ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2022 року м.Суми
Справа №585/2798/20
Номер провадження 22-ц/816/424/22
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.
з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.,
у присутності :
позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Менька Дмитра Дмитровича,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка була подана його представником - адвокатом Меньком Дмитром Дмитровичем,
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2021 року у складі судді Євлах О.О., ухваленого в м. Ромни Сумської області, повний текст якого складено 20 грудня 2021 року,
у цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до Комунальногонекомерційного підприємства«Сумської обласноїради «Обласнаклінічна спеціалізованалікарня» провизнання незаконнимта скасуваннянаказу прозвільнення зроботи,скасування наказівпро притягненнядо дисциплінарноївідповідальності,поновлення нароботі,стягнення заробітноїплати зачас вимушеногопрогулу,стягнення моральноїшкоди,
в с т а н о в и в :
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, збільшивши свої позовні вимоги (т. 1, а.с. 58-63), просив ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати: наказ Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» (далі по тексту КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня») №146 від 25 серпня 2020 року, яким йому оголошено догану за виявлені порушення функціональних обов`язків; наказ КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» №226 від 18 грудня 2020 року, яким оголошено догану за виявлені порушення функціональних обов`язків; пункт 1.6 наказу КНП СОР «Сумська обласна клінічна спеціалізована лікарня» №227 від 21 грудня 2020 року, яким його звільнено з посади молодшої медичної сестри (санітарка-палатна) 7 психіатричного відділення з 21 грудня 2020 року, згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників підприємства; поновити його на роботі на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) 7 психіатричного відділення КНП СОР «Обласна спеціалізована лікарня» з 21 грудня 2020 року; стягнути з КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі, визначеному на день постановлення рішення в справі та 10000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги в частині скасування наказу від 25 серпня 2020 року №149 мотивував тим, що викладені в акті проведення службового розслідування по 7-му відділенню, складеному на виконання наказу т.в.о. директора №145 від 20 серпня 2020 року, порушення вимог посадової інстанції та норм чинного трудового законодавства, що ставиться йому у вину, він не допускав. Рапорт завідувача сьомим відділенням КНП від 17 серпня 2020 року щодо побиття пацієнта ОСОБА_2 ґрунтується виключно на поясненнях останнього, які не є беззаперечним доказом, зважаючи на наявні в нього захворювання. У той час, інші опитані під час проведення службового розслідування медичні працівники, які працювали в одну з ним зміну, не підтверджували вчинення ним дій, які ставляться йому у вину.
Щодо наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді догани від 18 грудня 2020 року за №226, то на переконання позивача, зазначене стягнення до нього було застосовано за здійснення ним права на свободу вираження поглядів на діяльність посадових осіб комунального некомерційного підприємства та є переслідуванням за вираження свої думок.
ОСОБА_1 вважає, що відповідачем його звільнення за скороченням проведено з порушення вимог трудового законодавства. Так, відповідачем не було враховано наявності в нього переваг в порівняння з іншими особами, які працювали на посаді молодшої медичної сестри (санітарка-палатна) 7 відділення, а саме: у його сім`ї немає інших працівників з самостійним заробітком, він має більший безперервний тривалий стаж роботи на даному підприємстві, ніж інші працівники за даною посадою; йому залишилось менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого він має право на тримання пенсійних виплат.
Також, стверджує, що вказаними незаконними діями відповідача, йому було спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в 10000 грн.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано наказ тимчасово виконуючого обов`язки директора КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» № 226 від 18 грудня 2020 року.
Стягнуто з КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» на користь ОСОБА_1 3000 грн моральної шкоди.
Стягнуто з КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» на користь ОСОБА_1 14000 грн витрат на оплату правничої допомоги.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині відмови у задоволені позовних вимог, ОСОБА_3 , діючи через свого представника адвоката Менька Д.Д., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що обов`язок доведення фактів вчинення працівником дисциплінарного проступку законом покладено саме на роботодавця. Проте, відповідачем не було надано доказів на підтвердження неналежного здійснення позивачем догляду за пацієнтом в межах його функціональних обов`язків, що у свою чергу призвело до виникнення у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, відповідачем суду надано не було. На думку заявника апеляційної скарги, акт службового розслідування від 20 серпня 2020 року та інші наявні в матеріалах справи докази не спростовує тверджень позивача, що пацієнт міг отримати тілесні ушкодження не лише під час зміни позивача унаслідок необережності, а й у інший час.
