П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 127/18956/18
провадження № 51-1374км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2022року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, який проживає у АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ,
засуджених за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої 5000 грн та 300000 у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.
Цим же вироком також засуджено ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 121 КК, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.
Вироком Вінницького апеляційного судувід 18 березня 2022 року скасовано вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_7 , в частині визначення початку строку відбування покарання ОСОБА_8 та в частині вирішення цивільного позову і ухвалено в цих частинах новий вирок, яким ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 20 травня 2018 року по 04серпня 2020року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено обраховувати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання вироку апеляційного суду, а ОСОБА_8 з дня проголошення цього вироку.
Стягнуто солідарно із засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_9 500000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
У решті вирок місцевого суду було залишено без змін.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 20 травня 2018 року приблизно о 04:00 біля приміщення нічного клубу «Планета Мода Бар» на вулиці Стеценка, 75-А у м.Вінниці між ОСОБА_7 та потерпілим ОСОБА_10 після словесного конфлікту відбулася бійка, під час якої ОСОБА_7 умисно наніс потерпілому численні удари кулаками обох рук по голові, однак отримав зустрічний удар від ОСОБА_10 , в результаті чого впав на землю і бійка припинилася. В цей час ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_10 , обхопив останнього обома руками за тулуб та прийомом боротьби повалив потерпілого на землю і як тільки ОСОБА_10 підвівся, ОСОБА_8 умисно наніс йому ще декілька ударів кулаками по голові, від яких потерпілий знову впав, а ОСОБА_8 наніс йому ще один удар ногою по голові. Внаслідок спільних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_3 помер у лікарні.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування касаційних вимог захисник стверджує, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 94 КПК не здійснив всебічного й повного дослідження усіх доказів, як кожного окремо, так і в сукупності з точки зору достатності й взаємозв`язку та дійшов до передчасного висновку про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК. Сторона захисту вказує про помилковість висновків суду апеляційної інстанції, що конфлікт між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 виник о 03:52 і тривав до 03:53 безпосередньо біля в ходу в нічний клуб і це стало приводом в подальшому для виникнення спільного умислу між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на нанесення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, оскільки таких обставин на відеозаписах не зафіксовано і жоден із допитаних в судах як першої, так і апеляційної інстанцій свідків про це не вказували.
Також захисник зазначає про те, що апеляційний суд повторно допитав експерта ОСОБА_11 , однак усупереч вимогам КПК не надав цим показанням жодної оцінки, не відобразив їх у вироку і не навів мотивів чому не бере до уваги ці показання, адже саме на підставі цих показань та висновку судово-медичної експертизи місцевий суд розмежував дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Вважає, що місцевий суд правильно встановив, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під час нанесення тілесних ушкоджень потерпілому діяли кожен сам по собі (не спільно). З огляду на це сторона захисту стверджує, що кожен із засуджених повинен нести відповідальність за спричинення тих тілесних ушкоджень, які він безпосередньо заподіяв, відтак протилежні висновки апеляційного суду, на переконання сторони захисту, є необґрунтованими.
Зазначає, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам статей 374, 420 КПК, оскільки після виходу з нарадчої кімнати суд не проголосив у повному обсязі тексту ухваленого цим судом вироку, не надав негайно його копії засудженому ОСОБА_7 . Крім того, захисник указує на те, що мотивувальна частина вироку, оголошеного у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, не відповідає тексту вироку, що є в матеріалах кримінального провадження.
У запереченняхна касаційну скаргу захисника потерпіла ОСОБА_9 вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити, а прокурор вважала вирок суду апеляційної інстанції законним та обґрунтованим, просила касаційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. При цьому від засуджених та потерпілої надійшли клопотання про здійснення касаційного розгляду за їхньої відсутності.
Мотиви суду
Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Що стосується доводів, викладених у касаційній скарзі захисника, щодо допущених апеляційним судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час проголошення вироку, то колегія суддів їх відхиляє з огляду на наступне.
Із прослуханого аудіозапису проголошення вироку не вбачається, що під час його оголошення було допущено такі скорочення та протиріччя, що викривили зміст ухваленого судового рішення.
Разом із тим, Верховний Суд погоджується з доводами захисника про те, що суд апеляційної інстанції не вручив засудженому ОСОБА_7 одразу після оголошення копії вироку, чим допустив порушення вимог ч. 6 ст. 376 КПК. Проте з огляду на встановлені обставини це не є тим істотним порушенням, яке в розумінні ст.412КПК перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
Більш того, ця обставина не перешкодила стороні захисту реалізувати своє право на касаційне оскарження судового рішення, оскільки копію вироку апеляційного суду 21 березня 2022 року було направлено усім учасниками судового провадження, у тому числі й засудженому ОСОБА_7 та його захиснику, що підтверджується наявним у матеріалах кримінального провадження супровідним листом від 21березня 2022 року № 11-кп/801/14/2022, а також власноручно написаною розпискою захисника ОСОБА_6 про отримання ним копії вироку апеляційного суду від 21 березня 2022 року (т. 5, а.к.п. 32, 34).
