Єдиний державний реєстр судових рішень
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 червня 2022 року м. Київ № 757/63985/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до третя особаПенсійного фонду України, Державної казначейської служби України Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській областіпро стягнення коштів, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду міста Києва з позовом про стягнення з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на її користь у відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих Пенсійним фондом України, щодо ненарахованої та не отриманої різниці у пенсії державного службовця за період з березня 2009 року по квітень 2014 року з урахуванням індексу інфляції у сумі 82 617 грн.35 коп. шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, посилаючись на те, що їй пенсію було призначено на підставі довідки, форму якої затверджено Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.10.2008 № 19-11, котра у судовому порядку була визнана такою, що не відповідає актам вищої юридичної сили у частині щодо не включення до складових заробітної плати для призначення (перерахунку) пенсії винагороди за вислугу років, матеріальної допомоги на оздоровлення та соціально-побутових питань.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27.02.2017, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03.08.2017 позов задоволено.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.09.2019 справу №757/63985/16 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 рішення Печерського районного суду міста Києва від 27.02.2017 та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 03.08.2017 скасовано, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду за даною справою спір виник з публічно-правових відносин, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2020 справу №757/63985/16 передано для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Вказаною ухвалою суду відповідачам надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення їм даної ухвали на подання до суду відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), або заяву про визнання позову.
02.06.2020 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог та зміну третьої особи її правонаступником. Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо відшкодування позивачу шкоди, заподіяної недонарахуванням та неотриманням різниці у пенсії державного службовця за період з березня 2009 по квітень 2014 з урахуванням індексу інфляції у сумі 100 676,21 грн.;
стягнути з Держави Україна на її користь відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завдані Пенсійним фондом України, не нарахуванням та невиплатою їй різниці у пенсії державного службовця за період з березня 2009 року по квітень 2014 року з урахуванням індексу інфляції у сумі 100 676,21 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2020 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог та допущено заміну третьої особи з Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова на його правонаступника - Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області.
02.03.2021 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва повернуто заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог у справі №757/63985/16 без розгляду з підстав пропуску процесуального строку на її подачу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пенсію позивачу призначено на підставі довідки, форму якої затверджено Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.10.2008 №19-11, яка в подальшому була визнана такою, що не відповідає актам вищої юридичної сили у частині щодо не включення до складових заробітної плати для призначення (перерахунку) пенсії винагороди за вислугу років, матеріальної допомоги на оздоровлення та соціально-побутових питань, відтак ОСОБА_1 вважає, що затвердження Пенсійним фондом України форми довідки, яка не відображає всі складові заробітної плати, на які нараховуються внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, призвело до того, що в період з березня 2009 року по квітень 2014 року з вини Пенсійного фонду України їй щомісяця не нараховувалася пенсія у розмірі 552 грн.45 коп.
Крім того, позивач зазначає, що Пенсійним фондом України протиправно не було розглянуто та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області його заяву від 30.11.2016 щодо відшкодування збитків (упущеної вигоди) за весь період з березня 2009 року по квітень 2014 року з урахуванням інфляції.
24.06.2020 року до суду надійшов відзив відповідача 1 - Пенсійний фонд України, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Представник Пенсійного фонду України вказує у відзиві, що позовна заява подана ОСОБА_1 з пропуском строку звернення до суду, а оскільки провадження у справі вже було відкрито, то відповідач 1 вважає за необхідне застосувати приписи ст. 122 - 123 КАС України та залишити позовні вимоги без розгляду. Також відповідач 1 зазначає, що здійснює свої повноваження через територіальні управління та як центральний орган влади не наділений повноваженнями щодо безпосереднього призначення, перерахунку та виплати пенсії, відтак є неналежним відповідачем у даній справі.
Від Державної казначейської служби України відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач 2 не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
09.07.2020 представник третьої особи подав відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначив, що сума відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих позивачу Пенсійним фондом України та його територіальним органом - ГУ ПФУ в Харківській області - щодо не нарахованої та не отриманої різниці у пенсії державного службовця за період з березня 2009 року по квітень 2014 року з урахуванням індексу інфляції в сумі 100 676 грн. 21 коп. не підлягає стягненню, а позов задоволенню, оскільки вона самостійно розрахована позивачкою, та не надано доказів, що підтверджують її обґрунтованість.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 з 02.02.2009 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
02.04.2014 позивач звернувся до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова із заявою про перерахунок пенсії з моменту призначення пенсії з урахуванням довідки про складові заробітної плати №01-19/2344 від 31.03.2014, виданої Територіальною державною інспекцією з питань праці у Харківській області.
Посилаючись на те, що чинним законодавством не передбачено перерахунок пенсії, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова рішенням від 07.04.2014 року позивачу відмовлено у здійсненні такого перерахунку.
