У Х В А Л А
01 грудня 2022 року
м. Київ
Справа № 686/20282/21
Провадження № 14-102цс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Сімоненко В. М.,
суддів: Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Аліна Анатоліївна, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування реєстраційної дії та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року та касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року та
ВСТАНОВИЛА:
1. 25 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 13 травня 2021 року за № НРА 559195 на Ѕ частки в статутному капіталі Приватного підприємства «КАВЕМ» (далі - ПП «КАВЕМ»), видане на ім`я ОСОБА_2 , скасування реєстраційної дії - запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13 травня 2021 року № 1006731070007002715 про зміну відомостей щодо засновників (учасників) щодо ОСОБА_2 , а також про визнання за ОСОБА_3 права власності на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у порядку спадкування за заповітом.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 лютого 2001 року ОСОБА_5 заснував ПП «КАВЕМ» (код ЄДРПОУ 23831577). У листопаді 2001 року ОСОБА_5 уклав шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 , від шлюбу в них народилося троє дітей. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. Після його смерті спадщину прийняли: його мати ОСОБА_4 (на її користь також відмовився від спадщини батько померлого ОСОБА_6 ), дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_7 , син ОСОБА_8 , донька ОСОБА_7 . Після смерті чоловіка відповідачка ОСОБА_2 отримала Ѕ частки в статутному капіталі ПП «КАВЕМ» як співвласник подружнього майна. ОСОБА_4 , яка є матір'ю позивачки та померлого ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті успадковану за сином ОСОБА_5 частку майна не оформила, однак, заповіла належну їй частку своїй доньці - позивачці ОСОБА_1 . Зі свого боку ОСОБА_1 прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 та вважає, що ОСОБА_2 безпідставно отримала свідоцтво про право власності на Ѕ частки майна в статутному капіталі ПП «КАВЕМ» як співвласник подружнього майна, оскільки підприємство засновано до укладення шлюбу, чим порушила право позивачки на отримання належної їй частки у статутному капіталі ПП «КАВЕМ» у повному обсязі.
3. Відповідачка позовних вимог не визнала в повному обсязі, стверджувала, що статутний капітал ПП «КАВЕМ» у розмірі 95 000,0 грн формувався у шлюбі та за рахунок спільних коштів подружжя.
4. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 19 січня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
5. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час укладення шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 статутний капітал ПП «КАВЕМ» становив 9 400,0 грн, а на час смерті останнього 95 000,0 грн. Крім того, позивачка не надала суду заповіту ОСОБА_4 , щоб перевірити розпорядження останньої на випадок її смерті, а також доказів про родинні відносини між померлою та ОСОБА_1 .
6. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
7. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що, враховуючи предмет та підстави позову, до справи мали бути залучені всі спадкоємці, зокрема діти померлого ОСОБА_5 : ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є повнолітнім, та неповнолітні діти: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки вирішення зазначеного спору може вплинути на розмір та вартість їхніх часток у спірному майні. Суд апеляційної інстанції виснував, що оскільки ОСОБА_1 не заявила вимог до всіх належних відповідачів, то її позов не підлягає задоволенню.
8. 13 червня 2022 року ОСОБА_1 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу (з урахуванням уточнень, поданих 26 липня 2022 року), в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
9. Касаційна скарга подана з таких підстав:
- щодо застосування статей 2, 48, 189, 197 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 489/5400/17 (провадження № 61-45166св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- щодо застосування статей 48, 263 - 265, 382 ЦПК України відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);
- щодо застосування пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» є необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
10. ОСОБА_1 зазначила, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми процесуального права, а саме статті 2, 48, 189, 197 ЦПК України, не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 489/5400/17 (провадження № 61-45166св18), якою направлено справу на новий розгляд виходячи з того, що суди першої та апеляційної інстанцій на порушення статей 263 - 265, 382 ЦПК України не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, належним чином не з`ясували характеру спірних правовідносин, складу учасників судового процесу, чиїх інтересів стосується вирішення цього спору, що призвело до передчасного ухвалення рішення про часткове задоволення позову.
11. Також у касаційній скарзі вказано, що суди ні усно, ні письмово не роз`яснили ОСОБА_1 право на залучення інших спадкоємців, чим порушили норми статей 2, 48, 189, 197 ЦПК України та позбавили її права на ефективний судовий захист майнового права. ОСОБА_1 зазначає, що її представник також не повідомив її про те, що вирішення зазначеного спору може вплинути на розмір часток інших спадкоємців ОСОБА_5 , при цьому, на її думку, в постанові апеляційного суду чітко зазначено, що у задоволенні позову відмовлено з підстав незалучення всіх належних відповідачів до участі у справі.
