Справа № 420/6045/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Бойко О.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за правилами загального позовного провадження за адміністративним позовом Громадської організації «Громадський контроль екології» до Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області, треті особи, Приватне підприємство «Град Сервіс», Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область), про визнання протиправними дій, зобов`язання утриматися від дій, пов`язаних з експлуатацією полігону, зобов`язання здійснити рекультивацію полігону вирішив задовольнити адміністративний позов частково.

І. Суть спору:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, Громадської організації «Громадський контроль екології», до відповідача, Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області, треті особи, Приватне підприємство «Град Сервіс», Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область), в якому позивач просить:

- визнати дії Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області щодо експлуатації полігону твердих побутових відходів (сміттєзвалища), що знаходиться у с.Першотравневе Лиманського району Одеської області (на території Визирської сільсьокї громади) протиправними та зобов`язати Визирську сільську раду Лиманського району Одеської області утриматися від вчинення дій, пов`язаних з експлуатацією полігону твердих побутових відходів (сміттєзвалища), що знаходиться у с. Першотравневе Лиманського району Одеської області;

- зобов`язати Визирську сільську раду Лиманського району Одеської області здійснити рекультивацію полігону твердих побутових відходів (сміттєзвалища), що знаходиться у с. Першотравневе Лиманського району Одеської області.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

Позивач стверджує, що експлуатація сміттєзвалища створює загрозу навколишньому природному середовищу, життю та здоров`ю як мешканців села Степанівка, що межує з селом Першотравневе так і прилеглих населених пунктів, а також зачіпає права громадян на чисте довкілля, захист, яких здійснює в межах своїх статутних повноважень позивач.

Зокрема, цей об`єкт фактично є полігоном твердих побутових відходів. В свою чергу полігон твердих побутових відходів відповідно до чинного законодавства є інженерною спеціалізованою спорудою, який призначений для захоронення твердих побутових відходів, експлуатація якого передбачає існування проєкту. Оскільки проєкт не розроблений та не затверджений, відповідно не враховані вимоги щодо безпеки життя і здоров`я людей, не розроблена оцінка впливу на навколишнє середовище.

Так, вказаний полігон розміщений на ділянці сільськогосподарського призначення без урахування рози вітрів стосовно житлової забудови, вказана ділянка не обиралася за територіальним принципом, відповідно до схеми санітарного очищення регіонального плану населеного пункту. У відповідача відсутні також паспорт місця видалення відходів, декларація безпеки, відсутня оцінка впливу на навколишнє середовище, не ведеться реєстр об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів.

У відповіді на відзив позивач в якості контраргумента на посилання відповідача про існування паспорту МВВ, стверджує, що 10-ти річний термін його чинності сплинув. Поточні щорічні зміни до нього не вносилися, як і в дані реєстру місць видалення відходів. Паспорт не погоджений з обласною адміністрацією, а матеріали справи не містять відомості реєстрації сміттєзвалища у реєстрі місць видалення відходів. Також відповідач не надав жодного доказу правомірного використання ПП «Град Сервіс» земельної ділянки з метою влаштування сміттєзвалища. Так само відсутній проєкт щодо створення полігонів для захоронення твердих побутових відходів, захоронення побутових відходів проводиться без документів дозвільного характеру, а саме: без висновку з оцінки впливу на довкілля або висновку державної екологічної експертизи.

Відповідач відповідно до умов чинного законодавства має всі ознаки та є суб`єктом оцінки впливу на довкілля. Оскільки проєкт полігону ТПВ не розроблений та не затверджений, а також не розроблена оцінка впливу на навколишнє середовище, то відповідно не враховані вимоги щодо безпеки життя і здоров`я людей.

Щодо свого права звернення до суду позивач посилався, що відповідно до умов статуту основною метою діяльності організації є захист соціальних економічних інтересів своїх членів, сприяння розв`язанню природоохоронних проблем, захисту довкілля, екологічних прав, правозахисна екологічна діяльність.

Крім того, перевірка сміттєзвалища, діяльність якого є предметом спору, була проведена за заявою члена громадської організації позивача.

(б) Позиція відповідача

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень зазначав, що доводи позивача про відсутність дозвільних документів та самовільне захоплення земельної ділянки в результаті експлуатації сміттєзвалища є безпідставними.

Так, 19.03.2001 Першотравнева сільська рада Комінтернівського району Одеської області прийняла рішення №157-ХХІІІ «Про надання згоди на вибір земельної ділянки під розміщення сміттєзвалища на території Першотравневої сільської ради».

