Єдиний державний реєстр судових рішень
Номер провадження 2/754/3374/22
Справа №754/2449/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2022 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Лісовської О.В.
за участю секретаря Грей О.П.
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення боргу, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення боргу. Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.11.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 1533720,00 грн., що еквівалентно 60000, 00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладання договору. Договором позики передбачено строк повернення позики до 12 години ранку 11.03.2017 року. Того ж дня між сторонами також був укладений додатковий договір до договору позики, умовами якого передбачено право позикодавця на отримання процентів, що становлять 4,5 % від суми позики за кожні 30 днів позики. Погашення позики та процентів відбувається у відповідності до графіку розрахунків платежів, що є невід`ємною частиною договору позики. 11.11.2016 року між сторонами був укладений Договір іпотеки. Крім того, в забезпечення умов договору позики 11.11.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений Договір поруки, за умовами якого ОСОБА_4 виступила поручителем та зобов`язалась в повному обсязі відповідати по зобов`язаннях ОСОБА_2 , що випливають з договору позики від 11.11.2016 року. Проте ОСОБА_2 не здійснював вчасно встановлені Договором позики платежі щодо погашення позики і процентів, відповідно до графіка розрахунків. Відповідачам неодноразово вручались та надсилались претензії щодо неналежного виконання зобов`язання. В зв`язку з неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов`язань ОСОБА_3 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом про стягнення боргу, а саме стягнення основної суми боргу, відсотків за користування позикою та інфляційних збитків. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24.12.2019 року по справі № 754/16771/17 позов задоволено частково. Постановою Київського апеляційного суду від 15.07.2020 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24.12.2019 року частково скасовано. Постановою Верховного Суду від 30.03.2021 року постанову Київського апеляційного суду від 15.07.2020 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд. Постановою Київського апеляційного суду від 06.07.2021 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24.12.2019 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів за користування позикою, неустойки (пені та штрафу), 3 % річних та інфляційних втрат, а також в частині розподілу судових витрат скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто солідарно з відповідачів 3 % річних у розмірі 91140, 76 грн., штраф у розмірі 766860, 00 грн. та пеню у розмірі 1533720, 00 грн., у задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Оскільки грошові кошти до цього часу не повернуті, позивач вважає, що відповідачі повинні сплатити йому 3 % річних у розмірі 134253, 02 грн. та курсову різницю у розмірі 173610, 00 грн., а також судові витрати у справі.
08.07.2022 року до суду надійшов відзив відповідача на позов. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач ОСОБА_2 вказує про те, що 11.08.2020 року позивачем було отримано виконавчий лист у справі № 754/16771/17 про стягнення коштів. 19.11.2020 року приватним виконавцем Лисенком С.О. було відкрито виконавче провадження на підставі вказаного виконавчого листа. 27.04.2021 року приватним виконавцем прийнято постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 63672054 та № 65296917 у зведене виконавче провадження № 65296951. 28.07.2021 року приватним виконавцем на підставі постанови Київського апеляційного суду від 06.07.2021 року прийнято постанову про виведення виконавчого провадження за № 63672054 із зведеного виконавчого провадження та постанову про закінчення виконавчого провадження № 63672054. 23.07.2021 року ОСОБА_3 на підставі постанови Київського апеляційного суду від 06.07.2021 року отримав виконавчий лист за № 754/16771/17 про стягнення боргу та подав його до виконання. 27.10.2021 року приватним виконавцем Лисенком С.О. відкрито виконавче провадження № 67296912 за вказаним виконавчим листом. 27.10.2021 року приватним виконавцем прийнято постанову про приєднання виконавчого провадження № 67296912 до зведеного виконавчого провадження № 65296951. 28.07.2021 року ОСОБА_3 на підставі постанови Київського апеляційного суду від 06.07.2021 року отримав виконавчий лист у справі № 754/16771/17 про стягнення боргу та пред`явив його до виконання. 12.08.2021 року приватним виконавцем Лисенком С.О. відкрито виконавче провадження № 66494820 за даним виконавчим листом. 12.08.2021 року приватним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 66494820 до зведеного виконавчого провадження № 65296951. 