12. 15 червня 2022 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, якою просила скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
13. Касаційну скаргу аргументувала тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не застосував правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду, а саме, що суд апеляційної інстанції порушив статтю 367 ЦПК України, скасувавши законне рішення з підстав, які не передбачені цим кодексом. Також ОСОБА_2 посилалася на правові висновки щодо застосування норми права, що викладені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18 (провадження № 61-128св19), від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19 та від 18 березня 2019 року у справі № 61-28582ск18. Інші підпункти частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі ОСОБА_2 не мотивовані.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2022 року (після усунення заявницею недоліків на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 04 липня 2022 року) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою на підставі пунктів 1, 2 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2022 року (після усунення заявницею недоліків на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 11 липня 2022 року) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 поданою її представником - адвокатом Ксьондзиком Ю. Ю. на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме у зв`язку з тим, що судом апеляційної інстанції прийнято оскаржуване судове рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18 та від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19, та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
16. 02 вересня 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , просила закрити касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
17. 03 жовтня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Ксьондзик Ю. Ю. подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , яким просив залишити без задоволення її касаційну скаргу.
18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2022 року справа за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року та касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження у складі колегії з п`яти суддів.
19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 року вказана справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, для вирішення виключної правової проблеми та забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики стосовно питання юрисдикції спорів, позовні вимоги яких у своєму взаємозв`язку охоплюють правильне визначення (у правовідносинах спадкування чи сімейних правовідносинах) права власності на частку у статутному капіталі господарського товариства, яке спадкується, пов`язаний із цим перерозподіл його часток та скасування чи зміни попередньої відповідної реєстрації часток у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, тобто коли рішення суду впливає на розподіл часток у статутному капіталі, а отже, впливає на корпоративні права сторін спору.
20. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що існує необхідність викладення правового висновку щодо того, у якій юрисдикції має вирішуватися спір, якщо він однаково пов`язаний з корпоративними та спадковими правовідносинами, аспекти яких також взаємопов`язані в силу заявлених позовних вимог.
21. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що Верховний Суд з певною відмінністю звертає увагу на те, аспекти яких правовідносин домінують - корпоративних (господарських) чи спадкових.
22. На обґрунтування таких відмінностей Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив низку постанов:
- постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 січня 2018 року у справі № 925/1321/16;
- постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/27538/17 (провадження № 14 12цс19);
- постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року в справі № 320/4574/17 (провадження № 14 240цс19);
- постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19);
- постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12 59гс20);
- постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року у справі № 740/612/19 (провадження № 61-9760св20);
- постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 716/927/17 (провадження №61?9265св20);
- постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 392/1213/17 (провадження № 14 292цс19);
- постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 711/901/19 (провадження № 61-15977св20);
- постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 201/12449/16 (провадження № 61-7874св19).
23. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що про виключність правової проблеми у цій справі свідчить те, що неоднорідність підходу до вирішення зазначеного питання значно підвищується на рівні судів перших та апеляційних інстанцій, які по-різному можуть трактувати відповідну неоднорідність висновків Верховного Суду.
24. Згідно із частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
25. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
26. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
27. На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах «C. Дж. та інші проти Болгарії» (C. G. and Others v. Bulgaria), заява №1365/07, 24 квітня 2008 року, пункт 39; «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine), заява № 21722/11, пункт 170).
28. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France), заява № 17862/91, пункти 31, 32; «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine), заява № 20372/11, пункт 65).
29. Так, виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. За якісним критерієм про виключність правової проблеми свідчать такі обставини: 1) касаційна скарга мотивована тим, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; 2) норми матеріального права були застосовані судами нижчих інстанцій так, що постає питання дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між інтересами сторін у справі.
30. Крім того, виключна правова проблема є такою, що впливає на застосування норм права у подібних та/або тотожних правовідносинах та судами декількох юрисдикцій, у зв`язку із чим її невирішення призведе до різного тлумачення або застосування судами одних і тих самих норм права та неоднакового вирішення спорів з однаковими фактичними обставинами та правовим регулюванням.
31. Аналіз правових висновків у справах, що зазначалися у вищевказаній ухвалі, свідчить про те, що суди з певною відмінністю вирішують питання щодо превалювання корпоративних (господарських) чи спадкових правовідносин в подібних справах.
32. Так, у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 925/1321/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглядав позовні вимоги про визнання недійсним рішення установчих і загальних зборів об`єднання, установчих документів об`єднання, скасування державної реєстрації об`єднання та дійшов висновку, що співвласники багатоквартирного будинку не є носіями корпоративних прав, а відносини між співввласниками багатоквартирного будинку не є корпоративними.
33. У постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 761/27538/17 (провадження № 14-12цс19) про визнання дій щодо ненадання інформації незаконними, зобов`язання надати інформацію, відшкодування моральної шкоди Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позивачка та відповідачка не набули статусу учасників товариства з обмеженою відповідальністю, отже, зазначений спір не є спором між його учасниками (засновниками).
34. У постанові від 07 серпня 2019 року в справі № 320/4574/17 (провадження № 14 240цс19) про стягнення коштів Велика Палата Верховного Суду вказала, що оскільки зміни до складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю не були зареєстровані у встановленому законом порядку, то з огляду на приписи статті 55 Закону України «Про господарські товариства», які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, спір у цій справі не є корпоративним.
