ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2022 року
м. Київ
Справа № 918/662/21
Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Львова Б. Ю. - головуючого, Баранця О. М., Булгакової І. В., Васьковського О. В., Кібенко О. Р., Селіваненка В. П., Уркевича В. Ю.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,
представників учасників справи:
позивача - приватного акціонерного товариства «Агроресурс» (далі - Товариство) - не з`явився,
відповідача - Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» (далі - Підприємство) - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 [колегія суддів: Савченко Г. І. (головуючий), судді Демидюк О. О., Юрчук М. І.]
зі справи № 918/662/21
за позовом Товариства
до Підприємства
про визнання неправомірними дій щодо нарахування додаткової плати за скид стічних вод.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом, у якому просило визнати неправомірними дії Підприємства щодо нарахування додаткової плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням шляхом виставлення рахунка від 05.05.2021 № 407 на суму 57 861, 54 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акти від 06.04.2021 про відбір стічних вод № 150 (далі - акт № 150) та про передачу проб стічних вод для відомчого контролю № 3 (далі - акт № 3), лист-повідомлення про перевищення допустимої концентрації забруднюючих речовин від 13.04.2021 № 1270 оформлені Підприємством з грубими порушеннями національних стандартів при відбиранні проб стічних вод та їх дослідженні, а тому такі документи не є належними доказами перевищення показників забруднення стічних вод.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду Рівненської області від 30.09.2021 (суддя Заголдна Я. В.) позов задоволено: дії Підприємства щодо нарахування додаткової плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням шляхом виставлення рахунка від 05.05.2021 № 407 за скид понаднормативних забруднень на суму 57 861,54 грн. визнано неправомірними.
Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.
2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 рішення господарського суду Рівненської області від 30.09.2021 скасовано і провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
У прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що: фактично заявлений Товариством позов містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (встановлення факту відсутності в абонента обов`язку здійснювати плату за скид стічних вод) та не стосується захисту права цивільного; заявлені позивачем вимоги не можуть самостійно розглядатися в окремій справі; встановлення таких обставин як правомірність та правильність здійснених відповідачем нарахувань є предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право.
Враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 27.05.2020 у справі № 916/1126/19, господарський суд апеляційної інстанції роз`яснив, що вимоги про визнання неправомірними нарахувань за скид понаднормативних стічних вод відповідно до виставлених рахунків та згідно з актами про відбір проб не підлягають розгляду як в порядку господарського судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду. Натомість оцінка акта про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод як доказу та питання правомірності дій відповідача щодо здійснення нарахувань та відповідних наслідків мають встановлюватись в межах відповідного спору про право (про стягнення нарахованої суми).
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
Товариство, не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки, за твердженням позивача, апеляційний господарський суд застосував приписи статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частин першої та другої статті 5 ГПК України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.
4.2. Доводи інших учасників справи
Підприємство у відзиві на касаційну скаргу зазначило про безпідставність її доводів та просило оскаржуване рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
5. ПІДСТАВИ ПЕРЕДАЧІ СПРАВИ НА РОЗГЛЯД ОБ`ЄДНАНОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ У СКЛАДІ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5.1. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Губенко Н. М., Кондратової І. Д. і Студенця В. І. справу № 918/662/21 з касаційною скаргою Товариства передано на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду з тієї підстави, що зазначена колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати.
5.1.1. Так, у справі № 916/1126/19, що переглядалась Верховним Судом, предметом спору була вимога про визнання неправомірним нарахування плати за скид понаднормативних стічних вод. Судами першої та апеляційної інстанцій позов було задоволено. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, виходячи з того що заявлені позивачем вимоги не можуть самостійно розглядатися в окремій справі, а встановлення таких обставин, як правомірність та правильність здійснених відповідачем нарахувань, є предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право, зокрема: про стягнення плати за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення при порушенні вимог щодо якості і режиму їх скидання; про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення (у випадку припинення надання послуг), тощо.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 910/19272/20 у подібних правовідносинах.
5.1.2. Водночас у постанові від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17, на яку скаржник посилається в касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними та такими, що не підлягають виконанню рахунки, якими нараховано плату за скид понаднормативних стічних вод, є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача (пункт 18 постанови). Даний висновок став підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду. За результатами нового розгляду суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову щодо визнання протиправними та такими, що не підлягають виконанню, рахунки, якими нараховано плату за скид понаднормативних стічних вод. Верховний Суд постановою від 29.07.2019 залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій у справі № 904/9169/17, повторно зазначивши, що позивач обрав ефективний спосіб захисту прав та інтересів.
5.1.3. Суд також встановив, що Верховним Судом переглядалася справа № 916/3319/20. У вказаній справі предметом спору були вимоги про визнання незаконними дій щодо нарахування плати за скид понаднормативних стічних вод. Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання незаконними дій щодо нарахування плати за скид понаднормативних стічних вод, не є належним та ефективним способом, а суд, розглядаючи таку вимогу, не здійснює жодного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.
