Постанова
Іменем України
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 679/1136/21
провадження № 61-5238св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнябез повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.
від 10 травня 2022 року.
Зміст заявлених позовних вимог
У вересні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № HMN0GK0000000010 від 26 вересня 2008 року.
Свої вимоги АТ КБ «ПриватБанк» мотивувало тим, що 26 вересня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № НМN0GK0000000010, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі
40 056, 89 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26 вересня 2015 року.
Крім того, 26 вересня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № НМN0GK0000000010/1, згідно з яким ОСОБА_2 виступила поручителем за виконання позичальником перед кредитором зобов`язань за кредитним договором від 26 вересня 2008 року № НМN0GK0000000010.
Позивач стверджував, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредит. В свою чергу позичальник взяті на себе зобов`язання не виконав, в результаті чого станом на 30 червня 2021 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі 168 585, 51 дол. США, яка складається з суми заборгованості за кредитом 25 179, 52 дол. США, суми заборгованості за відсотками 10 197, 00 дол. США, заборгованості по комісії за користування кредитом 3 454, 83 дол. США, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором 129 454, 07 дол. США.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив стягнути із відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 168 585, 51 дол. США.
Заперечення відповідачів зводилися до необхідності застосування наслідків спливу позовної давності.
У цій справі основним питанням, яке постало перед судом, є наступне:
Чи поширюється пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень Цивільного кодексу України (щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258 цього Кодексу) на строк позовної давності, тривалість якого збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області у складі судді Стасюк Р. М. від 11 лютого 2022 року у задоволенні позову
АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щохоча позовні вимоги банку стосовно ОСОБА_1 є обґрунтованими, однак через пропуск позивачем строку позовної давності вони не можуть бути задоволені. Вимоги до поручителя ОСОБА_3 до задоволення не підлягають, оскільки пропуск банком преклюзивного строку звернення до суду із позовом до поручителя є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 травня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 11 лютого 2022 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по тілу кредиту у розмірі 6 527, 27 дол. США та 328, 05 дол. США процентів за користування кредитними коштами у відповідності до кредитного договору від 26 вересня 2008 року № HMN0GK0000000010, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 , що згідно з курсом НБУ станом на 30 червня 2021 року складає 186 096, 02 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не врахував, що Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 щодо продовження строків позовної давності на строк дії такого карантину».
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що згідно із вказаним вище Законом продовжено строки позовної давності, визначені у статтях 257, 258 ЦК України, а не у статті 259 ЦК України, в той час як сторони, керуючись положеннями статті 259 ЦК України, погодилися змінити строки позовної давності, збільшивши їх в договорі до 5 років. Отже дія Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX не розповсюджується на правовідносини сторін.
У той же час п`ятирічний строк звернення до поручителя ОСОБА_2 із вимогою про стягнення з неї заборгованості у межах строку з березня 2015 року по вересень 2015 року не є пропущеним, зважаючи на запроваджений Урядом України 12 березня 2020 року карантин.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 травня 2022 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та у частині розподілу судових витрат і ухвалити у цій частині нове рішення про стягнення заборгованості у солідарному порядку із відповідачів.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 725/3981/14, постановах Верховного Суду від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20, від 25 серпня 2021 року у справі № 914/1560/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 373/651/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не досліджено належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
АТ КБ «ПриватБанк» стверджує, що апеляційний суд неправильно застосував положення Закону України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)». Вказаним законом визначено, що під час дії карантину на строк його дії продовжується строк позовної давності. Карантин неодноразово продовжувався Кабінетом Міністрів України та діяв на момент подання позову. Відсутність статті 259 ЦК України у пункті 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, на думку заявника, не спростовує продовження строків позовної давності. Положення статті 259 ЦК України визначають лише право сторін збільшити строки позовної давності та не визначають цих строків.
Отже заявник вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до боржника, стягнувши заборгованість лише із поручителя.
Заявник у прохальній частині касаційної скарги просить стягнути із відповідачів у солідарному порядку заборгованість по тілу кредиту у розмірі 6 527, 27 дол. США та 328, 05 дол. США процентів, фактично погодившись із розміром заборгованості, визначеним судом апеляційної інстанції, а тому постанова апеляційного суду не підлягає перегляду у зазначеній частині в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 679/1136/21.
