УХВАЛА
12 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/18652/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Ковалівської О.М.,
учасники справи:
позивач - приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат",
представник позивача - Гнидка М.В., адвокат (ордер від 26.05.2022 № 1210912),
відповідач - державне підприємство ?Національна атомна енергогенеруюча компанія ?Енергоатом? в особі відокремленого підрозділу "Управління справами",
представник відповідача - Назаренко О.О. (у порядку самопредставництва),
розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 (головуючий Скрипка І.М., судді: Михальська Ю.Б. і Іоннікова І.А.)
у справі № 910/18652/20
за позовом приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (далі - Товариство)
до державного підприємства ?Національна атомна енергогенеруюча компанія ?Енергоатом? в особі відокремленого підрозділу "Управління справами" (далі - Підприємство)
про стягнення 9 235 217,91 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства про стягнення 9 235 217,91 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.01.2021 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства 9 235 217,91 грн.
До господарського суду міста Києва від Товариства надійшла заява про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Справа в частині розгляду заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу розглядалась господарськими судами неодноразово.
Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2021 задоволено заяву Товариства про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 152 352,18 грн.
Додатковим рішенням суд першої інстанції, обґрунтовуючи, що Підприємством не надано жодних належних та допустимих доказів, які б доводили неспівмірність витрат позивача на правову допомогу, відмовив у задоволенні клопотання Підприємства про зменшення розміру витрат. Одночасно з огляду на спірні правовідносини, ціну позовних вимог та складність справи, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що понесені Товариством витрати на правничу допомогу у розмірі 152 352,18 грн. є співмірними із складністю справи, ціною позову (9 235 217,91 грн.) та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 додаткове рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2021 частково скасовано, викладено резолютивну частину в такій редакції:
?1. Заяву приватного акціонерного товариства ?Житомирський меблевий комбінат? про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з державного підприємства ?Національна атомна енергогенеруюча компанія ?Енергоатом? в особі відокремленого підрозділу "Управління справами? (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) на користь приватного акціонерного товариства ?Житомирський меблевий комбінат (вул. Лейпцизька, буд. 15, м. Київ, 01015, ідентифікаційний код 32744172) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
3. У задоволенні решти заяви відмовити.?
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що
- спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням Підприємством своїх зобов`язань за договором щодо оплати наданих послуг (оренда) за один місяць - жовтень 2020 року, що не потребує вивчення та застосування спеціальних законів та підзаконних актів;
- спір є незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають при неналежному виконанні стороною умов договору;
- у спорах такого характеру, за відсутності особливостей надання послуг у спірних правовідносинах, відсутні протиріччя між наявними у справі документами щодо факту надання послуг та їх оплати, судова практика є сталою (тим більше, що Підприємство не заперечувало факт несплати);
- незважаючи на значну суму позову, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив би значний час, дана справа є звичайним розрахунковим спором, адвокат мав дослідити умови договору, а саме надання послуг та факт несплати;
- затрачений час та розрахунок вартості наданих адвокатських послуг є завищеними;
- згідно з додатковим рішенням від 04.11.2020 у справі № 910/13310/20, за текстом якого розглядалось аналогічне питання відшкодування витрат на правову допомогу під час розгляду позову між цими ж сторонами за цим же договором оренди, тільки за інший період заборгованості (липень 2020 року), з Підприємства на користь Товариства стягнуто лише 25 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції (із заявлених 160 021,29 грн, представник Товариства той самий - адвокат Гнидка М.В.), яке в апеляційному порядку Товариством не оскаржувалось.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що апеляційним судом при прийнятті оскаржуваної постанови не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах, які прийняті у інших справах у подібних правовідносинах, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.10.202 у справі № 922/376/20, від 12.05.2020 у справі № 922/2749/19, від 06.09.2021 у справі № 910/5998/20, від 27.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 щодо застосування частини четвертої статті 75, статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у подібних правовідносинах.
Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а додаткове рішення суду першої інстанції скасувати.
Перевіривши матеріали справи та касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження з огляду на таке.
За приписами пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Товариство у касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.10.202 у справі № 922/376/20, від 13.05.2020 у справі № 922/2749/19, від 07.09.2021 у справі № 910/5998/20, від 27.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 щодо застосування частини четвертої статті 75, статей 126, 129 ГПК України у подібних правовідносинах.