5.2. Посилаючись на те, що: в ухвалених рішеннях Верховного Суду викладені протилежні правові позиції під час вирішення подібних спорів; суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 зі справи № 755/10947/17, - Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17, від 29.07.2019 у справі № 904/9169/17 та від 30.11.2021 у справі № 916/3319/20, щодо застосування положень статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20 ГК України та статті 5 ГПК України.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Товариство, посилаючись на Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення м. Рівне, затверджені рішенням Рівненської міської ради від 12.06.2018 № 65 (далі - Правила), статтю 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», статті 2, 4, 20, 73, 74, 76, 77- 79, 129, 162- 164 ГПК України, звернулось до господарського суду з позовом, у якому просило визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування додаткової плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням шляхом виставлення рахунка від 05.05.2021 № 407 за скид понаднормативних забруднень на суму 57 861,54 грн.
6.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
06.04.2021 представники відповідача в присутності представника Товариства на вул. Нижньодворецька, 35, м. Рівне, відібрали пробу стічної води № 7, про що складено акти № 150 та № 3;
за результатами проведеного аналізу відібраної води Підприємство провело розрахунок величини плати за перевищення допустимих концентрацій (ДК) за такими забруднюючими речовинами, як: азот амонійний, завислі речовини, сульфати, залізо; плата за скид понаднормативних забруднень склала 57 861,54 грн.;
позивач стверджує, що крім посвідчень працівників відповідача, які здійснювали відбір проб, в актах № 150 та № 3 не зафіксована інформація про те, яким документом саме зазначені особи уповноважені на здійснення відбору проб на території позивача;
Товариство вважає, що відбір проби стічної води, проведений Підприємством, було здійснено з порушенням норм, передбачених пунктом 9.1 КНД 211.1.0.009-94 (Керівний нормативний документ «Гідросфера. Відбір проб для визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод»), ДСТУ І80 5667-10:2005 «Якість води. Відбирання проб. Частина 10. Настанови щодо відбирання проб стічних вод», ДСТУ І80 5667-3-2001 «Якість води. Відбирання проб. Частина 3. Настанови щодо зберігання та поводження з пробами», оскільки в акті № 150 не вказані: спосіб відбору проб; відмітки про поділення (розлив) проби для проведення відомчого контролю та/або Арбітражного аналізу; кількість зразків; дані про обробку проби (фільтрування відстоювання, консервування тощо); температура та характерні особливості стічних вод; тип посуду, в який відбиралась проба;
в акті № 150 відсутня інформація про проведення консервування проби (або «ні»), не вказані температура відібраних проб та вжиті заходи і температура її охолодження;
в акті № 3 не зазначені лабораторія та посада, прізвище ім`я і по батькові представників лабораторії та їх підписи;
згідно з Правилами виключно за результатом аналізу робочої проби визначаються концентрації забруднюючих речовин, робиться висновок щодо перевищень ДК забруднюючих речовин у стічній воді, однак відповідачем було взято «разову контрольну» пробу, про що в акті № 150 зроблено відмітку;
лабораторний аналіз відібраної проби тривав понад 6 діб та був проведений з порушенням строків, встановлених ДСТУ ІSО 5667-10:2005 та Правилами, що є порушенням відповідних стандартів у даній галузі та могло вплинути на достовірність дослідження;
лист-повідомлення № 1270 про перевищення ДК забруднюючих речовин направлений позивачу з порушенням строків, визначених пунктом 8 розділу V Правил - у строк більше п`яти робочих днів з дати відбору контрольної проби;
Підприємство не надіслало позивачу результатів аналізу проби № 7, що була відібрана 06.04.2021, натомість надіслало лабораторне дослідження проби № 150;
у порушення пункту 19 розділу VІІ Правил відповідач не надав позивачу всіх необхідних документів для розгляду ним питання щодо оплати рахунка від 05.05.2021 № 407, а саме: претензії та копії результатів аналізу стічних вод.
6.3. Посилаючись на те, що акти № 150 та № 3, лист-повідомлення про перевищення ДК забруднюючих речовин від 13.04.2021 № 1270 оформлені з грубими порушеннями національних стандартів при відбиранні проб стічних вод та їх дослідженні і, відповідно, не є належними доказами перевищення показників забруднення стічних вод, Товариство звернулось з позовом у цій справі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частин першої і другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
8.1. У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
8.2. Статтею 20 ГК України та статтею 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.
8.3. Відповідно до частини другої статті 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
8.4. Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
8.5. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша і друга статті 5 ГПК України).
8.6. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
8.7. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
8.8. Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.
8.9. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Верховний Суд відзначає, що предметом позову не може бути встановлення обставин.
