Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 вересня 2022 року справа №320/11794/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування висновку та зобов`язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати висновок Територіального управління Служби судової охорони у м.Києві та Київській області від 30.07.2021 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у м.Києві та Київській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Порядку виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), чи втраті працездатності співробітниками Служби судової охорони, затвердженому наказом Служби судової охорони від 08.09.2020 №478, а саме: 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийняти рішення про виплату.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що Територіальне управління Служби судової охорони у м.Києві та Київській області спірним висновком відмовило йому, як особі з інвалідністю ІІ групи, у виплаті одноразової грошової допомоги, посилаючись на відсутність висновку військово-лікарської комісії про отримання ним захворювання, пов`язаного з проходженням служби у Службі судової охорони.
Позивач не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірного висновку та стверджує, що ним до заяви про призначення одноразової грошової допомоги було надано свідоцтво військово-лікарської комісії ДУ "ТМО МВС України по м.Києву" про хворобу від 22.02.2021 №198/у, в якому вказано, що його захворювання пов`язано з проходженням військової служби. Таке формулювання причини захворювання було передбачено Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджену наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, яким керувалася військово-лікарська комісія ДУ "ТМО МВС України по м.Києву" під час оформлення вказаного свідоцтва, та яке не передбачало можливості зазначення будь-якого іншого формулювання, на кшталт, зв`язку захворювання з проходженням служби у Службі судової охорони.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що у свідоцтві про хворобу від 22.01.2021 №198/у, виданому ВЛК ДУ "ТМО МВС України по м.Києву", вказано про те, що захворювання позивача пов`язано з проходженням ним військової служби, у той час як умовою для отримання одноразової грошової відповідно до Порядку виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), чи втрати працездатності співробітника Служби судової охорони, затвердженим наказом Служби судової охорони від 08.09.2020 №478 (далі-Порядок №478) є наявність документа військово-лікарської комісії пор захворювання, пов`язане з проходженням служби в Службі судової охорони.
При цьому, відповідач зауважив, що служба у Судовій охороні не є різновидом військової служби, а тому на неї не поширюються положення чинного законодавства, які стосуються проходження військової служби.
Крім того, відповідач зауважив, що свідоцтво про хворобу від 22.01.2021 №198/у містить відомості про те, що позивач мав перші прояви захворювання з 2017 року, тобто ще до вступу на службу до Служби судової охорони.
У зв`язку з цим, відповідач вважає, що вказане свідоцтво про хворобу містить недостовірну інформацію, а формулювання висновків у вказаному документі, потребує перегляду.
Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області 25.01.1999 (а.с.8-9).
Позивач у період з 04.12.2019 по 03.03.2021 проходив службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у м.Києві та Київській області, що підтверджується послужним списком (а..109-119).
Наказом Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області від 02.03.2021 №47 о/с старшого сержанта Служби судової охорони ОСОБА_1 , контролера І категорії 1 відділення 4 взводу охорони 5 підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у м.Києві та Київської області звільнено зі служби в Службі судової охорони відповідно до пп.2 (через хворобу) п.2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони у відставку, 03.03.2021 (а.с.11-12).
У вказаному наказі зазначено, що підставою звільнення є: рапорт ОСОБА_1 від 01.03.2021, свідоцтво про хворобу від 22.02.2021 №198/у, видане військово-лікарською комісіє Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по м.Києву".
Так, відповідно до свідоцтва про хворобу №198/у від 22.02.2021, виданого військово-лікарською комісіє Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по м.Києву", позивачу було встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба ІІІ ст., (ГПМК_10.02.20р.), 3 ступеню, високий додатковий ризик, ІХС: дифузний кардіосклероз з порушенням ритму по типу екстрасистології. СН-ІІ А. Ангіопатія сітківки обох очей по гіпертонічному типу. Дисциркуляторна енцефвлопатія ІІ ст., змішаного генезу (дисциркуляторного та посттравматичного (ЗЧМТ, струс головного мозку 10.02.2020). Наслідки перенесеного ГПМК (2020) у вигляді правобічного легкого геміпарезу, помірно виражених вестибуло-координаторних порушень, помірних когнітивних порушень, вираженого церебрастенічного синдрому. Хронічна вертеброгенна люмбалгія в стадії ремісії. Хронічний гастрит в стадії ремісії. Хронічний холецистит в стадії ремісії. Стеатогепатоз без порушень функції печінки. Хронічний панкреатит в стадії ремісії. Кіста лівої нирки. ХНН-0.
Захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби.
Травма, одержана в результаті нещасного випадку, так, пов`язана з проходженням військової служби (а.с.17-18).
Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ №0032825 від 21.04.2021 позивачу з 19.04.2021 по 01.05.2023 встановлено ІІ групу інвалідності, захворювання, пов`язане з проходженням військової служби (а.с.13-14).
Судом встановлено, що позивач звернувся до Територіального управління Служби судової охорони у м.Києві та Київської області із заявою від 19.05.2021 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності та встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з проходженням служби у Територіальному управлінні Служби судової охорони у м.Києві та Київської області (а.с.20).
До вказаної заяви позивачем були додані: копія свідоцтва про хворобу №198/у; копії картки платника податків та паспорту громадянина України; копії виписки по акта огляду МСЕК; копія довідки до акта огляду МСЕК; заява про виплату одноразової грошової допомоги на відповідний банківський рахунок (а.с.21).
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Територіального управління Служби судової охорони у м.Києві та Київської області із заявою від 30.06.2021 (а.с.22-23), до якої додав акт про нещасний випадок невиробничого характеру №3 від 06.08.2020 (а.с.24-25).
За результатами розгляду поданих позивачем документів комісією Територіального управління Служби судової охорони у м.Києві та Київській області з виплати одноразової грошової допомоги було прийнято рішення, оформлене протоколом від 29.07.2021 №3, про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до підпункту г) пункту 2.6 Порядку №748, який встановлює, що одноразова грошова допомога не призначається та не виплачується, якщо загибель (смерть), поранення, контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності співробітника Служби судової охорони є наслідком подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги (а.с.99-102).
Комісією Територіального управління Служби судової охорони у м.Києві та Київській області з виплати одноразової грошової допомоги було складено висновок про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, затверджений начальником Територіального управління Служби судової охорони у м.Києві та Київської області полковником Служби судової охорони Коваленко Ігорем (а.с.103-104).
У вказаному висновку комісія зазначила, що у свідоцтві про хворобу №198/у від 22.02.2021 ВЛК ДУ "ТМО МВС України по м.Києву" зроблений висновок комісії (відповідно до наказу МО України від 14.08.2008 №402) "непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку", "захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби" та "травма, так, пов`язана з проходженням військової служби" та з довідки та виписки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 21.04.2021 №032825 встановлено ІІ групу інвалідності "захворювання пов`язане з проходженням військової служби".
У висновку вказано, що підпунктом 2.4.4 пункту 2.4 Порядку виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності співробітника Служби судової охорони, затвердженого наказом Служби судової охорони від 08.09.2020 №478, визначено, що одноразова грошова допомога в разі інвалідності співробітника Служби призначається та виплачується у випадку визначення співробітнику Служби інвалідності, внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми та каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби у Службі судової охорони.
Відповідно до підпункту г) пункту 2.6 Порядку одноразова грошова допомога не призначається та не виплачується, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності співробітника Служби є наслідком подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
У висновку зазначено, що позивачем подано документи з неправдивою інформацією про призначення і виплату одноразової грошової допомоги, а саме: відсутній висновок ВЛК про отримання інвалідності, пов`язаної із проходженням служби в Службі судової охорони, а тому на підставі підпункту г) пункту 2.6 Порядку комісія дійшла висновку про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги (а.с.103-104).
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем висновку про відмову у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування та зобов`язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною першою статті 160 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.
Згідно з частиною першою статті 161 Закону №1402 служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
Відповідно до частин другої статті 162-1 Закону №1402 порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.
Частинами першою-третьою статті 165 Закону №1402 передбачено, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України "Про Національну поліцію" для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони.
Аналогічна за змістом норма передбачена у пункті 20 Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженому рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 №1052/0/15-19 (далі-Положення).
Згідно зі статтею 97 Закону України "Про Національну поліцію" одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі, зокрема, визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Умови, механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності співробітників Служби судової охорони встановлені Порядком №478.
Відповідно до пункту 1.3 розділу І Порядку №478 особи, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, співробітники Служби у разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності у випадках, зазначених у підпунктах 2.4.3-2.4.6 пункту 2.4 цього Порядку.
Згідно з підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 розділу ІІ Порядку №478 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення співробітнику Служби інвалідності - дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
Підпунктом 2.4.4 пункту 2.4 розділу ІІ Порядку №478 передбачено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності співробітника Служби призначається та виплачується у таких випадках: визначення співробітнику Служби інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби у Службі судової охорони, протягом шести місяців після його звільнення внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Відповідно до підпункту 2.5.4 пункту 2.5 розділу ІІ Порядку №478 розміри одноразової грошової допомоги співробітникам Служби, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату співробітнику Служби внаслідок причин, зазначених у підпункті 2.4.4 пункту 2.4 цього Порядку інвалідності ІІ групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Згідно з підпунктом «г» пункту 2.6 розділу ІІ Порядку №478 одноразова грошова допомога не призначається та не виплачується, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності співробітника Служби є наслідком подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку №478 формування пакета документів для призначення та виплати грошової допомоги у центральному органі управління та територіальних управліннях Служби здійснюється комісіями з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги.
Пунктами 3.3-3.4 розділу ІІІ Порядку №478 встановлено, що положення про Комісію з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, та її персональний склад затверджуються відповідними наказами Служби або начальника територіального управління Служби.
Комісії здійснюють роботу по формуванню пакета документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у взаємодії з підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку (далі - підрозділи), з підрозділами кадрового забезпечення, підрозділами (посадовими особами), на яких покладено здійснення нагляду за охороною праці, медичними підрозділами центрального органу управління та територіальних Служби.
Згідно з пунктом 3.6 розділу ІІІ Порядку №478 заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності співробітника Служби (Додаток 1) подається відповідно Голові Служби або начальнику територіального управління Служби за останнім місцем проходження служби співробітника Служби.
Пунктом 3.9 розділу ІІІ Порядку №478 визначено, що для виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності співробітник Служби подає до Комісії такі документи: рапорт про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові та місце реєстрації; копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це довідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті); завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальної експертної місії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності означенням причинного зв`язку інвалідності або втрати працездатності; завірену копію постанови (свідоцтво про хворобу, довідка ВЛК (медичної комісії), витяг з протоколу засідання ВЛК (медичної комісії)) відповідної ВЛК ведичної комісії) щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акт розслідування нещасного випадку та документи, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) співробітника, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; довідку центрального органу управління або територіального управління, Служби, яким попередньо було здійснено виплату одноразової грошової допомоги із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі утримання такої виплати).
Копії документів, зазначених у абзацах 3, 4 цього підпункту, засвідчує своїм підписом особа, яка подає документи, та перевіряє секретар Комісії.
Копії документів, зазначених у абзацах 5-9 цього підпункту, засвідчує керівник підрозділу, установи, організації, що видав(ла) документ.
Відповідно до пункту 4.1 розділу IV Порядку №478 у місячний строк з дня реєстрації документів, Комісія готує висновок про призначення одноразової грошової допомоги (Додаток 2) або про відмову в її призначенні.
Згідно з пунктами 4.2 та 4.4 розділу IV Порядку №478 у разі відмови в призначенні одноразової грошової допомоги чи поверненні документів надоопрацювання заявнику надається письмове повідомлення про обґрунтовані мотиви відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Висновок про призначення одноразової грошової допомоги затверджує/відмовляє: 1) по центральному органу управління Служби - Голова Служби або особа, яка виконує його обов`язки; 2) у територіальних управліннях Служби - начальник територіального управління Служби або особа, яка виконує його обов`язки (а.с.71-85).