Також 07.05.2001 був виготовлений Паспорт місця видалення відходів, який був погоджений начальником держуправління екологічної безпеки в області, керівником органу мінпраці в області, керівником організації сфери управління Держкомекології в області, керівником сфери управління Держводлісгоспу, а в області, Головним державним санітарним лікарем та затверджений головою місцевої державної адміністрації.

20.10.2011 Першотравнева сільська рада Комінтернівського району Одеської області прийняла рішення №198-VI «Про погодження переліку земельних ділянок, які залишаються в державній власності та переліку земельних ділянок, які передаються до земель комунальної власності за межами населених пунктів Першотравневої сільської ради Лиманського району Одеської області», у відповідності до якого вирішено погодити «Перелік земельних ділянок, які передаються у комунальну власність за межами населених пунктів Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області. Згідно із зазначеним переліком визначено земельну ділянку на території Першотравневої сільської ради (сміттєзвалище), із площею 8.5504 га та яка розташована за межами населеного пункту с. Степанівка.

У 2016 році після проведення ревізії паспорта згідно з результатами оновлення паспорта, розрахунковий термін експлуатації місця видалення відходів становить 33 роки (до 2026 р).

18.02.2021 Визирська сільська рада прийняла рішення №195-V-VIII «Про надання згоди на проведення інвентаризації земельної ділянки, орієнтовною площею 8,60 га, що перебуває в запасі, на території Визирської сільської ради Одеського (колишнього Лиманського) району Одеської області (для розміщення відходів і будівництва об`єктів поводження з відходами». При цьому Виконавчому комітету Визирської сільської ради доручено замовити у землевпорядної організації, що має ліцензію на проведення землевпорядних робіт, розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки для розміщення відходів і будівництва об`єктів поводження з відходами на території Визирської сільської ради після розроблення якої подати до Визирської сільської ради для розгляду і затвердження у встановленому порядку.

Позивач не надав будь-яких підтверджень про існування фактів негативних наслідків (забруднення атмосферного повітря, ґрунту, ґрунтових і поверхневих вод).

Крім того, на думку відповідача, позивач не довів в чому конкретно полягає порушення його прав як громадської організації. Обставини справи свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу, а отже і матеріально-правової заінтересованості.

(в) Пояснення третьої особи, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область)

01.07.2021 до суду надійшли пояснення третьої особи, в яких вона не заперечувала проти позовних вимог та вважає їх такими , що належать до задоволення. Представник третьої особи зазначав, що за результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) інспектори екологічної інспекції встановили ряд порушень, зокрема експлуатацію полігону побутових відходів без оснащення системи захисту ґрунтових вод, захоронення побутових відходів здійснюється не на спеціально обладнаних для цього полігонах. ПП «Град-Сервіс» в порушення екологічного законодавства не підготовило звіт з оцінки впливу на довкілля та не отримало висновок з оцінки впливу, а саме на утилізацію, видалення, оброблення, знешкодження, захоронення побутових відходів. Про відповідні порушення посадові особи екологічної інспекції склали протоколи про адміністративні порушення.

(г) Пояснення третьої особи, ПП «Град-Сервіс»

22.09.2021 до суду надійшли пояснення представника третьої особи, ПП «Град-Сервіс», в яких він заперечував проти позову, оскільки вважає, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх пояснень представник третьої особи зазначав, що в цій справі відсутнє порушене право або законний інтерес позивача. Позивач не зазначив з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес.

Також представник третьої особи зазначав, що сільське сміттєзвалище, діяльність якого є предметом судового розгляду, є спеціально відведеним місцем, а не полігоном. У зв`язку з цим застосування до функціонування сміттєзвалища положень та вимог законодавства, будівельних норм і правил, які регламентують створення та роботу полігонів, не має під собою правових підстав.

Розміщення та експлуатація сміттєзвалища були погоджені уповноваженими органами та установами. Матеріали справи містять копію паспорта місця видалення відходів. Таким чином, твердження позивача про те, що сміттєзвалище є стихійним, розміщено та функціонує незаконно є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Також представник третьої особи посилався на те, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження порушення законодавства у сфері охорони навколишнього середовища. Представник звертає увагу на те, що в ході позапланових перевірок сміттєзвалища інспектори Державної екологічної інспекції не виявили порушень природоохоронного та екологічного законодавства, що є підставою для призупинення діяльності або закриття сміттєзвалища. А усі зафіксовані порушення належать до усунення.

Щодо дозвільних документів на здійснення захоронення відходів представник третьої особи зазначив, що наразі спеціальні дозвільні документи на здійснення діяльності у сфері поводження з побутовими відходами тимчасово не видаються, а ліцензія на сьогоднішній день відповідно до чинного законодавства не є обов`язковою.

