ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2022 року
м. Київ
справа №160/2616/21
адміністративне провадження № К/9901/34527/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 (головуючий суддя: Чабаненко С.В., судді: Чумак С.Ю., Юрко І.В.) у справі №160/2616/21 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У лютому 2021 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 або позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУПФУ в Дніпропетровській області або відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в належному перерахунку, нарахуванні та виплаті пенсії з 01.03.2018;
зобов`язати ГУПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок, нарахування та негайну повну виплату пенсії без обмеження граничного (максимального) розміру, без обмеження будь-яким строком, згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення, оформленої та поданої на виконання рішення суду по справі №160/2447/20, із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення, загальної суми в наступних розмірах: посадовий оклад - 4720 грн; оклад за військове звання майор - 1790 грн.; процентна надбавка за вислугу років 45% - 2929,50 грн; надбавка 100% (надбавка за виконання особливо важливих завдань) - 9439, 50 грн; надбавка за безперервну військову службу 70% - 13215,30 грн; премія 33,33% - 10697,03 грн; одноразова грошова допомога при звільненні - 791,78 грн; всього - 43583,11 грн, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", починаючи з 01.03.2018, з врахуванням фактично виплачених сум, до змін у законодавстві, передбачаючих збільшення виплат; рішення звернути до негайного виконання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 зупинено провадження у справі № 160/2616/21 до набрання законної сили рішенням Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 560/3762/18.
Не погоджуючись із цією ухвалою, представник позивача - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Одночасно із цим, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 керуючись пунктом 2 частиною першою статті 149 КАС України, суд застосував до ОСОБА_3 заходи процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу в розмірі 7 137 грн (3 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №160/2616/21.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02.08.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у пункті 3 заяви-клопотання №1 від 08.06.2021 представник позивача - ОСОБА_1 допустив образливі висловлювання в непристойній формі на адресу всього складу колегії суддів, які мають негативний характер. За висновками апеляційного суду, зазначені дії є зловживанням представником позивача процесуальними правами.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Касаційна скарга насамперед обґрунтована тим, що штраф за своєю суттю є нічим іншим як грошовим стягненням, що накладається на осіб, які вчинили відповідне правопорушення (адміністративне, кримінальне тощо), а тому не може бути заходом процесуального примусу. На переконання скаржника, накладення на нього штрафу відбулося за порушення порядку, який з належною чіткістю не визначений національним законодавством, що є несумісним з положеннями статті 7 Конвенції. Також з посиланням на статтю 10 Конвенції скаржник стверджує, що свобода вираження поглядів становить одну з основних підвалин демократичного суспільства і одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. Європейський суд з прав людини у справі «Чеферин проти Словенії» визнав право адвокатів на критику суду під час судового засідання, якщо такі заяви стосуються судового процесу і озвучуються під час засідань. Скаржник зазначає, що викладені у заяві-клопотанні №1 аргументи, є нічим іншим, як суб`єктивним поглядом автора (оціночними судженнями), а тому, враховуючи положення частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Також скаржник стверджує про те, суд в оскаржуваній ухвалі не навів прикладів образливих тверджень позивача на адресу суду.
Крім того, за позицією скаржника, оскаржувана ухвала прийнята не легітимним складом суду, оскільки порушено процедуру створення Третього апеляційного адміністративного суду.
Інші учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства (пункт 9 частини третьої статті 2 КАС України).
За приписами пункту 1 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 9901/23/21 (провадження № 11-64заі21) вказано, що: «у процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників (див. аналогічні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 22), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 7 листопада 2019 року у справі №9901/324/19).».
Аналогічно ЄСПЛ, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява №67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року, заяви №61164/00 та № 18589/02, «Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).
Наведене вище дає підстави дійти висновку, що звертаючись до суду із відповідними процесуальними документами, заявникові хоч і надано право викладати їх на власний розсуд з дотриманням загальних вимог щодо форми та змісту, проте використання образливих висловлювань є неприпустимим при їх оформленні.
У справі, що розглядається, апеляційний суд констатував наявність у пункті 3 заяви-клопотання №1 (а.с. 113), поданої представником позивача - ОСОБА_1, образливих висловлювань на адресу колегії суду. Зокрема, у пункті 3 цієї заяви зазначено таке: (далі - мовою оригіналу) «Окрім того, ОСОБА_1 всьому складу колегії суддів нагадує, що є саме тими нечестивцями, які 09.12.2019 року протиправно не допустили мене та мого представника до залу судового засідання та позбавили можливості належним чином заробляти на життя, а відтак апріорі є упередженими призначаючи космічні розміри для сплати судового збору. Тому, коли ваші родичі почнуть помирати в муках, згадайте про це.».
Колегія суддів зазначає, що образлива лексика не закріплена в українському правовому полі, проте культура та межі формулювання висловлень чітко сформовані в Українському національному спілкуванні на підставі яких напрацьовані висловлювання у процесуальних документах та під час судових засідань.
Надаючи оцінку наведеним вище висловленням представника позивача, колегія суддів зазначає, що побудова пункту 3 заяви-клопотання може свідчити про явну неповагу до суду та неприховану погрозу рідним та близьким складу суду.
Відповідальність за прояв неповаги до суду визначена статтею 1853 Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП).
Диспозиція статті 1853 КпАП, якою передбачено відповідальність за прояв неповаги до суду, досить широка й охоплює вчинення будь-ким будь-яких дій, якщо вони можуть свідчити про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил. Зокрема, до таких можна цілком обґрунтовано зарахувати й використання нецензурної лексики на адресу суду в тексті процесуальних документів.
Отже описаний вище вчинок представника позивача у ході апеляційного розгляду справи може бути кваліфікований як адміністративне правопорушення, відповідальність за яке настає за нормами спеціального законодавства.
Водночас наявність або відсутність складу правопорушення визначає місцевий суд до компетенції якого віднесений розгляд адміністративних правопорушень, передбачених статтею 1853 КУпАП.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що притягнення до відповідальності особи за прояв неповаги до суду має відбуватися за правилами, встановленими КпАП.
З приводу тверджень скаржника про нелегітимність Третього апеляційного адміністративного, колегія зазначає таке.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
Порядок утворення і ліквідації суду визначений у статті 19 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
Частиною третьою статті 26 цього Закону визначено, що апеляційними судами з розгляду господарських справ, апеляційними судами з розгляду адміністративних справ є відповідно апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються у відповідних апеляційних округах.
Відповідно до пункту розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» положення цього Закону застосовуються з урахуванням норм розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
Згідно із підпунктом 6 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України З дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»: до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.
Указом Президента України від 29 грудня 2017 року №455/2017 «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах» утворено Третій апеляційний адміністративний суд.
У преамбулі цього Указу зазначено, що такий виданий відповідно до підпункту 6 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, статті 19, частини третьої статті 26, пункту 40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Зазначені нормативно-правові акти та акт Президента України не визнані у встановленому законом порядку такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Враховуючи наведене, у Суду відсутні підстави ставити під сумнів легітимність створення Третього апеляційного адміністративного суду.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно положень статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №160/2616/21 скасувати.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду С. М. Чиркін
О. П. Стародуб
В. М. Шарапа
