ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа №819/1275/17
адміністративне провадження № К/9901/4168/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Кравчук В.М., Єзеров А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 (судді - Матковська З.М., Затолочний В.С., Костів М.В.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову сектору Медичного забезпечення УМВС України в Тернопільській області та Управління медичного забезпечення та реабілітації Міністерства внутрішніх справ у виділенні йому путівки на санаторно-курортне лікування до відомчих оздоровниць;
- зобов`язати УМВС України в Тернопільській області забезпечити його путівкою в санаторій (МРЦ) МВС України відповідно до лікарської довідки.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач є ветераном Міністерства внутрішніх справ України, ветераном праці, інвалідом війни другої групи та постраждалим ліквідатором аварії на ЧАЕС першої категорії, що стверджується відповідними посвідченнями (а.с.5,6).
Згідно довідки Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 31.08.2017 №14896/04 позивач перебуває на обліку в Тернопільському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області як одержувач пенсії по інвалідності 2 групи із числа військовослужбовців згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі фактичних збитків внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.56).
24.05.2017 позивач звернувся до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області" із заявою про надання санаторно-курортної путівки до санаторно-курортних закладів для оздоровлення та реабілітації, як інваліду війни та ветерану МВС України (а.с.7 на обороті ).
Листом від 20.06.2017 №33/40-477 позивачу було відмовлено у наданні санаторно-курортної путівки до санаторно-курортних закладів для оздоровлення та реабілітації, як інваліду війни та ветерану МВС України, з тих підстав, що позивач не отримує пенсію згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тому у відповідача відсутні правові підстави для надання позивачу санітарно-курортної путівки (а.с.8).
Не погодившись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що є ветераном Міністерства внутрішніх справ України, ветераном праці, інвалідом війни другої групи та постраждалим ліквідатором аварії на ЧАЕС першої категорії та постійно перебуває на медичному обліку та лікуванні у відповідача.
Вважає відмову відповідача у наданні санаторно-курортної путівки до санітарно-курортних закладів для оздоровлення та реабілітації, як інваліду війни та ветерану МВС України неправомірною.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.08.2017 у задоволені позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.08.2017 скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено.
Визнано протиправною відмову сектору Медичного забезпечення Управління МВС України в Тернопільській області та Управління медичного забезпечення та реабілітації Міністерства внутрішніх справ України у виділенні ОСОБА_1 путівки на санаторно-курортне лікування до відомчих оздоровниць.
Зобов`язано Управління МВС України в Тернопільській області забезпечити ОСОБА_1 путівкою в санаторій (МРЦ) МВС України відповідно до лікарської довідки.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не мав повноважень забезпечити позивача санаторно-курортною путівкою, оскільки останній отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який не входить до переліку Законів, які перераховані у Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 №446.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивач, як ветеран органів внутрішніх справ, в силу норм п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» має переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням у санаторіях Міністерства внутрішніх справ України.
Проаналізувавши положення Законів України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та Порядку №466, апеляційний суд дійшов висновку, що особи, які є не лише постраждалими ліквідаторами внаслідок Чорнобильської катастрофи, але і мають статус ветеранів МВС та інвалідів війни, підлягають забезпеченню путівками на підставі Порядку №446.
Крім того, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до наявних в матеріалах справи копій посвідчення позивача та копії відповіді Тернопільського ОУПФ України від 18.07.2017 №228/К-11, останній перебуває на пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач має право на забезпечення путівкою на санаторно-курортне лікування, а відмова відповідача у наданні такої є протиправною.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального права, що призвело до ухвалення судового рішення, яке на його думку підлягає скасуванню.
Покликається на те, що ветеранам військової служби надаються путівки на санаторно-курортне лікування лише за умови, що такі ветерани військової служби отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (Закон №2262). Враховуючи, що позивач отримує пенсію за іншим законом, у відповідача були відсутні законодавчі підставі для надання йому такої путівки.
Крім того покликався на те, що відповідно до довідки Управління соціальної політики виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 27.10.2017 вих. №4855/1310, яка долучена до матеріалів справи на стадії апеляційного розгляду, позивача забезпечено санаторно-курортною путівкою, а тому задовольнивши позовні вимоги апеляційний суд допустив подвійне забезпечення позивача за рахунок державних коштів санаторно-курортною путівкою у 2017 році.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить у її задоволенні відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин (Закон №203/98-ВР), серед іншого, передбачено, що ветеранам органів внутрішніх справ надається переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням у санаторіях Міністерства внутрішніх справ України.
Порядок забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2704.2011 №446 (далі - Порядок 446).
Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач є ветераном органів внутрішніх справ, відтак, в силу приписів пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" позивач має право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням у санаторіях Міністерства внутрішніх справ України.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо протиправності відповідача у забезпеченні позивача санаторно-курортним лікуванням та прийняв рішення про задоволення позову.
Покликання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що позивач не отримує пенсію за Законом №2262, що виключає можливість його санаторно-курортного лікування у санаторіях Міністерства внутрішніх справ України, є безпідставним, оскільки Закон №203/98-ВР пов?язує реалізацію пільг щодо такого санаторно-курортного забезпечення виключно з наявністю в особи статусу ветерана і будь-яких додаткових вимог для такого забезпечення не містить.
В цій частині Порядок №446 певною мірою звужує соціальні гарантії надані Законом №203/98-ВР, відтак застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.
Покликання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що у 2017 році позивач отримав путівку від органів соціального захисту є безпідставним і висновки суду апеляційної інстанції не спростовує, оскільки предметом спору у цій справі було забезпечення санаторно-курортним лікуванням позивача саме відповідачем і саме у санаторіях Міністерства внутрішніх справ України.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішень апеляційний суд порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Керуючись ст. 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
Касаційну скаргу Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області» залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
В.М. Кравчук
А.А. Єзеров
