ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 909/1285/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
прокуратури - Косенко Д.В. (посвідчення від 08.07.2020),
позивача 1 - не з`явився,
позивач 2 - не з`явився,
відповідача - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури
на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2022 та
постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022,
за позовом заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Красилівської міської ради;
комунального підприємства Красилівської міської ради "Красилівська житлово-експлуатаційна контора"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Енерго Трейдінг"
про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 48 808,00 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
1.1. Заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Красилівської міської ради (далі - Рада, позивач 1) та комунального підприємства Красилівської міської ради "Красилівська житлово-експлуатаційна контора" (далі - КП "Красилівська житлово-експлуатаційна контора", відповідач 2) звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Енерго Трейдінг" (далі - ТОВ "Інвест Енерго Трейдінг") про стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 48 808,00 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що КП "Красилівська житлово-експлуатаційна контора" при укладанні незаконної додаткової угоди №1 до договору про закупівлю від 27.11.2019 №27 завдано збитки територіальній громаді Красилівської міської ради, у зв`язку з тим, що за результатами укладення такої угоди суттєво зменшено обсяги пального, що планувалося закупити, зокрема дизельного палива більш ніж на 3 тис. л, що призвело до зайвих витрат.
1.3. В обґрунтування наявності підстав для представництва держави органами прокуратури в суді, прокурор вказує на те, що позивач 1 не здійснює належного контролю за використанням фінансових та матеріальних ресурсів підпорядкованого йому КП "Красилівська житлово-експлуатаційна контора" (позивач 2), що тягне за собою заподіяння шкоди територіальній громаді та інтересам держави; Рада є органом місцевого самоврядування, уповноваженим на управління КП "Красилівська житлово-експлуатаційна контора" та є власником і засновником цього підприємства. Зазначає також, що Позивачі не зверталися до суду за захистом інтересів територіальної громади в розумний строк, що необхідно кваліфікувати як бездіяльність.
1.4. Правовими підставами заявлених позовних вимог прокурор вказує статті 203, 215, 216, 235 Цивільного кодексу України та статтю 23 Закону України "Про прокуратуру".
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2022 (суддя Фанда О.М.), яка залдишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 (колегія суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) позов прокурора в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Ради та КП "Красилівська житлово-експлуатаційна контора" до ТОВ "Інвест Енерго Трейдінг" про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 48 808,00 грн - залишено без розгляду з посиланням на пункт 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2.2. Ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції мотивовано з посиланням на статті 19, 1311 Конституції України, статті 53, 174 ГПК України, статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", статтю 62 Господарського кодексу України та статті 10, 11 Закону України "Про місцеве самоврядування".
2.3. Зокрема, ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач 1 помилково визначений прокурором як орган, який здійснює управління у спірних відносинах, адже право звернення засновника до господарського суду в інтересах заснованого підприємства законом не передбачено. Позивач 2 згідно зі статутом є самостійною юридичною особою і має право бути позивачем і відповідачем в суді. Позивач 2 не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, що відповідно, не перешкоджає йому самостійно звернутися до суду за захистом порушених прав у встановленому порядку.
2.4. Рада не є стороною договору від 27.11.2019 №27, який прокурор вважає нікчемним, натомість стороною договору є КП "Красилівська житлово-експлуатаційна контора" (позивач 2). Прокурор просить стягнути кошти за спірним договором на користь позивача 2, а не на користь позивач 1, як органу місцевого самоврядування.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури (далі - скаржник) не погоджується з ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2022 і постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 та просить суд зазначені ухвалу і постанову скасувати повністю, а справу направити до господарського суду Івано-Франківської області для продовження розгляду.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Підставами для скасування ухвали та постанови скаржник вважає порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема положень неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а саме статті 1311 Контитуції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", пунктів 6, 8 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України, статті 318 Цивільного Кодексу України, статті 62 Закону України "Про місцеве самоврядування" та статей 75, 198, 236 ГПК України.
4.1.2. Заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури зазначає про те, що судами попередніх інстанцій безпідставно враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 щодо невірного визначення прокурором суб`єктного складу учасників спору. За твердженням скаржника, правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №911/2169/20 щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави у суді є загальними вимогами процесуального та матеріального законодавства та мають бути дотримані судами при розгляді будь-якого судового спору. Однак у кожній із справ, ці норми та принципи застосовуються з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів в межах конкретного предмету доказування.
4.1.3. Прокурор зазначає, що відповідно до пунктів 1.4, 2.1 Статуту КП "Красилівська житлово-експлуатаційна контора" вказане підприємство створене Радою з метою задоволення міських, суспільних потреб в житлово-експлуатаційних послугах, послуг з утримання в належному стані житлового фонду, прибудинкових територій, в інших платних послугах. З огляду на те, що закупівля замовником послуг для забезпечення потреб територіальної громади є публічною закупівлею, а тому правильне застосування Закону України "Про публічні закупівлі" входить в поняття "інтерес держави", на захист якого прокурором подано вказаний позов.
4.1.4. Порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" у свою чергу, унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і здатне спричинити істотної шкоди не тільки інтересам територіальної громади, але й інтересам держави. У даному випадку такими наслідками стала перевитрата коштів підприємства, які у відповідності до пункту 5.2 його Статуту належать Красилівській територіальній громаді. Поряд з тим судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки тому, що звертаючись з позовом в інтересах позивач 1 прокурором переслідувалась мета насамперед захисту інтересів держави в особі вказаного органу місцевого самоврядування, який, з метою забезпечення потреб територіальної громади, через утворене ним комунальне підприємство (позивач 2) фактично виступав учасником спірних правовідносин.
4.1.5. За твердженням скаржника, безпідставними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо неналежного визначення прокурором в якості співпозивача КП "Красилівська житлово-експлуатаційна контора" оскільки таке підприємство разом з позивачем 1, як органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах має право вимагати повернення суми сплачених коштів.
4.1.6. Заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури також вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 15.05.2019 у справі №911/1497/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 19.08.2020 у справі №925/47/19, від 25.08.2020 у справі №913/153/19, від 17.02.2021 у справі №912/738/20.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. Відзивів на касаційну скаргу не надходило.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
5.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції від 18.02.2022, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції, про залишення позову прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
5.3. Зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції свідчить про те, що суди з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 та у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №906/853/17, мотивовані тим, що прокурор порушив статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки заявив цей позов в інтересах комунального підприємства, яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого належать відповідні повноваження. Навпаки, визначене Прокурором як позивач комунальне підприємство є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді.
5.4. Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 287, частиною першою, третьою статті 310 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.5. Так, предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Ради та КП "Красилівська житлово-експлуатаційна контора" про стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 48 808,00 грн.
5.6. При зверненні з даним позовом до суду прокурор в обґрунтування необхідності самостійного захисту інтересів держави вказав на те, що органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах, є КП "Красилівська житлово-експлуатаційна контора", засновником якого є Рада (як отримувач бюджетних коштів та засновник комунального підприємства також є органом, уповноваженим на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах), однак пасивна поведінка вказаних осіб, які маючи відповідні повноваження для захисту порушених інтересів держави до суду не звертаються, є підставою для пред`явлення позову прокурором.
5.7. Пунктом 3 частини першої статті 1311 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
5.8. Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
5.9. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
5.10. У статті 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
5.11. Відповідно до частини четвертої статті 53 зазначеного Кодексу прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
5.12. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з якою представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення.
5.13. У пунктах 27 та 76 постанови від 26.05.2020 зі справи №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
5.14. Щодо статусу суб`єкта, в особі якого прокурор може звертатися з позовом в інтересах держави, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватися з урахуванням положень абзацу 1 частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи (пункт 8.10.).
5.15. Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
5.16. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пунктів 1.5 та 1.6 Статуту КП "Красилівська житлово-експлуатаційна контора", затвердженого рішенням Красилівської міської ради від 27.12.2013 №4, КП "Красилівська житлово-експлуатаційна контора" є комунальним унітарним та комерційним підприємством та знаходиться у спільній власності територіальних громад м. Красилів, є юридичною особою, має відокремлене майно , самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та індифікаційним кодом., тобто є суб`єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність та не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.
5.17. Верховний Суд у постановах від 08.11.2021 у справі №917/561/21та від 07.12.2021 у справі №903/865/20 додатково звернув увагу на те, що у випадку звернення прокурором за захистом інтересів держави в особі комунального підприємства/установи, необхідним є дослідження судами питання наявності у такого підприємства/установи делегованих органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати владні управлінські функції, що, в такому випадку, наділяє комунальне підприємство/установу статусом суб`єкта владних повноважень (у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України) як іншого суб`єкта при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
5.18. Поряд з тим, судами попередніх інстанцій не встановлено і наявності у КП "Красилівська житлово-експлуатаційна контора" делегованих органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати будь-які владні управлінські функції у спірних правовідносинах.
5.19. З огляду на те, що КП "Красилівська житлово-експлуатаційна контора" як комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, то колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що прокурор не може звертатися з позовом в інтересах держави в особі позивача 2, а КП "Красилівська житлово-експлуатаційна контора", у свою чергу, не позбавлене права самостійно звертатися з позовом за захистом порушених прав.
5.20. У касаційній скарзі прокурор наголошує на тому, що суди не взяли до уваги, звертаючись до суду, прокурор обґрунтовує звернення з позовом в інтересах держави в особі Ради тим. Рада і є органом місцевого самоврядування, уповноваженим на управління КП "Красилівська житлово-експлуатаційна контора" та є власником і засновником останнього, джерелами формування майна якого є майно комунальної власності.
5.21. Поряд з тим, суди попередніх інстанцій звернули увагу, що хоч прокурор і звернувся з позовом в інтересах держави в особі Ради та КП "Красилівська житлово-експлуатаційна контора", однак позовна заява прокурора містить вимоги щодо стягнення грошових коштів саме на користь КП "Красилівська житлово-експлуатаційна контора", а не на користь органу місцевого самоврядування.