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2022 року справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договоромпризначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У визначений судом строк відзиви на касаційну скаргу надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 вересня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № НМN0GK0000000010, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 40 056, 89 дол. США зі сплатою відсотків за користування ним в розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26 вересня 2015 року.
26 вересня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № НМN0GK0000000010/1, згідно з умовами якого ОСОБА_2 виступила поручителем за виконання позичальником перед кредитором зобов`язань за вищевказаним кредитним договором.
Згідно з розрахунком банку станом на 30 червня 2021 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 168 585, 51 дол. США, яка складається з суми заборгованості за кредитом 25 179, 52 дол. США, суми заборгованості за відсотками 10 197 дол. США, заборгованості по комісії за користування кредитом 3 454, 83 дол. США, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором 129 454, 07 дол. США.
У відповідності до умов кредитного договору банк та позичальник погодили строки сплати коштів щомісячними платежами з 25 по 30 число кожного місяця у розмірі 912 дол. США відповідно до графіку погашення кредиту за період з 30 жовтня 2008 року по 26 вересня 2015 року. З указаним порядком погашення ОСОБА_1 кредитних зобов`язань погодився поручитель ОСОБА_2 , про що свідчить розділ 16 договору поруки.
У кредитному договорі та договорі поруки сторонами встановлено строк позовної давності та строк чинності поруки.
Відповідно до пункту 5.5 кредитного договору від 26 вересня 2008 року строк позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за цією угодою встановлюється сторонами тривалістю 5 років.
У пункті 12 договору поруки від 26 вересня 2008 року сторони визначили, що порука ОСОБА_3 припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором від 26 вересня 2008 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних зобов`язань) порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.
Як встановлено судами попередніх інстанцій сторонизбільшили строк позовної давності та строк чинності поруки, встановили ці строки тривалістю 5 років.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільногоправа або інтересу.
Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.
Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).
Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Автономія волі при збільшенні позовної давності не обмежена. Можливість збільшення позовної давності стосується як загальних, так і спеціальних строків позовної давності.
Судами встановлено, що строк повернення грошових коштів за кредитним договором від 26 вересня 2008 року сторонами визначено до 26 вересня 2015 року.
У відзиві на позовну заяву заявлено про застосування позовної давності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У той же час пунктом 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України № 691-ІХ від 16 червня 2020 року «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19»).
При вирішенні спору апеляційний суд не врахував, що положеннями частини першої статті 259 ЦК України визначено право сторін збільшити позовну давність. Сторони кредитного договору від 26 вересня2008 року скористалися своїм правом та збільшили строк звернення до суду з вимогою про захист цивільного права з трьох до п`яти років.
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.
Врахувавши, що останнім днем звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 26 вересня 2020 року, а Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, вимоги банку про солідарне стягнення заборгованості з боржника разом із поручителем підлягають до часткового задоволення.
Із урахуванням зазначеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні в частині стягнення з боржника разом із поручителем заборгованості, розмір якої не оспорювався заявником та іншими учасниками справи.
Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни постанови апеляційного суду. Замість стягнення лише з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк»заборгованості по тілу кредиту у розмірі 6 527, 27 дол. США та 328, 05 дол. США процентів за користування кредитними коштами необхідно стягнути вказану заборгованість солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк».
Враховуючи зміну судового рішення суду апеляційної інстанції, а також відсутність доводів касаційної скарги щодо неправильності визначення апеляційним судом розміру судового збору, із відповідачів на користь позивача підлягає стягненню у рівних частинах судовий збір, сплачений позивачем при розгляді справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 6 280, 89 грн із кожного (2 791, 44 + 4 187, 47 + 5 582, 88 / 2 = 6 280, 89).
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 травня 2022 року змінити: стягнути солідарно із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по тілу кредиту у розмірі 6 521, 27 дол. США та 328, 05 дол. США процентів за користування кредитними коштами відповідно до кредитного договору від 26 вересня 2008 року № МN0GK0000000010, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) по 6 280 (шість тисяч двісті вісімдесят) грн 89 коп. судових витрат по сплаті судового збору при розгляді справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович
