Постанова

Іменем України

22 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 355/889/18

провадження № 51-3651км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючогоОСОБА_3,суддівОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_6,прокурораОСОБА_7,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Баришівського районного суду Київської області від 16 липня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 квітня 2020 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харцизьк Донецької області, жителя м. Березань Київської області,

виправданого у пред`явленому обвинуваченні за частинами 1, 3, 4 статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Обставини справи

1. ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що 1 липня 2016 року та 6 лютого 2017 року підробив підпис від імені свого сина ОСОБА_2 на двох заявах до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради про надання грошової допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, та надав вказані заяви працівникам цієї установи для призначення щомісячної адресної допомоги.

2. Баришівський районний суд Київської області вироком від 16 липня 2019 року визнав його невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдав у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

3. Київський апеляційний суд ухвалою від 26 квітня 2020 року залишив без змін вирок суду першої інстанції.

Вимоги і доводи касаційної скарги

4. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на пункти 1, 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені вирок та ухвалу і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

5. Він стверджує, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку показам свідків, які свідчили про виконання підписів на заявах саме виправданим та неможливість отримання грошової допомоги без подання відповідної заяви. На думку сторони обвинувачення, це свідчить про те, що така заява створює правові наслідки у вигляді грошової допомоги, а тому висновок про те, що ці заяви не є офіційними документами, не ґрунтуються на матеріалах справи та не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

6. Він вважає, що апеляційна інстанція, відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, не обґрунтувала свого рішення, чим порушила вимоги статті 419 КПК. Також апеляційний суд, переглядаючи справу, не розглянув клопотання прокурора про повторне дослідження доказів.

Позиції учасників судового провадження

7. У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу частково.

8. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Оцінка Суду

9. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

10. Згідно із частиною 1 статті 358 КК предметом підробки може бути лише офіційний документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб`єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи.

11. Відповідно до примітки до статей 357, 358, 366 КК офіційним може бути лише документ, що видається чи посвідчується повноважними особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів.

12. Отже, обов`язковою ознакою офіційного документа як предмета злочину є належність його до документів, що складаються, видаються чи посвідчуються відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції. Суд неодноразово зазначав, що невідповідність документа цьому критерію виключає визнання його офіційним[1].

13. Розглядаючи справу щодо подібних обставин Об`єднана палата Касаційного кримінального суду[2] дійшла висновку, декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням будь-якого виду соціальної допомоги, складена громадянином, котрий не займається професійною чи службовою діяльністю, щоб вимагало складання (видання чи посвідчення) ним такого документа, та яка не видається чи посвідчується повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, не містить ознак офіційного документа.

14. Виходячи з наведеного Суд погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що заяви на отримання грошової допомоги не є офіційними документами, оскільки вони складені виправданим у своїй особистій якості, а не як особою, що уповноважена законом їх видавати та посвічувати, а зафіксована в них інформація не обумовлює настання юридичних наслідків. Отже, підроблення та використання цих заяв не утворюють складу злочину, передбаченого статтею 358 КК.

15. Суд також відхиляє доводи прокурора про порушення судом апеляційної інстанції вимог статей 23, 94, 404 КПК при вирішенні питання про повторне дослідження доказів. Виходячи з характеру наведеного вище висновку, дослідження будь-яких доказів апеляційним судом, не могло позначитися на результаті розгляду цієї справи. Крім того, як видно з матеріалів справи, в ході апеляційної процедури прокурор не наполягав на повторному дослідженні зазначених у його апеляційній скарзі доказів, будь яких клопотань у судовому засіданні з цього приводу не заявляв.

16. Апеляційний суд, переглянувши справу в апеляційному порядку, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду без зміни, зазначивши в ухвалі підстави для прийняття такого рішення. При цьому доводи прокурора, викладені в апеляції, які є аналогічними доводам у касаційній скарзі, визнав неспроможними, навівши обґрунтування свого рішення, з чим погоджується й колегія суддів. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Баришівського районного суду Київської області від 16 липня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5

[1] Постанови Верховного Суду від 1 березня 2018 року у справі № 461/7315/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/72641802; від 13 вересня 2018 року у справі № 607/10931/14-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/76673275

[2] Постанова від 05 вересня 2022 року у справі № 310/3772/20, https://reestr.court.gov.ua/Review/106204896.