Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" січня 2022 р. Справа№ 910/18652/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Михальської Ю.Б.
Іоннікової І.А.
при секретарі судового засідання Токар Т.Г.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 27.01.2022
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу "Управління справами»
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 (повний текст складено 09.08.2021)
у справі №910/18652/20 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Житомирський меблевий комбінат»
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу "Управління справами»
про стягнення 9 235 217,91 грн.
В судовому засіданні 27.01.2022 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
ВСТАНОВИВ:
ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 9 235 217,91 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 позов задоволено, стягнуто з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат" 9 235 217,91 грн.
22.01.2021 до Господарського суду міста Києва позивач подав заяву про відшкодування витрат на правову допомогу.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021, заяву ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат" про відшкодування витрат на правову допомогу задоволено. Стягнуто з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат" 152 352,18 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Верхового Суду від 30.06.2021 касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Управління справами" задоволено, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 910/18652/20 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Направляючи справу на новий розгляд у постанові від 30.04.2021 по справі №910/18652/20 Верховний Суд зазначив, що заяву про ухвалення додаткового рішення розглянуто з порушенням порядку, передбаченого ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, чим позбавлено відповідача можливості заявити клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та навести заперечення щодо розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, Верховний Суд вважає додаткове рішення суду таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права.
07.07.2021 матеріали справи №910/18652/20 надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатом автоматизованого розподілу передані судді Гулевець О.В.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/18652/20 задоволено заяву Приватного акціонерного товариства «Житомирський меблевий комбінат» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Приватного акціонерного товариства «Житомирський меблевий комбінат» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 152 352,18 грн.
Задовольняючи заяву, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б доводили не співмірність витрат позивача на правову допомогу, відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру витрат. Одночасно з огляду на спірні правовідносини, ціну позовних вимог та складність справи, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на правову допомогу у сумі 152 352,18 грн. є співмірними із складністю справи, ціною позову (9 235 217,91 грн.) та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, відповідач 28.08.2021 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати та прийняти нове додаткове рішення, яким заяву позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу залишити без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідач вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, не дотримано вимоги статей 13 та 244 ГПК України, додаткове рішення прийнято за недоведеністю обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам клопотання про зменшення витрат на правову допомогу від 30.07.2021, в якому відповідач не погоджується з розміром судових витрат позивача на правову допомогу в сумі 152 352,18 грн., вважає їх необґрунтовано завищеними та неспівмірними з обсягом послуг адвоката, а саме, що витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям розумності та не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, та не підтверджені жодними доказами.
Одночасно апелянт посилається на наявність додаткового рішення від 04.11.2020 у справі №910/13310/20, за текстом якого розглядалось аналогічне питання відшкодування витрат на правову допомогу під час розгляду позову між цими ж сторонами за цим Договором оренди, тільки за інший період заборгованості.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 02.09.2021 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на відсутність належних доказів надсилання копії апеляційної скарги позивачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 у справі №910/18652/20 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 21.10.2021.
21.10.2021 в судовому засіданні апеляційної інстанції відкладено розгляд справи на 11.11.2021.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. на лікарняному з 01.11.2021 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 у справі №910/18652/20 колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 09.12.2021.
09.12.2021 представником позивача подано до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи попереднього розрахунку витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
09.12.2021 у розгляді апеляційної скарги оголошено перерву до 27.01.2022, враховуючи необхідність відповідача ознайомитись із поданим позивачем клопотанням про приєднання до матеріалів справи розрахунку витрат на професійну правничу допомогу.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
До справи під час апеляційного провадження позивачем подано письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких позивач заперечує твердження відповідача про необхідність надання доказів оплати витрат на надання правової допомоги, щодо не дослідження підстав для зменшення суми судових витрат, щодо посилання відповідача на застосування преюдиції щодо відшкодування витрат на правову допомогу, наводить позицію щодо поведінки відповідача під час розгляду справи, значення справи для відповідача, обґрунтування розміру витрат, що заявлялися до стягнення, щодо спонукання відповідача вказаним присудженням на утримання від порушення прав позивача .
Явка представників сторін
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 27.01.2022 заперечував доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у поясненнях на апеляційну скаргу, оскаржуване додаткове рішення позивач просив залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 27.01.2022 не з`явився, про день ас та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Позивачем до матеріалів позовної заяви долучено попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, згідно якого попередній розрахунок складає орієнтовно 100 000,00 грн. При цьому позивачем зазначено, що докази на підтвердження фактично понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу буде надано додатково за результатами фактично понесених витрат - по закінченню розгляду даної справи.
22.01.2021 позивачем подано до місцевого господарського суду заяву про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 152 352,18 грн.
Як убачається з матеріалів справи представництво інтересів позивача під час розгляду справи здійснював адвокат Гнидка М.В.
На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано:
- копію договору №28/07/2020 про надання правової допомоги від 28.07.2020, укладений між адвокатом Гнидка М.В. та позивачем,
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КВ №005768 від 14.07.2016,
- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги Серія АА №1063110 від 24.11.2020,
- акт приймання-передачі наданих послуг від 18.01.2021,
- звіт про надану професійну правничу допомогу та розмір гонорару за надану професійну правничу допомогу від 18.01.2021.
За умовами п.п. 1.1. розділу 1 договору адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу за окремими письмовими та/або усними дорученнями останнього в усіх правовідносинах, що склалися між клієнтом та будь-якими юридичними та фізичними особами, установами, організаціями, органами, міністерствами та будь-якими судами будь-якої інстанції.
Відповідно до п.п. 1.4.3 п. 1.4. розділу 1 договору клієнт доручає адвокату, зокрема, здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору в правоохоронних органах без виключень та обмежень, усіх установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності, в судах України, в т.ч. спеціалізованих, з правами представника та/або захисника, які передбачені чинним законодавством України.
Відповідно до п. 4.1. та 4.3. договору розмір гонорару адвоката сторони вирішили погодили у попередніх розрахунках витрат на професійну правничу допомогу, що складається адвокатом щодо кожного доручення клієнта. Сторони дійшли до згоди, що у випадку, якщо ухвалене у справі рішення буде на користь клієнта, розмір гонорару адвоката збільшується на 1% від присудженої клієнту судом грошової суми.
Згідно із звітом про надану професійну правничу допомогу та розмір гонорару за надану професійну правничу допомогу від 18.01.2021 адвокат Гнидка М.В. передав, а замовник Приватне акціонерне товариство «Житомирський меблевий комбінат» прийняв професійну правничу допомогу, що складає загальну суму 152 352,18 грн., що включає:
- правовий аналіз справи по стягненню заборгованості зі сплати орендної плати, додаткової плати, компенсації комунальних послуг за жовтень 2020 року за договором №1ГЖМК190004 від 23.08.2019р./10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 та розробка концепції захисту - 20 000,00 грн.;
- складання і подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви (з додатками) про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, додаткової плати, компенсації комунальних послуг за жовтень 2020 року за договором оренди нежитлового приміщення №1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 по справі №910/18652/20; участь у судових засіданнях по справі №910/18652/20 - 40 000,00 грн.;
- гонорар відповідно до п. 4.3. договору збільшено на 1% від присудженої клієнту судом грошової суми, а саме на 92 352,18 грн. без ПДВ.
18.01.2021 позивачем та адвокатом Гнидка М.В. складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг, згідно якого загальна вартість послуг склала 152 352,18 грн.
30.07.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в якому відповідач не погоджується з розміром судових витрат позивача на правову допомогу в сумі 152 352,18 грн., вважає їх необґрунтовано завищеними та неспівмірним з обсягом послуг адвоката, а саме, що витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям розумності та не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, та не підтверджені жодними доказами.
Відповідач посилався на те, що :
- спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору щодо оплати наданих послуг (оренда) за один місяць - жовтень 2020, що не потребує вивчення та застосування спеціальних законів та підзаконних актів;
- спір є незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку з неналежним виконанням договору. У спорах такого характеру, за відсутності особливостей надання послуг у спірних правовідносинах, відсутні протиріччя між наявними у справі документами щодо факту надання послуг та їх оплати, судова практика є сталою (тим більше, відповідач не заперечує факт несплати);
- не зважаючи на значну суму позову, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат би витратив значний час, дана справа є звичайним розрахунковим спором, адвокат мав дослідити умови договору, а саме факт надання послуг та факт несплати;
- з огляду на викладене затрачений час та розрахунок вартості наданих адвокатських послуг є завищеним.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого додаткового рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що додаткове рішення суду підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.
Положенням статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2021 до господарського суду надійшло клопотання Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про зменшення судових витрат, у якому останній зауважує, що розмір заявлених витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (надання послуг), обсягом та описом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору щодо оплати наданих послуг (оренда) за один місяць - жовтень 2020, що не потребує вивчення та застосування спеціальних законів та підзаконних актів; спір є незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку з неналежним виконанням договору. У спорах такого характеру, за відсутності особливостей надання послуг у спірних правовідносинах, відсутні протиріччя між наявними у справі документами щодо факту надання послуг та їх оплати, судова практика є сталою (тим більше, відповідач не заперечує факт несплати); не зважаючи на значну суму позову, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат би витратив значний час, дана справа є звичайним розрахунковим спором, адвокат мав дослідити умови договору, а саме факт надання послуг та факт несплати; з огляду на викладене, затрачений час та розрахунок вартості наданих адвокатських послуг є завищеним.
Враховуючи викладені обставини, керуючись ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 152 352,18 грн., стосовно якої подано заяву, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, а також приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат", з покладанням на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн., відповідно в решті заяви про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.
При цьому підстав для відмови в повному обсязі у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу колегія суддів не вбачає.
Одночасно колегія суддів звертає увагу на наявність додаткового рішення від 04.11.2020 у справі №910/13310/20, за текстом якого розглядалось аналогічне питання відшкодування витрат на правову допомогу під час розгляду позову між цими ж сторонами за цим Договором оренди, тільки за інший період заборгованості (липень 2020 року).
Згідно додаткового рішення від 04.11.2020 у справі №910/13310/20, з відповідача на користь позивача стягнуто лише 25 000,00 грн. витрат на правову допомогу в суді першої інстанції (із заявлених 160 021,29 грн., представник позивача той самий - адвокат Гнидка М.В.), яке в апеляційному порядку позивачем не оскаржувалось.
Місцевий господарський суд не звернув уваги на всі обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про повне задоволення заяви позивача.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, а позивачем не спростовані.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу "Управління справами» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/18652/20 підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення частковому скасуванню з викладенням резолютивної частини в редакції даної постанови.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу "Управління справами» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/18652/20 задовольнити частково.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/18652/20 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
« 1. Заяву Приватного акціонерного товариства «Житомирський меблевий комбінат» про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу "Управління справами» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) на користь Приватного акціонерного товариства «Житомирський меблевий комбінат» (вул. Лейпцизька, буд. 15, м. Київ, 01015, ідентифікаційний код 32744172) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.
3. У задоволенні решти заяви відмовити.»
3. Доручити Господарському суду м.Києва видати наказ.
4. Матеріали справи №910/18652/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 05.05.2022.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Ю.Б. Михальська
І.А. Іоннікова
