УХВАЛА
19 жовтня 2022 року
м. Київ
Справа № 904/6264/21
Провадження № 12-27гс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткача І. В.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Штелик С. П.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 904/6264/21
за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 (головуючий суддя Скрипка І. М., судді Михальська Ю. Б., Іонікова І. А.)
у справі за позовом керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної ради
до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»
про зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИЛА:
Керівник Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області, діючи в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної ради (далі - позивач), звернувся до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі відокремленого структурного підрозділу - філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» (далі - АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», відповідач), в якому просив зобов`язати АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» виконати заходи, передбачені пунктом 4.29. Відновлення порушених земель - 60 га щорічно. Технічний етап рекультивації - виконання основних обсягів робіт щодо планування поверхні. Біологічний етап рекультивації - висадка зелених насаджень на 40 га та їх щорічний догляд Переліку завдань та заходів Дніпропетровської обласної комплексної програми (стратегії) екологічної безпеки та запобігання змінам клімату на 2016-2025 роки, що є додатком № 1 до вказаної програми, затвердженої рішенням Дніпропетровської обласної ради № 21.10.2015 № 680?34/VI.
Позов мотивований тим, що внаслідок здійснення господарської діяльності підприємством-забруднювачем АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» виникає необхідність щорічно проводити рекультивацію порушених земель саме внаслідок технологічних особливостей здійснення господарської діяльності (добування рідкісних корисних копалин відкритим способом, зняття, транспортування та складування значних об`ємів родючого шару ґрунту (гумусу)). Однак відповідач вказаних заходів не виконав.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.12.2021 закрив провадження у справі № 904/6264/21.
Ухвала суду обґрунтована тим, що в цьому випадку наявні підстави для закриття провадження, оскільки відносини, які склалися між позивачем та відповідачем, не мають господарського характеру та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 скасовано. Матеріали справи № 904/6264/21 направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Суд апеляційної інстанції погодився з доводами прокурора про те, що визначені Дніпропетровською обласною комплексною програмою (стратегією) екологічної безпеки та запобігання змінам клімату на 2016-2025 роки (далі - Програма екологічної безпеки) підприємства зобов`язані своєчасно впроваджувати в ході своєї господарської діяльності природоохоронні заходи та нести відповідальність за повноту їх виконання. Виконання Програми екологічної безпеки та реалізація запланованих заходів здійснюється в основному за власні кошти відповідача внаслідок проведення господарської діяльності та має характер господарських відносин.
Апеляційний суд вказав, що у спірних правовідносинах позивач діяв як суб`єкт владних повноважень лише при затвердженні рішенням Дніпропетровської обласної ради від 21.10.2015 № 680-34/VІ вказаної Програми екологічної безпеки. Водночас щодо контролю виконання підприємствами заходів, передбачених цією Програмою екологічної безпеки, позивач виступає як орган місцевого самоврядування, на який покладено відповідальність за стан навколишнього середовища та забезпечення реалізації екологічних програм на відповідній території, що випливає з положень статті 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Суд апеляційної інстанції зазначив, що спір стосується права цивільного, а вимога позивача зобов`язати АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» виконати заходи, передбачені Програмою екологічної безпеки, впливає на права та інтереси територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування в екологічній сфері.
За результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір у цій справі не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно?правових відносин, а виник із відносин господарсько-цивільного характеру, а тому розгляд цих вимог має здійснюватися в порядку господарського судочинства.
АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022, у якій просить її скасувати та залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.12.2021.
Мотиви для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 29.08.2022 відкрив касаційне провадження у справі № 904/6264/21 за касаційною скаргою АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022.
Ухвалою від 21.09.2022 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу № 904/6264/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» брало участь у розгляді справи і заявляло про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції в судах першої та апеляційної інстанцій щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача виконати заходи, визначені пунктом 4.29 Переліку завдань та заходів Дніпропетровської обласної комплексної програми (стратегії) екологічної безпеки та запобігання змінам клімату на 2016?2025 роки.
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що скаржник, обґрунтовуючи порушення судом апеляційної інстанції предметної юрисдикції при розгляді цього спору, посилається на правову позицію щодо розмежування публічно-правових та приватноправових спорів, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/999/19 та постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі № 815/6190/16.
Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», мотивуючи порушення суб`єктної юрисдикції при розгляді цього спору апеляційним господарським судом, звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 11.12.2018 у справі № 910/8122/17.
Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» обґрунтувало порушення судом апеляційної інстанції правил предметної та суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що оскільки висновок Великої Палати Верховного Суду щодо питання предметної юрисдикції спору у правовідносинах, пов`язаних із зобов`язанням виконати заходи, визначені у обласній комплексній програмі (стратегії) екологічної безпеки та запобігання змінам клімату, відсутній, наявні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, постановляючи ухвалу
Відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Учасник справи повинен обґрунтувати порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібними підставою та предметом позову у подібних правовідносинах.
АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», обґрунтовуючи порушення судом апеляційної інстанції правил юрисдикції, посилається на наявність постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у справі № 815/6190/16 від 23.12.2020.
Для визначення наявності різних правових позицій касаційних судів щодо юрисдикції у подібних правовідносинах потрібно вказати, що означає подібність правовідносин.
Так, аналізуючи подібність правовідносин для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (пункти 24?26, 31, 32 постанови) звернула увагу на те, що слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.
Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. На те, що зміст спірних правовідносин визначальний для їхнього порівняння на предмет подібності, вказує, зокрема, частина десята статті 11 ГПК України щодо можливості застосування аналогії закону, якщо правовідносини подібні саме за змістом.
Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій, а в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, порівнювати суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) та об`єкти спорів). Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
За обставинами справи № 815/6190/16 спір виник між фізичною особою та Регіональним сервісним центром МВС в Одеській області щодо визнання протиправною та скасування перереєстрації транспортного засобу у зв`язку з реєстрацією права власності на такий транспортний засіб на підставі довідки?рахунку. Позивач просив визнати незаконними дії органу державної влади, які призвели до порушення його майнових інтересів, а саме втрати права власності на майно. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду, обґрунтовуючи своє рішення у цій справі, посилався на такі доводи:
- звернення фізичної особи до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту її майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин. Участь суб`єкта владних повноважень як відповідача, якщо позивач уважає його винним у порушенні прав, у спорі не змінює його правового характеру;
- скасування перереєстрації транспортних засобів у порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити виниклий спір і не є достатнім та ефективним захистом порушених прав позивача, тобто не виконується основне завдання судочинства. За таких обставин спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а є способом захисту його приватних інтересів, тому спірні правовідносини регулюються нормами цивільного права.
За обставинами справи № 904/6264/21 спір виник між Дніпропетровською обласною радою та АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про зобов`язання виконати заходи щодо відновлення порушених земель, які передбачені Програмою екологічної безпеки. Орган місцевого самоврядування обґрунтовував порушення його прав невиконанням юридичною особою положень указаної програми (стратегії).
У зазначених справах спірні правовідносини не є подібними.
Так, у справі № 815/6190/16 фізична особа вважала, що Регіональний сервісний центр МВС в Одеській області незаконно здійснив перереєстрацію транспортних засобів, які належали їй на праві власності, чим порушив її майнові інтереси.
У той час як у справі № 904/6264/21 прокурор, який діяв в інтересах Дніпропетровської обласної ради, мотивував порушення прав органу місцевого самоврядування невиконанням відповідачем заходів Програми екологічної безпеки.
Предмет та підстави позовів у справі про визнання протиправною та скасування перереєстрації транспортних засобів (№ 815/6190/16) та у справі про зобов`язання виконати заходи, передбачені Програмою екологічної безпеки, також не є подібними.
Враховуючи викладене вище, постанова Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у справі № 815/6190/16 від 23.12.2020 не є судовим рішенням іншого касаційного суду щодо питання визначення юрисдикції у справі з подібними підставою та предметом позову у подібних правовідносинах.
Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в ухвалі від 21.09.2022 зазначає, що скаржник в касаційній скарзі посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/8122/17 від 11.12.2018 та від 30.06.2020 у справі № 927/999/19.
Водночас норми пункту 2 частини шостої статті 302 ГПК України передбачають обґрунтування порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібними підставою та предметом позову у подібних правовідносинах.
Зі змісту статті 302 ГПК України слідує, що у цьому випадку скаржник у касаційній скарзі повинен послатись на рішення іншого касаційного суду, а не на рішення Великої Палати Верховного Суду.
Таким чином, обґрунтування скаржником порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції наявністю рішення Великої Палати Верховного Суду не є належним.
Отже, учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної та суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібними підставою та предметом позову у подібних правовідносинах.
За таких обставин відсутні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.
Враховуючи викладене вище, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав, визначених положеннями частини шостої статті 302 ГПК України, для прийняття справи до розгляду.
Керуючись статтями 301-303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Справу № 904/6264/21 за позовом керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі відокремленого структурного підрозділу - філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» про зобов`язання вчинити дії повернути Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Ткач
Судді: В. В. Британчук В. С. Князєв Ю. Л. Власов Г. Р. Крет І. В. Григор`єва Л. М. Лобойко Д. А. Гудима К. М. Пільков Ж. М. Єленіна О. Б. Прокопенко І. В. Желєзний О. М. Ситнік О. С. Золотніков О. С. Ткачук Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик
