ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 914/1928/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - фермерського господарства "Агроінвест-Топилище"- не з`яв.,
відповідача - приватного підприємства "Оліяр"- не з`яв.,
розглянув касаційну скаргу фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" (далі - Господарство)
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2022
(головуючий суддя - Зварич О.В., судді Гриців В.М. і Малех І.Б.)
зі справи № 914/1928/21
за позовом Господарства
до приватного підприємства "Оліяр" (далі - Підприємство)
про визнання недійсним третейського застереження, викладеного в пунктах 5.2-5.4 договору поставки від 04.06.2020 №НТ-1/040620.
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано до господарського суду Львівської області про визнання недійсним третейського застереження, викладеного в пунктах 5.2-5.4 договору поставки від 04.06.2020 №НТ-1/040620 (далі - Договір), укладеного Господарством і Підприємством.
2. Позов обґрунтовано тим, що третейське застереження, викладене в пунктах 5.2-5.4 Договору (далі - Третейське застереження), порушує права та законні інтереси Господарства, оскільки відсутні докази визначення та визнання Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" (далі - ПДТС) невід`ємною частиною Договору, а також відсутні докази обізнаності з ним сторін Договору, зокрема визначення Третейського застереження як додатку до цього договору та наявності підпису, печатки сторін на Третейському застереженні, його погодження і схвалення.
Короткий зміст рішень судових інстанцій
3. Рішенням господарського суду Львівської області від 02.11.2021 (суддя Ділай У.І.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2022 : у позові відмовлено; судовий збір покладено на позивача.
4. Рішення та постанову попередніх судових інстанцій мотивовано недоведеністю позивачем тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог та які є необхідними для визнання Третейського застереження недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Господарство, зазначаючи про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, неврахування ним правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), просить дану справу направити на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду по суті спору.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Оскаржувана постанова прийнята судом за відсутності учасників справи та доказів їх належного повідомлення, справу розглянуто судом під час дії воєнного стану та існування обмежувальних протиепідемічних заходів.
7. Представник Господарства, уповноважений представляти інтереси останнього в суді, проживає та знаходиться в м. Києві, та існували об`єктивні труднощі для його відрядження до м. Львова для участі в судовому засіданні.
8. Господарство повідомляло та просило суд апеляційної інстанції врахувати своє процесуальне бажання та необхідність бути присутнім у судовому засіданні з розгляду спору в даній справі.
9. Судом самостійно "зроблено підміну понять при оцінці існуючих доказів, обставин та фактів справи, та врахування їх при винесенні рішення".
10. Господарство просить врахувати правові позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 18.01.2018 у справі № 565/256/15-ц.
Доводи іншого учасника справи
11. У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти доводів касаційної скарги, вважає, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2022 - без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Позивач та відповідач не направили своїх представників для участі в судовому засіданні апеляційного господарського суду, про причини неявки не повідомили. Згідно з поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень №№ 7901011665333, 7901011665341 сторонам вручено ухвалу апеляційного господарського суду від 28.02.2022 про призначення судового засідання у справі на 04.04.2022 о 10:00 год.
Крім того, позивач звертався до апеляційного господарського суду з клопотанням про участь у судових засіданнях в даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке суд задовольнив ухвалою від 17.01.2022. Позивач не забезпечив участі свого представника в судовому засіданні у режимі відеоконференції. Явка сторін у справі у судовому засіданні не визнавалася судом обов`язковою.
13. Господарством (постачальник) і Підприємством (покупець) укладено Договір, за яким постачальник зобов`язується поставити покупцю соняшник (товар) урожаю 2020 року відповідно до умов даного договору, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього визначену цим договором ціну.
14. Згідно з розділом 5 Договору:
- всі спори і розбіжності, що можуть виникнути з умов цього договору або в зв`язку з ним (при його укладенні, виконанні, зміні, розірванні, припиненні, визнанні неукладеним, визнанні недійсним і т.ін.), підлягають вирішенню Постійно діючим третейським судом при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація", що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 72 (пункт 5.2);
- сторони "прийшли до взаємної згоди" про те, що третейський розгляд здійснюється третейським судом у складі одного третейського судді, який призначається в порядку, передбаченому Регламентом Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація". Сторони визнають обов`язковість обраного третейського суду відповідно до статті 50 Закону України "Про третейські суди". Протокол засідання третейського суду не ведеться (пункт 5.3 договору);
- сторони зобов`язуються сумлінно виконувати обов`язки і вимоги третейського суду з метою об`єктивного розгляду спору. Рішення третейського суду для сторін с остаточним і підлягає виконанню (пункт 5.4).
15. Господарство посилалося на те, що сторони не визначили, не визнали Регламент ПДТС невід`ємною частиною Договору та не ознайомлені з ним, що й стало підставою для подання позову в даній справі.
16. Пункти 5.2-5.4 Договору містять Третейське застереження щодо розгляду спорів, які можуть виникнути між сторонами з умов цього договору, ПДТС, яке (Третейське застереження) і є спірною третейською угодою.
Сторони Договору дійшли згоди щодо можливості передачі спору з Договору на вирішення ПДТС.
Дана третейська угода не обмежує право сторін на судовий захист.
Зміст спірної третейської угоди не суперечить чинному законодавству.
17. Сторони безпосередньо в третейській угоді визначили та погодилися із застосуванням Регламенту ПДТС, що свідчить про їх ознайомлення з таким Регламентом та обізнаність з його змістом.
АКТИ ЗАКОНОДАВСТВА І ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
18. Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним Третейського застереження у Договорі.
19. Згідно із Законом України "Про третейські суди":
- до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом (стаття 1);
- третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин (стаття 2);
- юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав (стаття 5 у редакції, чинній станом на 04.06.2020);
- в Україні можуть утворюватися та діяти, зокрема, постійно діючі третейські суди, які утворюються без статусу юридичної особи (стаття 7);
- третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід`ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом (стаття 12 у редакції, чинній на 04.06.2020).
20. Відповідно до положень Цивільного кодексу України:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша-третя, п`ята, шоста статті 203);
- правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204);
- підставою недійсності правочину визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215).
21. За приписами Господарського процесуального кодексу України:
- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя, четверта статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 73);
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74);
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина перша статті 76).
22. З огляду на наведені законодавчі приписи та з урахуванням встановлених у справі фактичних обставин і зібраних у ній доказів суди попередніх інстанцій, з`ясувавши недоведеність позивачем (Господарством) тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог про визнання недійсним Третейського застереження, вміщеного в Договорі, дійшли висновку щодо відсутності підстав для визнання такого третейського застереження недійсним.
Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.
23. Так, з матеріалів справи, в тому числі зі змісту оскаржуваної постанови, вбачається, що позивач (Господарство) був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи апеляційним господарським судом. Власне, це підтверджується й самим Господарством, яке у касаційній скарзі зазначає про своє звернення до названого суду з клопотаннями щодо проведення відеоконференції та про відкладення розгляду справи, яких (клопотань) воно не могло подати, будучи необізнаним про розгляд його апеляційної скарги, зокрема про час і місце такого розгляду.
Тому посилання скаржника на пункт 5 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є неприйнятним.
24. Скаржником не обґрунтовано також, що його у зв`язку з відсутністю його представника в суді апеляційної інстанції було б поставлено в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони, - адже представник іншої сторони (відповідача) також був відсутній у засіданні названого суду.
Скаржник, крім того, не зазначив й не обґрунтував, які додаткові (порівняно з розглядом справи в суді першої інстанції) доводи і докази він міг би навести/подати в суді апеляційної інстанції в разі участі в його засіданні 04.04.2022, але не навів (не подав) саме через свою відсутність в цьому засіданні.
25. Процесуальним законом не передбачено здійснення апеляційного розгляду справи з обов`язковою участю представників сторін. Водночас неявка у судове засідання названого суду представників учасників справи, яких (учасників) належним чином повідомлено про час і місце такого розгляду, не перешкоджала здійсненню останнього, оскільки скаржником не доведено іншого.
26. Що ж до відкладення розгляду справи в суді апеляційної інстанції (про яке клопотав скаржник), то Верховний Суд бере до уваги таке.
Згідно з частиною першою статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Наявності відповідних підстав під час здійснення апеляційного розгляду справи скаржником належним чином не обґрунтовано і не доведено.
Так, сама по собі дія на території України воєнного стану, так само як і обмежувальних протиепідемічних заходів, не визначається законом як обов`язкова підстава для відкладення розгляду справи за клопотанням заявника.
Заявник, звертаючись з відповідним клопотанням, мав довести наявність причинно-наслідкового зв`язку між введенням такого стану/таких заходів і неможливістю прибуття до суду його представника, і посилання скаржника на нібито "пуризм", допущений в цьому зв`язку апеляційним господарським судом, у даному разі не є доречним.
27. Наявність "об`єктивних труднощів" у відрядженні представника скаржника для участі в засіданні апеляційного господарського суду скаржником не доведена. Не обґрунтована ним і неможливість участі в такому засіданні іншого свого представника (якщо скаржник вважав таку участь необхідною); відсутність у скаржника такої можливості підлягає доведенню на загальних підставах.
Понад те, як зазначено апеляційним господарським судом і підтверджується матеріалами справи, названий суд задовольнив клопотання скаржника про участь представника останнього в судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, і скаржник не забезпечив участі свого представника в судовому засіданні у режимі відеоконференції. Скаржником наведене не заперечується.
28. Скаржник послався на те, що "в даному випадку, судом самостійно без правового обґрунтування, керуючись власною думкою, котра не співпадає лише із чинним законодавством України зроблено підміну понять при оцінці існуючих доказів, обставин та фактів справи, та врахування їх при винесенні рішення" і "при прийнятті рішення у даній справі, господарський суд порушив норми процесуального права, не взявши до уваги вже існуючі та цілком обґрунтовані докази та пояснення у даній справі".
При цьому скаржником не зазначено і не обґрунтовано:
- в чому, на його думку, полягає "підміна понять" (і яких) судом "при оцінці існуючих доказів, обставин та фактів справи";
- які конкретно (стаття, її частина, пункт) норми процесуального права порушено при цьому судом (на думку скаржника);
- які конкретно "вже існуючі та цілком обґрунтовані докази" судом, на погляд скаржника, не взято до уваги у прийнятті судового рішення.
29. Скаржником вказано, що "одним із способів захисту свого порушеного права ФГ "АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ" виокремлює відновлення становища, яке існувало як на момент, так і в певний період факту порушення права, а саме скасуванням/зміною оскаржуваних судових рішень", у зв`язку з чим Суд звертає увагу на таке.
Визнання оскаржуваного правочину недійсним визначається статтями 15, 16 Цивільного кодексу України як спосіб захисту цивільних прав та інтересів.
Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, зокрема, юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Отже, неодмінною умовою визнання оспорюваного правочину недійсним у судовому порядку є порушення ним прав та/або законних інтересів особи, яка звертається по судовий захист.
Скаржником ні в судах попередніх інстанцій, ні в касаційній скарзі не обґрунтовано (а в судах попередніх інстанцій - і не доведено) порушення оспорюваною Третейською угодою його прав та/або законних інтересів.
Зокрема, названими судовими інстанціями спростовано посилання Господарства на відсутність доказів визначення та визнання Регламенту ПДТС "невід`ємною частиною" Договору, а також доказів "його обізнаності сторонами договору". У зв`язку з цим судами встановлено (і скаржником не заперечується), що оспорювана третейська угода містилася безпосередньо в тексті укладеного і підписаного сторонами Договору, що узгоджується із зазначеними приписами статті 12 Закону України "Про третейські суди", за якими третейська угода може бути укладена, зокрема, у вигляді третейського застереження в договорі, і, якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський регламент третейського суду розглядається як невід`ємна частина третейської угоди. Тому у судів попередніх інстанцій не було необхідності та обов`язку додатково з`ясовувати обставини щодо визначення та визнання Регламенту ПДТС частиною Договору та обізнаності Господарства з цим документом. Адже третейська угода була складовою частиною укладеного сторонами Договору, а, укладаючи та підписуючи цей договір з наведеною у ньому третейською угодою, в якій містилася вказівка на Регламент ПДТС, Господарство тим самим підтвердило свою обізнаність і згоду як із зазначеною угодою, так і з відповідним регламентом як невід`ємною її частиною, котрою він був у силу наведеної прямої вказівки закону. Протилежного позивачем у судах попередніх інстанцій не обґрунтовано і не доведено.
З урахуванням викладеного у суду відсутні були підстави для висновку про порушення Третейським застереженням прав та/або законних інтересів позивача.
30. Стосовно посилань скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені в його постановах, Суд відзначає таке.
Як вказано в касаційній скарзі, Господарство "зазначає та просить врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно котрої господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (п.7.43). Також доречно зауважити те, що згідно з принципом "jura novit curia" ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц) ".
Дане посилання скаржника не можна визнати доречним, оскільки ним не зазначено й не обґрунтовано, які конкретно норми права (з посиланням на акт законодавства, його статтю, частину/пункт статті) суд, на думку скаржника, мав би в даному разі застосувати, але не застосував.
Так само не виглядає доречним посилання Господарства на постанову Верховного Суду від 18.01.2018 у справі № 565/256/15-ц, дослівно: "ФГ "АГРОІНВЕСТ-ТОПИЛИЩЕ" щодо відсутності у додатках оригіналу платіжного документу щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги зазначає та просить врахувати правову позицію Верховного Суду, котра викладена" у згаданій постанові Верховного Суду. Проте апеляційний господарський суд не вмотивовував і не обґрунтовував оскаржувану постанову в справі, що розглядається, відсутністю оригіналу платіжного документа на сплату судового збору.
31. Невірним є посилання скаржника на те, що "лише Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в законному порядку наділений можливістю спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням". Натомість за приписом частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, а, отже, й не має можливості "спростовувати" будь-які обставини з числа встановлених судами попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
32. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
33. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Господарства залишити без задоволення, а рішення та постанову попередніх судових інстанцій - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати
23. Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2022 зі справи № 914/1928/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов
