Постанова
Іменем України
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 712/10591/21
провадження № 61-5263 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Черкаський політехнічний фаховий коледж,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Черкаського політехнічного фахового коледжу на постанову Черкаського апеляційного суду від 03 травня 2022 рокуу складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Василенко Л. І., Карпенка О.В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаського політехнічного фахового коледжу про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з 01вересня 2009 року він працював керівником фізичного виховання у Черкаському політехнічному технікумі, який перейменовано у Черкаський політехнічний фаховий коледж.
Наказом відповідача від 01 вересня 2021 року № 15 його звільнено з роботи на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, у зв`язку з відмовою працівника від продовження роботи унаслідок зміни істотних умов праці.
Вважав своє звільнення незаконним, оскільки згідно з новим штатним розписом відповідача посада, яку він обіймав, керівник фізичного виховання, підлягала скороченню на 0,5 ставки з 01 вересня 2021 року.
Листом від 30 червня 2021 року директор Черкаського політехнічного технікуму повідомив його про можливе часткове скорочення посади, яку він обіймав та запропонував продовжити роботу на цій самій посаді на 0,5 ставки відповідно до контракту строком на 1 рік. Відповідач повідомив про те, що зі змістом вказаного контракту та посадової інструкції його буде ознайомлено після 15 серпня 2021 року. Також, попереджено, що у разі незгоди його буде звільнено з роботи 31 серпня 2021 року на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
Інших вакантних посад відповідачем йому запропоновано не було, не ознайомлено його з новою посадовою інструкцією та змістом контракту. Також не зрозумілі підстави переведення його з безстрокового трудового договору на роботу на умовах строкового трудового договору за формою контракту, термін якого встановлений усього на 1 рік.
Крім того, вищевказане повідомлення відповідачем було вручено йому до початку реорганізації, так як Статут Черкаського політехнічного фахового коледжу було зареєстровано лише 19 липня 2021 року, а новий штатний розпис введено в дію 01 вересня 2021 року.
Йому було відомо про наявність вакансії викладача фізичної культури і фізичного виховання, 10 серпня 2021 року ним подана заява про переведення на цю посаду, проте відповіді на зазначену заяву він не отримав.
Дізнавшись від колег, що йому не встановлено навчальне навантаження на 2021-2022 роки з дисциплін «Фізична культура» та «Фізичне виховання» він звернувся з заявою від 25 серпня 2021 року до відповідача про встановлення навчального навантаження на 2021-2022 роки, яка залишена без відповіді.
З метою з`ясування питань щодо можливого переведення на роботу на тимчасових умовах за контрактною формою, він звернувся до Державної служби України з питань праці з проханням надати відповідні роз`яснення. У телефонній розмові працівниками Державної служби України з питань праці було повідомлено, що законодавством про працю та Законом України «Про освіту» не передбачено переведення з безстрокового трудового договору на строковий за умови, що посада передбачена штатним розписом.
Враховуючи, що відповіді на заяву про переведення на посаду викладача фізичної культури і фізичного виховання відповідачем не надано, а також зазначені пояснення Державної служби України з питань праці, 25 серпня 2021 року він звернувся із заявою-згодою до директора Черкаського політехнічного фахового коледжу, відповідно до якої зазначив про своє бажання продовження трудових відносин з Черкаським політехнічним фаховим коледжем на посаді керівника фізичного виховання за безстроковим трудовим договором.
Також ним було отримано лист Державної служби України з питань праці від 18 серпня 2021 року щодо проведення процедури вивільнення працівників освіти, а також неможливості встановлення контрактної форми роботи.
Не дивлячись на усі зауваження до керівництва Черкаського політехнічного фахового коледжу про те, що трудовим законодавством не передбачено переведення працівника закладу освіти на умовах роботи за контрактною формою, йому не надійшло інших пропозицій щодо подальшого працевлаштування.
Після початку реорганізації та затвердження нового штатного розпису відповідачем, він не отримував повідомлення про часткове скорочення посади, яку обіймав та майбутнє вивільнення з цієї посади. У день затвердження нового штатного розпису, тобто 01 вересня 2021 року, без отримання повідомлення і дотримання встановленого двомісячного терміну, його було звільнено з роботи.
Він був членом первинної профспілкової організації Черкаського політехнічного технікуму та головою контрольно-ревізійної комісії профспілкової організації. Проте керівництво Черкаського політехнічного фахового коледжу не зверталося з обґрунтованим поданням до первинної профспілкової організації про надання згоди на його звільнення, що свідчить про порушення положень статті 252 КЗпП України та частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Незаконним звільненням з роботи йому завдано моральної шкоди, яка полягає у втраті нормальних життєвих зв`язків, він позбавлений доходу, що негативно відображається на добробуті його сім`ї.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Черкаського політехнічного фахового коледжу від 01 вересня 2021 року № 15 «Про звільнення з посади керівника фізичного виховання», поновити його на вказаній посаді, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2021 року по 27 вересня 2021 року (день подачі позову) у розмірі 8 641,80 грн, а також за період розгляду справи судом, стягнути з відповідача на його користь 5 000 грн моральної шкоди
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 листопада 2021 року у складі судді Пироженко В.Д. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 30 червня 2021 року позивача було повідомлено про заплановані зміни істотних умов праці та запропоновано продовжити роботу на тій самій посаді на 0,5 ставки згідно з умовами контракту строком на 1 рік. Відповідач зазначав про те, що підставою укладення контракту є пункт 3.7 Колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом Черкаського політехнічного технікуму на 2020-2024 роки, схвалений на зборах-конференції трудового колективу Черкаського політехнічного технікуму 11 лютого 2020 року, згідно з яким особами, що претендують на адміністративні посади укладається строковий трудовий договір мінімум на 1 рік.