Вказує і на те, що судом першої інстанції не було встановлено коли саме мало місце порушення позивачем посадових обов`язків та в чому конкретно вони полягали, у яких конкретно діях чи бездіяльності полягає нездійснення позивачем належного догляду за пацієнтом.
Посилається також на те, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність у позивача переважного права на залишення на роботі. Зокрема, дисциплінарні стягнення до нього були застосовані протиправно, а тому не повинні враховуватися. З дня накладення на позивача наказом від 11 квітня 2017 року за №45 дисциплінарного стягнення минуло більше трьох років, протягом яких дисциплінарних проступків він не допускав, а тому вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.
Крім того, вказує на те, що судом першої інстанції не було перевірено та встановлено, чи виконані відповідачем всі дії щодо виявлення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі, чи зроблено порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.
Звертає увагу і на те, що із наданого відповідачем списку молодших медичних сестер (санітарок) 7 відділення для порівняльного аналізу та пропозиції для скорочення штату працівників станом на 21 грудня 2020 року вбачається, що лише 5 із 14 працівників мають більший ніж у позивача стаж роботи в даному КНП.
Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про скасування наказу тимчасово виконуючого обов`язки директора КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» № 226 від 18 грудня 2020 року та стягнення моральної шкоди сторонами не оскаржується, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядаються.
КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність винесених наказів про оголошення догани позивачу та про його звільнення у зв`язку із скороченням, просить рішення суду залишити без змін, а доводи апеляційної скарги без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника адвоката Менька В.В., які підтримали доводи апеляційної скарги , перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 працював молодшою медичною сестрою (санітарка палатна) 7 психіатричного відділення в КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня».
19 серпня 2020 року дочка пацієнта КНП СОР«Обласна клінічнаспеціалізована лікарня» ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернулася до т.в.о. директора КНП із заявою, в якій просила розглянути ситуацію з побиття працівником лікарні ОСОБА_5 її батька ( т.1, а.с.108).
20 серпня 2020 року завідуючою 7 відділення КНП ОСОБА_6 подано рапорт т.в.о. директору ОСОБА_7 , в якому вона повідомила, що 17 серпня 2020 року у пацієнта ОСОБА_2 , який перебував на стаціонарному лікуванні у 7-му відділенні з 19 серпня 2020 року були виявлені тілесні ушкодження у вигляді обширної гематоми поперекової ділянки зліва. Під час обходу 17 серпня 2020 року пацієнт скаржився на те, що його побив молодша медична сестра ОСОБА_1 . Зазначені тілесні пошкодження у пацієнта були виявлені 17 серпня 2020 року черговою медичною сестрою ОСОБА_8 , пацієнт оглянутий лікарем та зроблено відповідний запис в медичній документації. Також, про факт побиття пацієнта даної медичної установи було повідомлено чергового Роменського відділку поліції. Просила прийняти міри адміністративного впливу на молодшу медичну сестру ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 109).
У ОСОБА_1 були відібрані письмові пояснення за фактом побиття пацієнта ОСОБА_2 , в яких він заперечував вчинення ним побиття цього пацієнта під час чергування з 21 год. 00 хв. 16 серпня 2020 року по 09 год. 0 хв. 17 серпня 2020 року та зазначив, що скарг від пацієнта не надходило (т.1, а.с. 115).
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які перебували разом з позивачем на зміні в ніч з 16 серпня 2020 року на 17 серпня 2020 року у своїх письмових поясненнях було повідомлено , що не бачили побиття пацієнта ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 110, 111, 116).
У письмових поясненнях ОСОБА_12 та ОСОБА_13 зазначили, що тілесні пошкодження у пацієнта ОСОБА_2 були виявлені 17 серпня 2020 року під час прогулянки о 12 год. (т. 1, а.с. 113, 117).