35. У справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) розглядалися позовні вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників та змін до статуту, визнання права власності. При цьому, як слідує із постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року в цій справі, позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
36. У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20) за позовом фізичної особи до товариства з обмеженою відповідальністю та фізичних осіб про визнання недійсним правочинів Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що між сторонами оспорюваних правочинів не існувало сімейних чи спадкових правовідносин. Отже, як оскаржуваний, так і наступні договори щодо подальшого відчуження частки в статутному капіталі не є правочинами у сімейних чи спадкових правовідносинах.
37. Так само й у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 740/612/19 (провадження № 61-9760св20) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, розглядаючи в порядку цивільного судочинства справу за позовом фізичної особи до фізичних осіб та товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним договору відчуження частки в статутному капіталі, визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства та скасування реєстраційної дії, вказав, що, заявляючи позовні вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів та договорів щодо відчуження (продажу) частки в статутному капіталі товариства, усіх наступних правочинів щодо цієї частки, а також про скасування записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивач прагне змінити розподіл часток у статутному капіталі для відновлення становища, яке існувало до виконання спірних договорів. Звідси у вказаній справі існує спір, що виник з правочинів щодо часток у товаристві. Верховний Суд закрив провадження у вказаній справі та звернув увагу на те, що саме між сторонами оспорюваних правочинів не існувало сімейних чи спадкових правовідносин.
38. У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 716/927/17 (провадження №61-9265св20) за позовом фізичної особи до приватного підприємства про визнання недійсними рішення зборів учасників підприємства та установчого документа юридичної особи Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що, заявляючи позовні вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників та нової редакції статуту підприємства, позивач прагне змінити розподіл часток у статутному капіталі для відновлення становища, яке існувало до прийняття зазначених рішень. Отже, у цій справі існує спір щодо часток у статутному капіталі. Верховний Суд закрив провадження у вказаній справі та звернув увагу на те, що у вказаній справі спадкові правовідносини не вирішувалися, у позовній заяві не заявлялись вимоги щодо визнання права на спадщину чи зміну частки спадщини.
39. У постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 392/1213/17 (провадження № 14-292цс19) за позовом фізичної особи до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю, фізичної особи, міської ради про визнання недійсними і скасування рішення учасника та рішення загальних зборів, скасування державної реєстрації, визнання права на частку в майні Велика Палата Верховного Суду виходячи з аналізу положень чинних на той час статей 82, 83 Господарського кодексу України, статей 143 - 145 Цивільного кодексу України, статей 51, 52, 58, 59 Закону України «Про господарські товариства», статей 6, 9, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та установчих документів товариства зробила висновок про те, що до спадкоємця - учасника товариства, у тому числі й колишнього, переходить, зокрема, право на оскарження рішення загальних зборів про виключення спадкодавця із числа учасників товариства, проте корпоративних прав лише фактом спадкування він не набуває; визначено, що позивач може захистити свої права в порядку цивільного судочинства.
40. У постанові від 27 жовтня 2021 року у справі № 711/901/19 (провадження № 61 15977св20) про визнання права власності на частку в статутному капіталі в порядку спадкування, внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, скасування реєстраційних записів на підставі переважного права на участь у товаристві Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходив з того, що спадкоємцем (правонаступником) спадкується не право на участь у товаристві, а лише право на частку в статутному капіталі товариства; після набуття частки в статутному капіталі у спадкоємців (правонаступників) виникає переважне право вступу до цього товариства, передбачене статтею 55 Закону України «Про господарські товариства», проте право на участь у товаристві не виникає автоматично.
41. У постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 201/12449/16 (провадження № 61 7874св19) за позовом товариств до фізичних осіб про визнання частково недійсними заповіту та свідоцтва про право на спадщину, стягнення збитків Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходив зі спадкових відносин та відсутності порушеного права позивача.
42. Аналіз судової практики, здійснений на підставі інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, виявив виключну правову проблему, з урахуванням кількісного та якісного вимірів, у відповідній судовій практиці при розгляді справ з подібними позовними вимогами, змістом правовідносин.
43. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що мотиви, зазначені в ухвалі від 19 березня 2021 року, свідчать про наявність виключної правової проблеми.
44. Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність у цій справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, також знайшли підтвердження підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
45. У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
46. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
47. Виходячи з викладеного справу необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною п'ятою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Аліна Анатоліївна, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування реєстраційної дії та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року та касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року.
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 22 лютого 2023 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Сімоненко
Судді: В. В. Британчук Г. Р. Крет
Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко
І. В. Григор`єва К. М. Пільков
М. І. Гриців О. Б. Прокопенко
Д. А. Гудима Л. І. Рогач
Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік
І. В. Желєзний І. В. Ткач
Л. Й. Катеринчук О. С. Ткачук
