ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" травня 2022 р. Справа №909/1285/21
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючий суддя: Бойко С.М.,
суддів:Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Яремко О.А.
явка представників сторін:
від прокуратури не з`явилися;
від позивачів 1, 2 не з`явилися;
від відповідача не з`явилися;
розглянув апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури б/н та дати
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2022 (повний текст ухвали складено та підписано 21.02.2022, м. Івано-Франківськ, суддя Фанда О.М.)
про залишення без розгляду позовної заяви заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі:
1.Красилівської міської ради, м. Красилів Хмельницької області
2.Комунального підприємства Красилівської міської ради Красилівська житлово-експлуатаційна контора, м. Красилів Хмельницької області
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Інвест Енерго Трейдінг, м. Івано-Франківськ
про стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 48 808,00 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст вимог позовної заяви.
Заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Красилівської міської ради та Комунального підприємства Красилівської міської ради Красилівська житлово-експлуатаційна контора звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Інвест Енерго Трейдінг про стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 48 808,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачем-2 (Комунальним підприємством Красилівської міської ради Красилівська житлово-експлуатаційна контора) при укладанні незаконної додаткової угоди завдано збитки територіальній громаді Красилівської міської ради, оскільки за результатами укладення такої угоди суттєво зменшено обсяги пального, що планувалося закупити, зокрема дизельного палива більш ніж на 3 тис. л, що призвело до зайвих витрат.
В обґрунтування наявності підстав для представництва держави органами прокуратури в суді, прокуратура вказує наступне:
- Красилівська міська рада (позивач-1) не здійснює належного контролю за використанням фінансових та матеріальних ресурсів підпорядкованого йому комунального підприємства Красилівська житлово-експлуатаційна контора», що тягне за собою заподіяння шкоди територіальній громаді та інтересам держави;
- Красилівська міська рада (позивач-1) є органом місцевого самоврядування, уповноваженим на управління Комунальним підприємством та є власником і засновником позивача-2.
Позивач правовою підставою позову зазначає ст.ст. 203, 215, 216, 235 Цивільного кодексу України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2022 позов заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Красилівської міської ради, комунального підприємства "Красилівська житлово-експлуатаційна контора" до ТОВ "Інвест Енерго Трейдінг" про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 48 808,00 грн. - залишено без розгляду з посиланням на пункт 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвала місцевого господарського суду, з посиланням на статті 19, 131-1 Конституції України, статті 53, 174 ГПК України, статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", статтю 62 ГК України, статті 10, 11 Закону України "Про місцеве самоврядування", мотивована тим, що:
- Красилівська міська рада не є стороною договору №27 від 27.11.2019, який прокурор вважає нікчемним і який є підставою позову прокурора. Натомість стороною договору є Комунальне підприємство Красилівської міської ради Красилівська житлово-експлуатаційна контора (позивач -2) .
- прокурор просить стягнути кошти за спірним договором на користь Комунального підприємства Красилівської міської ради Красилівська житлово-експлуатаційна контора (позивач-2), а не на користь органу місцевого самоврядування.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушенням норм процесуального права.
Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на наступне:
1)порушення місцевим господарським судом ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»;
2)звертаючись із позовом до суду прокурор переслідував мету захисту суспільних інтересів в частині відновлення законності у спірних правовідносинах;
3) чинним законодавством не встановлено переліку доказів, які прокурор повинен надати суду на підтвердження нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави відповідним суб`єктом владних повноважень, а наявність повноважень в органу державної влади та свідоме ігнорування їх виконання може вважатися нездійсненням захисту інтересів держави.
Учасники справи не скористалися своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подали.
Учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи, а тому враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду визначені ч. 2 ст. 273 ГПК України та в порядку п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за їх відсутності.
25.05.2022 на адресу суду від Красилівської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду (тут повинно бути) позову заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Красилівська міська рада, Комунальне підприємство Красилівської міської ради "Красилівська житлово-експлуатаційна контора".
Предметом апеляційного перегляду є обставини щодо наявності чи відсутності процесуальних підстав для постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали.
Щодо здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Вказані положення Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.
Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
Відповідно до частин 3-5 статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Як встановлено судами, на підставі Статуту та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КП Красилівської міської ради Красилівська житлово-експлуатаційна контора є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо захисту прав та охоронюваних законом своїх інтересів у судовому порядку, зокрема, у випадку порушення інтересів при виконанні договору оренди, або використанні майна підприємства іншою юридичною особою без достатніх на те повноважень, а отже наділено правом звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Позов прокурора, мотивовано тим, що позивачем-2 (Комунальним підприємством Красилівської міської ради Красилівська житлово-експлуатаційна контора) при укладанні незаконної додаткової угоди завдано збитки територіальній громаді Красилівської міської ради, оскільки за результатами укладення такої угоди суттєво зменшено обсяги пального, що планувалося закупити, зокрема дизельного палива більш ніж на 3 тис. л, що призвело до зайвих витрат коштів в цілому.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію.
Беручи до уваги положення статті 53 ГПК України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», Велика Палата Верховного Суду у справі № 911/2169/20 (постанова від 06.07.2021, опублікована 22.07.2021) дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на положення частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду, підтримавши висновок Великої Палати Верховного Суду у постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган;
2) у разі відсутності такого органу.
При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Щодо КП Красилівської міської ради Красилівська житлово-експлуатаційна контора.
Абзац третій частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.
У цій справі колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, на розгляд якої було винесено питання щодо можливості подачі прокурором позову в інтересах держави в особі державного підприємства.
У справі № 911/2169/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 владні повноваження мають розглядатися у розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в інтересах якого подано позов повинен мати владні повноваження у тих суспільних відносинах, на відновлення яких спрямовано позов. При цьому наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинно реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин.
Наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але, на відміну від органів державної влади не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Водночас державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та є частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис. Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 25.11.2020 у справі № 204/6292/18 (провадження № 61-17873св19) та від 17.06.2020 у справі № 204/7119/18 (провадження № 61-20542св19).
Враховуючи приписи статті 236 ГПК України (пункт 29 цієї Постанови), колегія суддів також приймає до уваги правові висновки щодо застосування норми права Верховного Суду викладені у постанові від 25.11.2021 у справі №917/269/21 (пункти 89, 90, 91), які у цьому випадку є релевантними, а саме:
«Заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).
Оскільки комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, а прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування - звернення прокурора до суду в цій справі в інтересах держави є безпідставним.
Щодо вимог в частині Красилівської міської ради.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17.
Звертаючись з позовом у цій справі в особі Красилівської міської ради, прокурор стверджував, що Красилівська міська рада як засновник КП Красилівської міської ради Красилівська житлово-експлуатаційна контора та отримувач бюджетних коштів є органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.
Апеляційний господарський суд вважає за необхідне також зауважити, що за змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 владні повноваження мають розглядатися у розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в інтересах якого подано позов повинен мати владні повноваження у тих суспільних відносинах, на відновлення яких спрямовано позов. При цьому наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинно реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин.
Так, судом першої інстанції встановлено, що Красилівська міська рада не є стороною цього правочину, при цьому позовна заява містить вимоги про стягнення грошових коштів саме на користь КП Красилівської міської ради Красилівська житлово-експлуатаційна контора, а не на користь органу місцевого самоврядування, що свідчить про те, що саме прокурором визначено порушення прав комунального підприємства (суб`єкта господарювання), а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування.
Враховуючи приписи статті 236 ГПК України, апеляційний господарський суд також приймає до уваги правові висновки щодо застосування норми права Верховного Суду викладені у постанові від 25.11.2021 у справі №917/269/21 (пункти 89, 90, 91), які у цьому випадку є релевантними, а саме:
заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).
Оскільки комунальне підприємство не є суб`єктом владних повноважень, а прокурором визначено порушення прав саме комунального підприємства як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування - звернення прокурора до суду в цій справі в інтересах держави є безпідставним.».
Враховуючи встановлене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у цьому випадку у прокурора відсутні законні підстави для представництва інтересів держави у цій справі.
З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 925/226/18.
Залишення позову без розгляду - це одна з форм закінчення провадження у справі без винесення судового рішення. Залишення позову без розгляду - це закінчення розгляду справи, викликане недотриманням позивачем установлених законом умов порушення і нормального розвитку судового процесу.
Отже, встановивши після відкриття провадження у справі відсутність підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без розгляду позовної заяви прокурора в інтересах держави в особі Красилівської міської ради та КП Красилівської міської ради Красилівська житлово-експлуатаційна контора на підставі 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на наведене, апелянтом не спростувано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2022 - без змін.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала предявлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».
Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 3 405,00 грн., який сплачений згідно з платіжним дорученням за № 229 від 21.02.2022.
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури б/н та дати залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2022 у справі №909/1285/21 залишити без змін.
Судовий збір в розмірі 3 405,00 грн. покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя Бойко С.М.
Судді Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.