Молодша медична сестра ОСОБА_8 у своїх письмових поясненнях зазначила, що під час денної зміни 17 серпня 2020 року о 12 годині, її повідомила молодша медична сестра ОСОБА_12 про те що у пацієнта ОСОБА_2 на лівому боці попереку синяк. Під час огляду пацієнта було виявлено припухлість, набряк та синюшність над крижової кісткою зліва нижче нирки. Про що була поінформована черговий лікар ОСОБА_14 . Пацієнт повідомив, що травми отримав внаслідок його побиття молодшою медичною сестрою ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 112).
Крім того, згідно письмових пояснень ОСОБА_4 , вона 17.08.2020 о 07 годині прийшла до 7 відділення Роменської КНП СОР ОКСЛ, щоб відвідати свого батька ОСОБА_2 . Через пандемію COVID-19, побачення заборонені, але на її прохання, дозволили побачення через вікно. Коли її батько увійшов і побачив її, він почав піднімати одяг і показав їй гематоми з крововиливами в області лівого підребер`я та черевної порожнини з того ж боку, та гематоми на правому передпліччі, також були забої на ногах, симетрично на правій та лівій, нижче колін. У розмові її батько сказав, що його побив санітар ОСОБА_15 . Після розмови вона одразу звернулась до завідуючої відділення ОСОБА_14 та отримала роз`яснення, що триває перевірка, і що її батько сказав, що упав, і що приймуть до уваги її слова, опитають заново (т. 1, а.с.38).
На виконання наказу т.в.о. директора КНП СОР «ОКСЛ» №145 від 20 серпня 2020 року комісією, в складі завідуючого 10 відділення ОСОБА_16 , завідуючого психосоматичним відділенням ОСОБА_17 , заступника директора з медсестринства ОСОБА_18 , старшої медичної сестри 9-го відділення ОСОБА_19 , старшої медичної сестри 4-го відділення ОСОБА_20 , т.в.о. начальника відділу кадрів ОСОБА_21 , юрисконсульта ОСОБА_22 , у присутності завідуючої 7 відділення ОСОБА_14 та старшої медичної сестри ОСОБА_23 проведено перевірку фактів викладених у заяві ОСОБА_24 стосовно побиття молодшою медичною сестрою ОСОБА_1 її батька - пацієнта 7-го відділення ОСОБА_2 . За результатами проведеного службового розслідування комісія дійшла до висновку, що молодша медична сестра (санітарка палатна) сьомого психіатричного відділення чоловічого ОСОБА_1 грубо порушив вимоги посадової інструкції розділи II «Завдання і обов`язки», а саме пункт 2.11 «Знати та володіти правилами утримання пацієнтів. Згідно методичних рекомендацій», пункт 2.23 «Дотримання етики та деонтології», пункт 2.29 «знущання чи будь-яким чином принижувати гідність пацієнтів та порушувати їх права». ( т.1 а.с. 107).
У акті проведення службового розслідування також зазначено, що при спілкуванні з пацієнтом ОСОБА_2 було встановлено, що під час чергування, зранку 17 серпня 2020 року молодша медична сестра ОСОБА_1 спочатку прив`язав пацієнта до ліжка за руки і потім полив його водою, а коли той зміг вивільнити руки, ОСОБА_1 побив його. Крім того, зі слів пацієнта, молодша медична сестра ОСОБА_1 неодноразово бив його та інших пацієнтів відділення, а потім їх залякував.
25 серпня 2020 року тимчасово виконуючим обов`язки директора КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» Лісовиком Д. видано наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » за №149 відповідно до якого ОСОБА_1 оголошено догану за виявлені порушення функціональних обов`язків, а саме: ст.49 Конституції України, ст.8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ст.25 Закону України «Про психіатричну допомогу», п.1.2 розділу 1 «Загальні положення»; п.3.1 розділу 3 «Основні обов`язки працівників» Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня», ст.139 КЗпП України, грубе порушення вимог посадової інструкції Розділу 2 «Завдання та обов`язки», а саме п.2.11 «Знати та володіти правилами утримання пацієнтів, згідно медичних рекомендацій», п.2.23 «Дотримання етики та деонтології», п.2.29 «Знущатися та будь-яким чином принижувати гідність пацієнтів та порушувати їх права» (т. 1, а.с. 106).
Підставою для застосування зазначено встановлені актом службового розслідування, проведеного на виконання наказу №145 від 20 серпня 2020 року та рапорт завідувача 7 психіатричного відділення ОСОБА_14 , якими встановлено факт неналежного виконання своїх функціональних обов`язків та нанесення побоїв пацієнту ОСОБА_2 молодшою медичною сестрою (санітаркою-палатною) 7 психіатричного відділення ОСОБА_1 .
Згідно інформації Роменського РВП ГУНП в Сумській області від 20 липня 2022 року досудове розслідування кримінального провадження №42020201240000108 від 24 грудня 2020 року за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 на даний час триває та розслідування ще не завершено. 27 серпня 2020 року о 19 год. 01 хв. надійшла заява до РУ про те, що 18.08.2020 р. о 17:00 год. за адресою м. Ромни, бульвар Московський, 27, до чергової частини Роменського ВП надійшла заява від ОСОБА_24 про те, що її батькові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у 7-му відділенні Роменської КНП СОР ОКСЛ санітар спричинив тілесні ушкодження у вигляді гематом на кінцівках (а.с.41).
Наказом КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» «Про внесення змін до штатного розпису» від 17 вересня 2020 року за №148, який було видано на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року №1024 «Про затвердження нормативу забезпечення стаціонарними лікарнями ліжками у розрахунку на 10 тис. населення», наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01 лютого 2016 року «Про затвердження методики щодо забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення», переходу лікарні на іншу правову форму надання послуг по лікуванню пацієнтів, тобто на Комунальне некомерційне підприємство, та у зв`язку з обмеженням фінансування підприємства НСЗУ, зобов`язано директора з економічних питань Лойко В.М. в термін до 18 вересня 2020 року провести розрахунок щодо скорочення посад по закладу, в тому числі щодо виведення із штату в 7 відділенні 2 посади молодших медичних сестер (сестра палатна) (т. 1, а.с. 53).
18 вересня 2020 року КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» видано наказ «Про визначення осіб, які підлягають під скорочення штатів», яким зобов`язано подати списки працівників, посади яких відповідно до наказу № 148 від 17 вересня 2020 року виводяться зі штатного розкладу. Начальнику відділу кадрів дано вказівку узагальнити надані списки та відповідно до чинного законодавства, попередити під підпис працівників про їх звільнення в результаті скорочення посад в штатному розписі закладу (т.1, а.с.254).
22 вересня 2020 року КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» подано голові профспілки КНП СОР «ОКСЛ» Чепіжному О. подання, в якому просили надати згоду на звільнення з 21 грудня 2020 року ряду працівників установи, в том числі, на звільнення молодшої медичної сестри (санітарки палатної) ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 256-258).
16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 вручено попередження про скорочення штату працівників, в якому його повідомлено про те, що посада, яку він займає, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України підлягає скороченню з 21 грудня 2020 року. Також, зазначено, що на даний момент у закладі відсутні вакантні посади, які б могли йому бути запропоновані (т. 1, а.с. 55).
Згідно протоколу засідання профспілкового комітету від 16 грудня 2020 року за №4, Первинна профспілкова організація першої обласної спеціалізованої лікарні м. Ромни надала згоду на звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням штатних посад ряду працівників лікарні, в тому числі ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 252-253).
Наказом тимчасово виконуючого обов`язки директора КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» Лісовика Д. від 18 грудня 2020 року за №226, за виявлені порушення п.1.2 розділу 1 «Загальні положення»; п.3.1 розділу 3 «Основні обов`язки працівників» Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня», ст..140 КЗпП України, грубе порушення вимог посадової інструкції розділ 2» Завдання та обов`язки», а саме п.2.23 «Дотримання етики та деонтології». Відповідно Розділу 4 «Відповідальність», а саме, п.2.23 Дотримання етики та деонтології». Відповідно Розділу 4 «Відповідальність», а саме п.4.4 «За порушення трудової дисципліни» молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) 7 психіатричного відділення, молодшій медичній сестрі (санітарці палатній) ОСОБА_1 оголошено догану ( т.1, а.с. 64).
21 грудня 2020 року КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» видано наказ «Про звільнення, звільнення внутрішніх сумісників, звільнення зовнішнього сумісника, переведення» за №227, пунктом 1.6 якого ОСОБА_1 , молодшу медичну сестру (санітарку-палатну) 7 психіатричного відділення, звільнено з посади з 21 грудня 2020 року, згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників підприємства, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку (т.1, а.с.49-50).
Згідно довідки КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» № 01-55/927 від 17 березня 2021 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становила 226 грн 36 коп. ( т.1, а.с.94).
Крім того, в суді першої інстанції свідок ОСОБА_24 суду пояснила, що в серпні 2020 року на лікуванні в КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» перебував її батько ОСОБА_2 , якого вона постійно відвідувала. У той час був карантин і вона його могла побачили лише через вікно. Батько вийшов і почав показувати, що в нього побої. Вона побачила і зафіксувала фото на телефон. ОСОБА_25 був в області черевної порожнини і на руках. Батько, на її запитання відповів, що побив його ОСОБА_26 санітар. Після чого вона пішла до завідуючої, яка її повідомила, що ОСОБА_2 їм сказав, що упав. При повторній бесіді з батьком, він їй повідомив, що тілесні ушкодження йому наніс санітар ОСОБА_1 , а завідуючій він сказав, що упав, так як боявся санітара.
Ухвалюючи рішення в оскарженій частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не спростовано результати службового розслідування та не надано доказів того, що тілесні ушкодження у пацієнта ОСОБА_2 , які виникли безпосередньо після добового чергування ОСОБА_1 , виникли з незалежних від останнього причин. Тому виникнення тілесних ушкоджень у пацієнта в період коли відповідальність за нього ніс ОСОБА_1 визнається судом винною поведінкою останнього, що є порушенням трудової дисципліни. Порушення відповідачем процедури накладення дисциплінарного стягнення судом першої інстанції також не встановлено.
Відмовляючи у задоволенні позову про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що цей наказ винесено т.в.о. КНП СОР ОКСЛ за погодження з профспілковим комітетом закладу, надано згоду на звільнення ОСОБА_1 по п.1 ст.40 КЗпП з приводу скорочення штатних посад із зазначенням, що останній не має переважного права на залишення його на роботі та має дисциплінарні стягнення. Сама по собі наявність тривалого стажу не надає працівникові переважного права на залишення на роботі, а ОСОБА_1 під час роботи неодноразово допускав неналежне поводження по відношенню до хворих, у зв`язку з чим притягувався до дисциплінарної відповідальності не лише наказом, який він оспорює, а й іншим наказом, який ОСОБА_1 не оскаржував (т.1а.с.52).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Так, відхиляючи доводи апеляційної скарги представника позивача щодо незаконності наказу від 25 серпня 2020 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесноі сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.
Згідно з ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий вид стягнення, як догана.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно виявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Для правомірного накладення роботодавцем дисциплінарного стягнення необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливаютьз правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
З наказу «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » від 25 серпня 2020 року за №149 підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є виявлені порушення вимог ст. 25 Закону України «Про психіатричну допомогу», п. 1.2 Розділу 1, п. 3.1 Розділу 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня», ст. 139 КЗпП України, п. 2.11, п. 2.23, п. 2.29 Розділу 2 Посадової інструкції молодшої медичної сестри (санітарки палатної) сьомого психіатричного відділення чоловічого.
За змістом ст. 25 Закону України «Про психіатричну допомогу», особи, яким надається психіатрична допомога, мають права і свободи громадян, передбаченіКонституцією Українита законамиУкраїни.Обмеження їхправ ісвобод допускаєтьсялише увипадках,передбачених КонституцієюУкраїни,відповідно дозаконів України.
Особи,яким надаєтьсяпсихіатрична допомога,мають правов томучислі на поважливе і гуманне ставлення до них, що виключає приниження честі й гідності людини.
Відповідно до пунктів п. 2.11, 2.23, 2.29 Розділу 2 Посадової інструкції молодшої медичної сестри (санітарки палатної) сьомого психіатричного відділення чоловічого, молодша медична сестра (санітарка палатна) повинна знати та володіти правилами утримання пацієнтів, згідно методичних рекомендацій, дотримуватися етики та деонтології, правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці та пожежної безпеки.
Молодшій медичній сестрі (санітарці-палатній) забороняється знущатися чи будь-яким чином принижувати гідність пацієнтів та порушувати їх права.