Представник третьої особи вважає, що заборона експлуатації полігону є неналежним способом захисту прав позивача у цій справі, оскільки органом державного контролю у сфері охорони навколишнього середовища є Державна екологічна інспекція і тільки вона має відповідні повноваження виявляти порушення та вимагати їх усунення.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

11.05.2021 суд ухвалою відкрив провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

07.06.2021 суд ухвалив замінити третю особу, Державну екологічну інспекцію в Одеській області, на правонаступника Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область).

02.07.2021 суд ухвалив задовольнити клопотання позивачки ОСОБА_1 щодо відмови від позову. Проте, оскільки другий позивач, Громадська організація «Громадський контроль екології» не виявив бажання відмовлятися від позову, суд продовжив розгляд цієї справи.

08.10.2021 суд ухвалив витребувати від ГУ Держгеокадастру відомості про те, чи сформована земельна ділянка, що використовується під сміттєзвалище, та про фактичну площу використання вказаної земельної ділянки та зупинив провадження у справі.

16.09.2022 суд ухвалив поновити провадження у справі, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

IV. Обставини, встановлені судом

На території Першотравневої сільської ради Лиманського району Одеської області на відстані 1,5км від с.Степанівка, розташоване місце видалення відходів, яке знаходиться у тимчасовому користуванні ПП «Град-Сервіс» відповідно до Договору №21/11 від 01.01.2014 із можливістю пролангації.

Щодо статусу даного місця видалення відходів суд встановив, що 19.03.2001 Першотравнева сільська рада Комінтернівського району Одеської області прийняла рішення №157-ХХІІІ «Про надання згоди на вибір земельної ділянки під розміщення сміттєзвалища на території Першотравневої сільської ради» (том І а.с.156).

07.05.2001 був виготовлений Паспорт місця видалення відходів, який був погоджений начальником держуправління екологічної безпеки в області, керівником органу мінпраці в області, керівником організації сфери управління Держкомекології в області, керівником сфери управління Держводлісгоспу в області, Головним державним санітарним лікарем та затверджений головою місцевої державної адміністрації (том І, а.с.156-169). З огляду на зміст паспорта проєктний обсяг видалення відходів 1000 тон. В розділі VIII паспорта серед порушень вимог експлуатації місця відведення відходів вказано: відсутність проєкту; відсутність гірничого відводу при видаленні в надра; не здійснюється збір і відведення поверхневого стоку (том І, а.с.167)) .

20.10.2011 Першотравнева сільська рада Комінтернівського району Одеської області прийняла рішення №198-VI «Про погодження переліку земельних ділянок, які залишаються в державній власності та переліку земельних ділянок, які передаються до земель комунальної власності за межами населених пунктів Першотравневої сільської ради Лиманського району Одеської області», у відповідності до якого вирішено погодити «Перелік земельних ділянок, які передаються у комунальну власність за межами населених пунктів Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області. Згідно із зазначеним переліком визначено земельну ділянку на території Першотравневої сільської ради (сміттєзвалище), із площею 8.5504 га та яка розташована за межами населеного пункту с. Степанівка.

Після ревізії даних паспорта за 2016 рік в його загальних характеристиках зазначений проєктний обсяг видалення відходів 1 744 4200 тон; розрахунковий термін експлуатації 33 роки (до 2026 року (том І, а.с.173)).

За результатами перевірки фактів, викладених у заяві гр. Тесленко від 24.10.2016 з приводу порушення вимог природоохоронного законодавства Державна екологічна інспекція в Одеській області склала акт, в якому зазначила: відповідно до паспорту МВВ сміттєзвалище знаходиться у відпрацьованому кар`єрі видобування глини. Сама зона аерації досить потужна (до 5м). Тому за категорією захищеності підземні води у районі звалища відносяться до захищених. Глибина залягання підземних вод в районі звалища (відповідно до Паспорту МВВ)-80-100 м. Відстань до найближчих ставків 6 км, віддаленість від водозабірних споруд 8 км. Проектна площа МВВ становить 8,5 га. Розрахунковий термін експлуатації 25 років. Санітарно-захисна зона (500 м) витримується (том І, а.с.207).

01 лютого 2018 Першотравнева сільська рада Лиманського району Одеської області (Сторона-1) уклала договір тимчасового користування місця видалених відходів №2208 з ПП «Град-Сервіс» (Сторона-2). Предметом договору є надання у тимчасове платне користування Стороні 2 місця видалення відходів (сільське сміттєзвалище), яке знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, в районі с. Степанівка (а.с.21).

