Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/8069/22 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.
за участю секретаря Мельник К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров`я України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2022 р. про забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України, третя особа - Державне підприємство для постачання медичних установ "Укрмедпостач" Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства охорони здоров`я України, третя особа - Державне підприємство для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров`я України, в якій просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства охорони здоров`я України від 06.12.2021 №2707 «Про реорганізацію державного підприємства «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров`я України» та державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров`я України, яким вирішено провести реорганізацію підприємств що входять до відання Міністерства охорони здоров`я України;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства охорони здоров`я України від 26.05.2022 №880 «Про внесення змін до складу Комісії з реорганізації державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров`я України;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства охорони здоров`я України від 09.05.2022 №771, яким ОСОБА_1 звільнено з посади директора Державною підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров`я України за порушення підпункту 8.16 пункту 8 Контракту відповідно до підпункту 1 пункту 24 Контракту, пункту 8 частини першої етапі 36 Кодексу законів про працю України;
- поновити ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров`я України;
- стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просила:
- забезпечити позовну заяву ОСОБА_1 , (ІПН: НОМЕР_1 ) до Міністерства охорони здоров я України шляхом зупинення дії наказів Міністерства охорони здоров`я України від 06.12.2021 №2707 «Про реорганізацію державного підприємства «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров`я України» та державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров`я України» та від 26.05.2022 №880 «Про внесення змін до складу Комісії з реорганізації державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач»;
- заборонити будь-якому державному реєстратору; відділу з питані, державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців; будь- якій державній адміністрації; будь-якому структурному підрозділу департаменту державної реєстрації Мінюсту; будь-якому органу нотаріату, приватному нотаріусу, Центру надання адміністративних послуг; в установах, організаціях будь-яких форм власності й організаційно- правових форм, проводити будь-які дії. заходи, перевірки тощо, пов`язані з питаннями державної реєстрації змін до юридичної особи: Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров`я України (ЄДРПОУ: 04653147) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також будь-які інші дії пов`язані з реорганізацією (шляхом приєднання, припинення, поглинання, ліквідації тощо) зазначеного підприємства.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що не погоджується із наказами про реорганізацію підприємства та із звільненням з займаної посади, вважає їх протиправними, прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства та такими, що порушує її права та інтереси, як директора Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач». Позивач вважає, що відповідачем при видачі наказу від 06.12.2021 №2707, що оскаржується, порушено процедуру прийняття рішення про реорганізацію трьох державних підприємств, заснованих на державній власності та які належать до сфери управління МОЗ України.
Зазначене, на думку позивача, є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду та очевидними є ознаки протиправної спірних рішень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2022 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.
Зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я України від 06.12.2021 №2707 «Про реорганізацію державного підприємства «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров`я України» та державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров`я України» в частині реорганізації Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров`я України (пункт 2) та дію інших пунктів цього наказу (пункти 3-9) стосовно даного підприємства.
Заборонено будь-якому державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та іншим органам у сфері державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін до юридичної особи - Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров`я України (ЄДРПОУ: 04653147) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до набрання законної сили рішенням у справі.
У задоволенні інших вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою Міністерство охорони здоров`я України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В апеляційній скарзі Міністерство охорони здоров`я України посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Свої вимоги Міністерство охорони здоров`я України обґрунтовує тим, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з доводів наведених в позовній заяві, при цьому фактично вирішивши спір по суті, однак, не може бути вжито таких заходів забезпечення позову, які б фактично задовольняли позовні вимоги.
Позивачем та третьою особою подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров`я України задовольнити, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2022 року - скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судом першої інстанції, наказом від 26.07.2011 № 61-0 ОСОБА_1 призначена на посаду першого заступника директора Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров`я України.
Відповідно до контракту, укладеного 28.12.2020 між Міністерством охорони здоров`я України в особі Степанова Максима Володимировича та ОСОБА_1 , остання призначена на посаду директора Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров`я України на термін з 29 грудня 2020 року по 28 червня 2023 року, про що МОЗ України видано наказ №67-0 від 28.12.2020.
Наказом МОЗ України від 06.12.2021 №2707 «Про реорганізацію Державного підприємства «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров`я України» та Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров`я України вирішено провести реорганізацію підприємств, що входять до відання Міністерства охорони здоров`я України, а саме Державне підприємство «Укрмедпостач» МОЗ України та Державне підприємство для постачання медичних установ «Укрвакцина» МОЗ України шляхом їх приєднання до Державного підприємства «Медичні закупівлі України».
Пунктом 6 наказу МОЗ України від 06.12.2021 № 2707 визначено, що головам Комісій з реорганізації державного підприємства «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров`я України та державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров`я України наказано, у тому числі:
затвердити плани заходів з реорганізації та забезпечити здійснення заходів, пов`язаних з реорганізацією (п. 1);
забезпечити подання у триденний термін державному реєстратору документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців га громадських формувань запису про припинення державного підприємства «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров`я України та державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедностач» Міністерства охорони здоров`я України шляхом їх реорганізації та про склади Комісій з реорганізації державного підприємства «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров`я України та з реорганізації державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров`я України (п.2);
здійснити у встановленому законодавством порядку інші заходи, пов`язані з припиненням державного підприємства «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров`я України» га державного підприємства для достачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров`я України (п.11);
у тримісячний термін з дня підписання цього наказу завершити заходи з реорганізації державного підприємства «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров`я України» та державною підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров`я України (п.12).
Наказом МОЗ України від 09.05.2022 №771 укладений контракт між МОЗ України та ОСОБА_1 припинено та останню звільнено з посади директора Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров`я України за порушення підпункту 8.16 пункту 8 Контракту відповідно до підпункту 1 пункту 24 Контракту, пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
Згідно наказу МОЗ України від 26.05.2022 №880 ОСОБА_1 , як директора підприємства, виключено із складу комісії з реорганізації Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» МОЗ України.