Оскільки, станом на 01 вересня 2021 року від позивача не надійшла згода на продовження роботи у змінених умовах праці, тому його звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України було законним, авідповідачем виконані положення частин другої-третьої статті 32 та статті 49-2 КЗпП України.
Посилання позивача на порушення положень частини другої статті 40, статей 42, 43 КЗпП України, якими визначено підстави, порядок та процедуру звільнення працівника за ініціативою роботодавця є безпідставними, тому що позивач звільнений з роботи згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, тобто не з ініціативи роботодавця, а у зв`язку з відсутністю взаємного волевиявлення сторін трудового договору і недосягнення ними згоди щодо продовження дії трудового договору.
Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність посилань позивача на те, що первинною профспілковою організацією не була надана попередня згода на його звільнення, оскільки необхідність отримання роботодавцем такої згоди передбачена щодо членів виборного органу первинної профспілкової організації підприємства, установи, тобто профспілкового комітету, членом якого позивач не був. Серед переліку профспілкових органів відсутня ревізійна комісія, склад якої, хоча і обирається на профспілкових зборах, але не належать до виборних профспілкових органів.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 03 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 листопада 2021 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Черкаського політехнічного фахового коледжу від 01 вересня 2021 року № 15 по особовому складу «Про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника фізичного виховання». Поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника фізичного виховання Черкаського політехнічного фахового коледжу. Стягнуто з Черкаського політехнічного фахового коледжу на користь ОСОБА_1 87 900,45 грн середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та 1 000 грн у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідач не мав правових підстав для зміни умов праці позивача з безстрокового трудового договору на строковий, оскільки положення трудового законодавства не містять прямої вказівки на можливість укладення з таким педагогічним працівником, який не займає адміністративну посаду в учбовому закладі, строкового трудового договору.
При цьому роботодавцем не доведено існування обставин, які б відповідно до положень статті 23 КЗпП України чи частини восьмої статті 59 Закону України «Про фахову передвищу освіту» свідчили про можливість укладення з працівником саме строкового трудового договору у зв`язку з характером виконуваних ним функцій.
Посилання відповідача на положення Статуту чи колективного трудового договору щодо укладення контракту з особами, які претендують на адміністративні посади, апеляційним судом відхилено, оскільки посада позивача не є адміністративною, а Статут учбового закладу чи колективний трудовий договір не може погіршувати становище працівника у порівнянні з умовами, визначеними трудовим законодавством. Таким чином, оспорюваний наказ відповідача про звільнення позивача є незаконним та таким, що винесений з порушенням положень трудового законодавства. На користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, розмір якого визначено згідно з положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Незаконним звільненням позивачу завдано моральної шкоди, розмір якої апеляційним судом визначено з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав ОСОБА_1 , характеру немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Черкаський політехнічний фаховий коледж просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позивачем судові рішення у касаційному порядку не оскаржено.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 липня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 712/10591/21 з Соснівського районного суду м. Черкаси.
У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у Черкаському політехнічному фаховому коледжі відбулися зміни в організації виробництва і праці, про що позивач був повідомлений за два місяці. Від ОСОБА_1 на дату звільнення не надійшла згода щодо продовження роботи у змінених умовах, а саме при скороченні посади керівника фізичного виховання на 0,5 ставки, тому оспорюваний наказ відповідача про його звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України є законним та обґрунтованим.
Положеннями трудового закону не передбачено право суду на оцінку пропозицій роботодавця у випадку відмови працівника від продовження роботи із істотними змінами умов праці. Оскільки станом на дату звільнення позивач пропозицію укласти строковий трудовий договір (контракт) не прийняв і на час звільнення перебував у трудових відносинах на умовах безстрокового трудового договору, тому апеляційний суд безпідставно послався на статті 9, 23 КЗпП України, оскільки вони не поширюються на спірні правовідносини.
Доводи особи, яка подала відзив
У липні 2022 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на його законність не впливають. Позивача незаконно звільнено з роботі, у відповідача були відсутні підстави для зміни умов праці позивача з безстрокового договору на строковий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 01 вересня 2009 року ОСОБА_1 працював керівником фізичного виховання у Черкаському політехнічному технікумі, який перейменовано у Черкаський політехнічний фаховий коледж, за безстроковим трудовим договором.