8.10. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений у справі позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (встановлення факту відсутності в абонента обов`язку здійснювати плату за скид стічних вод) та не стосується захисту права цивільного.
8.11. При цьому вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Відповідний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.
8.12. Захист майнового чи немайнового права, чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.
8.13. Звертаючись до суду з вимогою про визнання неправомірними дій щодо нарахування додаткової плати за скид стічних вод, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження відсутності у Підприємства права на одержання від Товариства додаткової плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням.
Заявлена позивачем у цій справі вимога не може самостійно розглядатися в окремій справі. Встановлення таких обставин, як правомірність та правильність здійснених відповідачем нарахувань, може бути предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право, зокрема: про стягнення плати за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення при порушенні вимог щодо якості і режиму їх скидання; про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення (у випадку припинення надання послуг), тощо.
8.14. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість розгляду таких вимог у господарському суді та про закриття провадження в цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.
Відповідно до цієї норми господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Тобто провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість справи господарському суду (стаття 20 ГПК України).
Також суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що спори про визнання неправомірними дій щодо нарахування додаткової плати за скид стічних вод відповідно до виставлених рахунків не можуть бути розглянуті й у порядку іншого (ніж господарське) судочинства.
8.15. Як було зазначено (пункт 4.1 цієї постанови), позивач стверджує про застосування апеляційним господарським судом приписів статті 20 ГК України, частин першої та другої статті 5 ГПК України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.
8.15.1. Так, у зазначеній справі було заявлено позовну вимогу, у якій позивач просив визнати протиправними та такими, що не підлягають виконанню, акти індивідуальної дії відповідача, а саме: рахунки щодо нарахування за скид понаднормативних забруднень з урахуванням коефіцієнту кратності.
8.15.2. Верховний Суд у названій постанові від 22.08.2018 вказав на те, що ефективним способом захисту прав та інтересів позивача у цій справі слід вважати «вимогу про визнання протиправними та такими, що не підлягають виконанню рахунки, як нарахування за скид понаднормативних забруднень з урахуванням коефіцієнту кратності». Даний висновок став підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
8.15.3. За результатами нового розгляду суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
8.15.4. Верховний Суд постановою від 29.07.2019 залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій у справі № 904/9169/17, погодившись з висновком судів про те, що ефективним способом захисту прав та інтересів позивача в цій справі з урахуванням статті 5 ГПК України слід вважати вимогу про визнання протиправними та такими, що не підлягають виконанню рахунки, які є оперативно-господарською санкцією щодо нарахування плати за скид понаднормативних забруднень з урахуванням коефіцієнту кратності.
Отже, в оцінці обраного позивачем способу захисту в наведеній справі Верховний Суд виходив з того, що рахунки, які позивач просив визнати протиправними і такими, що не підлягають виконанню, є оперативно-господарською санкцією.
8.15.5. Водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду враховує правову позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019 у справі № 920/730/16, в якій Суд дійшов висновку, що плата за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням є грошовим зобов`язанням, що виникає на підставі договору та визначених законодавчих приписів, а не оперативно-господарською санкцією.
8.15.6. За таких обставин через відмінність від згаданого висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019 у справі № 920/730/16 не є актуальною правовою позицією висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29.07.2019 зі справи № 904/9169/17, щодо правової природи плати за скид понаднормативних забруднень стічних вод (як оперативно-господарської санкції), з урахуванням якого було зроблено і відповідний висновок щодо способу захисту прав.
8.16. Враховуючи викладене, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відхиляє посилання Товариства на постанову Верховного Суду у справі № 904/9169/17 як такі, що не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається.
9. Щодо питання відступу від попереднього правового висновку
9.1. Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
9.2. За результатами перегляду справи в касаційному порядку об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, враховуючи наведене у розділі 8 цієї постанови, відступає від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 30.11.2021 зі справи № 916/3319/20, позаяк такий висновок зроблений без урахування тієї обставини, що заявлений у справі позов (визнання незаконними дій щодо нарахування плати за скид понаднормативних стічних вод) фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення, і не може бути самостійним предметом судового розгляду.
10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
10.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
10.2. Доводи касаційної скарги Товариства не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку, не спростовують наведених висновків апеляційного господарського суду та частково стосуються питань, пов`язаних або із встановленими обставинами справи, або з оцінкою доказів у ній, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.
10.3. Отже, наведені Товариством у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, а тому касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.
11. Судові витрати
З огляду на те що касаційна скарга задоволенню не підлягає, витрати зі сплати судового збору згідно зі статтею 129 ГПК України покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 зі справи № 918/662/21 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Агроресурс» - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Б. Львов
Судді О. Баранець
І. Булгакова
О. Васьковський
О. Кібенко
В. Селіваненко
В. Уркевич