У 2018 році рішеннями Визирської, Першотравневої та Люболіської сільських рад утворено Визирську сільську об`єднану територіальну громаду з центром с. Визирка у складі с.Визирка, с.Воронівка (Визирська сільська рада Лиманського району Одеської області, с.Першотравневе, с.Міщанка, с.Порт, с.Нова Вільшанка, с.Зоря Труда, с.Юнне, с.Степанівка (Першотравнева сільська рада Визирського району Одеської області). У зв`язку з створенням Визирської сільської об`єднаної територіальної громади до складу якої увійшли Першотравнева сільська територіальна громада, відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» Визирська сільська об`єднана територіальна громада, в особі Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області є правонаступником усіх прав і обов`язків Першотравневої сільської ради.

18.02.2021 Визирська сільська рада прийняла рішення №195-V-VIII «Про надання згоди на проведення інвентаризації земельної ділянки, орієнтовною площею 8,60 га, що перебуває в запасі, на території Визирської сільської ради Одеського (колишнього Лиманського) району Одеської області (для розміщення відходів і будівництва об`єктів поводження з відходами». При цьому Виконавчому комітету Визирської сільської ради доручено замовити у землевпорядної організації, що має ліцензію на проведення землевпорядних робіт, розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки для розміщення відходів і будівництва об`єктів поводження з відходами на території Визирської сільської ради після розроблення якої подати до Визирської сільської ради для розгляду і затвердження у встановленому порядку (том І, а.с.204-205).

23.03.2021 Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу видала наказ №286 та направлення на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у сферах: охорони атмосферного повітря; охорони раціонального використання вод і відтворення водних ресурсів, поводження з відходами та пестицидами ПП «Град-Сервіс».

06.04.2021 державний інспектор за результатами перевірки склав наступні протоколи:

- протокол №000318 про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена, ч.1 ст.82-6 КУПАП, ст.25-1 Закону України «Про відходи», а саме порушення правил і режиму експлуатації полігону для зберігання чи захоронення промислових побутових відходів, який експлуатує , що знаходиться за адресою: Одеська обл., Лиманський район, поблизу с. Степанівка;

- протокол №000325 про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена, ч.1 ст.82-1 КУПАП, ст.35-1 Закону України «Про відходи», п.5.13 розділу V правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01.12.2010 №435, Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, затверджених Постановою КМУ від 03.08.1998 №1216, а саме встановлено, що екологічні санітарно-технічні заходи не здійснювалися протягом 2020 р., не заносилися у паспорт видалення місць видалення відходів, відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ №1216, що є порушенням правил здійснення контролю з операціями поводження з відходами;

- протокол №000326 про адміністративне порушення, відповідальність за яке передбачена, ч.1 ст.82-8 КУПАП, ч.1 ст.32 Закону України «Про відходи», а саме встановлено захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів;

- протокол №000327 про адміністративне порушення, відповідальність за яке передбачена, ст.82-4 КУПАП, ст.17 Закону України «Про відходи», а саме допущено змішування відходів, якщо це не передбачено технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія вимагає підвищення екологічної безпеки.

V. Джерела права та висновки суду.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до часткового задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Зміст даних спірних правовідносин становить вирішення питання правомірності експлуатації спірної земельної ділянки під місце видалення відходів з урахуванням забезпечення екологічної безпеки.

Так, суд встановив, що територія Першотравневої сільської ради Лиманського району Одеської області на відстані 1,5км від с.Степанівка, використовується як місце видалення відходів.

Щодо визначення правомірності експлуатації ділянки землі для видалення відходів суд застосовує наступне законодавство.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» №1264-ХІІ від 25.06.1991: «Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною».

Згідно з ст.55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»: «Суб`єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людей».

Необхідність отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами встановлює також ст.17 Закону України «Про відходи» №187/98-ВР від 05.03.1998. Зокрема, суб`єктами господарювання для яких показник загального утворення відходів більший 1000 умовних одиниць потрібно отримувати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Визначення санкціонованого місця для захоронення побутових відходів міститься в Правилах експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №435 від 01.12.2010 (надалі-Правила) та називається полігоном побутових відходів.

Так, відповідно до п.1.3 Правил полігон побутових відходів - інженерна споруда, яка призначена для захоронення побутових відходів і повинна запобігати негативному впливу на навколишнє природне середовище і відповідати санітарно-епідеміологічним і екологічним нормам.

Згідно з п. 1.8.Правил: «Відповідно до ДБН В.2.4-2-2005 "Полігони твердих побутових відходів. Основи проектування" на кожен полігон побутових відходів має бути розроблений, погоджений та затверджений проект, що включає санітарно-технічний паспорт.

Роботи на полігонах побутових відходів виконуються відповідно до затвердженого проекту».