Разом з тим, доводи касаційної скарги сторони захисту про допущення апеляційним судом інших істотних порушень вимог КПК під час дослідження доказів, колегія суддів вважає слушними.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
При цьому ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23, ст. 91, ст. 94 КПК суд надає оцінку доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, а в сукупності - достатності для підтвердження обвинувачення лише на підставі їх безпосереднього дослідження.
Дотримання цієї вимоги виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду та забезпечує реалізацію таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та права на захист. Без безпосереднього дослідження доказів, їх належної перевірки та оцінки, суд позбавлений можливості встановити обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та відповідно правильно кваліфікувати вчинене особою діяння.
Як неодноразово наголошував Верховний Суд у постановах, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Обсяг розгляду в суді апеляційної інстанції має бути таким, щоб він дозволив відповісти на всі доводи апеляційної скарги і постановити законне та обґрунтоване рішення.
Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Суд апеляційної інстанції при перегляді вироку належно не виконав зазначених вимог закону.
Як убачається із вироку місцевого суду, цей суд допитав обвинувачених, потерпілу, свідків, експерта, дослідив обставини справи та наявні у матеріалах кримінального провадження письмові докази, а також відеозаписи із камер відеоспостереження, розташованих у приміщенні та на фасаді будівлі нічного клубу «Планета Мода Бар», і дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 діяли у співучасті в ході нанесення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, та про необхідність кваліфікації дій обвинувачених за спричинення ОСОБА_10 тих тілесних ушкоджень, які кожен з них безпосередньо заподіяв, а саме дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 125 КК, а дії ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 121 КК.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження у межах, установлених ст. 404 КПК, повторно допитав засуджених, потерпілу, свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , експерта ОСОБА_11 , дослідив звукозаписи допитів інших свідків в суді першої інстанції, відеозаписи із камер відеоспостереження, розташованих у приміщенні та на фасаді будівлі нічного клубу «Планета Мода Бар» та інші письмові докази, однак не погодився із висновками місцевого суду та дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, а саме умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.
В ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що такі висновки на спростування тверджень місцевого суду зроблені апеляційним судом без повного дослідження всіх обставин кримінального провадження, надання належної оцінки усім наявним у матеріалах кримінального провадження доказам як кожному окремо, так і в їх сукупності, що беззаперечно не може свідчити про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, поза розумним сумнівом.
Так, підставою для перекваліфікації місцевим судом дій ОСОБА_7 із ч. 2 ст.121КК на ч. 1 ст. 125 КК стали досліджені цим судом висновок судово-медичної експертизи від 17 липня 2018 року № 485 та показання експерта ОСОБА_11 в суді першої інстанції, а саме, що при проведенні СМЕ в області голови ОСОБА_10 виявлено 3 (три) тілесні ушкодження, зокрема в лівій тім`яно-скроневій ділянці та в обох очних ділянках по синцю овальної форми, в м`яких покривах голови зі сторони їх внутрішньої поверхні в скронево-тім`яно-потиличній ділянці зліва крововилив у вигляді геморагічного просякнення розмірами 15х12 см. Таке велике ушкодження, яке і стало причиною смерті потерпілого, могло виникнути від декількох ударів (не виключається нанесення таких ударів ногами) в одне місце. Від ударів рук малоймовірно, однак одного падіння потерпілого з положення стоячи і удару головою об тверду поверхню достатньо для утворення такого ушкодження.
Також місцевий суд дослідив відеозаписи із камер відеоспостереження та показання свідків очевидців події та встановив, що під час нанесення потерпілому ОСОБА_8 тих тілесних ушкоджень, що спричинили наслідок у вигляді закритої черепно-мозкової травми, ОСОБА_7 будь-якої участі не брав та будь-якими своїми діями не полегшував спричинення ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень потерпілому. Хоча ОСОБА_7 і розпочав бійку першим та першим наніс тілесні ушкодження потерпілому, вони не вплинули на стан ОСОБА_10 та його здатність продовжувати свої активні дії.