ОСОБА_1 не погодившись з зазначеним, скористалась своїм правом та звернулась з адміністративним позовом до Дзержинського районного суду м. Харкова, та постановою суду від 02.07.2014 (справа №638/6562/14-а), яка набрала законної сили 17.09.2014, відповідно до ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова провести перерахунок пенсії позивача як державного службовця з 02.04.2014, включивши до складу заробітної плати суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати відповідно до постанови КМУ №1078 від 17.07.2003 у загальній сумі 15 669 грн. 50 коп. із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію у 2009 році та виплати її у повному обсязі.
07.11.2014 позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення перерахунку пенсії державного службовця з моменту її призначення, а саме з лютого 2009, включивши до складу заробітної плати суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати відповідно до постанови КМУ №1078 від 17.07.2003 у загальній сумі 15 669 грн. 50 коп. із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію у 2009 та виплати її у повному обсязі.
Так, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова листом від 14.11.2014 №119/С-10/31 відмовило позивачу, з посиланням на відсутність підстав для перерахунку пенсії з дати призначення.
Не погодившись із вказаним вище, ОСОБА_1 звернулась з позов про визнання протиправною відмови Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.11.2014 (справа №638/20600/14-а) позов залишено без розгляду на підставі того, що позов поданий після закінчення установленого законом строку звернення до адміністративного суду. Вказане судове рішення від 25.11.2014 набрало законної сили 15.01.2015 на підставі ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду.
У подальшому, на виконання постанови суду №638/6562/14 Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова позивачу проведено перерахунок пенсії.
30 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Пенсійного фонду України із заявою, в якій просила відшкодувати збитки (упущену вигоду) за весь період з березня 2009 року по квітень 2014 року з урахуванням інфляції.
Оглядом вказаної заяви встановлено, що позивач вважає, що діями Правління Пенсійного фонду України, зокрема затвердженням 30.10.2008 форми №19-11 «Довідки про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», за посадою на момент виходу позивача на пенсію, яка не включала таких складових заробітної плати, як матеріальні допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, а також індексації заробітної плати, позивачу завдано збитків, які полягали в нарахуванні йому щомісячної пенсії у розмірі меншому за той на який він мав право.
Позивач у вказаній заяві також зазначає, що йому довідка була видана за новою формою, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 14.02.2011 №5-1, яка прийнята на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2012 у справі №2а-8893/12/2670.
Таким чином, позивач зазначає, що у період з березня 2009 року по квітень 2014 року з вини Пенсійного фонду України позивач щомісяця недоотримував пенсію у розмірі 552,45грн.
Листом від 07.12.2016 №14008/С-11 Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України повідомив позивача, що Пенсійний фонд України надсилає звернення гр. ОСОБА_1 для розгляду та надання відповіді заявниці до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Не погоджуючись з протиправною бездіяльністю Пенсійного фонду України щодо невідшкодування позивачу шкоди, заподіяної недонарахуванням та неотриманням різниці у пенсії державного службовця за період з березня 2009 по квітень 2014 з урахуванням індексу інфляції у сумі 100 676,21 грн., ОСОБА_1 звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Згідно зі статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначає Цивільний кодекс України. Так у Цивільному кодексі України відшкодуванню шкоди присвячена глава 82, положення якої за своїм змістом є зобов`язаннями деліктного характеру або відносинами зобов`язальними і пов`язані з цивільно-правовою відповідальністю.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.3).
У п. 1 і п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз`яснено, що відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.
Як зазначено у статті 8 Конституції України, вона має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, а відтак суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли правовідносини, що розглядаються судом, законом України не врегульовано.
Відповідальність держави за зобов`язаннями визначено у Главі 11 ЦК України та ст.ст. 1173-1174 ЦК України.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 1174 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Зі змісту статті 22 Цивільного кодексу України вбачається, що майнова шкода виражається у формі збитків. В свою чергу збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
У той же час, частиною п`ятою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що протиправна бездіяльність Пенсійного фонду України щодо відшкодування позивачу шкоди, заподіяної недонарахуванням та неотриманням різниці у пенсії державного службовця за період з березня 2009 по квітень 2014 з урахуванням індексу інфляції у сумі 100 676,21 грн. виникла через не розгляд заяви ОСОБА_1 від 30.11.2016, в якій остання просила розглянути її звернення у 15-денний термін, у порядку Закону України «Про звернення громадян» та відшкодувати збитки (упущену вигоду) за весь період з березня 2009 року по квітень 2014 року з урахуванням інфляції.
Суд зазначає, що відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280 (чинне на момент надання позивачу відповіді - 07.12.2016) Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.
Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.