Стаття 1 ЗУ «Про відходи» надає визначення наступним термінам: […] побутові відходи відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення;

тверді відходи - залишки речовин, матеріалів, предметів, виробів, товарів, продукції, що не можуть у подальшому використовуватися за призначенням;

[…]послуги із захоронення побутових відходів - послуги з остаточного розміщення побутових відходів після їх перероблення (оброблення) у спеціально відведених місцях чи на об`єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини не перевищував установлених нормативів».

Відповідно до розділу І «Загальні положення» ДБН В.2.4-2-2005 "Полігони твердих побутових відходів. Основи проектування":

«1.1 Полігони ТПВ є інженерними спеціалізованими спорудами, які призначені для захоронения твердих побутових відходів.

1.2. Полігони ТПВ повинні забезпечувати санітарне та епідемічне благополуччя населення, екологічну безпеку навколишнього природного середовища, запобігати розвиткові небезпечних геологічних процесів і явищ.

[…]1.10 Полігони ТПВ необхідно проектувати на основі інженерних та екологічних вишукувань.

1.11 При проектуванні полігонів ТПВ повинні бути передбачені:

- рішення, що забезпечують експлуатаційну надійність, економічність, мінімальне відчуження зе мельних та інших природних ресурсів і обов`язкове повернення тимчасово відчужуваних земель для подальшого господарського використання;

- розроблення матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище згідно з ДБН А.2.2-1;

- інженерні заходи, що забезпечують стійкість полігона як споруди, його довговічність і безпеку навколишнього середовища;

- вимоги щодо безпеки життя і здоров`я людини».

Згідно з розділом 2 ДБН В.2.4-2-2005 «Розміщення полігонів ТПВ»

«2.1 Ділянка для розміщення полігонів ТПВ повинна обиратися за територіальним принципом відповідно до схеми санітарного очищення міста чи регіону і проекту районного планування або генерального плану населеного місця.

2.2 Полігони ТПВ розміщують:

1) на землях несільськогосподарського призначення, непридатних для сільського господарства, погіршеної якості, не зайнятих зеленими насадженнями (особливо лісами 1-ї групи);

2) на ділянках, де є можливість вжиття заходів і впровадження інженерних рішень, що виключають забруднення навколишнього природного середовища, розвиток небезпечних геологічних процесів чи інших негативних процесів і явищ;

3) на ділянках, прилеглих до міських територій, якщо вони не включені в житлову забудову відповідно до генерального плану розвитку міста на найближчі 25 років, а також під перспективну забудову;

4) на ділянках, що характеризуються природною захищеністю підземних вод від забруднення;

5) за межами зон можливого впливу на водозабори, поверхневі води, заповідники, курорти тощо;

6) з урахуванням рози вітрів відносно житлової забудови, зон відпочинку й інших місць масового перебування населення за межами санітарно-захисної зони;

7) за межами міст;

8) на відстані, не менше:

- 15 км від аеропортів;

- 3 км від межі курортного міста, відкритих водоймищ господарського призначення, об`єктів, які використовуються з культурно-оздоровчою метою, заповідників, місць відпочинку перелітних птахів, морського узбережжя;

- 1 км від межі міст;

- 0,5 км від житлової та громадської забудови (санітарно-захисна зона);

- 0,2 км від сільськогосподарських угідь і від автомобільних та залізничних шляхів загальної мережі.

- 0,050 км від межі лісу і лісопосадок, не призначених для використання з метою рекреації».

Відповідно до ст.33 ЗУ «Про відходи» від 5 березня 1998 року

№ 187/98-ВР (далі Закон № 187/98-ВР) : «Зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів.

Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов`язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об`єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами».

Отже з сукупного аналізу вказаних норм права щодо охорони навколишнього середовища суд робить висновок, що використання земельної ділянки для захоронення відходів для того, щоб запобігати негативному впливу на навколишнє природне середовище, повинно бути санкціонованим, та відповідати санітарно-епідеміологічним і екологічним нормам, оснащеним відповідними системами захисту. Таке місце відповідно до зазначених норм права називається полігоном, який проєктується відповідно до вимог ДБН В.2.4-2-2005 Полігони твердих побутових відходів. Основи проектування. Проєктування полігону включає в себе окрім іншого розроблення матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище, геологічні та інженерні вишукування. Тобто полігон є санкціонованим місцем захоронення відходів, що вимагає визначення органом місцевого самоврядування відповідного місця, отримання відповідного дозволу, розроблення проєкту в т.ч. висновку оцінки впливу на навколишнє середовище, геологічні та інженерні вишукування. При цьому суд звертає увагу на відмінність між полігоном і сміттєзвалищем. Сміттєзвалища, на відміну від полігонів, непроєктовані звалища, які не обладнані відповідними системами захисту та не забезпечують запобігання негативного впливу відходів на довкілля. Тобто є звалищами, на яких безконтрольно зберігаються побутові та інші відходи, що свідчить про їх несанкціонованість.

Звертаючись до обставин цієї справи, суд встановив, що у відповідача та третьої особи відсутні дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, проєкт з відповідним висновком оцінки впливу на довкілля.

Щодо отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами суд зазначає, що даний дозвіл є документом, який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Зазначений дозвіл міститься у п.40 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженому Законом України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" від 19 травня 2011 р. № 3392-VI.

Органом, що забезпечує видачу дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, згідно з ЗУ "Про відходи" визначено місцеві державні адміністрації.

Статтею 18 Закону України "Про відходи" встановлено повноваження Кабінету Міністрів України щодо затвердження порядку надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами проте, порядок одержання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами відсутній, перелік документів, необхідних для отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, не визначений.

При цьому, Державна регуляторна служба України інформаційним листом від 09.08.2018 № 8029/0/20-18 зробила висновок, що: "Зважаючи, на відсутність затвердження порядку отримання необхідних дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, суб`єкти господарювання можуть діяти за принципом мовчазної згоди"

Таким чином, суд погоджується з аргументами представника третьої особи, що на даний час в нього об`єктивно відсутня можливість для отримання дозволу, а його право на здійснення операцій у сфері поводження з відходами ґрунтується на принципі мовчазної згоди.

Так само матеріали справи спростовують посилання позивача на прострочення терміну дії паспорту місця видалення відходів. Так, суд встановив, що у 2016 році після проведення ревізії паспорта згідно з результатами оновлення паспорта, розрахунковий термін експлуатації місця видалення відходів становить 33 роки (до 2026 р.)

Разом з тим експлуатація земельної ділянки як місця видалення відходів за відсутності проєктування та висновку про оцінку вплику на довкілля є порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища.

Зокрема, ч. 1 статті 2 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23 травня 2017 року № 2059-VIII (далі - Закон № 2059-VIII) визначає: « Оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає:

1) підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону;

2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону;

3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації;

4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини;

5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону».

Щодо сфери застосування оцінки впливу, абз. перший ч.1 ст.3 Закону № 2059-VIII визначає: «Здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

В свою чергу відповідно до п.8 ч.2 ст.3 вказаного Закону: « Перша категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, включає: поводження з відходами: […]операції у сфері поводження з побутовими та іншими відходами (оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення) обсягом 100 тонн на добу або більше.

Впродовж розгляду справи відповідач не заперечував, що спірний об`єкт та його експлуатація має значний вплив на довкілля, а тому експлуатація ним місця видалення відходів вимагає мотивованого висновку від уповноваженого органу з оцінки впливу на довкілля.

Крім того, як вже цитував суд вище по тексту, оцінка впливу на довкілля відповідно до правил експлуатації полігонів включена до проєктування полігону твердих побутових відходів.

Таким чином, суд робить висновок про порушення відповідачем законодавства у сфері оцінки впливу, через відсутність в нього відповідного висновку. Адже п.6 ч.1 ст.15 Закону № 2059-VIII встановлює як порушення у сфері оцінки впливу на довкілля - провадження планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності є порушенням у сфері оцінки впливу на довкілля.

При цьому суд відхиляє аргументи відповідача, щодо відсутності жодних доказів в матеріалах справи щодо численних порушень законодавства у сфері охорони навколишнього середовища.

Так, в матеріалах справи містяться протоколи Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу, в яких зафіксовані порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в т.ч. порушення правил і режиму експлуатації полігону для зберігання чи захоронення промислових побутових відходів. Також в паспорті місця видалення відходів серед порушень зазначена відсутність проєкту.

Крім того, на думку суду, відсутність проєкту полігону ТПВ та оцінки впливу на навколишнє середовище свідчить, що місце використання відходів, яке є предметом даного спору, має ознаки несанкціонованого сміттєзвалища, яке не обладнане належним чином відповідними системами, що саме по собі є потенційним джерелом забруднення та загрозою для безпеки навколишнього середовища. При цьому суд зазначає, що впродовж судового розгляду справи відповідач та третя особа, жодним чином не довели, що зазначене місце відходів обладнане відповідними інженерними системами збору та зберігання відходів, існування на полігоні інженерних в т.ч. очисних споруд, як це передбачають будівельні норми і правила експлуатації полігонів.

Також суд звертає увагу на ч.4 ст.16 Закону № 2059-VIII згідно з якою: « Рішення про тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств у разі порушення ними законодавства про оцінку впливу на довкілля приймається виключно судом за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, його територіальних органів або за позовом інших осіб, права та інтереси яких порушено». Тобто достатньою підставою для зупинення або припинення діяльності є порушення вимог законодавства про оцінку впливу на довкілля.