Не погоджуючись із вищевказаними наказами про реорганізацію підприємства та із звільненням з займаної посади, вважаючи їх протиправними, прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства та такими, що порушують її права та інтереси, як директора Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства охорони здоров`я України від 06.12.2021 №2707 «Про реорганізацію державного підприємства «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров`я України» та державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров`я України, яким вирішено провести реорганізацію підприємств що входять до відання Міністерства охорони здоров`я України; визнання протиправним та скасування наказу Міністерства охорони здоров`я України від 26.05.2022 №880 «Про внесення змін до складу Комісії з реорганізації державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров`я України; визнання протиправним та скасування наказу Міністерства охорони здоров`я України від 09.05.2022 №771, яким ОСОБА_1 звільнено з посади директора Державною підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров`я України за порушення підпункту 8.16 пункту 8 Контракту відповідно до підпункту 1 пункту 24 Контракту, пункту 8 частини першої етапі 36 Кодексу законів про працю України; поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров`я України; стягнення на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Разом з позовом ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказів Міністерства охорони здоров`я України від 06.12.2021 №2707 «Про реорганізацію державного підприємства «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров`я України» та державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров`я України» та від 26.05.2022 №880 «Про внесення змін до складу Комісії з реорганізації державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач»; заборони будь-якому державному реєстратору; відділу з питані, державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців; будь- якій державній адміністрації; будь-якому структурному підрозділу департаменту державної реєстрації Мінюсту; будь-якому органу нотаріату, приватному нотаріусу, Центру надання адміністративних послуг; в установах, організаціях будь-яких форм власності й організаційно- правових форм, проводити будь-які дії. заходи, перевірки тощо, пов`язані з питаннями державної реєстрації змін до юридичної особи: Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров`я України (ЄДРПОУ: 04653147) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також будь-які інші дії пов`язані з реорганізацією (шляхом приєднання, припинення, поглинання, ліквідації тощо) зазначеного підприємства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2022 року зазначену заяву задоволено частково.
Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що подальше проведення відповідних заходів, пов`язаних з реорганізацією ДП «Укрмедпостач» МОЗ України, здійснення реєстраційних дій та внесення записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про його припинення, призведе до заподіяння шкоди правам та інтересам заявника, як директора підприємства, а також завдасть істотних майнових збитків підприємству, яке засноване на державній власності та має на меті здійснення господарської комерційної діяльності для досягнення економічних і соціальних результатів з метою отримання прибутку шляхом надання послуг із забезпечення закладів охорони здоров`я та інших підприємства і організацій, незалежно від форм власності, відповідним обладнанням, товарами, лікарськими засобами тощо.
Крім того, суд зазначив, що проведення реєстраційних дій, пов`язаних з реорганізацією ДП «Укрмедпостач» МОЗ України, до ухвалення рішення у даній справі, повністю знівелюється можливість захисту прав заявника та поновлення становища, яке існувало до прийняття оскаржуваних рішень відповідачем.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до вимог частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому, позов, згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України, може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Отже, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Слід зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Перевіряючи обґрунтованість висновку суду про наявність передбачених п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України підстав для забезпечення позову, колегія судів враховує, що за правилами ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 520/1545/19 наголосив на тому, що підстави забезпечення позову є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням висновків про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі, а також із зазначенням висновку про те, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
У постанові від 25 березня 2020 року у справі №240/9592/19 Верховний Суд зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. У свою чергу співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
За висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 640/110/20, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта. Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у ч. 2 ст. 150 КАС України.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб`єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
При цьому, частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, наказ Міністерства охорони здоров`я України від 06.12.2021 №2707 «Про реорганізацію державного підприємства «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров`я України» та державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров`я України (далі - Наказ № 2707) був прийнятий Міністерством охорони здоров`я України за 5 місяців до прийняття наказу МОЗ від 09.05.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Водночас, підставою звільнення ОСОБА_1 стало саме невиконання вимог Наказу № 2707 та не забезпечення нею здійснення процедури реорганізації державного підприємства.
Заявляючи клопотання про забезпечення адміністративного позову, ОСОБА_1 зазначила, що невжиття судом заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Проте, колегія суддів вважає вищевказані доводи ОСОБА_1 щодо наявності підстав для забезпечення позову є необґрунтованими, оскільки саме лише посилання в заяві на припущення щодо неправомірності дій відповідача, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів звертає увагу, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.
Однак, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Колегія суддів звертає увагу, що заявником не доведено співмірності виду забезпечення позову позовним вимогам, та рівноцінності заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, а також не доведено, що незабезпечення позову у запропонований заявником спосіб, з урахуванням обставин справи та позовних вимог, унеможливить виконання майбутнього рішення у даній справі.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції зазначив, що невжиття таких заходів може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, стане неможливим.
В свою чергу слід зазначити, що вказане нічим не підтверджено, відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що посилання суду першої інстанції на явну протиправність наказу від 06.12.2021 № 2707, як на підставу для забезпечення позову, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а також, не було надано позивачем доказів явної протиправності наказу під час подання заяви про забезпечення позову.
Таким чином, колегія суддів не вбачає достатніх та обґрунтованих підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та за даних обставин, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 420/4262/19, від 19 червня 2018 року у справі № 826/9263/17.
Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року),Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду матеріали справи не містять.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам частини 2 статті 150 КАС України, і, як наслідок, застосовано заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених частиною 2 статті 150 КАС України.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
За приписами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим рішення суду першої інстанції про задоволення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 242, 238, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров`я України - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2022 року - скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма
Повний текст постанови складено «18» серпня 2022 року.