У той же час, статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
Як вбачається з матеріалів справи, на заяву позивача від 30.11.2016 щодо відшкодування збитків (упущеної вигоди) за весь період з березня 2009 року по квітень 2014 року з урахуванням інфляції, листом від 07.12.2016 №14008/С-11 Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України повідомив позивача, що Пенсійний фонд України надсилає звернення гр. ОСОБА_1 для розгляду та надання відповіді заявниці до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Отже, відповідачем не було розглянуто вказану заяву позивача, а направлено для розгляду до територіального підрозділу Пенсійного фонду України в Харківській області.
Суд вважає, що Пенсійний фонд України в порушення статті 15 Закону України «Про звернення громадян» самостійно не розглянув звернення позивача, а безпідставно направив його за належністю до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
З тексту заяви ОСОБА_1 від 30.11.2016 судом вбачається, що всі питання, що зазначила заявниця у заяві стосуються компетенції Пенсійного фонду України, а не Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Пенсійним фондом України протиправно, у порушення вимог статті 15 Закону України «Про звернення громадян» не розглянуто заяви ОСОБА_1 від 30.11.2016.
Отже, у зв`язку із тим, що Пенсійним фондом України не було розглянуто вказану вище заяву позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо відшкодування позивачу шкоди, заподіяної недонарахуванням та неотриманням різниці у пенсії державного службовця за період з березня 2009 по квітень 2014 з урахуванням індексу інфляції у сумі 100 676,21 грн. та стягнення з Держави Україна на її користь відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завдані Пенсійним фондом України, не нарахуванням та невиплатою їй різниці у пенсії державного службовця за період з березня 2009 року по квітень 2014 року з урахуванням індексу інфляції у сумі 100 676,21 грн. є передчасними та задоволеними бути не можуть.
Крім того, позовна вимога щодо стягнення з Держави Україна на її користь відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завдані Пенсійним фондом України, не нарахуванням та невиплатою їй різниці у пенсії державного службовця за період з березня 2009 року по квітень 2014 року з урахуванням індексу інфляції у сумі 100 676,21 грн., є похідною вимогою від первинної.
Оскільки Пенсійним фондом України звернення позивача до цього часу не розглянуто по суті та не надано відповіді щодо відшкодування шкоди, позовні вимоги про стягнення з Держави Україна на її користь відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завдані Пенсійним фондом України, не нарахуванням та невиплатою їй різниці у пенсії державного службовця за період з березня 2009 року по квітень 2014 року з урахуванням індексу інфляції у сумі 100 676,21 грн. задоволенню не підлягають.
У постанові Велика Палата Верховного Суду від 04.03.2020 у даній справі зазначила, що з позовних вимог у цій справі вбачається, що позивач по суті просить стягнути недонараховану різницю у пенсії державного службовця за період з березня 2009 року по квітень 2014 року з урахуванням індексу інфляції у сумі 82 617,35грн., відповідачем є Пенсійний фонд України - суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, тобто уповноважений здійснювати нарахування і виплату пенсії позивачу.
Крім того, в ухвалі від 11.09.2019 у даній справі Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що сума, яка не отримана позивачкою за період з березня 2009 року по квітень 2014 року, є сумою недоотриманої пенсії, тобто у розумінні положень частини другої статті 22 ЦК України ця сума не можу бути упущеною вигодою, унаслідок чого вказана норма права не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Також, вказана вище позовна вимога не може бути задоволена, оскільки вона заявлена не до того відповідача, так, як нарахування пенсії входить до обов`язків територіального органу Пенсійного фонду, в даному випадку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, до якого позивачем не заявлено будь-яких позовних вимог.
У той же час, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.11.2014 у справі №638/20600/14-а, позов ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку пенсії державного службовця з моменту її призначення, а саме з лютого 2009 pоку, включивши до складу заробітної плати суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати відповідно до постанови КМУ №1078 від 17.07.2003 у загальній сумі 15 669 грн. 50 коп. із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію у 2009 році та виплати її у повному обсязі, залишено без розгляду у зв`язку із тим, що позов поданий після закінчення установленого законом строку звернення до адміністративного суду.
Разом з тим, частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Таким чином, суд для належного захисту порушених прав позивача виходить за межі позовних вимог та задовольняє позов шляхом визнання протиправними дій Пенсійного фонду України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.11.2016 та зобов`язує Пенсійний фонду України розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.11.2016.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 00035323, м. Київ, 01014, вул. Бастіонна, 9) щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 30.11.2016.
Зобов`язати Пенсійний фонд України (код ЄДРПОУ 00035323, м. Київ, 01014, вул. Бастіонна, 9) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 30.11.2016.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. 293-297 КАС України.
Суддя В.В. Амельохін