Черкаський політехнічний фаховий коледж є державним навчальним закладом передвищої фахової освіти, статус якого набув на підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 24 березня 2020 року № 435 «Про перейменування Черкаського політехнічного технікуму» та від 14 травня 2021 року № 526 «Про затвердження Статуту Черкаського політехнічного фахового коледжу».
Зміна статусу навчального закладу передбачало приведення організаційної структури навчального закладу до вимог Закону України «Про фахову вищу освіту».
Згідно з пунктом 5.3 Статуту Черкаського політехнічного фахового коледжу питання формування структури та штатного розпису коледжу належить до повноважень директора.
Рішенням Педагогічної ради Черкаського політехнічного технікуму від 25 червня 2021 року, яка відповідно до Статуту є колегіальним органом, до повноважень якого належить прийняття, за поданням директора рішень про утворення, реорганізацію перетворення та ліквідацію структурних підрозділів коледжу, було затверджено перелік структурних підрозділів коледжу.
Наказом директора Черкаського політехнічного технікуму від 29 червня 2021 року введено у дію рішення Педагогічної ради Черкаського політехнічного технікуму, ухвалені на засіданні 25 червня 2021 року.
Наказом директора Черкаського політехнічного технікуму від 29 червня 2021 року № 57 «Про зміни організаційної структури та розробку штатного розпису» внесено з 01 вересня 2021 року зміни до організаційної структури навчального закладу та ліквідовано: заочне відділення, відділення загальноосвітньої підготовки, спортивний клуб, перейменовано відділення економіки, лабораторію, створено навчально-методичний, навчальний центр заочної та дуальної освіти, соціально-психологічну службу, кадрову службу, та інше. З цим наказом ознайомлені працівники коледжу, у тому числі позивач.
30 червня 2021 року відповідачем повідомлено листом про заплановані зміни істотних умов праці та йому запропоновано продовжити роботу на тій самій посаді на 0,5 ставки на умовах контракту строком на 1 рік. Попереджено позивача про те, що у разі незгоди, його буде звільнено з роботи 31 серпня 2021 року на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
Наказом Черкаського політехнічного фахового коледжу від 01 вересня 2021 року № 15 ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, у зв`язку з відмовою працівника від продовження роботи унаслідок зміни істотних умов праці.
Наказом Черкаського політехнічного фахового коледжу від 01 вересня 2021 року № 32 «Про затвердження штатного розпису» введено в дію новий штатний розпис коледжу, з якого вбачається, що з 01 вересня 2021 року змінені назви посад та розмір посадових окладів.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Зміна істотних умов праці (розміру оплати праці, тривалості робочого часу, режиму роботи) може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.
Попередження - це пропозиція працівникові продовжувати роботу після того, як власник з додержанням встановленого строку змінить істотні умови праці. Працівник може цю пропозицію прийняти і продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці, а може відмовитися від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці.
Отже, згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП України у межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов`язку поновити працівникові попередні умови праці.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.
Отже, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку із зміною організації виробництва праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.
Аналогічні зі змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 рокуу справі № 6-2748 цс 15.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).
Частинами першою та третьою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до частини другої статті 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що для прийняття працівника на роботу за контрактом необхідна пряма вказівка закону, оскільки ні характер відповідної роботи, або умови її виконання, ні інтереси працівника не передбачають у цій справі укладення з ним контракту.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов законного і обґрунтованого висновку про те, що у відповідача, як роботодавця, були відсутні правові підстави для зміни умов праці ОСОБА_1 з безстрокового трудового договору на строковий, оскільки положення трудового законодавства не містять прямої вказівки на можливість укладення з таким педагогічним працівником, який не займає адміністративну посаду в учбовому закладі, строкового трудового договору.
З урахуванням наведеного, оскільки істотні умови праці є оціночним поняттям у трудовому праві, Верховний Суд зазначає, що введення контрактної форми трудового договору є зміною істотних умов праці.
При цьому позивач був звільнений саме згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, а не за пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України, який передбачає, що підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.
Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про безпідставність посилань відповідача на положення Статуту чи колективного трудового договору щодо укладення контракту з особами, які претендують на адміністративні посади, тому що посада ОСОБА_1 не є адміністративною, а Статут учбового закладу чи колективний трудовий договір не може погіршувати становище працівника у порівнянні з умовами, визначеними трудовим законодавством, що спростовує доводи касаційної скарги у відповідній частині.
Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що оспорюваний наказ відповідача про звільнення ОСОБА_1 винесено з порушенням положень трудового законодавства.
Апеляційний суд вірно стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, розмір якого визначено згідно з положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Протиправними діями відповідача завдано моральної шкоди позивачу, а саме його незаконним звільненням з роботи, тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, розмір якої визначено з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Доводи касаційної скарги про те, що положеннями трудового закону не передбачено право суду на оцінку пропозицій роботодавця у випадку відмови працівника від продовження роботи із істотними змінами умов праці, на увагу не заслуговують, оскільки апеляційним судом встановлено факт звільнення позивача на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України з порушення положень трудового законодавства.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, у зв`язку з цим підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Черкаського політехнічного фахового коледжу залишити без задоволення.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 03 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