5.22. З огляду на наведене Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги заявлені прокурором у даній справі свідчать про дійсний намір захистити права КП "Красилівська житлово-експлуатаційна контора" шляхом стягнення майна саме на користь останнього.
5.23. Як при цьому правильно встановлено судами, Рада не є стороною договору. Стороною договору є саме позивач 2.
5.24. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пунктів 1.5 та 1.6 Статуту КП "Красилівська житлово-експлуатаційна контора", затвердженого рішенням Красилівської міської ради від 27.12.2013 №4, КП "Красилівська житлово-експлуатаційна контора" є комунальним унітарним та комерційним підприємством та знаходиться у спільній власності територіальних громад м. Красилів, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та індифікаційним кодом, тобто є суб`єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність та не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.
5.25. Відповідно до пункту 6.1 Статуту КП "Красилівська житлово-експлуатаційна контора" самостійно здійснює свою господарську діяльність на принципах господарського розрахунку, несе відповідальність за наслідками цієї діяльності перед засновником за виконання взятих на себе зобов`язань перед трудовим колективом і партнерами за укладеними договорами, перед бюджетом і банками відповідно до чинного законодавства України.
5.26. За висновком суду, відповідно до Статуту КП "Красилівська житлово-експлуатаційна контора" Рада, як засновник, не несе відповідальності за його зобов`язаннями, отже Рада не має владних повноважень та не здійснює управління у спірних зобов`язальних правовідносинах, які склалися на підставі договору безпосередньо між позивачем 2 та відповідачем, оскільки позивач 2 є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо захисту прав та охоронюваних законом своїх інтересів у судовому порядку, а отже наділено правом звернення до суду за захистом свого порушеного права.
5.27. У розгляді даного спору Суд також звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
1.2. За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 владні повноваження мають розглядатися у розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в інтересах якого подано позов повинен мати владні повноваження у тих суспільних відносинах, на відновлення яких спрямовано позов. При цьому наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинно реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин.
5.28. Крім того, колегією суддів враховуються висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.11.2021 у справі №917/269/21 у подібних правовідносинах (за позовом прокурора в інтересах держави в особі комунального підприємства та міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів). Зокрема, у справі №917/269/21 Верховний Суд, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №911/2169/20, дійшов висновку, що оскільки комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, а прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування, то звернення прокурора до суду в цій справі в інтересах держави є безпідставним.
5.29. З огляду на наведене вище, та враховуючи обставини які встановлено попередніми судовими інстанціями, колегія суддів погоджується з висновками судів в частині помилкового визначення прокурором Ради, як органу, який здійснює управління у спірних відносинах, оскільки право звернення засновника до господарського суду в інтересах заснованого підприємства законом не передбачено.
5.30. У постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 Верховний Суд зазначив, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі всіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18.
5.31. Таким чином, в контексті спірних правовідносин та виходячи із обставин справи, встановлених попередніми судовими інстанціями, колегія суддів зазначає, що прокурор насамперед повинен звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі того органу владних повноважень, на відновлення прав якого безпосередньо спрямований позов у спірних правовідносинах та на задоволення прав та інтересів якого заявлено позовну вимогу (про стягнення, повернення майна). Аналогічні за змістом висновки, викладено і у постанові Верховного Суду від 07.12.2021 зі справи №903/865/20.
5.32. Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у цій справі звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі позивача 1 та позивача 2 є безпідставним.
5.33. Таким чином, доводи скаржника щодо підтвердження прокурором наявності підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в особі позивача 1 не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, оскільки Рада не має владних повноважень та не здійснює управління у спірних правовідносинах.
5.34. З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19.02.2019 у справі № 925/226/18.
5.35. У даному випадку суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, надавши оцінку доказам, поданим прокурором в обґрунтування підстав щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та, дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави. З урахуванням фактичних обставин справи (встановивши після відкриття провадження у справі відсутність підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді) на підставі пункту 2 частини першої статті 226 залишив позов без розгляду.
5.36. З урахуванням викладеного колегія суддів касаційної інстанції вважає, що доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі і спростовуються наведеним у даній постанові, а тому не є підставою для скасування рішень ухвалених з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.37. Доводи касаційної скарги щодо не застосування інших висновків Верховного Суду, викладених у зазначених прокурором та не врахованих у мотивувальній частині цього рішення постановах, колегія суддів відхиляє, з огляду на суттєві відмінності встановлених судами обставин у справах (ключовою відмінністю є відсутність у комунального підприємства, в особі якого прокурор звернувся за захистом інтересів держави, статусу чи окремих делегованих функцій суб`єкта владних повноважень) та на суттєві відмінності у визначенні прокурором суб`єктного складу сторін у справі.
5.38. Таким чином, зазначені в обґрунтування касаційної скарги доводи про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в тому числі щодо неврахування висновків Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження за касаційним переглядом справи.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.3. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення у справі № 917/561/21 є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
7. Судові витрати
7.1. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на Хмельницьку обласну прокуратуру, оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 311, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 у справі №909/1285/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Колос