На переконання колегії суддів, матеріали цивільної справи містять достатньо доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та правомірності притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що 17 серпня 2020 року після закінчення нічного чергування молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) ОСОБА_1 у пацієнта ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження, у виді гематом поперекової ділянки. ОСОБА_2 , як під час спілкування із дочкою ОСОБА_24 , так і співробітникам лікарні повідомив, що тілесні ушкодження йому були спричинені саме ОСОБА_1 . Підстав обмовляти позивача ні сам пацієнт, ні його дочка, ні співробітники медичного закладу не мали.
Щодо стверджень ОСОБА_1 про можливість отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень не під час його зміни, то їх колегія суддів вважає непереконливими. Так, позивач, при відібранні у нього письмових пояснень, не вказував на наявність у пацієнта тілесних ушкоджень на час прийняття ним 16 серпня 2020 року чергування.
Крім того, згідно Розділу 2 «Завдання та обов`язки» Посадової інструкції молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) сьомого психіатричного відділення чоловічого, основним завданням діяльності молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) є робота направлена на забезпечення догляду та нагляду за пацієнтами, які у відділенні так і у супроводжені за межами відділення з межах їх компетенції.
Знаходячись на посту, молодша медична сестра (санітарка-палатна) є відповідальною особою за доручених пацієнтів. В тому числі, повинна слідкувати за дотриманням розпорядку дня і правил поведінки пацієнтів у відділенні. Негайно доповідати завідувачу відділення, сестрі медичній стаціонару про всі надзвичайні події у відділенні.
ОСОБА_1 , перебуваючи на зміні в ніч з 16 серпня 2020 року на 17 серпня 2020 року та будучи особою відповідальною за пацієнта ОСОБА_2 , не повідомляв завідувача відділенням, чи медичну сестру про факти заподіяння пацієнтом тілесних ушкоджень з необережності.
Таким чином, з огляду на доведеність факту порушення позивачем під час виконання ним посадових обов`язків вимог Правил внутрішнього трудового розпорядку та Посадової інструкції молодшої медичної сестри (санітарки палатної) сьомого психіатричного відділення чоловічого, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності виданий відповідачем з дотриманням норм чинного трудового законодавства та підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів погоджується також з судовим рішенням в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача.
Частина 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч.ч. 2, 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Частиною 1 статті 43 КЗпП України встановлено, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Згідно з ч.ч. 1-3 статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховуєтьсяпереважне правона залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Зі змісту ст. 42 КЗпП України випливає, що в першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.
Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.
Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки в довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен був з`ясовувати сам роботодавець, приймаючи відповідне рішення.
При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.
Зі змісту Посадової інструкції молодшої медичної сестри (санітарки палатної) сьомого психіатричного відділення чоловічого слідує, що кваліфікаційні вимоги до посади молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) відсутні. Тому, при вирішенні питання про звільнення, відповідач мав перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької продуктивності праці. При цьому, однією із істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника.
Встановлено, що адміністрацією сьомого відділення КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» проведено порівняльний аналіз продуктивності праці молодших медичних сестер (санітарок-палатних) цього відділення, в тому числі ОСОБА_1 , за результатами якого було враховано стаж роботи позивача, його вік, наявність в нього дисциплінарних стягнень, в той час як інші працівники таких стягнень не мають, його відношення до виконання трудових обов`язків та взаємовідносини в колективі, (т.2, а.с. 40-41, 42).
З огляду на викладене, на переконання колегії суддів, при вирішенні питання про наявність переважного права на залишення на роботі відповідачем не було допущено необґрунтованого та свавільного поводження відносно ОСОБА_1 .
Доводи позивача про зняття догани, застосованої наказом від 11 квітня 2017 року, то дана обставина не впливає на обґрунтованість врахування дисциплінованості працівника при перевірці наявності переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із скороченням штату.
Таким чином, враховуючи вищевикладене наказ про звільнення ОСОБА_1 з підстав скорочення штату, видано відповідачем з дотриманням норм чинного трудового законодавства та підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно дост. 375 ЦПК Україниапеляційнийсуд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення місцевогосуду вмежах доводівта вимогапеляційної скарги,колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка була подана його представником - адвокатом Меньком Дмитром Дмитровичем, залишити без задоволення.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 15 вересня 2022 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
С. С. Ткачук