Єдиний державний реєстр судових рішень
РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 серпня 2022 року
м. Рівне
Справа № 571/1561/21
Провадження № 22-ц/4815/766/22
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Шимків С.С.,
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 15 березня 2022 року, ухвалене в складі судді Верзун О.П., повний текст якого складено 21 березня 2022 року у справі № 571/1561/21,
в с т а н о в и в :
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головне управлінняПенсійного фондуУкраїни вРівненській області про встановлення факту, що має юридичне значення.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 має статус особи, потерпілої від наслідків аварії на ЧАЕС та право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте, в призначенні такої пенсії їй було відмовлено через відсутність документів, що підтверджують факт постійного проживання або постійної роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року не менше 3 років, а саме станом на 01.01.1993 період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення становить 4 місяці 2 дні ( з 26.04.1986 по 27.08.1986), що є менше 3 років.
Позивач вказувала, що з 28.08.1986 року переїхала в м. Вишневе, Київської області та працювала комірником в Київській обласній базі МТЗ «Облсільгосптехніка», а 10.02.1989 року народила сина та з квітня 1989 року переїхала проживати в с. Рокитне Рокитнівського району Рівненської області. Місце реєстрації не змінила. Перебувала з декретній відпустці з 07.04.1989 року по 10.02.1990 року та з 12.02.1990 року по 10.02.1992 року. З 10.02.1992 року по 14.02.1992 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати та звільнилась з роботи за власним бажанням 02.07.1992 року. Стверджує, що перебуваючи в декретній відпустці з квітня 1989 року по 28 липня 1993 року разом з дитиною проживали с. Рокитне, що підтверджується довідкою про щеплення дитині та можуть підтвердити свідки, про виклик яких клопотала. Встановлення факту проживання з квітня 1989 року по 28 липня 1993 року в с. Рокитне їй необхідно для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку як особі, потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС третьої категорії.
Просить суд про задоволення позовних вимог.
Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 15 березня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 в період з квітня 1989 року по 10 лютого 1992 року без реєстрації в с.Рокитне Рокитнівського (нині Сарненського) району Рівненської області.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні заявлених вимог.
Посилається на те, що за приписами ст. 315 ЦПК України не може бути встановлений в судовому порядку факт проживання особи на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Вказує, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Зазначає, що за приписами законодавства факт проживання на територіях радіоактивного забруднення підтверджується довідками органів місцевого самоврядування.
У відзиві на апеляційну позивач заперечує доводи останньої просить рішення суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам судове рішення не відповідає.
Позивачем до суду подано позовну заяву з вимогами про становлення факту проживання особи на певній території протягом певного часу для отримання права на зниження віку для призначення пенсії.
Позивач наполягає на тому, що дана його заява є позовною, відповідач визначений ним - ГУ ПФУ в Рівненській області. При цьому, в позові просить захистити своє порушене неправомірними діями відповідача право шляхом встановлення факту, що має юридичне значення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що наданими доказами підтверджується проживання заявника у спірний період у с. Рокитне Рокитнівської області на території зони посиленого радіоактивного контролю.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
За положеннями п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1 ст. 19 ЦПК України).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій ( п. 1, 2 ч.1 ст. 4 КАС України).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження ( п. 1 ч.1 ст. 19 ЦПК України).
У п.7 ч.1 ст. 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або надання адміністративних послуг.
Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Стосовно терміна «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.
З врахуванням наведеного до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16.
Таким чином, вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі залежить від характеру спірних правовідносин та методу правового регулювання спірних правовідносин.
Відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів ПФУ, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду України.
Основними завданнями управління Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом, відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління ПФУ від 22 грудня 2014 року № 28-2.
Відповідно до пп. 7, 8 п. 4 вказаного Положення управління Пенсійного фонду України відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством.
Отже, відповідно до покладених завдань і функцій Пенсійний фонд України та його управління в районах, містах є суб`єктами владних повноважень у сфері нарахування та виплат пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.
Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відмова відповідного органу в установленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою Правління ПФУ від 25листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок подання документів).
Чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення, який надає право на передбачені законом пільги.
Установлений нормативно-правовими актами порядок призначення пенсії на пільгових умовах передбачає і встановлення органом ПФУ відповідного факту, а рішення вказаного органу щодо призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.
Відповідно, колегія суддів приходить до висновку про те, що даний спір стосовно права неотримання пенсії на пільгових умовах є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 750/1668/17 та від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення слід скасувати, а провадження у справі закрити, роз`яснивши заявнику його право звернутися до суду з відповідним позовом в порядку адміністративного судочинства.
З урахуванням приписів ст. 7 Закону України « Про судовий збір» ГУ ПФУ в Рівненській області підлягає поверненню сплачений судовий збір в сумі 681 грн.
Керуючись ст.ст.374, ч.1 ст. 377, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити.
Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 15 березня 2022 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про встановлення факту, що має юридичне значення закрити, роз`яснивши ОСОБА_1 її право звернутися з відповідним позовом в порядку адміністративного судочинства.
Повернути Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір в сумі 681 грн., сплачений згідно з платіжним дорученням № 847 від 19 травня 2022 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 04 серпня 2022 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Шимків С.С.