Як зазначено вище, відповідач спірним висновком відмовив позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 подано документи з неправдивою інформацією, зокрема, через відсутність висновку ВЛК про отримання інвалідності, пов`язаної із проходженням служби в Службі судової охорони.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що у свідоцтві про хворобу від 22.01.2021 №198/у, виданому ВЛК ДУ "ТМО МВС України по м.Києву", вказано про те, що захворювання позивача пов`язано з проходженням ним військової служби, у той час як умовою для отримання одноразової грошової відповідно до Порядку №478 є наявність документа ВЛК, в якому вказано, що захворювання, пов`язане з проходженням служби в Службі судової охорони.
При цьому, відповідач зауважив, що служба у Судовій охороні не є різновидом військової служби, а тому на неї не поширюються положення чинного законодавства, які стосуються проходження військової служби.
Крім того, відповідач зауважив, що свідоцтво про хворобу від 22.01.2021 №198/у містить відомості про те, що позивач мав перші прояви захворювання з 2017 року, тобто ще до вступу на службу до Служби судової охорони він був прийнятий у 2019 році.
У зв`язку з цим, відповідач вважає, що вказане свідоцтво містить недостовірну інформацію, а формулювання висновків у вказаному документі, потребують перегляду, з приводу чого суд зазначає таке.
Як зазначено вище, позивачем до заяви про призначення одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності було додано свідоцтво про хворобу №198/у від 22.02.2021, видане військово-лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України по м.Києву".
У вказаному документі комісія зазначила, що захворювання позивача, так, пов`язане з проходженням військової служби.
У свідоцтві зазначено, що позивач вважає себе хворим з 2017 року, коли вперше появились виражені головні болі, запаморочення, періодична нудота, оніміння рук. В 2018 році лікувався з приводу: артеріальна гіпертензія І ст., з синкопальними станами, астеноневротичний синдром.
Також у свідоцтві зазначено про лікування позивача у відповідних закладах охорони здоров`я у періоди з 20.02.2020 по 21.02.2020, з 10.08.2020 по 19.08.2020, з 16.10.2020 по 30.10.2020 та з 27.01.2021 по 05.02.2021.
Судом встановлено, що позивач звертався до голови військово-лікарської комісії ДУ "ТМО МВС України по м.Києву" Шифрук О.А. із заявою від 05.08.2021, у якому просив внести до свідоцтва про хворобу від 22.01.2021 №198/у правильні відомості щодо про причини виникнення у нього захворювання, зазначивши "захворювання, так, пов`язані із проходженням служби у Службі судової охорони" (а.с.29-31).
Державна установа "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву" листом від 18.08.2021 №33/31-Б-468 повідомило позивачу, що на час проходження М(ВЛ) К, ОСОБА_1 видано свідоцтво МВЛК №198/у від 22.02.2021.
Комісія при медичному огляді, у зв`язку з відсутністю спеціального нормативно-правового акта, згідно направлення), керувалася Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402).
Згідно вказаного Положення постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються з такими формулюваннями "Захворювання, так, пов1язане з проходженням військової служби" та "захворювання, ні не пов`язане з проходженням військової служби" тощо.
Вказаним Положенням не передбачено формулювання "Захворювання/травма, так, пов`язані з проходженням служби у Службі судової охорони".
У зв`язку з цим, ДУ "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву" у вказаному листі зазначило про відсутність підстав для внесення змін до свідоцтва про хворобу від 22.01.2021 №198/у (а.с.32).
Суд зазначає, що як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент розгляду судом даної справи відсутній нормативно-правовий акт, яким би був визначений порядок організації діяльності військово-лікарських комісій щодо проведення лікарської та військово-лікарської експертизи щодо співробітників та колишніх співробітників Служби судової охорони.
У зв`язку з цим, підлягають застосуванню загальні норми, які стосуються діяльності військово-лікарських комісій.