18.03.2021 року приватний виконавець в забезпечення виконання зобов`язань в порядку примусового виконання за виконавчим провадженням № 63672054 передав офіційному організатору торгів ДП «Сетам» на реалізацію належний відповідачу ОСОБА_2 автомобіль марки Ssang Yong, 2007 року випуску. На торгах 07.04.2021 року вказаний автомобіль був проданий за 200000, 00 грн. 14.04.2021 року ДП «Сетам» видало Протокол проведення торгів, згідно якого приватному виконавцю була визначена та перерахована сума грошових коштів у розмірі 190000, 00 грн., яка за вирахуванням 10 % винагороди виконавця та витрат виконавця була перерахована Лисенком С.О. на рахунок ОСОБА_3 ( НОМЕР_1 , 50 грн.). 22.12.2021 року приватний виконавець Лисенко С.О. в порядку примусового виконання за зведеним виконавчим провадженням передав ДП «Сетам» на реалізацію належну відповідачу ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та 2 автостоянки у багатобоксовому гаражі-автостоянці по АДРЕСА_2 . 21.01.2022 року на проведених торгах квартира була продана за 1425846, 10 грн., автостоянка № 48 - за 157000, 00 грн., автостоянка № 49 - за 157000, 00 грн. 21.01.2022 року ДП «Сетам» видало Протоколи проведених торгів, згідно яких приватному виконавцю Лисенку С.О. була визначена та перерахована сума грошових коштів у розмірі 1354553, 79 грн. від продажу квартири, 149150, 00 грн. від продажу автостоянки та 149150, 00 грн. від продажу автостоянки. Загалом за вирахуванням 10 % винагороди виконавця та витрат виконавця сума у розмірі 1487568, 41 грн. була перерахована приватним виконавцем на рахунок ОСОБА_3 . Таким чином, в результаті реалізації з торгів рухомого та нерухомого майна, що належало відповідачу, ОСОБА_3 отримав на банківський рахунок грошові кошти у розмірі 1651699, 91 грн. за зобов`язаннями відповідача за договором позики від 11.11.2016 року, що значно перевищує суму позики за договором. Враховуючи, що грошові кошти вже повернуто позивачу, підстав для стягнення 3 % річних та курсової різниці немає.
17.08.2022 року до суду надійшла заява представника позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь 3 % річних у розмірі 138792, 92 грн., курсову різницю у розмірі 579730, 79 грн. та судові витрати у справі.
22.08.2022 року до суду надійшла заява представника позивача про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідачів на його користь 3 % річних у розмірі 138011, 27 грн., курсову різницю у розмірі 467462, 63 грн., що еквівалентно 12783, 17 грн., а також судові витрати у справі.
01.09.2022 року до суду надійшов Відзив відповідача ОСОБА_2 на заяви представника позивача про збільшення позовних вимог та про зміну позовних вимог, відповідно до якого вказує, що заперечує проти стягнення з відповідачів грошових коштів з підстав, вказаних у Відзиві на позов.
У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у Відзиві на позов, та просив відмовити в їх задоволенні.
Відповідачка ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідачки, за наявних у справі матеріалів.
Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що 11.11.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 1533720,00 грн., що еквівалентно 60000, 00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладання договору. Договором позики передбачено строк повернення позики до 12 години ранку 11.03.2017 року.
Того ж дня між сторонами також був укладений додатковий договір до договору позики, умовами якого передбачено право позикодавця на отримання процентів, що становлять 4,5 % від суми позики за кожні 30 днів позики. Погашення позики та процентів відбувається у відповідності до графіку розрахунків платежів, що є невід`ємною частиною договору позики.
11.11.2016 року між сторонами був укладений Договір іпотеки. Крім того, в забезпечення умов договору позики 11.11.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений Договір поруки, за умовами якого ОСОБА_4 виступила поручителем та зобов`язалась в повному обсязі відповідати по зобов`язаннях ОСОБА_2 , що випливають з договору позики від 11.11.2016 року.
У зв`язку з невиконанням відповідачем у повному обсязі умов Договору позики позивач звернувся до суду із позовом, у подальшому рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24.12.2019 року по справі № 754/16771/17 позов ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача неповернуту позику у розмірі 1533720, 00 грн. та втрати від інфляції у розмірі 294474, 24 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 15.07.2020 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24.12.2019 року частково скасовано, а саме відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, а також стягнуто з відповідачів на користь позивача 6142280, 00 грн., з яких проценти за користування позикою - 1875279, 44 грн., 3 % річних - 91140, 76 грн., пеня - 3409000, 00 грн., штраф - 766860, 00 грн. Постановою Верховного Суду від 30.03.2021 року постанову Київського апеляційного суду від 15.07.2020 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.
Постановою Київського апеляційного суду від 06.07.2021 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24.12.2019 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів за користування позикою, неустойки (пені та штрафу), 3 % річних та інфляційних втрат, а також в частині розподілу судових витрат скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто солідарно з відповідачів 3 % річних у розмірі 91140, 76 грн., штраф у розмірі 766860, 00 грн. та пеню у розмірі 1533720, 00 грн., у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 10.08.2022 року постанову Київського апеляційного суду від 06.07.2021 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 штрафу у розмірі 766860, 00 грн. і пені у розмірі 1533720, 00 грн. скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу та пені відмовлено.
11.08.2020 року позивачем ОСОБА_3 був отриманий виконавчий лист у справі № 754/16771/17 про стягнення коштів. 19.11.2020 року приватним виконавцем Лисенком С.О. відкрито виконавче провадження на підставі вказаного виконавчого листа. 27.04.2021 року приватним виконавцем прийнято постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 63672054 та № 65296917 у зведене виконавче провадження № 65296951.
28.07.2021 року приватним виконавцем на підставі постанови Київського апеляційного суду від 06.07.2021 року прийнято постанову про виведення виконавчого провадження за № 63672054 із зведеного виконавчого провадження та постанову про закінчення виконавчого провадження № 63672054.
23.07.2021 року ОСОБА_3 на підставі постанови Київського апеляційного суду від 06.07.2021 року отримав виконавчий лист за № 754/16771/17 про стягнення боргу та подав його до виконання. 27.10.2021 року приватним виконавцем Лисенком С.О. відкрито виконавче провадження № 67296912 за вказаним виконавчим листом. 27.10.2021 року приватним виконавцем прийнято постанову про приєднання виконавчого провадження № 67296912 до зведеного виконавчого провадження № 65296951.
28.07.2021 року ОСОБА_3 на підставі постанови Київського апеляційного суду від 06.07.2021 року отримав виконавчий лист у справі № 754/16771/17 про стягнення боргу та пред`явив його до виконання. 12.08.2021 року приватним виконавцем Лисенком С.О. відкрито виконавче провадження № 66494820 за даним виконавчим листом. 12.08.2021 року приватним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 66494820 до зведеного виконавчого провадження № 65296951.
18.03.2021 року приватний виконавець в забезпечення виконання зобов`язань в порядку примусового виконання за виконавчим провадженням № 63672054 передав офіційному організатору торгів ДП «Сетам» на реалізацію належний відповідачу ОСОБА_2 автомобіль марки Ssang Yong, 2007 року випуску. На торгах 07.04.2021 року вказаний автомобіль був проданий за 200000, 00 грн.
14.04.2021 року ДП «Сетам» видало Протокол проведення торгів, згідно якого приватному виконавцю була визначена та перерахована сума грошових коштів у розмірі 190000, 00 грн., яка за вирахуванням 10 % винагороди виконавця та витрат виконавця була перерахована Лисенком С.О. на рахунок ОСОБА_3 ( НОМЕР_1 , 50 грн.).
22.12.2021 року приватний виконавець Лисенко С.О. в порядку примусового виконання за зведеним виконавчим провадженням передав ДП «Сетам» на реалізацію належну відповідачу ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та 2 автостоянки у багатобоксовому гаражі-автостоянці по АДРЕСА_2 . 21.01.2022 року на проведених торгах квартира була продана за 1425846, 10 грн., автостоянка № 48 - за 157000, 00 грн., автостоянка № 49 - за 157000, 00 грн.
21.01.2022 року ДП «Сетам» видало Протоколи проведених торгів, згідно яких приватному виконавцю Лисенку С.О. була визначена та перерахована сума грошових коштів у розмірі 1354553, 79 грн. від продажу квартири, 149150, 00 грн. від продажу автостоянки та 149150, 00 грн. від продажу автостоянки.
Загалом за вирахуванням 10 % винагороди виконавця та витрат виконавця сума у розмірі 1487568, 41 грн. була перерахована приватним виконавцем на рахунок ОСОБА_3 .
Відповідно до Інформації приватного виконавця Лисенка С.О. від 04.08.2022 року у рамках зведеного виконавчого провадження № 6644820 було частково перераховано борг на користь стягувача у розмірі 109220, 36 грн. (01.02.2022 року) та 1231412, 54 грн. (03.02.2022 року).
Таким чином, станом на 09.12.2021 року відповідачами неповернута становить 1512810, 90 грн.
Станом на 03.02.2022 року неповернута відповідачами позика становить 281398, 36 грн.
Вирішуючи по суті позовні вимоги, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі , визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визнаних родовими ознаками.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковий до виконання сторонами.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати боргу за договорами позики відповідач порушує покладені на себе зобов`язання.
Згідно з положеннями ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем наданий розрахунок 3 % річних, які він просить стягнути.
Так, за період з 05.03.2019 року по 31.01.2022 року розмір 3 % річних становить 134126, 97 грн.
З 01.02.2022 року по 02.02.2022 року розмір 3 % річних становить 234, 16 грн.
За період з 03.02.2022 року по 20.09.2022 року розмір 3 % річних становить 3650, 14 грн.
Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком 3 % річних і приходить до висновку, що вказана сума підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, оскільки зобов`язання за договором позики не були виконані відповідачами у повному обсязі, а тому є всі підстави для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Щодо стосується позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення курсової різниці, то слід зазначити наступне.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 524 ЦК України визначено, що грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, а в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Частиною третьою статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Таким чином, у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України не вважається належним виконанням.
У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачу має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Перерахування стягувачу суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.
Такий правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18); від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року N 193 та Порядку відображення в обліку операцій в іноземній валюті, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 24 липня 2001 року № 126, іноземна валюта - валюта інша, ніж валюта звітності.
Курсова різниця - різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах. Курсові різниці визначаються за монетарними статтями балансу.
Монетарні статті - статті балансу, що відображають грошові кошти в касі, на рахунках в установах банків, а також такі активи і зобов`язання, що будуть отримані чи сплачені у фіксованій чи визначеній сумі грошей або їх еквівалентів.
До монетарних статей відносяться грошові кошти в іноземній валюті, що знаходяться в касі чи на банківському рахунку підприємства; дебіторська заборгованість за відправлені нерезиденту товари, по якій очікується дохід в іноземній валюті; кредиторська заборгованість, що виникла внаслідок отримання підприємством товарів у нерезидента на умовах наступної оплати та для погашення якої, як очікується, підприємство сплатить певну суму грошових коштів в іноземній валюті.
Виходячи з поняття "курсова різниця", можна виділити чотири періоди, за які здійснюється перерахунок заборгованості в іноземній валюті для визначення курсових різниць. Це періоди між:
- датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою фактичного здійснення розрахунків;
- датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою складання бухгалтерської звітності за звітний період;
- датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою фактичного здійснення розрахунку;
- датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою складання бухгалтерського звіту за звітний період.
Курсові різниці розраховуються за положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Наведене дає право зробити висновок, що курсові різниці застосовуються у фінансовій звітності підприємств при веденні бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У пункті 8 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Аналізуючи викладене вище, суд зазначає, що позивач скористався своїм правом і звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення боргу за договором позики, при цьому з урахуванням того, що відповідач ОСОБА_2 отримав позику у доларах США, мав право визначити суму боргу у доларах США, а не її еквівалент у національній валюті, отже вимоги про стягнення курсової різниці, як збитків, понесених із знеціненням валюти, є безпідставними.
Також слід зазначити, що коливання (зміну) курсу валюти, що спричинила її курсову різницю, не являється неправомірними діями боржника щодо невиконання зобов`язання, і відповідно це не може позбавити кредитора можливості отримати «реальний» очікуваний дохід.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачем ОСОБА_3 наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для стягнення з відповідачів 3 % річних, при цьому не доведено правомірність його вимог про стягнення курсової різниці, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно із ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі по 690, 05 грн. з кожного.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 525, 526, 533, 598-601, 604-609, 625 ЦК України, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення боргу - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3 % річних за період з 05.03.2019 року по 20.09.2022 року у розмірі 138011, 27 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення курсової різниці - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 690, 05 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 690, 05 грн.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення виготовлений 05 жовтня 2022 року.
Суддя О.В.Лісовська