Під час апеляційного розгляду справи повторно було допитано експерта ОСОБА_11 , що підтверджується журналом та звукозаписом судового засідання від 03листопада 2021 року (т. 4, а.к.п. 123 127). В ході прослуховування звукозапису цього судового засідання Суд установив, що експерт повністю підтвердив свій висновок і надав показання, аналогічні тим, які він надавав в суді першої інстанції щодо механізму спричинення найтяжчого тілесного ушкодження в м`яких покривах голови зі сторони їх внутрішньої поверхні в скронево-тім`яно-потиличній ділянці зліва крововилив у вигляді геморагічного просякнення розмірами 15х12 см, та можливості його спричинення.
Однак ці показання не знайшли свого відображення у вироку апеляційного суду, не отримали належної оцінки судом без наведення жодних мотивів чому колегія суддів відкидає та/або не бере до уваги вказані показання.
Крім того, з вироку апеляційного суду убачається, що суд, на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, за співучастю із ОСОБА_8 , формально погодився із доводами апеляційної скарги прокурора і послався на досліджений відеозапис з камер відеоспостереження, на якому зафіксовані події, що відбувалися безпосередньо перед входом до нічного клубу, та вказав, що конфлікт між ОСОБА_7 і ОСОБА_10 розпочався саме перед входом в нічний клуб. Однак із показань, наданих свідками в судах першої і апеляційної інстанцій убачається, що безпосередньо перед входом до нічного клубу конфлікт у ОСОБА_10 був зі свідком ОСОБА_15 охоронцем нічного клубу, а не з ОСОБА_7 .
Також апеляційним судом констатовано, що відеозаписом підтверджується спричинення тілесних ушкоджень потерпілому двома особами та фактичну неможливість розмежування дії засуджених.
Однак такі твердження апеляційним судом зроблені без належного дослідження усіх відеозаписів з камер відеоспостереження у сукупності із показаннями свідків очевидців події та без встановлення обставин бійки, яка розпочалася спочатку між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , в ході якої засуджений наносив потерпілому удари лише руками, а після отримання від ОСОБА_10 зустрічного удару ногою в голову впав на землю і бійка між ними припинилася. Тільки після цього відбулася бійка між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .
Неналежне дослідження вищевказаних обставин також призвело до передчасних висновків апеляційного суду про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо потерпілого діяли групою осіб, тобто спільно без попередньої домовленості між собою. При цьому цим судом не наведено беззаперечних аргументів на спростування тверджень місцевого суду про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під час нанесення тілесних ушкоджень потерпілому діяли кожен сам по собі, а не спільно.
Недослідження апеляційним судом всіх доказів у цьому провадженні у сукупності, передусім показань експерта та записів із камер відеоспостереження, призвели до передчасних висновків апеляційного суду про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КПК, а саме як умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб, тобто за співучастю із ОСОБА_8 , що спричинило смерть потерпілого.
Колегія суддів наголошує, що констатуючи спільність діянь співучасників необхідно встановити, що кримінальне правопорушення вчинюється їхніми об`єднаними, спільними зусиллями. Кожен із співучасників робить свій внесок у вчинення спільного кримінального правопорушення. Спільність такої діяльності полягає у тому, що вона має взаємодоповнюючий і взаємообумовлений характер. Співучасники діють спільно для досягнення єдиного злочинного результату.
Висновок про спільність дій осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності, необхідно робити на підставі детального аналізу всіх обставин кримінального провадження у їх сукупності. Однак для констатації спільності посягання необхідно чітко встановити факт усвідомлення кожним зі співучасників спільності вчинення діяння. Лише спільне вчинення відповідного суспільно небезпечного діяння може тягнути за собою настання спільного наслідку, який спричинений таким діянням (діяннями).
За результатами касаційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд апеляційної інстанції не виконав вимог процесуального закону, оскільки, належно не дослідив наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, зокрема показань експерта ОСОБА_11 , висновків судово-медичної експертизи від 17липня 2018 року, відеозаписів із камер відеоспостереження, не дав належної оцінки кожному доказу окремо та в їх сукупності з іншими наявними у матеріалах кримінального провадження письмовими доказами, не дав власної оцінки всім обставинам кримінального провадження з огляду на статті 22, 23, 94, 95КПК.
Тому колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не здійснив належної судової перевірки в частині наявності в діях засудженого ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК та не обґрунтував своїх висновків з дотриманням стандарту доведення поза розумним сумнівом.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що у цьому кримінальному провадженні судом апеляційної інстанції допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, які тягнуть за собою скасування вироку апеляційного суду.
При новому апеляційному розгляді суду необхідно відповідно до вимог статей 94, 95, 439 КПК, положень глави 31 КПК дослідити обставини кримінального провадження, оцінити кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 436-438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу захисника задовольнити.
Вирок Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2022 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