Так, у справах:
- № 922/376/20 Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, зазначив, що суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що, оскільки у спрощеному позовному провадженні судові дебати не проводяться, відповідач мав до закінчення розгляду справи по суті подати суду відповідну заяву про розмір судових витрат на правничу допомогу, які сторона має сплатити за розгляд даної справи. Оскільки у процедурі спрощеного провадження відсутня стадія судових дебатів, то вимога частини восьмої статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів та вимога про подання до закінчення судових дебатів відповідної заяви про надання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення суду - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява відповідача про розподіл судових витрат з вимогою про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 7 289,00 грн подана в межах встановлених строків на її подання. Апеляційним судом досліджено надані заявником докази на підтвердження об`єму наданих послуг як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції та встановлено, що надання відповідачу правничої допомоги підтверджується доданими до заяви доказами;
- № 922/2749/19 Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції у частині зміни додаткового рішення суду першої інстанції та зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу та залишаючи в силі додаткове рішення суду першої інстанції, зазначив, що відповідно до частини другої, п`ятої статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з підпунктом ?б? пункту 3 частини першої статті 282 цього Кодексу у мотивувальній частини постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції цим вимогам не відповідає, оскільки у постанові відсутнє належне обґрунтування висновку про зменшення розміру судових витрат. Суд апеляційної інстанції застосував загальні фрази без оцінки конкретних обставин справи, не надав достатні та чіткі пояснення, чому розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним, а також не зазначив, які з вимог, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України, не були дотримані при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката. Хоча закон прямо передбачає можливість зменшення розміру витрат лише у таких випадках. Суд апеляційної інстанції зазначив, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, окрім розміру документального обґрунтування та доведеності, мають відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Водночас у постанові взагалі відсутнє обґрунтування, які з заявлених позивачем витрат не відповідають цьому критерію. При цьому суд апеляційної інстанції взагалі не спростував твердження суду першої інстанції, що відповідачем не доведено обставини, викладені ним у клопотанні про зменшення витрат на правову допомогу;
- № 910/5998/20 Верховний Суд, ухвалюючи додаткову постанову, виходив з того, що на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката розмірі 10 000,00 грн в суді касаційної інстанції приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" надано: договір про надання правової допомоги від 15.04.2020 № 308-20 та додаткову угоду № 2 та додаткову угоду № 3 від 28.04.2021 до вказаного договору, укладені між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" (замовник) та Адвокатським об`єднанням "Перший радник" (виконавець), відповідно до умов яких: виконавець зобов`язався надавати клієнту правову допомогу, зокрема, але не виключно, надання консультацій і роз`яснень клієнту з правових питань, збір доказів по судовій справі, визначення засобів доказування, представництво в суді, складання процесуальних та інших документів правового характеру (позовів, відзивів, заперечень, пояснень, заяв, клопотань, скарг, запитів звернень тощо), інші види правової допомоги; визначення сторонами вартості наданих послуг, зокрема, у фіксованому розмірі; визначення сторонами строку та порядку оплати клієнтом наданих виконавцем послуг тощо; акт надання послуг від 03.08.2021 № 105 за договором про надання правової допомоги від 15.04.2020 № 308-20, який містить зміст наданих послуг (підготовка відзиву на касаційну скаргу та участь у судовому засіданні 03.08.2021 у суді касаційної інстанції) та загальну (фіксовану) вартість наданих послуг (10 000,00 грн). З доданих до заяви приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції документів вбачається, що понесені приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн є підтвердженими;
- № 918/1045/20 Верховний Суд, скасовуючи додаткову постанову суду апеляційної інстанції, зазначив, що, зазначаючи про незмінність позиції третьої особи, невелику складність цієї справи, суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку, що вартість наданих адвокатом послуг є завищеною та неспівмірною, не мотивував своє рішення обґрунтованими підставами, з урахуванням яких дійшов відповідних висновків (відповідно до чого вартість наданих адвокатом послуг є завищеною та не співмірною). Разом з тим, апеляційний суд не мотивував своїх висновків, стосовно завищеності розміру наданих адвокатом послуг та відносно чого вони є завищеними. Так само не містить додаткова постанова і висновків стосовно чого заявлені третьою особою витрати є неспівмірними, хоча відповідно до статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому сам лише висновок, що справа є нескладною не означає, що апеляційним судом виконано аналіз інших критеріїв "співмірності", яким повинна відповідати заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу, а зазначення, що 2 000,00 грн становлять співмірні витрати третьої особи на професійну правничу допомогу у цій справі - не містять відповідного обґрунтування.
