 25 вересня 1997 року, як такого, що потребує поліпшення житлових умов, зобов`язання поновити ОСОБА_1 в списках військовослужбовців, яких зараховано на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_1 з 25 вересня 1997 року відмовлено за спливом позовної давності.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення спільного засідання керівництва та житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2), яке оформлено протоколом від 30 січня 2020 року № 1 в частині відмови ОСОБА_1 привести у відповідність до вимог житлового законодавства України рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 11 лютого 2002 року та поновлення в списках військовослужбовців, яких зараховано на квартирний облік відмовлено за безпідставністю.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 14 квітня 2016 року особисто отримав копію витягу з протоколу № 9 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 30 жовтня 1997 року та копію витягу із протоколу № 1 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 11 лютого 2002 року для становлення на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_2 , тому звернувшись в суд з позовом 30 березня 2020 року позивач пропустив позовну давність.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду не погодилася з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення спільного засідання керівництва та житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2), оформленого протоколом від 30 січня 2020 року № 1 в частині відмови ОСОБА_1 привести у відповідність до вимог житлового законодавства України рішення житлової військової частини НОМЕР_1 від 11 лютого 2002 року та поновлення в списках військовослужбовців, яких зараховано на квартирний облік, оскільки для звернення ОСОБА_1 з цією позовною вимогою позовна давність не спливла, а відтак наслідки спливу позовної давності до цих позовних вимог не можуть бути застосовані.

Проте суд апеляційної інстанції не вбачав підстав для задоволення вищезазначених позовних вимог, оскільки вони є безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її з Сокальського районного суду Львівської області.

01 листопада 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 18 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 21 листопада 2022 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В. , Мартєв С. Ю. , Петров Є. В. , Пророк В. В .

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що правові висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутні.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2021 року військова частина НОМЕР_1 надіслала відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що ОСОБА_8 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 1997 року по 2003 рік.

Із витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 30 жовтня 1997 року № 9 встановлено, що ОСОБА_1 поставлено на чергу для отримання квартири у загальному порядку з 25 вересня 1997 року, в складі сім`ї - 1 особа, як безквартирного (а. с. 11).

Також, із витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 11 лютого 2002 року № 1 встановлено, що ОСОБА_1 у складі сім`ї з двох осіб (в тому числі дружини - ОСОБА_2 ) надано службову житлову площу в будинку покращеного планування за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 37,2 кв. м, житлова площа 17,3 кв. м - однокімнатна. З квартирного обліку ОСОБА_1 знято (а. с. 10).

29 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про приведення рішення військової частини НОМЕР_1 від 11 лютого 2002 року у відповідність до вимог житлового законодавства шляхом виключення запису про зняття його з квартирного обліку та внесення запису про залишення на квартирному обліку у загальній черзі з 25 вересня 1997 року, як такого, що потребує поліпшення житлових умов та просив поновити його в списках військовослужбовців, яких зараховано на квартирний облік у військовій частині 2418 (а. с. 12-16).

Згідно витягу з протоколу спільного засідання керівництва та житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2) від 30 січня 2020 року № 1 у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю, з врахуванням пункту 1.7 Інструкції від 20 грудня 2007 року № 1040, оскільки ОСОБА_1 не є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , не перебуває на її житловому обліку (а. с. 18).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, трудових, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з того, що ОСОБА_1 звернувся з позовом для захисту своїх житлових прав.

Однак при цьому суди залишили поза увагою, що в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на порушення його прав та гарантій військовослужбовця, а саме невиконання відповідачем обов`язку забезпечення належним жилим приміщенням (зняття з черги на покращення житлових умов та квартирного обліку військової частини НОМЕР_1 ), який є складовою системи соціального захисту військовослужбовців відповідно до приписів Конституції України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (частина друга статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) дійшла висновку, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставин у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій не врахували, що зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник щодо можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому з огляду на особливий статус військовослужбовця.

Подібний висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 683/2201/18 (провадження № 61-20098св21).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення попередніх інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, та він має право протягом десяти днів з дня отримання ним копії відповідної постанови звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 04 серпня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Протягом десяти днів з дня отримання копії постанови позивач має право звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров В. В. Пророк