Так, відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджену наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі-Положення №402, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), військово-лікарська експертиза - це, зокрема, установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.
Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу ІІ Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Відповідно до пункту 21.1 глави 21 розділу ІІ Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Згідно з пунктом 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.
При ураженнях, зумовлених дією ДІВ, КРП, джерел ЕМП, ЛВ, мікроорганізмів I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами, а також токсичних речовин, які виникають у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, приймається постанова - "Травма (зазначити фактор), ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби".
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок правопорушення.
г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.
ґ) "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.
Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті "а" цього пункту.
Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період перебування в діючій армії.
д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні
е) "Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, не діагностовані при призові (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу), і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби.
Постанова в такому формулюванні приймається також за наслідками поранень (травм, контузій, каліцтв), якщо вони одержані до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом і військова служба не вплинула на вже наявні наслідки поранення (травми, контузії, каліцтва) і придатність до військової служби.
є) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН" - якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) отримане військовослужбовцем при виконанні миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де велись бойові дії, і він визнаний учасником бойових дій.
ж) "Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН" - якщо захворювання виникло у військовослужбовця при виконанні миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де велись бойові дії, або захворювання, що виникло до виконання миротворчих операцій, за період служби у складі миротворчого контингенту досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі і тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності і він визнаний учасником бойових дій.
Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з країни, де велись бойові дії, або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН.
з) "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби у складі Миротворчих Сил ООН" - якщо захворювання виникло у військовослужбовця при виконанні миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де не велись бойові дії, або захворювання, що виникло до виконання миротворчих операцій Місії ООН, за період служби у складі миротворчого контингенту досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі і тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
и) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі миротворчого персоналу" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час виконання обов`язків військової служби у складі миротворчого персоналу.
к) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) отримано військовослужбовцем під час виконання миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де не велись бойові дії.
Згідно з пунктом 21.7 глави 21 розділу ІІ Положення №402 постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України).
Пунктом 21.32 глави 21 розділу ІІ Положення №402 встановлено, що рішення про причинний зв`язок захворювань у військовослужбовців ВЛК приймають у випадках, коли захворювання зазначені у наказі МОЗ України від 17 травня 1997 року № 150.
Постанова про причинний зв`язок захворювань оформлюється: на військовослужбовців - свідоцтвом про хворобу (довідкою), яке підлягає затвердженню штатною ВЛК; на колишніх військовослужбовців - витягом з протоколу засідань штатної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, травм, контузій, каліцтв).
Отже, Положення №402 містить вичерпний перелік формулювань, які може містити постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, у тому числі, формулювання "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби".
При цьому, суд зазначає, що Положення №402 не містить формулювання постанови ВЛК "Захворювання, пов`язане з проходженням служби у Службі судової охорони".
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 №285 та зареєстроване в Міністерстві
юстиції України 28.04.2017 за № 559/30427, також містить вичерпний перелік формулювань, які можуть бути вказані у постанови ВЛК про причинний зв`язок поранень (контузій, травм, каліцтв) та захворювань поліцейських, колишніх осіб рядового і начальницького складу (п.9), серед яких також відсутнє формулювання "Захворювання, пов`язане з проходженням служби у Службі судової охорони".
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що у ДУ "ТМО МВС України по місту Києву" були відсутні правові підстави для зазначенні у свідоцтві від 22.02.2021 №198/у про те, що захворювання позивача пов`язане з проходженням служби в Службі судової охорони, а зазначення у вказаному документі формулювання "захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби" відповідає вимогам Положення №402.
Суд вважає непереконливими посилання відповідача на те, що захворювання позивача виникло ще до початку проходження ним служби у Службі судової охорони, оскільки у свідоцтві про хворобу від 22.02.2021 №198/у не вказано, що відповідне захворювання позивача виникло до 04.12.2019 (дата вступу на службу до Служби судової охорони).
Так, у вказаному документі лише зазначено, що позивач вважав себе хворим з 2017 року, коли вперше появились виражені головні болі, запаморочення, періодична нудота, оніміння рук.