Таким чином, суд робить висновок про визнання протиправними дій відповідача щодо експлуатації полігону твердих побутових відходів (сміттєзвалища), що знаходиться у с.Першотравневе, Лиманського району, Одеської області без відповідного проєкту та висновку про оцінку впливу на довкілля та задовольняє позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача утриматися від вчинення дій пов`язаних з експлуатацією сміттєзвалища та здійснення рекультивації полігону твердих побутових відходів з наступних міркувань.

Разом з тим суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог з метою здійснення ефективного захисту суспільного інтересу, оскільки вважає, що відповідно до обставин у справі та доказів на їх підтвердження неможливо встановити, що спірне місце видалення відходів є повністю непридатним для здійснення операцій з відходами.

Так, з огляду на матеріали справи, місце видалення відходів розміщене та функціонує з 2001 року відповідно до рішення Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області. В тому ж році був виготовлений Паспорт місця видалення відходів, який був погоджений начальником держуправління екологічної безпеки в області, керівником органу мінпраці в області, керівником організації сфери управління Держкомекології в області, керівником сфери управління Держводлісгоспу в області, Головним державним санітарним лікарем та затверджений головою місцевої державної адміністрації.

Крім того, суд звертає увагу на інформацію в документах органів екологічної служби, що містяться у справі. Зокрема, в акті від 24.10.2016 Державної екологічної інспекції в Одеській області зазначено: відповідно до паспорту МВВ сміттєзвалище знаходиться у відпрацьованому кар`єрі видобування глини. Сама зона аерації досить потужна (до 5м). Тому за категорією захищеності підземні води у районі звалища відносяться до захищених. Глибина залягання підземних вод в районі звалища (відповідно до Паспорту МВВ)-80-100 м. Відстань до найближчих ставків 6 км, віддаленість від водозабірних споруд 8 км. Санітарно-захисна зона (500 м) витримується (том І, а.с.207).

Також представник третьої особи надав в матеріали справи протоколи санітарно-хімічних досліджень ДП Українського науково-дослідного інституту про те, що зразки води, ґрунту відповідають гігієнічним нормативам. Крім того, представник третьої особи надав протокол лабораторного дослідження повітря с. Степанівка Науково-виробничого підприємства «Тера» ТОВ.

Проте суд вважає ці документи недостатніми для визначення сміттєзвалища санкціонованим, оскільки вони не охоплюють всі встановлені природоохоронним законодавством умови для санкціонованої, а значить безпечної для довкілля експлуатації місця видалення відходів. Так, процитовані судом вище, норми права вимагають здійснення оцінки впливу на довкілля, геологічних та інженерних вишукувань на підставі яких затверджується проєкт полігону.

Крім того, відповідно до протоколу державного інспектора від 06.04.2021 за результатами перевірки встановлене порушення правил і режиму експлуатації полігону для зберігання чи захоронення промислових побутових відходів, який знаходиться за адресою: Одеська обл., Лиманський район, поблизу с. Степанівка. Встановити яким чином та в якій мірі вказане порушення фактично завдало чи продовжує завдавати шкоду санітарному та епідемічному благополуччю населення, екологічній безпеці навколишнього природного середовища, запобігає розвиткові небезпечних геологічних процесів і явищ відповідно до наявних матеріалів справи неможливо. Як справедливо зазначає відповідач, в матеріалах справи відсутні прямі докази щодо фактів безпосереднього завдання шкоди екології та навколишньому середовищу. В той же час у суду відсутні самостійні повноваження оцінити вплив на навколишнє середовище експлуатацією місця видалення відходів. Зокрема виявлення характеру, інтенсивності і ступеня небезпеки впливу на стан довкілля і здоров`я населення без висновків компетентних контролюючих органів є неможливими для суду.

Проте матеріали справи дозволяють суду зробити однозначний висновок про порушення відповідачем законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища через відсутність в нього затвердженого проєкту полігону твердих побутових відходів, що включає розроблення матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище, геологічні та інженерні вишуквання. Адже така відсутність сама по собі є потенційною загрозою для безпеки довкілля. За відсутності затвердженого проєкту місце видалення відходів є неконтрольованим, тому заподіяння шкоди можливе у будь-який час. При цьому суд наголошує на тому, що спори про охорону довкілля є винятком із загальних правил - при їх вирішенні суд може здійснити захист прав на майбутнє і доведення завдання шкоди є необов`язковим.

На думку суду, в даному випадку визначити питання безпеки для довкілля від подальшої експлуатації спірного місця видалення відходів стане можливим після затвердження проєкту полігону, що включає матеріали оцінки впливу на навколишнє середовище.

Таким чином, суд вважає адекватним за існуючих обставин, зобов`язати Визирську сільську раду Лиманського району Одеської області утриматися від вчинення дій пов`язаних з експлуатацією полігону до усунення зазначених в рішенні суду порушень правових норм у сфері охорони навколишнього середовища, шляхом розробки, погодження та затвердження проєкту, що включає розроблення матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище відповідно до Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №435 від 01.12.2010 ; ДБН В.2.4-2-2005 "Полігони твердих побутових відходів. Основи проектування".

Щодо порушення прав позивача.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про громадські об`єднання»: « Громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів».

Відповідно до п.3.1 статуту позивача основною метою його діяльності є сприяння розв`язанню природоохоронних проблем, захисту довкілля, екологічних прав, правозахисна екологічна діяльність. Тобто статутна мета позивача, як громадського об`єднання є конкретною та пов`язана безпосередньо зі сферою екології, з захистом права на чисте довкілля від негативного впливу.

Предмет даного спору безпосередньо пов`язаний з забезпеченням екологічної безпеки, що має вплив на здоров`я та життя людей. В свою чергу захист довкілля, виявлення завданої або можливої шкоди екології це чинники, які становлять суспільний інтерес. Отже в даному випадку прослідковується належність громадського об`єднання до спірних правовідносин.

Суд наголошує, що право на чисте довкілля на відміну від інших прав одночасно поширюється на необмежене коло людей, а спори щодо його захисту є винятком і загальних правил. Зокрема, можливість оскарження громадськістю в судовому порядку порушень природоохоронного законодавства та звернень із позовами на захист інтересів необмеженого кола осіб і навіть не обов`язково, щоб позивач у таких спорах довів наявність шкоди, встановлює Орхуська конвенція.

Так, 06.07.1999 Верховна Рада України ритифікувала Орхуську конвенцію Європейської Економічної Комісії ООН, яка дозволяє actio popularis у справах щодо захисту екологічних прав громадян. Тобто гарантує доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

Також наразі вже є позиція ВП Верховного Суду про те, що з позовами в таких спорах можуть звертатися громадські об`єднання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 у справі № 910/8122/17 беззаперечно визнала право за громадською організацією подавати позов про усунення порушення природоохоронного законодавства. Зокрема Суд застосував положення конвенції і дозволив громадській організації оскаржити діяльність дельфінарію в Трускавці, в якому використовувалися тварини, занесені до Червоної книги. Суд зазначив, що положення Орхуської конвенції треба тлумачити так, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так і шляхом участі представника громадськості, яким у цьому випадку є громадська організація.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача та третіх осіб щодо відсутності права у позивача звертатися з відповідним позовом.

VI. Судові витрати

При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок), 00 грн. Даний факт підтверджується квитанцією від 26.04.2021 (а.с.14). Проте оскільки суд задовольнив позов частково відповідно до ч.4 ст.139 КАС України суд робить висновок, що судовий збір належить до відшкодування пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 4000 (чотири тисячі ), 00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати дії Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області щодо експлуатації полігону твердих побутових відходів (сміттєзвалища), що знаходиться у с.Першотравневе Лиманського району Одеської області (на території Визирської сільсьокї громади) протиправними.

3.Зобов`язати Визирську сільську раду Лиманського району Одеської області утриматися від вчинення дій, пов`язаних з експлуатацією полігону твердих побутових відходів (сміттєзвалища), що знаходиться у с. Першотравневе Лиманського району Одеської області до усунення зазначених в рішенні суду порушень норм права у сфері охорони навколишнього середовища, шляхом розробки, погодження та затвердження проєкту, що включає розроблення матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище відповідно до Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №435 від 01.12.2010; ДБН В.2.4-2-2005 "Полігони твердих побутових відходів. Основи проектування".

4.Зобов`язати Визирську сільську раду Лиманського району Одеської області здійснити рекультивацію полігону твердих побутових відходів (сміттєзвалища), що знаходиться у с. Першотравневе Лиманського району Одеської області.

5.У решті позовних вимог відмовити.

6.Стягнути з відповідача, Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області (67543, Одеська обл., Лиманський район, с.Визирка, вул. Олексія Ставніцера, буд.56; ЄДРПОУ 04378669) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Громадської організації «Громадський контроль екології» (65059, Одеська обл., м.Одеса, вул. Малиновського Маршала, буд.27, кв.1; ЄДРПОУ 44080918) судовий збір в сумі 4000 (чотири тисячі), 00грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Оксана БОЙКО