Крім того, колегія судів зазначає, що направлення справи № 918/1045/20 на новий розгляд не означає остаточного вирішення справи, отже, й остаточного формування правового висновку у справі. Вказаного висновку Верховний Суд дійшов з огляду на те, що за результатами нового розгляду справи фактично - доказова база в ній може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, а така зміна, у свою чергу, вплине або може вплинути на правові висновки у справі;
- № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, скасовуючи постанову апеляційного суду і рішення суду першої інстанції у частині відмови у стягненні 15 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалюючи у цій частині нове рішення про стягнення на користь публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" 15 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, виходила з того, що позивач заявив до стягнення з відповідача 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи ці вимоги, позивач надав копію угоди від 25.01.2019, укладеної між адвокатом Максименком А. Ю. і ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", копію додаткової угоди від 16.04.2019 до угоди від 25.01.2019; копію довіреності від 14.01.2019 № 40-21/6; копії платіжних доручень від 14.03.2019 № 34279 на суму 16 300,00 грн, від 05.03.2019 № 33807 на суму 3 200,00 грн; копію акта № 1а приймання-передачі наданих послуг від 26.03.2019 до угоди про надання правової допомоги б/н від 25.01.2019, копію рахунка-фактури від 16.04.2019 № 2-2. У свою чергу, відповідач під час розгляду справи місцевим господарським судом у відзиві на позов і запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву заперечив проти стягнення із нього витрат на професійну правничу допомогу. Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача зазначених витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дослідив зазначені докази і доводи сторін, надав оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, однак визнав правомірним стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу лише у сумі 19 500,00 грн, оскільки саме таку суму, за висновком судів, фактично витратила/понесла (сплатила) сторона, що підтверджується документально (платіжні доручення від 14.03.2019 № 34279 на суму 16 300,00 грн, від 05.03.2019 № 33807 на суму 3 200,00 грн). При цьому факт надання професійної правничої допомоги адвокатом Максименком А. Ю. (обсяг наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість) на спірну суму судами не спростовано. Водночас господарські суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Натомість положеннями пункту 2 частини другої статті 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат. Таким чином, ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи і не спростований судами факт надання адвокатом Максименком А. Ю. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.11.2011 № 1114, довіреність від 14.01.2019) професійної правничої допомоги у цій справі у суді першої інстанції на спірну суму (35 000,00 грн), об`єднана палата дійшла висновку, що рішення і постанову у справі слід скасувати у частині відмови у стягненні з відповідача 15 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та прийняти у зазначеній частині нове рішення, згідно з яким стягнути з відповідача на користь позивача 15 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
- № 917/1345/17 Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з учасників товариства коштів, отриманих без достатньої правової підстави, зазначила, що доводи скаржника про те, що обставини, встановлені у постанові Вищого господарського суду України від 30.10.2017 у справі № 922/646/17, є преюдиціальними відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України, не заслуговують на увагу, оскільки за приписами цієї норми обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, якщо у ній беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини. У той час як склад учасників даної справи і справи № 922/646/17 є різним.
Водночас у даній справі № 910/18652/20 апеляційний суд, скасовуючи додаткове рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2021 та викладаючи його резолютивну частину в іншій редакції, виходив з того, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням Підприємством своїх зобов`язань за договором щодо оплати наданих послуг (оренда) за один місяць - жовтень 2020 року, що не потребує вивчення та застосування спеціальних законів та підзаконних актів.
Спір у даній справі є незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають при неналежному виконанні стороною умов договору. У спорах такого характеру, за відсутності особливостей надання послуг у спірних правовідносинах, відсутні протиріччя між наявними у справі документами щодо факту надання послуг та їх оплати, судова практика є сталою (тим більше, що Підприємство не заперечувало факт несплати).
Незважаючи на значну суму позову, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат би витратив значний час, дана справа є звичайним розрахунковим спором, адвокат мав дослідити умови договору, а саме надання послуг та факт несплати. Також апеляційним судом було враховано клопотання Підприємства про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що затрачений час та розрахунок вартості наданих адвокатських послуг є завищеними.
Крім того, апеляційний суд звернув увагу на те, що згідно з додатковим рішенням від 04.11.2020 у справі № 910/13310/20, за текстом якого розглядалось аналогічне питання відшкодування витрат на правову допомогу під час розгляду позову між цими ж сторонами за цим же договором оренди, тільки за інший період заборгованості (липень 2020 року), з Підприємства на користь Товариства стягнуто лише 25 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції (із заявлених 160 021,29 грн, представник Товариства той самий - адвокат Гнидка М.В.), яке в апеляційному порядку Товариством не оскаржувалось.
Враховуючи, що у зазначених справах судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та, порівнюючи зміст правовідносин (права й обов`язки сторін спору) згідно з відповідним правовим регулюванням, Суд дійшов висновку, що правовідносини у таких справах не є подібними.
Що ж до визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальній частині постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Також Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Водночас самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.
Верховний Суд не надає правової оцінки зазначеним у касаційній скарзі іншим постановам Верховного Суду, оскільки вони не визначені скаржником у касаційній скарзі як такі, що містять висновки, не враховані судами при ухваленні оскаржуваних рішень у даній справі № 910/18652/20 відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Керуючись статтею 234 та пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, Верховний Суд
У Х В А Л И В :
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 у справі № 910/18652/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов
Суддя В. Селіваненко