У 2018 році позивач проходив лікування з приводу: артеріальна гіпертензія І ст., з синкопальними станами, астеноневротичний синдром.
Разом з тим, у свідоцтві зазначено про лікування позивача у відповідних закладах охорони здоров`я у періоди з 20.02.2020 по 21.02.2020, з 10.08.2020 по 19.08.2020, з 16.10.2020 по 30.10.2020 та з 27.01.2021 по 05.02.2021.
Лікування зумовлено отриманням позивачем побутової травми, яка підтверджується актом про нещасний випадок невиробничого характеру №3 від 06.08.2020.
Отже, погіршення стану здоров`я позивача, яке зумовило виникнення відповідного захворювання, мало місце у 2020-2021 роках, тобто під час його перебування на відповідній службі.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем під час прийняття на службу до Служби судової охорони було надано картку обстеження та медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій вказано про те, що ОСОБА_1 здоровий та придатний до військової служби (а.с.184-185:
Також позивач була надано медичну довідку від 09.10.2019, видану Миронівською районною центральною лікарнею, відповідно до якої позивача визнано придатним до навчання (а.с.188-189).
Відповідно до листа Служби судової охорони від 26.10.2021 №30/25-2235, наданого на звернення позивача, на службу в Службу приймаються кандидати, які за результатами медичного огляду МК (ВЛК) придатні до військової служби або до служби в поліції (а.с.237).
Отже, матеріали справи спростовують твердження відповідача про те, що захворювання позивача виникло до його служби у Службі судової охорони, та, відповідно, спростовують висновки щодо надані позивачем до заяви про призначення одноразової допомоги документи містять недостовірні відомості.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункт 74).
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Враховуючи вказане, суд вважає, що відсутність у свідоцтві про хворобу №198/у від 22.02.2021 формулювання "захворювання, пов`язане з проходженням служби у Службі судової охорони", з огляду на відсутність можливості відобразити таке формулювання згідно з положеннями чинних нормативно-правових актах, не є обставиною, яка повинна ставити під сумнів той факт, що захворювання позивача, пов`язано саме з проходженням його служби у Службі судової охорони, та наявність у нього права на отримання одноразової грошової допомоги.
Враховуючи вказане, суд вважає відповідач протиправно прийняв спірний висновок про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги.
У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача та визнати протиправним та скасувати висновок комісії Територіального управління Служби судової охорони у м.Києві та Київської області з виплати одноразової грошової допомоги, затверджений начальником Територіального управління Служби судової охорони у м.Києві та Київської області полковником служби судової охорони Коваленком Ігорем 30.07.2021, про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності ОСОБА_1 відповідно до Порядку виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), чи втраті працездатності співробітниками Служби судової охорони, затвердженому наказом Служби судової охорони від 08.09.2020 №478, а саме 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийняти рішення про виплату, суд зазначає таке.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Відповідно до підпункту 2.5.4 пункту 2.5 розділу ІІ Порядку №478 розміри одноразової грошової допомоги співробітникам Служби, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату співробітнику Служби внаслідок причин, зазначених у підпункті 2.4.4 пункту 2.4 цього Порядку інвалідності ІІ групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Отже, передумовою для виплати особі одноразової грошової допомоги передує здійснення нарахування відповідних сум, що, у свою чергу, потребує прийняття відповідним органом рішення про виплату.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області нарахувати (що передбачає необхідність прийняття рішення про виплату) та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Порядку виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), чи втраті працездатності співробітниками Служби судової охорони, затвердженому наказом Служби судової охорони від 08.09.2020 №478, у розмірі 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246,250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати висновок комісії Територіального управління Служби судової охорони у м.Києві та Київської області з виплати одноразової грошової допомоги, затверджений начальником Територіального управління Служби судової охорони у м.Києві та Київської області полковником служби судової охорони Коваленком Ігорем 30.07.2021, про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
3. Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Порядку виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), чи втраті працездатності співробітниками Служби судової охорони, затвердженому наказом Служби судової охорони від 08.09.2020 №478, у розмірі 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.
