Постанова
Іменем України
02 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 290/1310/21
провадження № 61-7712св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , Селянське (фермерське) господарство «Шанс»,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Регіон Любар»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Регіон Любар», подану
в їх інтересах адвокатом Борисовою Лілією Вікторівною, на ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 05 січня 2022 року
у складі судді Ковальчука М. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 липня 2022 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Коломієць О. С., Талько О. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 і Селянське (фермерське) господарство «Шанс» (далі - СФГ «Шанс») звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Регіон Любар» (далі - ТОВ «Агро-Регіон Любар») про визнання недійсними та скасування договорів оренди земельних ділянок площею 50,4218 га, кадастровий номер 1821481000:13:000:0002, і площею 16,3051 га кадастровий номер 1821481000:15:000:0125, які укладені між
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
і ТОВ «Агро-Регіон Любар».
04 січня 2022 року ОСОБА_1 і СФГ «Шанс» звернулись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ТОВ «Агро-Регіон Любар» проводити будь-які роботи на цих земельних ділянках до винесення рішення у справі.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовували тим, що відповідачі можуть розпочати сільськогосподарські роботи на земельних ділянках, договори оренди щодо яких оскаржуються у цій справі, але ніхто із них не знає, де конкретно розташована його земельна ділянка. За таких обставин сільськогосподарські роботи з боку відповідачів можуть призвести до непоправних наслідків.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 05 січня
2022 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 06 липня 2022 року, заяву ОСОБА_1 і СФГ «Шанс» про забезпечення позову задоволено.
Заборонено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
і ТОВ «Агро-Регіон Любар» проводити будь-які роботи на земельних ділянках площею 50,4218 га, кадастровий номер 1821481000:13:000:0002, та площею 16,3051 га, кадастровий номер 1821481000:15:000:0125, до набрання рішенням законної сили.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що між сторонами виник спір щодо права оренди земельних ділянок, пов`язаний із невизнанням сторонами права на оренду земельних ділянок протилежною стороною, тобто виникла невизначеність у праві оренди, а, враховуючи, що сторонам не відоме точне місце розташування земельних ділянок (наділів), проведення будь-яких сільськогосподарських робіт на цих земельних ділянках може призвести
до негативних наслідків та порушить право позивачів на ефективний захист.
Дійшовши вказаного висновку, суди попередніх інстанцій вважали, що спосіб забезпечення позову, який просять застосувати позивачі, є тимчасовим обмеженням, вжитим для охорони матеріально-правових інтересів позивачів,
яке має запобігти недобросовісній поведінці відповідачів у майбутньому.
Суди також вважали, що застосований спосіб забезпечення позову
є адекватним, пропорційним та ефективним і не позбавляє відповідачів
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 права власності на землю, а лише тимчасово його обмежує до розгляду спору по суті
та набрання рішенням законної сили.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
У серпні 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 і ТОВ «Агро-Регіон Любар», від імені яких діє адвокат Борисова Л. В., подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 05 січня 2022 року
та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 липня 2022 року
і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, особи, які її подають, посилаються
на порушення судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи норм процесуального права.
Зокрема, вказують, що оскільки у позові оспорюється не право власності,
а право оренди, то заборона користуватися земельними ділянками їх власникам є порушенням статті 150 ЦПК України і свідчить про те, що суди застосували захід забезпечення позову, який не є співмірним із заявленими позивачами вимогами.
Вказують, що, звертаючись із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1
та СФГ «Шанс» не зазначили, в який саме спосіб відповідачі можуть вчинити дії, що утруднять виконання рішення у майбутньому, та не надали відповідних доказів.
Висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення виконання рішення суду, суди попередніх інстанцій дійшли з порушенням норм процесуального права.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з Романівського районного суду Житомирської області.
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року справу призначено
до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що у грудні 2021 року ОСОБА_1 і СФГ «Шанс» звернулись
до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ТОВ «Агро-Регіон Любар», в якому просили визнати недійсними
та скасувати договори оренди земельних ділянок площею 50,4218 га, кадастровий номер 1821481000:13:000:0002, та площею 16,3051 га, кадастровий номер 1821481000:15:000:0125, укладених між відповідачами, посилаючись
на те, що на момент укладення спірних правочинів земельні ділянки перебували у спільній частковій власності, а право оренди на вказане нерухоме майно належало СФГ «Шанс».
У січні 2021 року ОСОБА_1 і СФГ «Шанс» звернулись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ТОВ «Агро-регіон Любар» проводити будь-які роботи на цих земельних ділянках до ухвалення рішення у справі.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 22 серпня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити
чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову, обґрунтувати заяву та підтвердити
її доказами, а також довести наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі
№ 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів,
з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема,
в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав
та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення
чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.
Обов`язок доведення обставин, які указували б на необхідність вжиття судом,
у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.
У цій справі, обґрунтовуючи підстави для застосування забезпечення позову, ОСОБА_1 і СФГ «Шанс» посилались на те, що спір виник стосовно договорів оренди земельних ділянок, на час подання заяви відповідачі можуть розпочати сільськогосподарські роботи на належних їм земельних ділянках, і це може призвести до непоправних наслідків.
У заяві не вказано, які саме непоправні наслідки очікують позивачі від проведення на земельних ділянках сільськогосподарських робіт.
Вимог щодо вжиття заходів, які пов`язувались б із обмеженням здійснення права власності, заява не містить.
До заяви про забезпечення позову не додано жодного доказу.
Отже, у заяві не вказано, яким чином невжиття зазначених у заяві заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист
та поновлення прав позивача на оренду земельних ділянок, та не надано жодних доказів на підтвердження доводів заяви.
Касаційний суд звертає увагу на те, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд мав урахувати відсутність доказів на підтвердження вимог заяви
та пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання
чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам, суд повинен був співставити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів,
а також встановити, які непоправні наслідки очікують позивачів від проведення сільськогосподарських робіт на земельних ділянках.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачами дій, які призведуть до непоправних наслідків, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Оскільки, вирішуючи заяву про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми процесуального права, оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову
в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної
чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те що суд касаційної інстанції задовольняє касаційну скаргу, скасовує ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову та постанову апеляційного суду, якою цю ухвалу залишено без змін,
і приймає нову постанову про відмову в задоволенні цієї заяви, компенсації
за рахунок позивачів підлягають витрати відповідачів, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, в розмірі 2 605,05 грн та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги, в розмірі
3 473,40 грн, всього 6 078,45 грн.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Регіон Любар», подану
в їх інтересах адвокатом Борисовою Лілією Вікторівною, задовольнити.
Ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 05 січня
2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 липня 2022 року скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 та Селянського (фермерського) господарства «Шанс» про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Регіон Любар» проводити будь-які роботи на цих земельних ділянках до винесення рішення у справі відмовити.
Стягнути солідарно зі ОСОБА_1 та Селянського (фермерського) господарства «Шанс» на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Регіон Любар» 6 078,45 грн в рахунок компенсації судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної
та касаційної скарг.
Постанова суду касаційної інстанціїнабирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов
